ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.08.08 11:38
Насолода – вранці рано,
з першим променем ласкавим,
пробудитись і босоніж
росянистим споришем
йти на зустріч із майбутнім,
днем новим, у світлі сонця,
упиваючись красою,
вслід за подихом весни…

Ігор Шоха
2020.08.07 21:41
Великі води у ріки,
в яку впадають інші ріки.
Ще є і діти, і батьки,
діди яких були великі.

У Лету кане на віки
усе мізерне і безлике
і залишається навіки

Євген Федчук
2020.08.07 19:09
Україна – край благословенний,
Степ безкраїй і ясна блакить.
Скільки раз ворожі сили темні
Намагалися тебе скорить?
Скільки раз приходили охочі,
Щоб хлібів набратися дармових
Та безсилі були сили ночі –
Ти завжди перемагала їх.

Серго Сокольник
2020.08.07 17:10
Наближається день.
Тихо осінь іде
На поріг,
На поріг.
Більше ми не удвох.
Нам дано для обох
Сто доріг,
Сто доріг.

Тетяна Левицька
2020.08.07 14:25
Не бійся любові, вертатись додому,
упасти з вершини у прірву потому,
ураз відштовхнувшись від дна.
Бо хто з нас не падав, а після не плакав,
а чи не злітав в небеса, наче птаха,
і не шаленів від вина.

Носив за собою суму безнадії,

Олександр Панін
2020.08.07 13:27
Минуле Чатує

***

Захмарного відчаю злети…
Собі не складає звіт,
Точиться
Майже нечутний

Сергій Губерначук
2020.08.07 11:13
Ідеале мій, ти, мов "Титаник",
який швидко іде на дно.
Гинеш ти, але я, твій романтик,
не повірю в це все одно.

Моя вірність, мов чайка на щоглі,
коли палуба вся в сльозах.
Нас не чують на дальнім атолі.

Дума Козак
2020.08.07 07:26
Зарахувати вас не можемо у штат, –
промовив кадровик без еківоків, –
нам молодий потрібен кандидат
із досвідом роботи… в сорок років.

Іван Потьомкін
2020.08.07 07:18
Із раю в рай (якщо такий ще є)
Я перейду неспішно.
Мій рай створила ти, як пісню,
Щоб понад пістоліття зміг її вести.
Віддячить чим я годен тобі, люба?
Підсобним буть у рукотворному раю.

Микола Соболь
2020.08.07 06:59
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
час робити обрізання,
хрест зніми, візьми талмуд!
Не сумуйте православні,
вибір завжди був у вас
та живете ви безславно.
Правильно казав Тарас –

Євген Федчук
2020.08.06 21:32
Було це у часи настільки давні,
Що тільки Бог їх, мабуть, рахував,
Бо він тоді якраз велику справу
Світобудови тільки розпочав.
По молодості, що там його роки!
Експеримент він вирішив почать:
Створити світ і дочекатись, поки
Не з’

Микола Соболь
2020.08.06 19:00
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
а ми йому за кожну мить
віддячимо серцебиттям.
І від народження весни
літа несуть його крильми…
Аж поки нестабільні сни
Не вкажуть: близько до зими…

Олександр Панін
2020.08.06 15:01
Поради популярному співаку,
Який раптом почав відчувати
Дискомфорт

***

Не треба
до публіки зверхнім

Сергій Губерначук
2020.08.06 10:54
Частина І. "Джонатан – сіра чайка" Музична прелюдія "Ранок". Ранкові сутінки пробивають ледь помітні промені, які поволі стають потоками світла. Ледь чути шелест морських хвиль, який наростає з появою світила. Окраєць сонця. Пів со

Ігор Деркач
2020.08.05 21:52
І горе уже – не біда.
Робінзоніада триває.
Мені би – якась Середа,
бо П’ятниці в мене немає.

На неї скривився четвер,
що скоро уже понеділок.
Немає надії тепер

Тетяна Левицька
2020.08.05 20:12
Чорнильну хусточку напнула ніч недбало
на гострі плечі и підморгнула висі.
І кинувши у рот незрілі вишні,
оскомило, скривилася. Усе дістало.

