ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Не сіллю виїдений шовк -
Побита інеєм отава.
Вона місцями золотава,
А десь - неначе хтось потовк,
Якась юрма.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олександр Сушко
2019.12.06 06:47
На світ стовбурчить гребня півень,
Гарчить від люті хижий вовк.
Є бевзі, створені для гніву,
А є ласкавці, для жінок.

Життя колеги - чорна плахта,
Бо чоловік, як стигла піч.
Поезія - душі відрада,

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.

Іван Потьомкін
2019.12.05 21:53
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
І що найприкріш – без причини.
Ніхто з ни

Галина Сливка
2019.12.05 21:24
Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.
Від тепла морозні відчинялись брами...
Дивувалось диво... Чи то так належить?
А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
Вибирали барви із того, що буде.
У вітаннях гріли люди руки змерз

Олександр Сушко
2019.12.05 20:12
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Сергій Губерначук
2019.12.05 10:59
Люди мої дорогі,
як багато серед вас людей
і як мало людей.
Написав я на руках і лобі
формули для багатьох прості.
Все одно, не запам’ятаю.
Все одно, люди, мої дорогі,
не любити вас був мені наказ,

Ніна Виноградська
2019.12.05 10:37
Ще земля не степліла
І повняться холодом ранки,
Ще московка стоїть,
Де припнуті човни на воді.
І в розливі оцім
Ген за Пслом виглядають світанки,
І лелеки-птахи
Вже по прутику зводять свій дім.

Н Кап
2019.12.05 08:26
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
д

Микола Соболь
2019.12.05 05:51
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Перед врагом не гни коліна,
Як кров козацька потече.
Не вір ніколи бусурману,
Бо завше результат один:
Введе чортяка ув оману
І згине твій найкращий син,

Ольга Якубенко
2019.12.04 23:53
Мені хочеться бігти босніж в морозній імлі,
До світанку пірнати в джерельну незайману воду
І молитись у тихому храмі, де скроні мої
Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
Що турботливо випекли

Галина Сливка
2019.12.04 16:33
Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.
Не обіймеш мене за плечі...
Про тебе пам'ять обіймаю...
Те, чим стою, у чім опора,
Живим вогнем - та по судинах.
Мені теплом твоє учора,
Твій усміх вітром в часоплинах.

Ольга Якубенко
2019.12.04 16:32
Хмара зорі у неба краде.
Дощ збирається. Чрно всюди.
Найстрашніша помилка — зрада,
Найнестерпніший біль — Іудин.

Ніби в світі усе померкло,
Вітер плаче надривно: «Отче!..»
Той собі обирає пекло,

Козак Дума
2019.12.04 15:19
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.

Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж

Уляна Світанко
2019.12.04 13:12
У Всесвіті до ніжності горнуся,
Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
Й назустріч стрімголов поки все спить.

Надихатись сповна і розчинитись
У безвісті жаданій - на плечі,
Плекати потихеньку серця нИтки

Ігор Деркач
2019.12.04 11:17
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
поки не позавіває все
небо пеленою сніговою,
поки завірюха і хуга
не укриють поле і дороги
і тоді і їй самій під ноги
упаде перина дорога,

Сергій Губерначук
2019.12.04 10:59
Між нами, акторами, кажучи,
усі вже давно є акторами.
Життя – до нестями вражаюче –
цвіте драматичними творами.

Підігнано ролі під кожного –
супутнього і перехожого,
довірливого і безбожного –

Олександр Сушко
2019.12.04 10:45
Чалапаю понуро бездоріжжям,
У торбі міль та Божа благодать.
Куди не ткнуся, чую: - Геть, грабіжник!
Ти - бідний. Отже,- харцизяка! Тать!

Доокола і справді - крези, ґазди,
Застрелять вмить! Ступни за тин хоч крок.
Вважають, що прийшов до них я

Віктор Кучерук
2019.12.04 09:51
Ти стільки раз вже снилася мені,
Що міг би збожеволіти від щастя,
А я рахую безутішно дні
Від розставань до зустрічей нечастих.
Бо що тих снів ростуча суєта,
То забарна, то дуже швидкоплинна, –
Коли спросоння нудяться вуста
І повнить рот ли

Домінік Арфіст
2019.12.04 09:18
тексти або ширяють -
або вмирають...

Н Кап
2019.12.04 07:33
А знаєш, коли я помру,

на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
народиться крихітне
КЕНГУРУ
в зоряну-зоряну ніч-
майже о третій-

Вікторія Торон
2019.12.04 06:54
Куди іще тікать? Перемагає глупство.
«Новий хоробрий світ»* -- це гасла і борня.
Бої навколо слів, в очах ворожість гусне,
Й розбурханих ідей роїться комашня.

Довкола світ кипить, вирує в нетерпінні,
Подражливість росте, тремтить підніжний грунт.

Олена Побийголод
2019.12.04 06:40
Володимир Висоцький. «Аліса»

Не сипте комбікорм Блакитній Гусені, -
я ж їм не те, що гусики бабусині!

Ті гуси всі, як тільки вилупляються, -
уже щипаються,
шиплять та лаються;

Микола Соболь
2019.12.04 05:32
Світанок заплівся в життя.
Дай, Боже, аби не останній.
Дівчатка сидять в «Інстаграмі»,
Я днів пожинаю жита.
Уже до обіду не спиться,
Бо серце частіше болить,
Але розумію це мить,
Коли у долоні синиця

Олександр Сушко
2019.12.04 04:50
Відкрито браму знань кривим ключем,

Розсипались, мов прах, іржаві грати.

У тиглі - совість. Плавиться, тече...

Струмок холоне, гаснуть краплі правди.

Матвій Смірнов
2019.12.04 04:17
Збенетежене англійське передзим‘я,
Нервовий - як востаннє - shopping spree,
І ми й собі купуєм Christmas tree -
Хоч до Різдва ще місяць. Але цим я
Не дуже переймаюся. Вогні,
Святкові знижки, довгі вихідні.

Мелодії Синатрових колядок

Вадим Василенко
2019.12.03 22:37
День як аркуш простерсь. Обростають товстою корою
низьколобі дахи. Відпливуть мої сни до води,
а твої, мов птахи, відлетять. Зимовою порою
не злічити усіх серед довгих, як ріки, годин.
Скільки світла довкруг, а в тобі щось мале і зникоме,
як сліди на

Олександр Сушко
2019.12.03 22:00
Мертві братчики,- мир вам...
Сів побіля хреста,
Там де посмішка - прірва,
Там, де радість - біда.

