ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2020.08.14 10:34
Біле каміння
у синьому небі –
Софія стара,
золота собою.
В сонячнім тлінні
майнули молебні –
ликів священних
мара над тобою.

Віктор Кучерук
2020.08.14 08:52
Палає вогнище на лузі
І звівся дим на повен зріст,
Бо позбирались давні друзі
Із ближчих сіл і дальніх міст.
Ясніють мрійно темні хащі,
Іскринки сяють повсякчас, –
І теплі згадки про найкращі
Часи витають поміж нас.

Микола Соболь
2020.08.14 08:34
Малесенька шавка лякливо
іззаду так хоче кусь-кусь,
дивлюся на неї глумливо
і сміх пробирає чомусь.
І шкода стає недолугу,
бо може ж творити добро,
але соціальну напругу
породжує шавки нутро.

Дума Козак
2020.08.14 00:03
Завітало в гості мальовниче літо
і заколосились сонячно хліба.
Налилась пшениця, достигає жито,
віти свої миє у ріці верба.

Голубі волошки заплело у косу.
дарувало щедро лагідне тепло,
та лягли у лузі морогу покоси

Євген Федчук
2020.08.13 19:51
Хан Куря хитрий, справжній, син степів,
Він голови дарма не підставляє,
Коли потрібно – не жаліє слів,
А коли треба – вовком налітає.
Тут тільки так і можна виживати,
Бо у степу своїх – чужих нема.
Хто не навчивсь хитрити і вбивати,
На долю сподіва

Сонце Місяць
2020.08.13 13:00
Поет спав би, але не спиться йому. Тьмяно зелений злотий надвечір. Серпокрили в серпанку позлітковому хаотично гасають за власним вереском. Те саме й на землі, дітлахи розпущені й маніпулятори, хаотично гасають etc. Ще не зовсім призахідне сонце плавить д

Іван Потьомкін
2020.08.13 11:04
Благословляю вас, єрусалимські хмари,
Хоч влітку в Єрусалимі ви не такі, як у Литві,
Оспіваній Міцкевичем в шедеврі «Пан Тадеуш».
Наважуюсь, хоч хист і літа уже не ті.
Благословляю вас, єрусалимські хмари.
Пропливаючи понад Єрусалимом,
Ви парасолько

Сергій Губерначук
2020.08.13 10:31
Коли мій мозок розтане
під сонцем твоєї любові,
коли я забуду пам’ять
і кинусь тобі під ноги,
коли серце іскрою блимне,
а попелом тіло кане
на дно…
але так інтимно,

Ярослав Чорногуз
2020.08.13 10:19
Закохувався сильно, як поет,
Засліплено… В житті – суцільні біди.
Лише у творчості – печальний злет,
В реальності - хоч кидайсь до Аїда*.

Але шукав розраду і знайшов,
Писав про це сонети і ронделі.
За гроші легко здобував любов,

Віктор Кучерук
2020.08.13 07:38
Багато зір, а світла мало
Знедавна сіється згори, –
Вже захололи й довші стали
Серпневі сірі вечори.
Вже так густішає щоночі
Пропахла злаками пітьма,
Що тишу будить неохоче
Уранці когута сурма.

Тетяна Левицька
2020.08.12 21:13
Я все одно тебе люблю,
Кохання сваркам – не підвладне..."
(Ярослав Чорногуз)

І все ж таки, тебе люблю,
таким розбещеним і вірним,
допоки світиш, все стерплю,
для мене - сяйвом неймовірним.

Олександр Сушко
2020.08.12 20:16
Ох і ловко півень топче курку!
Зразу видно: в цьому ділі - ас.
Я ж - слабак. Лежу, мов труп, без звуку,
Кожну ніч жона по носі "ляпс!".

Пишуть про кохання пишні дами,
Я ж - чутливий, щось не так - у плач.
Бо у мене серденько - не камінь,

Зоряна Ель
2020.08.12 12:35
Ти, Пане, маєш часу міх
і дім у хмарах і блакиті.
Я ж –повно клопотів дурних.
І лиш одне життя на світі.
Ти знаєш порпання моє,
згори нас бачиш-бо щомиті.
скажи чому мені так є,
що часом тільки сльози й лити.

Сергій Губерначук
2020.08.12 11:33
У часи фінансово-промислового капіталу
і оліґархічно-стереоскопічного світобачення
наше кобзарство на відмілині стало
і підлягає покозаченню!" –
таким формальним експозе
Никифорович одкрив засідання профкому.
("От голова! А таке верзе!" –
подума

Лесь Українець
2020.08.12 11:03
Україна - непотрібна!
Заберіть із гербу серп!
У 33-му від безхліб'я
Помирала житниця СРСР...

Нам потрібна залізниця,
Нам потрібні літаки;
Колосилася пшениця,

Олександр Сушко
2020.08.12 07:51
Був як тертушка залізна, нині - шовковий,
Навіть ворог - й той джергоче: "Ти - святий!".
Обійнявши правду йду важкими кроками
По земельці. От тому і не щастить.

Може, в ліжко тепле? Рахувати слоників?
Ні. Іду й міркую. Думи - просто жах:
До

Микола Соболь
2020.08.12 07:28
На плечі падають літа,
здавила серце аритмія,
але для мене ти все та –
квітуча ластівка, лелія…
Дарунок сонця і небес,
щоденні розпач і розрада
з тобою поруч я воскрес
і хай тобі ця серенада

Віктор Кучерук
2020.08.12 06:51
Лиш тільки про час кукурікнув
Зраділий світанню когут, –
Пітьмою гартовані вікна
Звільнились від темряви пут.
І знову відкрилася зору,
Прискоривши серцебиття, –
Красива, ясна, неозора
Глибінь нетривкого життя.

Сонце Місяць
2020.08.12 04:40
шо ж арлекін
де зневірялись
глядач не вллє сльози
але ж

богемне щастя за нещастя
чи до роздмуханих пожеж

Іван Потьомкін
2020.08.11 21:30
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Ігор Шоха
2020.08.11 21:13
Міняються і мода, і смаки.
І класика поезії – не диво.
Аматори-новатори, таки,
опанували форму залюбки,
малюючи елегії красиво.

Фонетику шануємо... однак
граматика уже іде на мило.

Олександр Сушко
2020.08.11 20:45
Хочу світла, радості та спокою,
По земельці йти легкими кроками,
Щоб живі сусідоньки аговкали,
Кликали на чарочку вина.