Усмішка місяця і кабаре зіркове,
проидисвіт-вітер, викрутень, лукавець,
якии запрошував щораз на танець,

Євген Федчук
2020.08.05 19:28
У Таврії спів готських дів луна
Плекають вони помсту Шарукану
Оспівують оті часи преславні
Як вирувала Бусова війна.
Тоді самого Буса із синами
Розп’яли готи на своїх хрестах
І в землях антських поселився жах
Що готський меч їх звідусіль дістане.

Олександр Панін
2020.08.05 13:55
Святкова пригода


Дива
трапляються часом.
Надія
на Диво
не згасне!

Дума Козак
2020.08.05 13:15
Відлунює акордами краплин,
шалений дріб дощу у ритмі танго,
вплітаючи у марева сатин
мелодії ретро зі смаком манго.

Бринять балади гомоном струмків,
під гуркіт грому, соло барабана…
І блискавиці зоряно-стрімкі,

Сергій Губерначук
2020.08.05 09:49
Лежить картина,
чорна сажа.
Музею сірого підлога.
Зі стін по краплі фарба ваша,
іржа коричнево-червона.

Лежать колони,
гільзи, гільзи,

Віктор Кучерук
2020.08.05 06:12
Запах сушеної м’яти
Переповнює кімнату
І струмує плавно за поріг, –
Огортає жалем хату
І затоплює кошлатий
Та пахучий дуже переліг.
Де поспішно і помалу
Невгамовно вирувало

Олександр Панін
2020.08.05 01:58
Застілля не робиться
"насухо",
Не любить "насухо"
люд,
Мета виправдовує
засоби,
Та крапку вколочує
суд!

Олена Багрянцева
2020.08.05 00:24
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Знявши одяг увесь, загортатися в рідні обійми,
Аж до ранку не спати, про все, ні про що говорити.

Якби можна затримати серпень натрішки, надовше.
Із піску будувати

Дума Козак
2020.08.04 23:38
На березі Гіпанісу високім,
у теплому південному степу,
ще балабан висить в повітрі, сокіл,
але давно не видно вже скопу…

Давним-давно полинуло у Лету
і місто-поліс, Ольвія стара,
і вихідців із древнього Мілету

Ігор Шоха
2020.08.04 20:50
Уже за синіми морями
усі симпатії мої,
з якими човники свої
колись пускали ручаями.

Блукаю ще у ті краї,
де по інерції ночами
пливуть у Лету оригамі,

Євген Федчук
2020.08.04 19:23
Хай покара Бог клятих росомонів
Від них нещастя готські всі пішли
Нехай потопчуть їх же власні коні
Нехай помруть від власної стріли.
Великий і могутній Германаріх
Король всіх готів і усіх земель
Був скорений на розправу чи на кару
Не жалів ні люд

Устимко Яна
2020.08.04 19:21
Місто Львів – як новенька копійка.
Садовий постарався, Андрійко.
Приїжджайте до нас,
мер почистить і вас.
Станьте теж як новенька копійка.

Приїжджайте до славного Львова,
всі будинки у нас кольорові.

Тетяна Левицька
2020.08.04 15:13
Вже прокинувся, любий? Глянь небо
розливає лавандові фарби
на тендітні гвоздикові стебла,
на нечесані верби. А нам би
доторкнутися щастям до смути,
і розсипати гречну надію,
цілувати рожевих губ кутик,
ніжність бризнути сонцем під вії.

Галина Кучеренко
2020.08.04 10:04
Не вимагайте -
Вам ніхто не винен
Давати щось. Це не потрібно їм.
Переконання
У чужих провинах -
Лише пожива демонам своїм.


Сергій Губерначук
2020.08.04 09:55
Триває правда з вуст моєї зрадниці,
але чи скоро голос мій признається,
що я порушник перший, а не ти?
що я повинен, а не ти, піти?

Минає середа, четвер і п’ятниця –
навколішках стоїть кохана зрадниця,
але чи довго я ще буду бігати

Віктор Кучерук
2020.08.04 06:54
Старію я, а ти ростеш
І сяєш, мов перлина
Недоторканна для мереж
У зяючих глибинах.
Старію я, а ти завжди
Красива, бо незмінно
Блищиш, як скалочка слюди
На сонячнім промінні.