Кров холоне у жилах,
А думки в сивині.
У опалубку - брила,

Іван Потьомкін
2019.12.03 21:24
Не змагайся зі злом,
Не заздри тим, хто чинить несправедливо,
Бо, мов трава на корм, повсихають вони
І, як поле зелене, пожовкнуть.
Покладайся на Бога й роби добро,
Осядь на землі і подружися з правдою.
Розкошуй служінням Богу,
І Він сповнить твого
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Деркач - [ 2019.10.08 22:03 ]
    Протест
    І
    Купиною осінньої аури
    догорають кущі,
    а за тучами вітер у траурі
    сіє-віє дощі.

    ІІ
    І написано, і переписано...
    Ой, було-не було –
    заримую-но сяючу лисину,
    а не хмуре чоло.

    Що на неї, буває, не капає –
    за огріхи мої!
    Але німбами орія-арія
    обрамляю її.

    І тому оминають аматори,
    ігнорують сноби...
    За поезію і за метафори
    ми побили лоби.

    І не соромно. Є ще епітети
    і буяє трава...
    А кому не дано це помітити,
    хай римує слова.

    ІІІ
    Є нечитане і недочитане...
    Напишу я іще, –
    що моєю журбою нанизане,
    змиє осінь дощем.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  2. Сергій Губерначук - [ 2019.09.03 11:54 ]
    Вітальне cлово до Дня студента
    Дійові особи:
    1 – Ведучий
    2 – Підбріхувач
    3 – Гуляка
    4 – Бравий

    1 – Студентське братство! Ось той День,
    коли, з піснями й без пісень,
    увійдемо в святковий раж!
    2 – (потираючи долоні) А часу є до ранку аж!
    3 – Мені до ранку мало буде.
    (Мене не зрозуміють люди!)
    Ще має бути дядько Бахус,
    без нього (щолкає по підборіддю) не "Ґуадеамус"!
    4 – Це вже не творчі теревені,
    щоб їх розводити на сцені!
    Давно говорять, що студент – …
    2 – То "елемент, то "алімент".
    1 – Режим наш мовний нам не псуй!
    і мову швидше унормуй!
    Бо знають добре й братство (вказує на студентські лави),
    й панство (на ректорат) –
    студент розбудить сонне царство!
    4 – Лише студент у бій ішов
    на барикади, смерть і кров!
    2 – Але й на лекціях не був!
    4 – То ти історію забув!
    3 – Ну що робитимемо далі? (потираючи долоні)
    Знов участь беремо́ в скандалі?
    1 – Студентське братство! День у день…
    2 – Ми гриземо́ науки пень!
    3 – А педагоги нас гризуть,
    повиганяють, засміють…
    4 – Не бійся, не повиганяють.
    1 – Вони таку роботу мають.
    2 – Ну, треба ж вигнати когось,
    щоб спокійні́ше всім жилось.
    4 – І цікаві́ше.
    2 – Цікаві́ше.
    Життя іде – контора пише!
    3 – Якщо ж йдемо́ ми у актори,
    то, ма́буть, закривайте збори!
    Адже театр – одна сім’я,
    де кожен має творче "Я"!
    1 – Студентське братство, не цураймось!
    (усі) – Студенти всіх країн, єднаймось!
    4 – Єднаймось серцем – з вчителями,
    3 – з батьками й друзями – думками,
    2 – а з глядачем – аплодисментом!
    1 – Згадайте
    4 – ви
    2, 3 – були
    (усі) – Студентом!!!


    12 листопада 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""


  3. Петро Дем'янчук - [ 2019.08.24 10:27 ]
    АРМАГЕДОН
    Така здавалося проста -
    В сімействі виникла проблема
    Сховала баба бутль вина -
    Ось де ? Вона не пам*ятала

    Слідкує дід із - за угла -
    Кліпає оком ,так жалкує
    Куди так притулить могла ? -
    Хоч аромат той добре чує

    Так хвилювання він вдає -
    Що баба вже склерозу вірить
    А сам усе в город снує -
    Щось на одинці метикує

    баба момент цей встерегла -
    Давай у голос говорити
    Мабуть прорахувалась я -
    Сама за ним спостерігала

    Дід в гарбузинні сам присів -
    Понишпорив навколо себе
    Тільки винця як націдив -
    Над головою стало темно

    Ой ! А я тут по укропчик -
    Борщик потрібно засмачити
    Та бачу маєш вже окоп -
    От буде де заночувати

    Була розмова довга та -
    Точніше ніч в Армагедоні
    Летіла сказом лють - гроза -
    Реагували бігом коні

    Гірким те стало і вино -
    Дідова хитрість заікала
    Чудить по звичці казна - що -
    Вся у полоні його вада.




    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Деркач - [ 2019.08.18 10:23 ]
    Обида
    Сідаю чи стою,
    лежу, біжу чи їду –
    я згадую: «адью... »,
    тамуючи обиду.

    Очікую її,
    скубу ромашку білу –
    усі думки мої:
    чого вона хотіла?

    Мене чи не мене? –
    запитую небогу.
    А чую неземне:
    «канєшно, шо нікого...»

    І що це за діла,
    коли немає діла?
    Нічого не дала,
    взяла і полетіла.

    Тай думаю собі:
    казати – не казати?
    За очі голубі
    нема кого обняти.

    Дитині не дали
    погратися у казку...
    А ми ж, таки, могли!
    І ось тобі, будь-ласка.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  5. Ігор Деркач - [ 2019.07.04 11:57 ]
    Відчай та мораль
    Заведу собі собаку,
    а тобі кота
    і любитиму монашку,
    що як ти – свята.

    Я на поводі у неї
    у її саду,
    ради пасії моєї,
    буду на виду.

    Хай і кіт іде по колу
    на її цепу.
    Не почуємо ніколи,
    що і я сопу.

    У раю або на прощі
    босі й нічиї –
    ти мої обіймеш мощі,
    ну а я – твої.

    А мораль така у байці –
    думаю собі, –
    кіт не пара цій собаці
    як і я тобі.

    ***Дорога моя кубіто,
    май усе, аби любити,
    не вагатися,
    і ночами не тужити,
    а «відкинувши копита»,
    висипатися.


    07/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  6. Ігор Деркач - [ 2019.06.05 10:18 ]
    Зиґзаґи творчості
    Пишеться як чується. Гадаю,
    є удача – Богові хвала.
    То орел решітку затуляє,
    то решітка ляже на орла.

    Як немає щастя і кебети,
    то й життя солоне як ропа.
    А фортуна випаде поету,
    то й монета стане «на попа».

    Генії ще водяться. Буває,
    і не помічає какаду,
    як своє ніяке захищає,
    а чуже хапає на ходу.

    І не буде творчої удачі,
    поки у солоному поту
    не піймаєш думку на льоту
    і її у пам’яті остачі.
    А тоді й дійде, – шукай, козаче,
    іншу середину золоту.