А вони в рову лежать постріляні,
Для чортяк із пекла стали цілями,
Накриваю їх своїми крилами,

Євген Федчук
2020.08.11 20:18
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
На двері поглядаючи щораз,
Вслухаючись до кроків знову й знову.
Від роздумів вже й сивіти почав,
Шукаючи, як би біді зарадить.
Вже і старійшин скільки раз збирав
Отут в світлиці

Володимир Бойко
2020.08.11 18:13
З чаші гірко п'ємо
І у злі живемо
По законах, здебільшого вовчих.
А відтак і дочасно
Зо світу йдемо,
Бо затруєні власною жовчю.

Сергій Губерначук
2020.08.11 10:07
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
Мов чудний агат
поглинаєш у себе й загублюєш чисто.
Ти, ніби дитина,
чиї безсистемні питання, мов допит,
збивають мене з пантелику
й розхитують пам’ять і дійсність.

Микола Соболь
2020.08.11 08:21
Піском крізь пальці, водою у ситі…
Як дні вигорають швидко у серпні.
І літо шепоче: «Досить, ми квиті,
Ваші тіла мені більше нестерпні.
Все остогидло, не хочу ілюзій,
плачуть у небі нічнім Персеїди,
тумани готують наступ у лузі,
сонце допалить трав

Віктор Кучерук
2020.08.11 07:35
Пустоту безкраю
Зором обійму
І собі співаю,
Як нема кому.
Щось робити мушу,
Поки не закляк, –
Звеселяю душу,
Часом, і отак.

Олександр Сушко
2020.08.11 06:19
Втрапити до раю - справжнє щастя,
Та забудь про ці солодкі сни.
Бо за боягузтво аз воздасться,
Сірка вже булькоче в казані.

Тамко знають що ти за людина :
Сильний духом чи слизька черва.
Йде війна, а ти купив будинок,

Дума Козак
2020.08.11 04:33
Чумацький шлях – дорога соляна
усім Великим степом, аж до Криму.
Воли – тягло не тільки на ланах,
вони – брати солоним пілігримам!

На захід сонце і обоз ожив,
жара спадає, знову у дорогу…
Риплять колеса повної мажі,

Дума Козак
2020.08.10 20:25
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
Не встигли підхопить долоні
красу ту стигло-молоду.
Налиті сонцем і любов‘ю
ясніють мило у траві,
а поряд, весь залитий кров‘ю,
юнак лежить… Не буревій

Олексій Кацай
2020.08.10 19:33
в заіржавлених пісках
найсухішої з планет
бродить крижана луна
вкритих памороззю міст
зниклих разом з нею під
зіткненнями місяців
під падіннями зірок
і космічних кораблів

Євген Федчук
2020.08.10 19:28
Було в часи це давні, знані мало,
Як боги вже на небесах жили,
Хоч іноді й спускатися могли,
Як люд звичайний по землі ступали.
Жив рід древлянський в ті часи не тут,
А в болотах Мазовії далеких.
Хоча жилося в ті часи нелегко,
Та ж рідні землі вмер

Тата Рівна
2020.08.10 17:04
Коли помирають нації — народжуються Тантали
Земля відригає їх, викидаючи з чрева

Вона могла би стати Бабою, поліською королевою
Але — народила анчутку
Стала матір’ю не тому сину
І жоною не тому пану

Олександр Сушко
2020.08.10 15:31
Люби мене - прехтивого козла,
Даруй цілунки та палкі обійми.
З тобою - ніч ( ох як мене трясла!),
Не треба й дилетантських порнофільмів.

А завтра - інша. Бабця хоч куди,
А післязавтра - юна незнайомка.
Оце життя! Амурний парадиз!

Олександр Панін
2020.08.10 14:50
За мотивами - М. Гоголь "Вій".

Десь далеко в хмарах грім гуркоче,
Сріблом віддзеркалює ріка,
Проти Віри і Людини злочин:
Захопила Відьма Бурсака...

Вечір, ще далеко до світання,

Тетяна Левицька
2020.08.10 13:01
Пленительных очей холодный изумруд -
былой загадки деревянная матрешка.
Не возвращайтесь вы туда, где вас не ждут,
где двери на замке, не светится окошко.

Собака цепи рвет завидя чужака,
и лица неприветливы, черствы, суровы.
Вас не узнают сразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олексій Сергєєв
2020.08.13

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.08.11 06:04 ]
    постнесмак
    благар благав блажив блажав
    усі ми із такого ж тіста
    то оптиміст чи песиміст
    & грязь на всіх одна й та сама








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13)


  2. Мессір Лукас - [ 2020.06.17 01:50 ]
    *****
    Відвернулися всі, я один і нема тому ради!
    Та хоча б і помер, пом’янути не буде кому.
    Я смирявся як міг, за поезію слухав тиради,
    Не обручку носив, а якийсь сантехнічний хомут.

    А тепер я на волі, пишу про усе, що захочу!
    Про любов і про кров, про морозы і розы пишу,
    Досхочу шепочу в полуночі про очі дівочі
    І ніхто не кричить, що я «мямля, алкаш, соплежуй»

    На моєму вікні засихає незграбне алое,
    На городі рясніють коноплі, аніс і полин,
    Відтепер і на скрипці я гратиму виклично боєм,
    І не буде відбою од всяких Анфіс і Полін.

    Та як Сонце виходить з-за хмар, відганяючи туги,
    Час на працю, доїти курей та косити бабло.
    Не до смузі мені, пацани, не до вирв лісосмуги.
    Не до жайвора, в мертвій петлі, із артритним крилом.

    Два проклятих відра, що мені прогинають коліна.
    І від прадіда вила, й від бабці лискучі граблі.
    Я тепер – сіль землі, а мої найкоштовніші вина
    При нагоді розлиють сусіди, ще ті куркулі.

    Та Пегаса несе, що від нього втікли й конокради,
    А мені хоч би хни, я на слем поспішаю в корчму,
    Я тепер лавреат і надія сільської естради!
    Тільки хто ж підписав мій диплом –
    "ПОЕТИЧНОМУ ЧМУ "
    ?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  3. Ігор Деркач - [ 2020.06.01 11:45 ]
    Пародія на поезію
    З Мавкою ніколи не прощаюсь,
    бо ширяю з нею у віках.
    У дугу зінуло, а не каюсь,
    як її утішу, – ах-ах-ах!