Іван Потьомкін
2020.08.03 23:08
Мені б годилося зненавидіть вогонь,
Що предковічний ліс жер на Кармелі .
Зненавидіть і вітер навісний,
Що потурав палити рукотворні села.
Зненавидіть, нарешті, й запізнілий дощ,
Що не прийшов на поміч погорільцям...
Та не наважусь навіть осудить
Да

Ігор Деркач
2020.08.03 20:50
І віриться, й не віриться мені,
що є десь рай і пекло за морями,
чи то у небі, чи під небесами
у непроглядній сивій далині.

Моя свіча ще жевріє у храмі…
На вівтарі – Месія. У тіні –
іуди і лакеї кацапні

Євген Федчук
2020.08.03 19:01
Возношу я хвалу Папаю і Вайю,
Завдячуючи їм, що ще й живу й царюю.
Тепер я розповім історію свою,
Нехай і грецький світ також її почує.
Я хочу, аби ти, відомий майстер, взявсь
Із золота мені зробити гребінь гарний
І оповідь моя на ньому збереглась.

Сергій Губерначук
2020.08.03 11:47
Бавлячись людським мозком,
усіма його відгалуженими збоченнями,
сірою речовиною з ланцетним лоском,
розрідженими нейронами й розродженими злочинами,
маючи політосвітський диплом
й анархо-синдикалістські переконання,
трапляється асфіксія професійним

Тетяна Левицька
2020.08.03 10:14
Красива, бо ти мене пестиш,
даруєш чудесні слова,
червоні троянди і персні,
перлини любові й дива.

Щаслива, бо ти доглядаєш,
мов ягідку, квітку мене
і стелиш бузковим розмаєм
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Лариса Маковей
2020.08.01

Тарас Баш
2020.07.28

М Менянин
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Таня Тарасюк
2020.06.30

Ядвіга Руда
2020.06.20

Вигнанниця Добровільна
2020.06.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Губерначук - [ 2020.07.08 08:58 ]
    Який тут Господь-Бог?! Самі погрози!..
    Який тут Господь-Бог?! Самі погрози!
    П’ять пальців по руці – це все, що є.
    Трудись від мавпи поскрізь сміх і сльози,
    трудись, людино, бо ж не все – твоє.

    На всі віки, на всі премногі літа
    молитву калібруєш позалад.
    Повір у себе! І не будеш бита
    сама собою ж – не ввійшовши в Ад.

    Тепер про Ад. Він тут, між нас, безвірих.
    На що́глах тих, що хрест чи сонця сяй,
    не зосередь, людино, Бога-Звіра,
    а май любов свою і серце май.

    24 липня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 222"


  2. Марія Дем'янюк - [ 2020.07.02 13:32 ]
    ***
    Хто слова породив,
    І що це за диво:
    Чому слово "матуся"
    Сяє грайливо?

    Доброусмішка світла
    На обличчі від "тато",
    І серденько сміється
    Золотистокрилато.

    Слово "брат" і "сестра" -
    Найясніші у світі:
    І дитинства всміхаються
    Сонячні миті.

    І солодке та стишенне
    Слово "коханний" -
    Веселкове барвистя,
    Різноцвіття жадане.

    Оберемок проміння
    Пригорну до душі:
    Слово ніжне "синочок"
    Світлом лльється в тиші.

    Хто й коли, невідомо,
    Створив ці слова,
    Але сила у них
    Надзвичайна, жива.

    Ясне "дякую" птахою
    В небо здійметься,
    І почуєш серденьком
    Як Всесвіт озветься....



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  3. Олексій Могиленко - [ 2020.07.01 06:44 ]
    Подяка і хвала Христу(переклад)
    Я вдячна ,Господи ,Тобі за хліб,
    Я вдячна ,Господи,Тобі за сіль.
    Я дякую ,що бачу білий світ,
    За перемогу дивну на хресті.

    Приспів:Подяку і хвалу Тобі,Христе,несу завжди.
    Подяка і хвала!Зітреш мої всі сльози Ти.
    Подяка і хвала!Гріхів темрява щезла вмить.
    Подяка і хвала!З Тобою ,Боже,легко жить.

    Я дякую,що Ти зійшов з небес,
    Страждав,помер і в третій день воскрес.
    Мене спасла Твоя пречиста кров,
    Свята любов,лише свята любов.