    06/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2019.06.02 12:33 ]
    ПОЗИТИВ
    Іноді наздоганяють -
    чуток про себе міражі
    Сміюсь до сліз , не припиняють -
    плітки крутити віражі

    Такий збирається транс - збірник ,
    що навіть гордість на коні
    Потрібно видати посібник -
    як дурнів злити в метушні

    Комусь все заважає жити -
    позиція уподобань
    Друзям в лапках не догодити -
    до всього прейскурант питань

    Життя цікаве аж занадто -
    та більшість знає - хто є хто
    Тому пліткуйте регулярно -
    старайтесь , щоб мені везло.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Галантний Маньєрист - [ 2019.04.13 20:23 ]
    Сни на трьох
    Ігор Римарук:
    „Ці нічні голоси за столом,
    о нестерпно, Мойсею,
    ці нічні голоси
    про загублену неньку Вкраїну!
    Ге-ра-си-м’юк! - не мовчи!
    Й ти, Фiшбeйнe, по-братськи, чарчину
    підійми за словесність
    даровану тут іудею!

    Мойсeй Фiшбeйн:
    „Чортівня загуляла, завила!
    Рятуй мене Отче! -
    Тут один-бо Поет!
    Як клубочеться в грудях, клекоче!
    Цей мовчить, той цілується, тьху,
    і семітське питання -
    чом єдиний у Неньці горланю
    на інших мовчання?!”

    Василь Герасим’юк:
    Я прокинувся в ніч,
    мов зі скелі зірвався смерекою
    у тіснину Дністра,
    так летіла у Рейн Лорелейн!
    От наснилося! –
                       краще б
    цілунки з якоюсь Ребеккою,
    чи ж бо хоч Леді Джейн,
    але не Римарук і Фiшбeйн!..



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  9. Петро Дем'янчук - [ 2019.04.13 09:17 ]
    КРИТИКА
    Рано з ранку на базарі
    Все кругом вирує
    Хто з прилавку , хто з землі
    Продає , торгує

    Вибір в різний гаманець
    Контрастний попит вжитку
    Для когось пил , комусь капець
    Від фірмового зиску

    Як з власних рук , за свій товар
    Ціна цілком прийнятна
    А де вже профі - спекулянт
    Там мінімальній амба

    Маркетинг весь тут на коні
    Із глини ліплять кулю
    Для їх усе ціна - ціні
    Проценти солять шкуру

    І так кругом у нас завжди
    Політика абсурду
    Хто воза тягне , спину гне
    Працює за копійку.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Деркач - [ 2019.04.03 07:54 ]
    Розпогодилось
    Ще сутеніє у дворі
    і, наче контури на мапі,
    у небі – зорі до зорі...
    А свято-місце – на канапі.

    О! Білолиций угорі
    серпом по другому етапу...
    У буді – пес. О цій порі
    нема кому подати лапу.

    Весна! І закипає кров.
    І дідусі-пенсіонери,
    «дорізавши козла», у сквері
    оповідають «за любов»...
    І рима оживає знов:
    – Лаура! Урія! Ромео!

    ..........................................
    Розвиднилося кацапні,
    уже не мучає холера,
    та не яснішає мені:
    – Петро чи Юлія – Бандера?


    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  11. Юрій Сидорів - [ 2019.03.29 23:27 ]
    Полювання
    Найгуманніше полювання -
    Без рушниці наперевіс,
    Починається мною зрання.
    І нехай зустрічає ліс -
    Я з мішками прийду з туману
    Вполювати грибів собі.
    А стріляти по них не стану -
    Ні знічев'я, ні по злобі́.
    Відшукаю - і ніжно зріжу
    Під лапатим гілля́м ялин.
    Обмину лісникову хижу
    І високий котеджний клин -
    Та й додому. В мішках на спині -
    Упольовані масляки.
    Не згинався в дугу донині -
    Та даються роки взнаки.

    А для соку торік у квітні
    На собі ще носив діжу -
    Дивувалися люди літні.
    А сьогодні з ціпком ходжу.

    Півлітрову готую банку,
    Та просила моя стара
    Не забути згадати зранку
    Про коромисло й два відра.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (6)


  12. Петро Дем'янчук - [ 2019.03.27 07:26 ]
    АПЕТИТ
    Диких танців карусель
    Третій день гарцює
    Це ганяє ніч , і день
    Бабин гнів лютує...

    Підвела під монастир
    Дурна діда звичка
    На чужий покіс кобил
    Загнав , сталась стичка...

    Прикро те що до куми
    Яку він так хає
    Ласий до її краси
    Все село це знає...

    Як побачить її косу
    На ходу аж мліє
    А зарум*янілу вроду
    Увесь аж пітніє...

    Запідозрила щось баба
    Що то ненароком
    Все сплановано було
    Корова б їм рогом...

    Вона все спостерігала
    З - за старого дуба
    Як кума йому моргала
    Мов жаба з болота...

    Нагиналася усе
    Виставляла груди
    Щебетала - стереже
    Від собаки кури...

    А дід рота аж відкрив
    Муха б туди впала
    Так улесливо просив
    Зцілить йому зуба...

    Заглядала та кругом
    Уйого щелепу
    Покотились обертом
    Аж до очерету...

    Я туди , а там оба
    До гріха вже діло
    У обіймах тіла два
    Целюліт весь видно

    Коромисло де взяла ???
    Вже не пам*ятаю
    Та тріщала та халепа
    Здалися без бою...

    А кума , ой -ой біда
    Блискавку їй в жабра
    Все кричала , наче я
    Дурепа нахабна...

    Диких танців канітель
    Третій день гарцює
    Рифм нечуваних коктейль
    Битий дід смакує.






    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Сидорів - [ 2019.03.17 08:10 ]
    Ранковий
    Летять ранкові позивні,
    А повідомлення між ними,
    Які надіслані й мені
    Оцими днями весняними.

    Птахами писані вони.
    Це їхню співану "морзянку"
    Гінці ранкової луни
    До адресатів носять зранку.

    Зв'язку пташиного вузли
    По всіх відділеннях на поштах
    Музичних файлів навезли -
    Для збудження дієвий поштовх.

    Тр-р-р-так-так, тр-р-р-тах-тах, -
    З якогось файлу гучно лине.
    Це лісовий трибарвний птах
    Своє вистукує, пташине.

    Його привабила сосна
    У півтора чи два обхвати.
    Хай стуканина голосна,
    А як зуміла схвилювати!

    Тр-р-р-так-так, тр-р-р-тах-тах...
    Високий стиль, музичні ноти!
    Розходься, пісне, по світах -
    Твій автор начебто не проти.

    А тут лишається "тьох-тьох"
    Та інші твори солов'їні,
    Для мене і для багатьох
    Прекрасні й бажані донині.