    Бо вона м'яка як та резина –
    поки натягаєш, каже, – вйо!
    А коли потягне чим по спині,
    то не репетую, – ой-ой-ой!

    Як жокею – це хороша дяка,
    адже я у сто такий драгун,
    що коли несе, немов коняка,
    то не зупиняю, тьху-тьху-тьху.

    Маю нині залік – на «відмінно».
    Пазуха – велика благодать!
    А коли полапаю коліно,
    то іду до раю, – ать-ать-ать!

    01/06/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Мессір Лукас - [ 2020.03.28 19:03 ]
    *****
    Розпомадилась жінка, халат підперезує скотчем,
    Наліпила пельменів, у пічці горять пироги..
    Як же нудно мені! А нудьгу я втамовую скотчем,
    Бо абсентом моїм протирають усе навкруги.

    Нестерпимо мені, третій тиждень ув’язнений вдома..
    Я дивлюся на скотч, на халат.. і кляну карантин.
    Де Богиня моя? Не відомо.
    Я хочу Содому!!
    А моя мені мовить: «який же ти, нах*й, кретин!»



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Ігор Деркач - [ 2020.02.28 14:47 ]
    Стратегія і тактика
    ***
    Що кому дала норманська змова?
    Шоумени українофіли
    величали українофоба,
    два на два у дурня грати сіли,
    слухали написані промови.

    ***
    Стратегія і тактика почуті.
    На те вони і саміти Паризькі –
    побачити очко у Ліліпуті
    й помітити, що це не папа Римський.

    ***
    Питається не перший раз, –
    який же ми народ один,
    коли загородили тин
    і залишили перелаз,
    аби ви убивали нас?

    ***
    Уже перевертаються діди
    у всіх могилах на «дев’яте Мая».
    Пуйло воєнні злочини вітає,
    та хочуть раби-новичі туди,
    де мафія фашизму убиває.

    ***
    В Україні ще Бастилії нема.
    На Московії, надіємося, буде.
    І опише не один Дюма,
    як перевиховує юрма
    тих, кого не виховали люди.

    ***
    У Сирії ще миру не було,
    а Україну кинули на карту:
    Європа має ставку на Ордло,
    за шулера орудує Пуйло,
    Америка реалізує нафту.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Мессір Лукас - [ 2020.02.27 19:33 ]
    *****
    Давно не п’ю, підшився, зав’язав
    Тебе як хальстух на червоній шиї.
    І туго так, що котиться сльоза,
    І психіятр мені сорочку шиє.

    Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
    Тепер тупик, де вчора був провулок.
    Останній зуб віддав на твій кулон
    Така платня за хруст французьких булок.

    Я згадую шампанське, казино,
    Двозначний фльор під плач акордеону.
    Не втямлю, чоловік я, чи синок?
    Цей шлюб немов абсент, лиш без туйону.

    Ти любиш вірші, золото, понти,
    А ще застрягти кісткою у горлі,
    Мій психіятр зі мною вже на «ти»,
    Піду собі топитись.. в алкоголі.

    О так, фінал! Адйо! Гуд бай! Хей до!
    Я більше не футляр безмозким ребрам!
    Віднині по дурепах не ходок!
    Абсенту! І нічого більш не треба!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  7. Володимир Бойко - [ 2020.02.26 16:03 ]
    Сам собі втікач (пародія)
    У натовпі, оточений юрбою,
    Аби ніхто тебе не розкусив,
    Ти заховався сам перед собою –
    І навіть дуже правильно вчинив.

    Коли ти в світі сам себе не бачиш,
    Захований від друзів й ворогів –
    Ніхто вже за тобою не заплаче,
    Ніхто не віднайде твоїх слідів.

    Іди собі на всі чотири боки,
    Ніколи не з’являйся у юрбі,
    Всі матимуть без тебе чистий спокій,
    Погоня не загрожує тобі.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Деркач - [ 2020.02.14 11:56 ]
    Резонатори розбрату
    ***
    Ой хазяї ми, хазяї...
    А хазяйнує в нашій хаті
    кацаполюбіє її...
    Колоною чужої раті
    ідуть іуди язикаті,
    раби Московії свої.

    ***
    Козачок у Раді ляпає на люди
    неокогнітивний дисонанс:
    підіймемо руки і війни не буде,
    Крим купує воду і тоді усюди
    запанує Раша і Донбас.

    ***
    Вівці цілі, та вовки не ситі.
    Барани не розуміють, що
    ворога ніяк не зупинити,
    поки Русь очолює ніщо.

    ***
    Не сховає сонце чорна хмара,
    поки сяє золота блакить.
    Небу українському болить
    остогидла мова яничара,
    що не чує, як воно звучить
    моветоном, – «надо зупинить».

    ***
    Ворога і чудо не зупинить,
    поки з нами мешкає свояк,
    що із комунальної квартири
    на Кацапію мільйони тирить
    і не зупиняється ніяк.

    ***
    Ми не із одної випали колиски.
    З чорною душею – це не білорус.
    Балалайка Раші – не бандура муз.
    То навіщо їхні зайві обеліски,
    що як сон дурний нагадують Союз?

    ***
    Резонує поетичне слово
    як сигнали Тесли* на болід.
    Хай воює українська мова
    і тоді за зло і геноцид
    на орду осатанілу знову
    з неба упаде метеорит.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  9. Мессір Лукас - [ 2020.02.07 22:37 ]
    *****
    Меланхолійні зорі,
    Поодинокі звірі.
    Я вас обожнив з фото.
    Все на моїй квартирі.

    Під оксамитом кайданки.
    Єдваби й лакова шкіра.
    Я служка у графоманки.
    Яка нікому не вірна.

    Яка мене катуватиме.
    Зі строгим ритмом, у риму.
    Вживаючи різні метафори.
    Безбатченко, скурвій сину.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - ) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Мессір Лукас - [ 2020.02.06 19:45 ]
    *****
    Остання краплина мого еліксиру,
    У ньому на дні помічаю лина.
    Зі страху давлюся обрізками сиру
    І чую, що дзвін по мені пролунав.

    Аб’юзливі феї, заюзані музи..
    Не хочу вже віршів, тим більше віршів.
    Та хтось мені каже – не хочеш, а мусиш,
    Не вірить, що я зав’язати рішив.