    Ти щастя ,Господи,один даєш
    І на руках Своїх мене несеш.
    Ти -шлях і світло мойого життя,
    Мене веди ,бо я ж Твоє дитя.

    Вера Кушнир.
    .Благодарю Тебя, Господь, за хлеб
    Благодарю Тебя, Господь, за соль
    Благодарю Тебя, что вижу свет
    Благодарю Тебя за подвиг Твой

    Благодарение… я приношу Тебе, Христос
    Благодарение… Ты обещал: не будет слез
    Благодарение… тьма отступила далеко
    Благодарение… с Тобою мне всегда легко

    2. Благодарю, что Сына в мир послал
    Благодарю, что за грехи страдал
    Благодарю, что спас в Его крови
    Благодарю за дар Святой Любви

    3. Благодарю, что счастье мне даешь
    Что часто на руках меня несешь
    Чтоб не упасть мне на моем пути
    Лишь за Собой меня, мой Бог, веди

    27.06.2020






    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Губерначук - [ 2020.06.27 08:02 ]
    На все свій час…
    "На все свій час."
    Так мовить Той, Хто Вічність.
    Але всяк раз
    існує Потойбічність.

    5 березня 2005 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 13"


  5. Тарас Бездомний - [ 2020.06.22 11:43 ]
    Кожного
    Кому не страшно зранку проспати?

    Кому не страшно пропустити машину?

    Кому не страшно сказати?

    Я тебе люблю

    Я твоя людина

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Губерначук - [ 2020.06.08 07:55 ]
    Світ, який освятити слід
    Не стоятиме більш на заваді
    ця невинна блакить небес.
    Я підозрюю світ у зраді –
    і качаю-качаю свій прес.

    Я кохатиму тільки сильних
    і безстрашних твоїх дітей.
    Світе мій, ти не любиш – вільних,
    так, як я, – випадкових гостей.

    Скориставшись з мого благочестя,
    ти й надалі пасеш мене,
    щоб не Божим було пришестя,
    а таким, що формальне мине.

    Я тобі все одно не скорюся –
    утечу на рекорди – в спорт,
    відокремлюся, відчахнуся,
    світ, мов м’ячик, візьму на корт.

    Буду гратися й гратися з світом,
    раптом з космосу гляну вниз –
    і твоїм жалюгідним дітям
    надішлю за сюрпризом сюрприз.

    Синє сонце, червоні дерева,
    сніг – улітку, а взимку – дощ,
    смерть – від щастя, життя – рожеве,
    кожній вірі – священну мощ.

    Бо в моїх ти руках, о світе!
    Хай принадиш одно́го злом,
    інший – знатиме, що зробити,
    бо помолиться перед сном.

    12 липня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 120"


  7. Сергій Губерначук - [ 2020.06.07 19:43 ]
    Ясніє ніч від аури собору...
    Ясніє ніч від аури собору.
    Три ластівки обмилували хрест.
    Стою на паперті, тягнуся знизу – вгору,
    присвячуючи Богу кожен жест.

    У парі з вітром є́ден я на світі.
    Мій шовк бринів, коли сюди я мчав.
    Природа прагне, щоб цієї миті
    мій Бог мене зі мною повінчав.

    Набігло хмар з позаземних окраїн.
    Ударив грім, бо я не так хрещусь.
    Але якщо я сам собі хазяїн, –
    ніким, крім Бога, більш не спокушусь.

    Тепер я вірний, і собі не зраджу,
    бо я у шлюбі з Духом у собі,
    Який почув мене й до мене каже:
    "Збудуй собор за містом, на горбі".

    16 вересня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 119–120"


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2020.06.05 01:36 ]
    Одкровення
    Люба, люба, днів печальних
    Скільки ще лишилось нам?
    Небо саваном прощальним
    Вкрите. Хмарам і дощам

    День за днем немає ліку.
    Ніби траур одягла
    Вся природа – свійська й дика,
    Сонце вдень ковтнула мла.

    Дні минулися розмаю,
    Темна смуга вкрила все.
    І печаль врожай збирає
    І хвороби нам несе.

    Ну й часи настали нині,
    Зло розлите, наче ртуть.
    Чорний світ на карантині,
    Всі в намордниках ідуть.