    Удень ревтимуть трактори.
    Це для весни - буденна справа.
    Як і для літньої пори -
    Вона спочатку теж цікава.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.57)
    Коментарі: (8)


  14. Володимир Бойко - [ 2019.03.10 23:55 ]
    Виробничо-побутова травма
    У відділення швидкої допомоги
    Доставляють чоловіка ледь живого,
    Та й питають – Що вам сталось, чоловіче?
    Побутова травма, а чи виробнича?

    Бідолаха вимовляє ледве слово:
    – В мене травма виробничо-побутова.
    На роботі випив з хлопцями плящину,
    А удома потовкла мене дружина.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  15. Ігор Деркач - [ 2019.03.04 17:27 ]
    Харакірі*
    ***
    А я цупкий та ще й колючий,
    А іноді ще й, кажуть, – злючий.
    Але подякуйте мені,
    що я з лихими у війні,
    такий цупкий
    та ще й
    колючий.

    ***
    А орлу признатися не легко,
    що йому до чаплі не далеко,
    куцому – до зайця,
    зайцю – до паяца,
    а мені – до вирію
    лелеки.

    ***
    А коли у мене є хвилини,
    то міняю миті на години,
    вечори – на ночі,
    дні – на тамагочі*,
    а чужу кубіту
    на єдину.

    ***
    А на мені, говорячи на ідіш
    або на мові ішака-совка,
    далеко не заїдеш,
    де сядеш, там і злізеш
    як не у терен,
    то на їжака.

    ***
    А я такий, що море по коліна,
    коли й тону, усе одно гребу.
    Тоді ніяка піна
    й переміна
    мені і не указ,
    і не табу.

    ***
    А по мені – що дзвони, що кімвали,
    аби іще дожити до весни.
    Усе одно весільні генерали
    подивляться на хобі небувале
    як на нові ворота
    барани.

    ***
    А у мені живе своя людина,
    але моя душа не те, що глина.
    Зелена мурава
    ще донесе слова,
    які перекладе
    своя людина.

    03/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Володимир Бойко - [ 2019.02.13 13:18 ]
    Обновка
    На подвір'ї у Свирида
    Чергова забава,
    Скучкувалися сусіди
    І зліва і справа.
    Дехто навіть не питає,
    Що за пиятика.
    Головне, що наливають –
    Щедро і без ліку.
    Лиш далекий член родини
    Запитав з похмілля:
    – Що святкуємо, хрестини,
    Чи, може, весілля?
    Пояснило товариство
    Всім нетямовитим:
    – Цінну річ купили в місті,
    Належить обмити.
    Самогону наварили
    Із кумом до спілки.
    – Ну, а що ж таке купили?
    – Та пляшку горілки!



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  17. Марґо Ґейко - [ 2019.01.04 21:47 ]
    Не сотвори
    Не знайти більш такої персони,
    Наче бог з найепічніших вір.
    Коло тебе співали гарсони,
    А солістка гортала клавір.

    Тож луна досягала провінцій,
    В кулуари столиці зайшла –
    Компліменти лилися за вінця,
    Щоконцерту – гала і аншлаг.

    Ну і я, зачарована грою,
    Не розчула за звуками слів,
    Що у душу проникли, як в Трою –
    Не в коні, а чомусь у козлі.

    Понад вечір фальшивим акордом
    Ми напились вини і вина.
    В бороді, як здавалося, гордо
    Виглядала тоді сивина.

    Хоч в самого і різались роги,
    Загравався, почасти у борг.
    І мені, що звернула з дороги,
    Баритоном підспівував бог.

    Піддалися душевні скрижалі,
    Обернувши «не можна!» в «але…»
    Не завжди небезпека у жалі –
    Змій буває ще той кавалер.

    І тепер, як з манжета підсунув.
    Я вдивляюся: ти, чи не ти?
    Козлетоном волає парсуна,
    Замість бога – убогий сатир.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.12.31 12:37 ]
    Самоліквідація
                    І
    Обмежується коло друзів,
    яких раніше я вітав
    у новорічній завірюсі
    веселих шоу і забав.

    Завіяло: у іншу спілку,
    на манівці, у видавці...
    Великому в ПееМі мілко,
    мов криголаму у ріці.

    Ізолювали ся нарциси,
    тусуються глухонімі.
    У вирії – зозульки сизі,
    а ми сумуємо самі.

    Взаємо-критика лікує.
    Тому о будь-якій порі,
    як у молитві алілуя,
    чекаємо коментарі.

    Ачей і я іще учуся
    і не очікую на біс
    як інші містери і міс...
    За репутацію боюся,
    коли оказії діждуся
    і суну у халепу ніс.

                    ІІ
    Ото ж уже у цьому році,
    що добігає до кінця,
    усі свої колоди в оці
    повикидаю у сміття.

    Але й усе, що вадить зору
    і gentlemene &1 madame,
    я покажу як зайву флору,
    що шкодить мові і віршам2.

    (мороза діда в ці години
    усі чекають дива як
    маленького ів ув хлопчини
    тане́ сніжана на очах). 3

    Я уявляю читача,
    який ці опуси чита(є)...
    Якогось є не вистача4?
    А це я риму підганяю.

    Ковтаю альфи, їм омеги...
    А Муза скоса погляда4.
    Мої зоїли і колеги,
    вино поезії – вода.

    І наливаємо по колу,
    і випиваєм4... О! За нас!
    Аби русизми побороли,
    а суржик хай жує Пегас.

    Бува4 узрю неповториме
    і спотикаюся, – оп-ля!
    Але якщо не гріє рима,
    то мова аса звеселя4.

    Я копіюю і сюжети,
    і стиль, і фрази, і слова –
    усі досягнення поета,
    які і я не забува4.

    Поезія, буває, лічить5...
    І меланхолія зника4,
    коли не хо4, але увічнить
    сатира коміка ..... .

    Мені нашіптує і Муза,
    і щось навіює Борей –
    ну чо4 чіпать6 нам ......... ,
    коли у нього все о'кей?

    Нема кебети описати,
    що небо – ніби голубе?

    Та ну його! Мої дівчата,
    айда угадувать6 себе.

    А то попри освітні норми
    чоловіків-грамотіяк7
    неонебачені8 реформи
    не просуваються ніяк.

    Я помиляться6 не боюся
    і виростаю аж на п'ядь,
    коли – і не моя Ма..ся,
    але оцінює на п'ять.

    І хай поаплодує ....,
    що на ялинці є папайя,
    чеширський усміх на устах,
    поет линяє на очах.

    І хай за Вікою де .....,
    і я журитися не бу-9
    ду, і римую неповторно,
    що я у неї не табу.

    І хай мене не розчарує
    новою скрипкою ..... ,
    коли у хорі не почую
    її поез4, а не його.

    І хай почує .........,
    що я без неї аж зачах
    і все очікую романа10
    у неоліту11 на очах.