    І я як усі, на усю графоманю,
    Служу Дамі серця, що відданий пес.
    Римую Роману, заманюю Маню,
    Аж гикає дактиль, блює анапест.

    Аб’юзливі музи, заюзані феї..
    Не каявся той, хто увік не грішив.
    Пили ми за ямби, пили за хореї,
    За танка і хоку, верлібри і ши.

    Вночі ти мене називала Мессіром,
    Та вранці упала з очей пелена..
    Мій кеш на нулі і на карточці – зіро.
    О цукре, гори!
    Я засмажу лина.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  11. Мессір Лукас - [ 2020.01.29 15:15 ]
    *****
    Залетіла шалена муха
    У розірваний мій рукав
    Почалася зелена смуга
    Не життя а сама труха
    Роздягнувся щоб дати волю
    Вилітай-но – отам вікно
    А тепер от вірші мусолю
    Може дійсно вони …но?

    Та нехай бо мені байдуже
    Тільки був би політ душі
    Щира дяка Пегасе-друже
    Із манжета летять вірші
    Потрудилися ми добряче
    Вже поет ваш колишній паж
    А і мовби як ніби наче
    Буцім я вже либонь не ваш


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Мессір Лукас - [ 2020.01.27 19:12 ]
    *****
    Напевно не поет.
    Що навіть гірше –
    Не критик, і не про заїк.
    Все це – не вірші.

    Мій біль і розпач,
    Сміх і гріх,
    Нагода вивищитись,
    Тим, кому видніше,
    Як вигіднíш.
    Не думати про них!

    На сході сонце,
    У його промінні міль
    Осяйлива, коштовна,
    Золотиста...
    Все визнання,
    Уся увага їй, –
    Міль поетична,
    Втілення всіх істин!

    Нажерся, виспався
    В належний час – лети.
    Перфекція,
    Зневага до безвісних,
    Божиста мить
    І захват глядачів.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  13. Ігор Деркач - [ 2020.01.25 20:00 ]
    Стилізація стилю
    ***
    Поети, які забавляють ся віршами,
    кайфують, а муза дає втікача.
    Клепай небилиці і найімовірніше
    піймає за фалди вона читача.

    ***
    Уловлюю у водограї
    акорди музики Бізе.
    Освоюю луги та плаї.
    Хто у поезії літає,
    той до вершини не повзе.

    ***
    У кого є що позичати,
    не береже у себе злато,
    а безкоштовно роздає,
    аби яскравіше палати.

    ***
    А відомі упирі-поети
    вішають на шию амулети.
    І удача є,
    і кубло своє,
    але гонор спати не дає.

    ***
    А на горі як на чужому горі
    не виїдеш найвище за усіх,
    то краще гальмувати у заторі,
    аби не переїхати своїх.

    ***
    Заякорили паразити -
    іди у гавані чужі,
    де на твоє немає мита,
    бо як себе не оцінити,
    чекай аварії душі.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  14. Ігор Деркач - [ 2020.01.23 13:39 ]
    Активізація активів
    ***
    Вован і Вова почекали,
    потисли руки й почали
    ділити українське сало.
    Було одного вовка мало,
    то ще одного додали.

    ***
    Кому земля дає свої плоди?
    Ніщо, яке усе гребе до себе,
    елітою спливає із води,
    а караван людей іде у небо.

    ***
    Царі – псарі, народи – гайдамаки.
    Усі пророки все-таки праві –
    коли нема царя у голові,
    то це і є його ума ознаки.

    ***
    Є хазяї, але земля гуляє
    і є чого базікати щодня,
    як наша Рада воза запрягає.
    І їде віз попереду коня.

    ***
    Ожили ідеї окупанта.
    У «слуги народу» – епатаж.
    Будемо паї анексувати
    як Пуйло у мантії пірата –
    «цап-царап» або на абордаж.

    ***
    Поки резервації у шані
    і ще є колонізація,
    особливі статуси Кубані
    і Алтаю – окупація.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2020.01.11 13:33 ]
    Напала швидка писунка (пародія у відповідь на пародію)
    Сміялася кохана безневинно:
    І нащо начиталася Сушка?
    У Чорногуза – цілісна картина,
    А в того – ніби пташка з неба «Ка!»

    У Чорногуза там дівоче личко
    Із гір, плато – туманна родить вись.
    Воно постало сяєвом величним…
    А у Сушка – мов пазли розповзлись.

    Насмикав віхтів з сіна і соломи,
    Залякує сузір`ям Гусака…
    Чи в нього, ви скажіте, не всі дома?
    Писунка нападає знов швидка.

    Ну й маячня. Бери, зливай хоч воду.
    А чи складай із вірша анекдот.
    Пером у Чорногуза Велес водить,
    Ну а Сушковим – то, напевне, чорт!

    11 січня 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Деркач - [ 2020.01.03 11:38 ]
    Психотерапія
    ***
    Ціную силу стилю і стила
    тієї, що елітою була,
    і є, та й буде. Мова про полову.
    Питається, – чого не додала,
    гадаючи, що ляпання села
    укоріняє українську мову?

    ***
    Є ікони і дереворити.
    Задерев'яніємо, якщо
    не уміли Богу угодити,
    маючи уявне за ніщо.

    ***
    Бояться люди бачити себе
    і марно. Діє психотерапія.
    Баран і той, буває, каже, – бе-е-е, –
    коли почує, де його стихія.

    ***
    Не все оцінюють екстерном
    і не одразу чути суть.
    У доброму шукають зерна,
    а інше кури засміють.

    ***
    Посію зерня каяття.
    Якщо зійде, радіти маю.
    А як розвіється сміття,
    то почекаю урожаю.

    ***
    Котяра нявка-
    є,
    цабе усіх веде,
    собака гавка-
    є,
    а караван іде.

    01/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  17. Ігор Деркач - [ 2019.12.29 11:02 ]
    Буквоїдство
    Я ще іду, бо я умію
    іти. Минаю камінці.
    Іду на дурня, на Росію,
    на буквоїда чудасію...
    І не іду на манівці.

    Не хоч іти, ходи у баню
    або до біса – у шлею.
    Я поважаю римування,
    а от лукаве мудрування,
    хоч убивайте, не люблю.

    Я вибираю на удачу,
    не оминаю голосних
    і не горюю, і не плачу,
    а за штахетами глухих
    нічого путнього не бачу.