    Один одного бояться,
    І сахаються убік.
    Хай же візьме того трясця,
    Хто життя на пекло спік.

    Хто позбавив людство свята
    І на горі заробля.
    Упирів отих багатих
    Проковтне нехай земля.

    І нехай навколо тебе
    Знову щастя зацвіте.
    І повернеться на небо
    Знову сонце золоте.

    На красу ясну земную
    Ллється знов живильний душ.
    Нас любов лише рятує,
    І шляхетність наших душ!!!

    4 червня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  9. Сергій Губерначук - [ 2020.05.26 09:56 ]
    Люди псуються…
    Люди псуються. Годинники – теж.
    Стрілка мінливо погрожує.
    Гинуть легенди, стрибаючи з веж
    в прірвища новопороджені.

    Тільки Тебе я несу крізь думки,
    вірю у Тебе єдиного,
    Дух відмикає старезні замки
    і досвятковує тризною.

    Плаха Поетові – вся з молито́в,
    вся вперемі́ж із прокляттями.
    Римою ллється неміряна кров,
    склавшись ясни́ми бага́ттями!

    Йди поза час, Боже праведний мій,
    йди, обминай нерозкаяних.
    Сло́ва подай мені, думку – навій,
    вируч свідомість з окраїни.

    19 квітня 2001 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 17"


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.25 03:17 ]
    Закон небес
    Цвіт осипається бузку,
    Минає час весни розмаю.
    Та маю віру я таку:
    Кохання не перецвітає.

    Воно, мов дерево оте,
    Пустило корені у гаю.
    І буйно зеленню цвіте,
    І цвіт його не опадає.

    А восени воно горить,
    Вкриваючи багрянцем віти.
    Збагачує небес блакить
    Чарівним золотавим цвітом.

    І взимку теж воно живе,
    Мов жовтий цвіт життя закон це –
    Світило бачимо нове –
    Коли народжується сонце.

    Бо істина в нім - золота –
    У небокраї цім привітнім.
    Кохання – не перецвіта,
    А вічно людству сонцем квітне.

    24 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.73) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  11. Сергій Губерначук - [ 2020.05.17 09:01 ]
    Дияволу
    Ти – знавісні́ле вогнище вгоріле,
    покинуте розбійниками в лісі!
    Ти – дика рись, розідрана в двобою
    з Архангелом, Якому вічно жити.
    Ти – хворий хід пустелі на долину,
    яка цвіте на знак твого безпліддя!
    Ти – чортів ріг, загублений в Різдво
    в околицях монастиря мого.
    Ти блимаєш смолою й скаженієш,
    коли тобою нехтують герої.
    Ти – на добро лише іржава клямка
    і зух сухих озлоблених очиць.
    Ти – грець спустошення й невиліковна тризна
    на власному могильнику щодень.
    Ти – тільки тут, де суєта і блуд.
    А на́с гріхи ведуть на Божий Суд.

    25 серпня 2000 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 164"


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.15 21:01 ]
    Зелена борода
    А сад навколо зеленню заллятий,
    Трава густа зросла, неначе ліс.
    Немов нема кому вже доглядати,
    І він увесь неголений заріс.

    Зелена борода укрила щоки,
    Ступає по м`яких щоках нога.
    Ввійду у ту гущавину високу,
    По пояс де-не-де вона сяга.

    І хочеться зариться з головою,
    І поглядом пірнути в небеса…
    Коханая, чому ти не зі мною?!
    Ми б тішились удвох… Яка краса!

    Поглянь у тім саду бузкові очі,
    Волосся із черемхи кличе в схов.
    Усе навкруг буя, кохання хоче,
    Цвіте і пахне ніжністю любов.

    15 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний -- (5.73) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  13. Сергій Губерначук - [ 2020.05.14 08:23 ]
    Рим
    Де той Рим був?
    У ті ще часи!
    Варварами стоптаний.
    Нам, українцям і німцям не потрібний.
    А імена! А силуети!
    Звідки ми є собою?
    Рим нам рідний!
    Він тут –
    у самих наших карих очах –
    адріатична норма!
    Рим тут – перемога Константинополя!
    Рим тут – остаточний жах!
    Як "наша" американська картопля!
    І тепер спитаємо, куди дійде релігія?
    Невже в іслам?
    Але нам (допишу і не сховаюсь)
    так необхідна своя висвячена,
    мощами вкладена височина́!
    Перемога православ’я у Римі!
    Бо Рим вирвав християнське вим’я!
    Бо Рим став – і стоїть!
    А Константинополь – завойований.
    І тільки Київ його бере.