    І хай прижме до серця ....
    мене, як нічиє дитя,
    як та соломинка остання
    у течії мого12 життя.

    І хай, неначе Пенелопа,
    аматорка О.... К..
    почує мовою Езопа,
    що і її чека4 Улісс.

    І, мо4 по стилю і по тропам13
    пізнаю ...., і не сам,
    та не із нею, автостопом,
    поїду у її сезам.

    І аж тоді, як не загину,
    коли я напишу есе,
    накине соточку ......
    за те, що мова – наше все!

    А як почину і на лавку
    мене одного покладуть,
    мені Сашко підсуне .....
    на всі літа у дальню путь.

    А як до раю не поїду,
    то у наяд козирний ...
    пошле зі мною до Аїду
    свою Горгону і медуз.

    І у кінці почую фразу
    від редколегії ..,
    що я не вилізав ні разу
    за межі фабули і тем.

                    ІІІ
    Я розумію – наваяли...
    Куди його тепер подіть6
    усе, що тішить і ятрить –
    заслуги і високі бали?
    Та ще й аматорів навчали...

    А ви граматику учіть.

    Ну от і все. Останнє шоу
    на лабутенах. І – у рай,
    кудись за обрії, за край...
    Нехай перемагає мова.
    А одягаючи обнови,
    мої котурни не взувай.

    І пам’ятай, коли співають
    мелодії сонат14твоїх,
    то голосні не заважають,
    а заважає збіг14 глухих.

    Очікуй лаври Мельпомени
    у дежавю шерше ля фан.
    Адью, madam(e) & gentelman(e) ...
    З Новим!
                   Бувайте.              
                         Гра-фо-ман.

    31.12.2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.59) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (10)


  19. Ігор Деркач - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. Тата Рівна - [ 2018.11.10 14:08 ]
    про любов
    Ти рефлексуєш, ниєш, кусаєш губи в кров, голишся сумно у ванній -
    Порожнє життя без любові твоє подібне до голого короля на старім протисненім дивані
    Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи! Мачо! - ти бездоганний, життя - небездоганне, ти - небездоганний, життя - без догани не може. Схоже, голи, буває, мало що значать. Серце - не м‘яч і не м‘ячик - шматок м‘язу, не заточений на змагання.
    Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи, перестань нити у тій ванній. І прийде до тебе твоя омріяна очікувана замастурбована до мозолів Любов
    Іванівна.

    10.11.2018





    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  21. Олександр Сушко - [ 2018.11.10 07:06 ]
    Іззаду
    Історія страшна. Тож я присяду
    І вип'ю для відваги грамів сто.
    Підкралася зима підступно ззаду,
    Пегасика гризнула під хвостом.

    У листопаді з пущі тхне морозом,
    Скінчився романтичний падолист.
    В поета є штанці зимові з ворсом,
    А у лошаки - тільки куций хвіст.

    Кагор ковтаю (Veritas in vino!),
    Лежить під боком муза в негліже.
    А вітер дме! Від холоду скотина
    Дрижить і плаче, навіть не ірже.

    Не хочеться аби земелька пухом
    Пегасові стелилась чи зачах.
    Тож коника крилатого кожухом
    Накрив іззаду з барського плеча.

    Вдягнув на вуха пижикову шапку,
    На бабки - жінчин в яблуках халат.
    Надходить ніч. Мороз ударить зранку.
    Ізаду тепло. Добряку - віват!

    10.11.2018р.

    Любов

    Несуть коханці любоньок до скирт,
    Цілують в'язи в пластикових перлах.
    Закоханих страждальців повен світ,
    Без них щемка поезія померла б.

    Хіба цікаве кабанця "Куві!"?
    Я до краси й пастелі змалку чулий.
    Люблю кокетування, як і ви,
    Мрійливі "охи" діви-капризулі.

    Колишуться у пазусі м"які
    Опуклості, аж сіпається око.
    Об тазові костисті мослаки
    Тернутись хочу, наче ненароком.

    Танцюємо чуттєве па-де-де,
    Шумить у голові амурний трунок.
    А ніс уже упав за декольте,
    Вуста зронили перший поцілунок.

    А далі - вихор! Лахи з плоті - геть!
    З Венерою сплелися у екстазі.
    Отак, столітнім, хочу стріти смерть,
    Якби не голод - з мавки би не злазив.

    Пишу по темі звично без кальсон,
    Лягають на папір пучком рулади...
    З алькова чути млосний голосок:
    Біжу - дружина кличе цілуватись.

    10.11.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  22. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  23. Галина Михайлик - [ 2018.10.13 10:53 ]
    Happy birthday for my ))
    Я - затята! Я затято щаслива!
    Бо щаслива - від кожного вдиху...
    Від чекання й стрічання щоденного дива
    у подяці за радість і втіху.

    За піано і форте, глісандо й вібрато
    чорно-білої клавіатури...
    Білих - більше! Сьогодні - підкралося свято
    і муркоче солодкі мур-мури )))


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (13)


  24. Ігор Деркач - [ 2018.10.01 12:51 ]
    Заздравна поету-ловеласу
    На зорі не буди мене, люба.
    Уяви собі, поки я спав
    у раю – у гаю біля дуба
    я на мавку тебе проміняв.

    І коли я очуняю в силі,
    не забудь для моєї краси
    натягнути на ніженьки білі
    мої модні робочі труси.

    А якщо я уже відпочину
    і захочу з тобою у рай,
    не співай мені заупокійну,
    а заздравну мені заспівай.

    Дай зеленого сіна Пегасу,
    бо у тому едемі-саду
    окрім тебе і баби Парасі
    я і Мойру собі заведу.

    І часу тоді буде від пуза –
    на поези, сатиру, есе
    і на Парку, й на те, і на се,
    і на оду, бодай... чорногузу...

    А поезію, ліру і музу
    хай лелека Харону несе.

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Деркач - [ 2018.09.09 16:33 ]
    Дощовий сонет
    Іде і капле оп'янілий дощ,
    такий не по-осінньому потрібний,
    що хоч візьми тай у калюжу скоч
    і затанцюй танок, йому подібний.

    Хай на вербі його чекає борщ,
    а ти не зазіхай на цю обідню,
    але мерщій чоло своє наморщ
    і занотуй оказію вечірню.

    І хай у ринві буде каламар,
    твоє перо підточує комар
    або води як Буратіно носом.

    У тебе є Мальвіна, ти – П'єро,
    мокай у ту калюжу те перо
    тай уперіщ
               сонетом
                   криво-косо.

       09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Ігор Деркач - [ 2018.08.30 10:32 ]
    Простенькі наративи
    Ой, радянські православні,
    вам лише відомо,
    що є зле, а що погане
    і яка кому догана
    у своєму домі.

    А мені казали гуру
    (і м'які, і терті), –
    не міняй свою натуру
    на овечу, вовчу шкуру
    і не будь упертий.