    Я обираю... навмання
    і титлу, й кому – та, буває,
    зозуля петю вихваляє,
    що той підковує коня...
    а клюне пєтя – оминає...
    Оце і є – надзавдання.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Деркач - [ 2019.12.24 11:04 ]
    Філігрань
    ***
    Ціную та оцінюю нове,
    де рима є, але немає думки,
    і є оригінальне, та криве...
    У мене стилі іншого ґатунку
    і я усе, що у мені живе,
    пакую у прозорі візерунки.

    ***
    Не досягаю до висот
    і не очолюю народ,
    який за іншими чвалає.
    Я графоман?.. Чи ідіот?..
    Хай тиражується бомонд,
    який руля не випускає!

    ***
    Оракули совдепії
    були мої симпатії,
    але минає час...
    оскома орфоепії
    не додає емпатії
    і анулює нас.

    ***
    Ім’я Уляни краще як у Ївги,
    хоча і дуже соромно мені,
    що я іще люблю красиві збіги,
    коли усіх лякають голосні.

    ***
    Світ-за-очі не їдуть поїзди.
    На сьоме небо – ще немає часу.
    Куди не їдь, кудою не іди –
    аматору бракує не узди,
    а коника Пегаса до Парнасу.

    *
    ***
    Навіщо
    за вагоме бали?
    Не пересохне океан
    поезій, що на ноги стали.
    Нехай це і не вічні п’єдестали
    за формою – як піраміди єгиптян.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Деркач - [ 2019.12.22 19:31 ]
    Мимохіть і мимохідь
    ***
    Якщо не піймаєш за фалди Фортуну,
    то не уповай
    на чужий коровай.
    Коли не оратор, не лізь на трибуну,
    а як не поет, не пиши, а читай.

    ***
    У юрмі отетерілих мас
    явно – на овації не час.
    Та усі поети-дилетанти
    ще не дочувають, що у нас
    арії співають окупанти.

    ***
    На рівні сноба і совка
    усі поетеси вагомі.
    А ту, що якась не така,
    вітаю... і жму п'ятака
    Жуану або Казанові.

    ***
    Удосконаленню немає меж
    як – у содомі, так і – у гаремі...
    але не корелюється усе ж
    усе, що не стикується по темі.

    ***
    У гурма́нів поезій немає сюжету.
    Ну і що? Туманіє і так голова.
    Головне, що кугут і зозуля – естети.
    Особливими римами пишуть поети,
    що вигадують їм лиш відомі слова.

    ***
    І на фігуру є надійна сітка,
    коли її піймати захотять.
    Лінується подумати піїтка,
    що мовою, бодай би, не заїки,
    найбажаніше дати, а не дать😋.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Деркач - [ 2019.12.19 10:16 ]
    Нотабене
    ***
    Не боюся я алітерації
    голосною, яка не чужа
    у сім’ї поетичної нації.
    Наголошую на інтонації,
    бо і наголос чує душа.

    ***
    Ви любите короткі і м’які
    ґлаґоли із Кубані та Алтаю, –
    ідем😢 узять😍, а я – то Ї то і,
    яких на Раші не було й немає.

    ***
    Ой горе мові в Україні-ненці
    од класика, що біга😭 у сукенці,
    а пише як і за царя Гороха...
    Ей, грамотію, вилізай із моху!

    ***
    Перепили поети не води:
    не ескімоси наче й не евенки,
    а язикаті, наче п'янь орди.
    Не «списуємо у Сковороди»,
    але, бува😂, киваєм🤔 на Шевченка.

    ***
    Чистоплюї та асенізатори
    не пересікаються ніде.
    А вимову оскопили автори.
    Їх ще іменують де-не-де
    гуру і любителі-аматори.

    ***
    Ображені на цю мою сторінку, –
    усім перемагати не дано
    у Ватерлоо і Бородіно...
    Звичайно, що полеміка не бійка,
    та істина проб’ється все одно.

    12/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2019.12.10 00:12 ]
    Крах кохання (літературна пародія)
    Учу усіх я жити безоглядно,
    Люблю, щоб ззаду сунула людва.
    В трусах порвалась нитка Аріадни,
    І обірвався на Голготу шлях.

    Хвилююся у розпачі німому –
    Рятуй же, любко, ну хіба це жисть?
    Хтось викликав мені швидку з дурдому,
    І знову я – в палаті номер шість!

    Я у ходжу погрався Насреддіна
    Хтів гумором рубнути із плеча.
    Хтось лампою ударив Аладдіна,
    Аж засвітилось сонце ув очах!

    А то дрімав раз у садочку сонний,
    Щось гупнуло ізверху по мені.
    Мабуть було то яблуко Ньютона,
    Я – «Еврика!» гукнув так, аж спітнів.

    Замучили мене любовні стріли,
    Кохатися люблю, ну просто жуть!
    А той Амур узяв мені й поцілив
    Не в серце, а у трусики, мабуть!

    9 грудня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 0 (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (3)


  22. Ігор Деркач - [ 2019.05.29 08:05 ]
    Инший міраж
    Хочу талії і пієтету,
    а не поту рядна і коша.
    Ой, немає уваги поету –
    вицугикують, наче лоша.

    На слона нападає моська.
    Рве сідниці ослиці рак.
    І не чує душа матроська,
    що за не..? умира..? Спартак.

    Пилюгою укрита сажа.
    На коліні Ера́то – жук!
    На віго́ні моя поклажа –
    пера віяла бережу.

    05/19



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (13)


  23. Володимир Бойко - [ 2019.04.20 10:19 ]
    Весна котяча (пародія)
    Знаю – кожної весни,
    Наче поторочі,
    Довгохвості нявкуни
    Верещать щоночі.

    Я на виклики оці
    Вчасно реагую –
    Сплю в зимові місяці,
    Навесні – марцюю.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2) | "Віктор Кучерук, "Попід вікнами коти...""


  24. Володимир Бойко - [ 2019.02.10 14:09 ]
    Per aspera ad astra (літературна пародія)
    Надудлившись міцнющої субстанції,
    Полишив лоно матінки-землі.
    І ось лечу я на космічну станцію,
    Здається, на якомусь кораблі.

    Відшліфував стратегію і тактику,
    Бо я у мандрах – битий пілігрим.
    Сягну обов'язково меж галактики,
    Якщо проблем не виникне з пальним.