    Ні закону не порушуй,
    ані заповіту,
    не бери гріха на душу,
    оминай брудну калюжу,
    не одурюй світу.

    Не шукай собі пригоди
    на вино і гроші.
    І не думай при нагоді,
    що еліта у народі.
    Де вони, хороші?

    Залишай усім на спомин
    усмішку привітну,
    не клени, не бий поклони,
    обціловуй не ікони,
    а свою кобіту.

    Май усе, що є найкраще:
    і сім’ю, і хату,
    і немало, й не багато...
    А якщо тебе нізащо
    заперечує ледащо,
    є куди тікати.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Тетяна Левицька - [ 2018.07.31 14:09 ]
    Пишна вистава
    На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
    І ведучій відгукнулась із душком котлета.
    А у полі - ні тополі, жодної копиці.
    Ніде справити потребу головній артистці.
    За машиною присіла, глузду ризик вартий,
    А водій агітбригади був мастак на жарти.
    Навіть хто зівав - заплескав фабулі вистави,
    Бо кепкуп завів двигун і рушив різко вправо.
    Ще такого свисту, «браво» зроду не бувало!
    Животи понадривали, в буряки наклали!
    Пліткували аж в райцентрі ледве не щоденно,
    Що принади у артистки майже на півсцени.
    На цей раз жартун заядлий не чекав на помсту,
    Бо найдужче реготав там голова колгоспу!
    Телефонував на ферму, ото була втіха!
    «По міндобривам відбій - гній тут сам приїхав!»

    2018 р.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  28. Володимир Бойко - [ 2018.05.27 19:01 ]
    Як Олеся застудилась (байка)
    Дрімав ставок, укритий жабуринням,
    Пливли хмарки легенькі угорі,
    В ставку, зігріті сонячним промінням,
    Вигулькували жаби й жабурі.

    Прекрасно все. Ідилія, та й годі.
    Аж раптом чути войовничий клич –
    Із-за ліска, на лихо всій природі,
    Летить-чадить «Жигуль» а чи «Москвич».

    Із жахом розлетілися лелеки,
    У мул зарились з ляку пічкурі,
    Відчувши враз смертельну небезпеку
    Закам’яніли жаби й жабурі.

    «Тю-тю, дурні, чого ви налякались,
    Ви подивіться, хто це завітав!
    Це ж справжня фея, ніжна та ласкава,
    Чарівнішої я не зустрічав».

    Та наша фея хутко роздяглася,
    Дрючок вхопила і в ставок мерщій.
    Страшенна колотнеча там знялася,
    Жорстокий і нещадний був розбій.

    І поспливали вгору черевцями
    За півгодини мешканці ставка,
    А фея, нагасавшись до нестями,
    Поси́нівши, ловила дрижака.

    У тім ставку живого не зосталось,
    Лиш жабуриння плава де-не-де...
    А наша фея, хто це – здогадались,
    І кашляє, і чхає і т.д.

    1981

    Нова редакція (за пропозиціями колег по ПМ)

    Дрімав ставок, укритий жабуринням,
    Пливли хмарки легенькі угорі,
    В ставку, зігріті сонячним промінням,
    Вигулькували жаби й жабурі.

    Прекрасно все. Ідилія, та й годі.
    Аж раптом чути войовничий клич –
    Із-за ліска, на лихо всій природі,
    Летить-чадить «Жигуль» а чи «Москвич».

    Із жахом розлетілися лелеки,
    У мул зарились з ляку пічкурі,
    Відчувши враз смертельну небезпеку
    Закам’яніли жаби й жабурі.

    «Тю-тю, дурні, чого ви налякались,
    Ви подивіться, хто це завітав!
    Це ж справжня фея, ніжна та ласкава,
    Чарівнішої я не зустрічав».

    Та наша фея хутко роздяглася,
    Дрючок вхопила і в ставок мерщій.
    Страшенна колотнеча там знялася,
    Жорстокий і нещадний був розбій.

    І поспливали вгору черевцями
    За півгодини мешканці ставка,
    А фея, нагасавшись до нестями,
    Поси́нівши, ловила дрижака.

    У тім ставку живого не зосталось,
    Скрізь мертвий штиль, як моторошний сон...
    А наша фея, хто це – здогадались,
    Тепер смакує жаб'ячий бульйон.

    2018





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (6)


  29. Василь Мартинюк - [ 2018.04.16 19:53 ]
    Квітки - зоринки

    Куплю зорю на ринку,
    Посію навесні.
    І виросте зоринка,
    Що снилася у сні.

    Посію під віконцем,
    Як влітку зацвіте.
    Буде вона як сонце,
    Небесне золоте.

    За ніч роса зірницю,
    Наповнить по вінці.
    Напитися водиці,
    Прискачуть стрибунці.

    А потім, як пелюстки,
    На квітці відцвітуть.
    Насіннячка малюські,
    На землю упадуть.

    Поллю насіння рясно,
    І зійде квіток з сім.
    Зоринки – квіти ясно,
    Світити будуть всім.

    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Гравець Шалений - [ 2018.03.30 20:50 ]
    Словенькозамудристий вірш
    один поетик шалененький
    прийшов у чужодомний сайт
    де маразматики старенькі
    на все наклали копірайт

    за правдоньку любо боровся
    та парнойенька сильніш
    він на юхоньку напоровся
    коли там виклав новий вірш

    юхонька дужечки злякався
    за сайтик рідненький всерйоз
    він так піднять його старався
    словомутящий віртуоз

    дрижачим в злоньці рученятком
    плюючи слюньку в монітор
    заблокував поетика козлятко
    сцикливий графоман-бугор

    інші поетоньки й поети
    словеньки свої берегли
    і в сусліковість піруети
    невидимо для всіх лягли


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Ігор Деркач - [ 2018.03.29 20:39 ]
    Зозулясті півники
    Свої поети і поетки
    всі як один – нівроку.
    Одним подобаються нецке,
    а інші люблять хоку.

    Моєму синові малому
    до них далеко, звісно,
    але іде цілком свідомо
    у абстракціоністи.

    Коли мазюкати кінчає,
    то іноді таємно
    і руки, й пензлі витирає
    на полотні моєму.

    Увага! Смійтесь, як охота.
    Один художник знаний
    оглянув цю його роботу
    і каже, - геніально!

    03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  32. Гравець Шалений - [ 2018.03.22 22:18 ]
    Дуже весняний вірш
    а за вікном летять сніжинки
    гарний весняний морозець
    позамітало всі стежинки
    ото для котиків капець

    не нявкають і не горлають
    хіба шо дома пару раз
    за що їм отаке, не знають
    знали б вони ціни на газ...

    Шалений також офігєвший
    весна упала на мороз
    зимою сніга було менше
    і це не жарти, все всерйоз

    гормони в тілі задубіли
    а їм би вирватись скоріш
    циклони вперті знахабніли
    такий от мій весняний вірш


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Тата Рівна - [ 2018.03.19 23:43 ]
    Короткий віршик про вісімнадцяте березня дві тисячі вісімнадцятого
    Євлампій на ковзанах у моцних штанах з начосом їхав на базар по свіжі огірочки
    Клара забила на кларнет, корали та Карла і, бляха-муха, шукала теплі носочки

    Пункти обігріву ем-ен-ес показали прогрес на кривій квартального звіту про зроблене
    Люди пост-восьмого березня стали знову трошечки сильно схожими на січневих гоблінів

    Охрінівші коти, завіяні у асані тигра, розгублено змінили вуличну фізкультуру на хатню йогу
    Снігу — в коліна, дме хуртовина третю добу, ялинки підморгують, бляха. Кінчається березень.
    Весна ж, їй богу)

    18.03.2018
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  34. Гравець Шалений - [ 2018.03.18 18:16 ]
    Шалений шле привіт
    пнутий із Клубу Підлизак
    бродив по вулицях інету
    шукав шалено новий знак
    куди поткнутися поету

    і ось, знайшов цей дивний сайт
    із пьоришком на логотипі
    можливо, тут буде олрайт
    і правду не забанять в липі

    бо параноїд Женя Ю
    залишив неприємний осад
    привєтіка йому я шлю
    нехай тримає крєпко посох

    й кричить усім "ти не прайдьош!"
    а після банить знов чийсь профіль
    йому всі кажуть: "Жень, харош!"
    та параноїку то пофік

    шо ж, зустрічайте ви ПееМ
    суржикомовний шал поета
    хай віє вітер пєрємєн
    а всі нещастя кануть в лєту

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  35. Ігор Деркач - [ 2018.03.15 18:15 ]
    Строга дієта
    Чотири дні п’ємо одну рабусту,
    і п’ять – їмо салати із капусти,
    ще шість жуємо трави й лопухи
    і сім – б’ємо поклони за гріхи,
    останні вісім: води й соки – ворог...
    А далі – дев’ять, ну а потім – сорок.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Галина Михайлик - [ 2018.02.12 15:25 ]
    віртуальним коханцям (жарт)
    ні вайбер (ні вібро-…) вай-фай ані твіттер
    вкантактє фейсбук інстаграм
    а чи терабайти знимкованих квітів
    архіви онлайн-мелодрам –
    ніщо не замінить долоню в долоні
    і вечір удвох тет-а-тет
    троянди мартіні бретельки червоні
    і пошепки ніжний сонет...

    :)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  37. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (6)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.12.18 13:52 ]
    Те саме іншими словами
                                      І
    У леплезорії – всі у безпеці.
    Всі одинакові і не кусають.
    І одноногому легко живеться –
    ловко на чобота мешти міняють.

    Гілля й гілля викорінює вітер.
    Дрова самотньо збираєш у лісі.
    Біля криниці ні впасти, ні сісти.
    Бовтають відрами. Хочеться пісі.

    Кумкають жаби на березі хором.
    Гаслами любо змели жабуриння.
    І по коліна пузатому море.
    Дулю лишає майбутній дитині.

    І до печінки усе пропікає.
    Що за юрма? Уникаю халепи...
    Сняться поетки: то Свєта, то Майя.
    Хочуть очистити музу од лепу.

                                      ІI
    Пасинки рідні, шляхетні кацапи,
    де наобіцяні нам паляниці?
    Ви у Везувії грієте лапи,
    поки снігур доїдає синицю.

    Не помирити юрбу і поета.
    Де ви усі скотиняки і гади?
    А-а-а? Масажуєте пальці скелета –
    ідоли вічні: монета і зрада.

                                          18.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  39. Надя Семена - [ 2017.12.10 11:06 ]
    Сіяла цибулю!
    Сіяла цибулю,
    Сіяла петрушку,
    Та й кляла заклятую,
    Кращую подрУжку!
    "Гарно ти, подружка,
    Мені підсобила,
    Чоловіка любого,
    У мене відбила!
    Доки я в городі,
    Грядки накопала,
    Ти вмене коханого,
    Прямо з хати вкрала!
    Доки грабельками,
    РОллю волочила,
    Ти його дурманами,
    Лихо опоїла!
    Доки на базарі,
    Насіння купляла,
    Ти його обманами,
    До себе забрала!"
    Виросла цибуля,
    Виросла петрушка,
    Йде до мене плакатись,
    Кращая подружка!
    "Дам тобі намисто,
    Дам тобі сорочку,
    Тобі твого милого,
    Повернути хочу!
    Дам я тобі курку,
    Дам я тобі гуску,
    Забери коханого,
    Виручи подружку!
    Є в мене ще гривні,
    Є в мене дукати,
    Забери, благаю,
    Йолопа із хати!"
    "Є у мене гроші,
    Є у мене гуска
    Є у мене випивка,
    Є в мене закуска!
    Маю я намисто,
    І дукати маю,
    Забирати вкрадене,
    Назад не бажаю!"
    Я зберу цибулю,
    Я зберу петрушку,
    Та і з двору вижену,
    Хитрую подружку!
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Шоха - [ 2017.12.01 21:28 ]
    По теплих слідах
    Подякую своєму читачеві,
    якого помічаю де-не-де.
    Іронізує, граючи на нервах,
    оцінку ліпить як дев'ятку Шева,
    коли у небо пальцем попаде.

    І я такий. Чого гріха таїти,
    що краще помічається чуже?
    Таке, бува', описують піїти,
    що читачеві краще оніміти,
    ніж уявити ризи негліже.

    Новації поезії – в ефірі.
    Але чого спинатися, коли
    одуреному люду не до ліри?
    Хай на Олімпі каються еміри,
    аби повиздихали їх осли.

    А лицарю чого ламати піку,
    якщо немає сенсу у війні?
    Нехай воюють віршики-каліки,
    аніж ідальго на узбіччі віку.
    А що іще лишається мені?

    Не вишиваю як уміють інші,
    але і одночасно – не грішу,
    ...коли даю рецензію віршу́.
    Ліплю поеми, оди, шию вірші,
    бесідую, сміюся, а найгірше –
    я автобіографію пишу.
                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  41. Віктор Ставицький - [ 2017.11.29 19:11 ]
    Конфуз
    Хронічний любитель жіночої статі,
    В якого на пенсії все, крім очей,
    Зустрів молодичку. І з звичним завзяттям,
    Ковтаючи слинку, масненько рече:

    Ходімо зі мною, моя люба заю,
    Чекає на тебе мільйон насолод:
    Я оди пишу, серенади співаю,
    Свіженький в запасі завжди анекдот.