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6) | "Олексій Кацай. Катаклізм"


  25. Ігор Деркач - [ 2019.02.07 15:16 ]
    Суржиком по суржику
    А деякі поети
    тупі як школярі.
    І як мені за єто
    писать коментарі?
    Усічені ґлаґоли
    сто років на слуху.
    Та впертюхи ніколи
    не чують, – ху із ху.
    І ніби є таланти,
    а в серці – наче тать
    якісь чужі мутанти
    не припиня писать.
    Їм туго слухать фрази,
    а то, бува, й слова.
    Але ж тобі, заразо,
    ця тема не нова.
    І хочеться такого
    або таку узять
    та за совкові роги
    і у, і на послать.
    Аби запам'ятало,
    якщо не доганя –
    коли папуг чимало,
    не щезне кацапня.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 17:52 ]
    Холоди не страшні (літературна пародія)
    На березі бюстгальтер безсило обвис,
    У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
    Від морозу тече вже із неї кумис,
    І сережки з обірваних вух погубила.

    І сказала тут кумові мудра кума,
    У гранчак наливаючи сніжну сивуху:
    Традиційно обмитою буде зима,
    Ми будем захищатись від холоду духу.

    Опадає з небес облапошне рядно,
    Снігові панталони дерева напнули.
    Звідки б вітер не дув, а зірве все одно,
    В протигази одягне хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    На голівках з підсвіткою – презервативи.
    Ну а грабам-незграбам кальсони купив
    І на них одягнув заодно Бог кмітливий.

    Захистить він жонатих, а також удів,
    Скільки б небо не кидало білим лайниськом.
    Тепло нам, скільки б вітер у шиби не бздів!
    В рік свині ми впились до свинячого виску!

    У гальюні – галюники! Й вітру нема.
    В катафалку чорніє щось, бачим надворі.
    - Кумо, глянь, у труні (вже обмита!) зима –
    Не зуміла пройнять і умерла – від горя!


    3.12.7526 р. (Від Трипілля) (3.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (15)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.09 04:59 ]
    О нано (варіації на тему твору Галини Михайлик Нано)
    Ця осінь така якась це –
    Незнана.
    Для двох мов окремий процес –
    О нано.

    У серці, в думках, на устах –
    О присутність.
    Невтримно баНАНОпроста
    Баламутність.

    Великого вибуху струс
    Вібрато – р
    У морі великих спокус
    Кайфувати.

    Гойда космічна весна
    Рахманно.
    Чудово займатись нам
    О нано!

    9.09.7526 р. (Від Трипілля) (9.11.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (5)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.11.07 11:30 ]
    утаємниченим п ~*
     
    Кажіть нам про усе ніщо
    оскільки ви вже тут
    повідайте коронну суть
    її збагнути щоб!

    зірвіть покрови з маячні
    розвійте миттю дим
    гадаю вас несло сюди
    звістити, отже і ~

    Pеалії прості
    софіти, звук пішов
    у чому сміх, най знають всі
    нехай для когось шок
    мовчання, се
                        провальний стиль

    в ефірі маппет-шоу!




     




    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  29. Марґо Ґейко - [ 2018.10.12 20:23 ]
    Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко
    Відлуння:

    Марґо

    через ці асонанси дрімотні
    там де тіні криваві косі
    я сама в занемінні мертвотнім
    захотіла на власній косі…
    розкажіть ~ це був засіб чи ціль?

    Сонце Місяць

    так буває знічев’я чи просто
    небо навпіл, земля набакир
    & конає осяйлива осінь
    ціль і засіб, мисливець і звір
    хай комусь нецікаво і тоскно ~


    Марґо

    хто конає між зречень і вір
    & кому ця гонитва вже тоскна
    у собі як затравлений звір ~
    намольфарив полотнами босха
    присмерково відтінений твір


    Сонце Місяць

    трохи сам здивувався (отó вже)
    розпаливши багаття, завмер
    тихий голос ~ не відаєш босше
    в серці гарцу триває свій герць
    & спочинку не знайдеш на ложі


    Марґо

    ой ти боже мій божечко боже
    що не вірш ~ препарований мрець
    ти ізиді зі скроні о босше!
    герці… гарци… хай буде їм грець!
    хто на ложі спочив той не може
    розпалити багаття сердець

    Сонце Місяць

    дисонансний) діоніс прокислий
    заповітний запійний вій
    танцівниці на пагорбі лисім.....
    доктор фавст & увесь чорторий ~
    опадіть злотосрібним листям


    Марґо

    на горі танцювалося сестрам
    з діонісом товкли виноград
    він для них був магістром маестро
    цей ансамбль дав би фору оркестрам
    ніч опала розтанула гра ~
    на ПееМі осіння пора

    (що робити о Сонце порадь?!)


    Сонце Місяць

    (а порад ~ катма)

    слід у слід
    тінь у тінь, день, ніч
    крізь пекельне й небесноземне
    жовтень черлений панич
    тріумфуючи зусібіч
    римує тебе & мене
    о, Марґо ~

    але
    що усім із тогó

    нє?






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (26)


  30. Василь Кузан - [ 2018.09.02 11:54 ]
    Про надії і строки
    Віктор Кучерук

    …Щоб сьогодні поміж нами
    Порожнечі не було, –
    Доторкнись до губ губами
    І зігрій сльози теплом.
    Поцілуй, неначе вперше, –
    Із надіями і в строк, –
    І відразу стане менше
    Насторожених думок.

    Про надії і строки
    (пародія)

    Без надії поцілунки,
    Як в яйці самий жовток.
    Хоч відгукуються лунко –
    В голові клубок думок.
    Вмиюсь теплими сльозами,
    Сліз гірких зроблю ковток…
    Доторкнешся лиш губами –
    Можу не спинитись в строк.
    Зникне раптом порожнеча
    Через двісті з лишнім днів –
    І радітиме малеча,
    Що я вчасно не зумів…

    02.09.18 © Василь Кузан



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  31. Махайло Епатюк - [ 2018.07.11 11:48 ]
    Позиція
    Я не кінчав консерваторій,
    Але я люблю клізматорій!
    Як сиплять перцю забіяки
    Самому пороху у... діжку!