    На що молодичка йому промовляє:
    Ви щойно так ніжно назвали мене.
    Я зовсім не проти: - ну зая, так зая.
    Але ж застереження маю одне.

    Ніхто проти од і співанок не спорить.
    Та в нас, у зайчих, є приватний закон:
    «Морковка» щоб завжди трималась бадьоро,
    Й «капусти» у банку хоча би з мільйон.

    Ми любимо шопінги, спа, ресторани –
    Бажання у тіла й душі молоді.
    Якщо це у Ваші уходило плани…
    Куди ж Ви побігли? Чекайте! Заждіть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Віктор Ставицький - [ 2017.11.29 19:06 ]
    Конфуз
    Хронічний любитель жіночої статі,
    В якого на пенсії все, крім очей,
    Зустрів молодичку. І з звичним завзяттям,
    Ковтаючи слинку, масненько рече:

    Ходімо зі мною, моя люба заю,
    Чекає на тебе мільйон насолод:
    Я оди пишу, серенади співаю,
    Свіженький в запасі завжди анекдот.

    На що молодичка йому промовляє:
    Ви щойно так ніжно назвали мене.
    Я зовсім не проти: - ну зая, так зая.
    Але ж застереження маю одне.

    Ніхто проти од і співанок не спорить.
    Та в нас, у зайчих, є приватний закон:
    «Морковка» щоб завжди трималась бадьоро,
    Й «капусти» у банку хоча би з мільйон.

    Ми любимо шопінги, спа, ресторани –
    Бажання у тіла й душі молоді.
    Якщо це у Ваші уходило плани…
    Куди ж Ви побігли? Чекайте! Заждіть!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Тата Рівна - [ 2017.11.29 01:30 ]
    Про музику)
    З усіх нот які можна виловити у скрипі вісі земної
    Вичути у мелодіях неминуче тонучого корабля
    Я чую лише до-мі-нуючу тишу
    Намагаючись розчути щось більше хоча б ля


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Шоха - [ 2017.11.15 22:13 ]
    Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
    Я малюю світлі лики,
    прикрашаючи життя.

    Намалюю я Марусю,
    наче паву у саду,
    і до неї усміхнуся.
    А яку я ще найду?

    Буду під гітару грати
    їй мелодії сумні.
    Тихі арії співати,
    але далі – ані-ні.

    Лине пісня солов’їна,
    ніч минає, плине час
    і в одне єднає нас.

    Щоб закінчити картину,
    хоч за те, що я мужчина,
    поцілуй мене ще раз.

                                          2008


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (4)


  45. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:30 ]
    Соняхи

    А вони не сходять,
    Мимо мене женихи,
    Подружок проводять!
    А зі мною не ідуть,
    Може я не гарна,
    Та ж нівроку, там і тут,
    Панночка шикарна!
    Маю файненький город,
    Файно обробила,
    В грядках ніжиться осот,
    Лобода вродила!
    У хатині павуки,
    Придане сплітають,
    Глянуть в вікна парубки,
    Через тин тікають!
    У колодязі відро,
    Ввечері втопила,
    Втік Данило, втік Петро,
    Так і не зловила!
    Посміхалась через тин,
    Я сусіду Гнату,
    Тільки Гнат той не один,
    В нього жінка клята!
    Напекла я пиріжків,
    Пригостила Гриця,
    Тепер Гриць той без зубів,
    Мене сторониться.
    Сватам шила рушничок,
    Поколола пальці,
    Зробив тато з гілочок,
    Косорукі п'яльці.
    Мама голочку дала,
    Голка тупа, ржава,
    Ще й селом чогось пішла,
    Нехороша слава.
    Не вродили соняхи,
    Не дозріли сливи,
    Ох, не люблять женихи,
    Мене, нещасливу!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Валентин Ліпчинський - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  47. Ігор Шоха - [ 2017.10.02 22:45 ]
    Іван та Мар'я
    Іван у Мар'ї – воїн-старожил.
    І разом прожили вони чимало.
    Але на Мар’ю зайвих кінських сил
    у воїна уже не вистачало.

    Лежить Мар’яна тиха і німа,
    а генерал поринув у нірвану.
    Але – лап-лап! Мар’яни десь нема.
    І це занепокоїло Івана.

    Сюди-туди – нема її ніде.
    У туалеті здибались одначе.
    Сидить його Мар'яна на біде
    надула губи і ось-ось заплаче.

    – Чого це ти? – запитує Іван.
    – Та от сиджу і думаю-гадаю,
    чому якийсь облізлий дідуган
    до мене, генеральші, діло має?

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  48. Козак Дума - [ 2017.09.29 10:53 ]
    Уже шкідливо

    Пора шкідливу звичку цю кидати…
    Курити? Пити? Жерти?
    Довіряти!

    30.02.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  49. Володимир Бойко - [ 2017.09.13 00:56 ]
    Заячий скік
    Невеличка електричка
    Повна вщерть, як рукавичка.
    З дач-городів на базар
    Їде-квапиться товар.

    Тут пикаті баклажани
    В фіолетових жупанах,
    І веселі огірочки
    В зеленесеньких сорочках.

    Круглолиці картоплини,
    І усміхнені морквини,
    Пустотливі бурячки
    І огрядні кабачки.

    По вагону, наче туз,
    Йде кондуктор, пан Гарбуз:

    – «Громадяни баклажани
    І панове кабачки,
    Не шуміть, немов цигани,
    І показуйте квитки.

    Хто не сплачує проїзду,
    Той вже далі не поїде.
    В нас зайці поза законом –
    Їм не місце у вагоні!»

    Як зайці оте почули,
    Із вагона дременули,
    Через вікна пострибали –
    Хто на рейки, хто на шпали.

    Потовклись дурні зайчиська,
    Пішки йшли, хоча й неблизько.
    Тож дотримуйтесь порядку,
    Будьте чемними, зайчатка.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (5)


  50. Ігор Шоха - [ 2017.08.27 22:31 ]
    Повістка денна
    Я у Європу не тікаю,
    хоча і хочу як дитя,
    яке з огидою збирає
    чуже накидане сміття.

    Я дуже хочу на Канари
    як це не раз уже було,
    але на євро і доля́ри
    мені якраз не повезло.

    Я не поїду до Китаю.
    Японія мені чужа.
    І не Сибір мене лякає,
    а харакірі без ножа.

    Я й у Америку не хочу,
    хоча волію за межу
    і океани перескочу,
    але завию, затужу

    коли через полярне коло
    як журавель перелечу
    і зрозумію, що ніколи
    не політаю досхочу.

    Я залишаюсь в Україні
    як той на сідалі когут,
    який не чує свій капут.
    – О'кей! Але які наївні
    собі доказуємо нині, –
    уся моя Європа тут.

                                  08.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6