    10.07.2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  32. Валентин Ліпчинський - [ 2018.06.14 14:49 ]
    Автопортрет—16 (поетична пародія)
    Я підійшла до східного вікна - і визирнула, відхиливши штору
    У мене голі груди, стегна голі - і я, уся оголена, тремчу,
    Сусід навпроти аж роззявив рота, побачивши немислиму красу,
    Я усміхаюсь Мона Лізою й мовчу - а він від здивування втратив мову,
    Ковтнув язик, у голові полова - так хочеться зі мною поряд стати,
    Але не знає, як мене дістатись - бо я пішла гасити апетит…
    Аж озираюся – а мій сусід летить з тринадцятого поверху додолу
    Заради недосяжної мети.. «Хіба не дурень?!» - перейшла на «ти»…

    З розпуки у просторій бальній залі зберу гостей, станцюю їм канкан,
    Стрибну крізь вогнище, тоді через паркан, залишивши минуле все позаду,
    Простіть мене за зраду і незраду - а я іду, у мене погляд гострий,
    Відповідає ДБН і ГОСТу, а також СНіПУ, ПУЕ і стандартам –
    Хоча воно того таки не варте - бо прапор, штормом порваний на шмаття,
    Не прикриває голизну безплаття – від сорому й ганьби я ледь не млію,
    Зачинена в порожній бальній залі – і узяли мене всесвітні жалі
    За подорож безстрашну по квартирі, за нестояння в східному вікні –
    І скрикну, прокидаючись, я: «Ні-і-і-і-і!...»


    14.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати: | "Тата Рівна Автопортрет—36"


  33. Володимир Бойко - [ 2018.05.13 16:44 ]
    Скафандри (пародія на пародію)
    У аптеці «скафандри» придбаю,
    Спровокую кохану на гріх,
    Хай над хатою бузьки кружляють –
    Без роботи залишу я їх.

    Бузьки з горя полинуть у мандри –
    Безробіття вже їх дістає.
    Доки хлопці купують «скафандри»,
    Українців все менше стає.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (4)


  34. Володимир Бойко - [ 2018.04.09 23:19 ]
    Яйця (пародія на пародію)
    Відкриття у науці Микола вчинив –
    Він поета з курми хитромудро схрестив.
    Всі ми знаємо яйця прості й дієтичні,
    В Суходолі несуть відтепер поетичні.

    Та марнують добро господині тамтешні,
    Із яєць поетичних готують яєшню.
    А продовжив би справу наш славний новатор –
    Поетичний з'явився б у нас інкубатор.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  35. Василь Кузан - [ 2018.04.03 21:35 ]
    Про рядочки (пародія)
    (пародія)

    Не кожен день стається свято,
    Не кожна на рядок впаде.
    Вустами стане цілувати
    Прицмокувати і т.д.

    А потім рухи суголосні
    І вседозволеність гряде…
    І так присвячуєш до осені,
    Рядок допоки не впаде.

    Тоді ж цілують не вустами
    І не цілують взагалі.
    Бо не приваблюють (між нами)
    Жінок рядочки замалі.

    03.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  36. Гравець Шалений - [ 2018.03.30 20:50 ]
    Словенькозамудристий вірш
    один поетик шалененький
    прийшов у чужодомний сайт
    де маразматики старенькі
    на все наклали копірайт

    за правдоньку любо боровся
    та парнойенька сильніш
    він на юхоньку напоровся
    коли там виклав новий вірш

    юхонька дужечки злякався
    за сайтик рідненький всерйоз
    він так піднять його старався
    словомутящий віртуоз

    дрижачим в злоньці рученятком
    плюючи слюньку в монітор
    заблокував поетика козлятко
    сцикливий графоман-бугор

    інші поетоньки й поети
    словеньки свої берегли
    і в сусліковість піруети
    невидимо для всіх лягли


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Вікторія Лимарівна - [ 2018.03.26 16:23 ]
    Корона
    - А что с тобой сегодня, брат?
    Молчишь который час подряд!-
    - Да, видишь ли, какое дело:
    Держу "корону" неумело,
    Вот и молчу, чтоб не слетела.
    Посажена она не прочно,
    Ведь дали "короля" заочно !-

    25.03.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  38. Валентин Ліпчинський - [ 2018.03.14 17:19 ]
    Недоречний кут на зустрічній смузі (поетична пародія)
    І не зовсім під іншим, і не під кутом,
    Чи до речі, а чи не до речі -
    Увійду я в історію, мабуть, бо влом
    Було вивчити Лобачевського.

    Я й Евкліда закинув… Виходжу на старт,
    Збити з ніг намагаюся стаєра…
    І навіщо погнався за мною?.. Не варт,
    Бо візьму на приціл – і відстане

    Розумово й фізично… А я - у підвал,
    Де від роздумів - гори лушпиння…
    Непокоїть питання – ну звідки ж я знав,
    Що кути, як і коні, не винні?..


    14.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8) | "Микола Дудар Роздуми..."


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2018.03.05 19:58 ]
    Діагноз класика (літературна пародія)
    1
    Наснилося… О Боже, пробі –
    Тулився не будь-хто – Тарас,
    В Одесі – у матроській робі,
    Шептав-сичав: «Зігрію вассс…»

    Морозив мокрими губами...
    На плитах ми із ним - в клубок…
    І тенькали нам фрикцій гами,
    Здригався ними поплавок.
    2
    Серветок не було… газета…
    Із віршами, як чорнота.
    Читала потім їх поету,
    А він десертом ласував.

    Чуприна липла, ритм збивався,
    Закашлявся Тарас на вірш,
    І гладив ніжку… Дурень Вася –
    Тікай від столу вже скоріш!
    3
    От вибрики цих снів-фантазій!
    Тарас, як вийшов із кафе,
    Сказав: був з нею я - в екстазі,
    Лиш вірш нагадував парфе.*


    5.03.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (38)


  40. Валентин Ліпчинський - [ 2018.03.05 09:20 ]
    Недошите море (поетична пародія)
    Узяла я голку, аби море зшити...
    В окіяні-морі - звомплені щури
    Утікають хутко під мошисті плити -
    Жевриво впівнеба дивиться згори.

    В оці урагану – молитовна тиша,
    Бродять по савані зебри і слони.
    Сонце ненаситне здійнялося вище -
    Спека неймовірна! - утекли й вони.

    На трибунах - тісно і стає тісніше,
    Гомону не чутно - скрізь глухі й німі.
    Не проскочить мимо і маленька миша,
    Лиш в тигровій шкурі витязь на коні.

    Шила, не дошила - й кинула у пічку,
    Узяла натомість спиці і клубки –
    Мо', зв’яжу онукам теплі рукавички,
    Бо мороз надворі неабиякий.


    05.03.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Світлана Майя Залізняк Із-під голки..."


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.20 22:02 ]
    Порада графоману
    Краще хрін косити наяву,
    Ніби щось у себе відірвати,
    І кебету викинуть в траву,
    Щоб дурниць оцих тут не писати.

    20.02.7525 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  42. Лариса Пугачук - [ 2018.02.09 12:47 ]
    Передумала
    Цей вірш, мов яв.
    Прийшла до тебе
    в одну із тисячних ночей,
    а ти, сердешний, бачив Гебу у сні,
    персисту ще й, ачей.

    Доп'явся до її принадних
    вологуватих пелюсток.
    Ох, мій ти ж любий, ах ти ж ладо!
    Перетягну разів зо сто,
    не знаю чим ще, та уява
    спрацює чітко...

    Сплине ніч.
    Проміння сонця гнів розплавить
    І ревнощам скажу я: «Ні!»

    Богинь багато, німф — ще більше,
    та я сміюся (от чудна):
    люблю, і думка тиха тішить,
    що я у тебе лиш одна!

    09.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2018.02.02 22:53 ]
    І.Ш.ак
    Тупий і впертий, мов дебіл.
    Стирчать у світ ослячі вуха.
    Творить не має СПРАВЖНЄ сил,
    Тому і пише лиш чорнуху.


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (8)


  44. Валентин Ліпчинський - [ 2018.01.09 14:22 ]
    Сон рябої кобили
    Лелеки, лелеки, летять, летять лелеки
    З Центаври Альфи до Сонця і Землі,
    Долають, долають нові й нові парсеки -
    Їх на Центаврі звали «журавлі».

    У небі, в небі єднаються щоночі,
    У вирій прагнуть, прагнучи біди,
    А із Центаври Альфи войовничі
    Летять, кружляють і туди й сюди.

    Навала валом на планету впала,
    На нашу Землю, квітчані сади,
    На чорноземи, орачів і рала,
    Навала впала і туди й сюди.

    Ой, очі, очі, очі ви дівочі,
    Де ж ви навчились зводити людей,
    Перетворили білі дні у ночі,
    А чорні ночі в білі, еге-гей!

    Позаплітали на вербі косички,
    Гарбу перевернули гарбузів,
    Ой-ой, дівчата, що у вас за звички,
    Від ваших чарів я осатанів.

    А поки хату файно підметете,
    Вівса насиплю в яблуках коню -
    Тоді із вами вип’ю tête à tête я
    І голих в ліжко згодом затягну.

    09.01.18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (7) | "І тихо звучала молитва © Михайло Нечитайло"


  45. Валентин Ліпчинський - [ 2017.12.27 10:44 ]
    Le roi est mort! Vive le roi!
    в країні заколот на носі
    але спецслужба й в ус не дує
    як два підпільники дорослих
    усіх вітають "алілуя!"

    в кав'ярні випивши дві кави
    ідуть і узурпують владу
    вдається це обом на славу
    яка на жаль тепер позаду

    за рік втекли за два зреклися
    казну з короною забравши
    мо’ повернуться ще колись як
    на краще вийде чи як завше


    27.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9) | "Наталя Пасічник Гімн монархії"


  46. Валентин Ліпчинський - [ 2017.12.08 10:37 ]
    Бронзова фігурка
    як приїхав у Тернопіль -
    (хоч Тернопіль і не Львів)
    незнайомка йшла навпроти -
    познайомитись не смів...

    зазирнув тоді до кнайпи -
    кави випити хотів -
    може, й випив трохи зайве
    чи з надміру почуттів,

    та здалось, що ця красуня
    тут за столиком сидить -
    встав, стільця свого відсунув -
    і не встиг всього на мить...

    у таксі - й за нею прудко! -
    весь об'їздив я Терно- -
    лиш у скверику фігурка
    бронзовіла вже давно...


    08.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (10) | "Наталя Пасічник спершу чашка потім пляшка"


  47. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 12:19 ]
    Із народного репертуару
    ***
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
    поки куля видає «безвіз»
    і нема кого за це карати.

    ***
    Країна ВАТи береже,
    а «вата» повзає вужем,
    не затуляє рота.
    Не нагодуємо чуже.
    А бути шлангами – уже
    і партії не проти.

    ***
    Ой не розумію ані дуки,
    ані гонорової гадюки,
    у якої доларова тьма.
    Ой чекає дуку веремія.
    Економлю так, що мама мія,
    а йому все мало, мало, ма!..

    ***
    Нічого я не упущу,
    згадаю Пелагею,
    яка гадала по дощу
    і ревнувала до борщу,
    навареного нею.

    ***
    Вдарило у голову бабусі,
    що її «охмурює» поет.
    А коли оба у цьому дусі –
    це найвибуховіший дует.

    ***
    Не спокушай душі і тіла
    маною давньої мети,
    що хоче юною зійти,
    коли старою перезріла.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.25 20:45 ]
    Хто я або моя метрика (літературна пародія)
    І
    Не рекрут я, не ректор,
    Віддати можу зуб –
    Редактор. Мій еректор –
    Наталка Лизогуб*.
    ІІ
    Я - останній поет у місті,
    Пасажир заслужений метро.
    Я плював тут на комуністів,
    Поки Брежнєв не ліг у гроб.
    ІІІ
    З широких штанів, наче вод дніпровських
    Дістаю я метрику у натурі –
    Дивіться і заздріть, я – Стас Метровський,
    Скромний метр… в літературі.**


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Прокоментувати:


  50. Лариса Пугачук - [ 2017.09.19 01:59 ]
    Пат
    На розгіллі твоєї долі
    я підкову згубила, любий:
    трішки змерзла і станцювала
    джигу, щоби зігріти кров.
    Потім ти вихвалявся бджолам,
    що веселку з небес поцупив:
    то меди кепкували вдало –
    ти їх випив, мабуть, з відро.

    Хоч обпився, та помолився
    у вечірньому небі зорям,
    а молитву почув Всевишній:
    і на ранок мене прислав.
    Я до тебе рвонула риссю,
    заманила в степи просторі.

    Ти, коханий, чого принишкнув?
    Маєш волю. І маєш love.

    19.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   11