    25 квітня 2004 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 4–5"


  14. Олександр Козинець - [ 2020.05.13 18:49 ]
    ***
    А скільки ще осені нам подарують зим,
    Скільки у нас ювілеїв славетних буде?
    Спілкуюся з небом, щедро лікуюся ним,
    Несу його іншим поміж рядками в люди.

    Скільки ще буде озвучено тихих молитв
    З надією на любов, милосердя Всевишнього?
    Рідко хто пише про душу та як їй болить,
    Як міліє вода й зростають червиві вишні.

    Мабуть, не всі дочитають цей вірш до кінця,
    Мотивуючи вибір недосконалими римами.
    Скільки нам весен – залежить від Сина й Творця.
    Та нашого серця, готового йти за ними.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  15. Сергій Губерначук - [ 2020.04.24 07:19 ]
    Я відчув подих Святого Духа…
    Я відчув подих Святого Духа,
    Він сказав: "А-а…" жіночим голосом.
    Видно, й на старуху бува проруха.
    Я ожив ледь певним способом.
    Пелюстки облетять к' маю.
    Листячко пожовкне к' осені.
    Плід свій (коробочку)
    вже руками займаю.
    Тільки ще не час.
    Ми ще не опоросені…

    За тим голосом почутим і піду…

    13 квітня 2004 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 25"


  16. Сергій Губерначук - [ 2020.04.23 08:24 ]
    Віра
    Той, хто без віри існував –
    йдучи на смерть – усе ж повірив.
    Нехай молитви він не знав,
    але в той ранок суто сірий,
    коли займалася зоря
    для всіх на світі й не для нього,
    коли забув своє ім’я, –
    він ліг по-під десницю Бога –
    і очі матері зустрів,
    і "Отченаш" її далекий
    його крізь землю провалив
    й ураз підніс в небесний клекіт!
    … – Ти прощений, – його спинив
    таємний голос конвоїра.
    Без щонайменшої вини
    син осягнув, що значить – Віра!

    8 лютого 2001 р., Київ




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 161"


  17. Сергій Губерначук - [ 2020.04.22 08:18 ]
    Отченаш
    Золотом пишеться Боже ім’я
    і промовляється золотовусто.
    Біль відспівала всенощна сім’я,
    ранок надходить – і в храмі препусто.

    Срібними ризами блиснув ключник
    крізь випадково прочинену браму.
    Гупнули двері, й останній нічник
    згас угорі у вікні над хора́ми.

    Вітер по сивих деревах пробіг,
    снігом скропивши сухий понеділок,
    й десь поміж бань обминути не зміг
    бронзові дзвоники й море сопілок.

    Звуки бриніли, як мій "Отченаш"
    у монастирській зимовій альтанці.
    І до душі, яка входила в раж,
    ближче за всіх молодій параф’янці.

    Сіла заплакана, біла, як день,
    добра ікона в мій храм запустілий –
    тільки вуста, що лише для пісе́нь,
    разом зі мною одне шепотіли.

    Тихий "амінь" вдячні погляди злив.
    Небо найвище вбирають ці очі.
    З них виглядає небачено див,
    тих, що в молитвах до Тебе, мій Отче!..

    Не починається проза моя,
    бо вже цілується солодко й густо,
    золотом пишеться Боже ім’я
    і промовляється золотовусто.

    5 лютого 1997 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 118"


  18. Сергій Губерначук - [ 2020.04.20 08:07 ]
    На крівлі сонячного часу…
    На крівлі сонячного часу
    рихтує свій фундамент Дух.
    У храмі тім космічну расу
    сподобить Він, як гряне зух.

    Вона розселиться у Дусі,
    перебере безмежний код,
    аби по фібру, в кожнім русі
    зійти Христом у свій народ.

    Не тільки ж неба, що над світом.
    Є – Мисль, Яка найвищий чин.
    Вона в присязі з Заповітом,
    Якого склад Господь Єдин!

    8 лютого 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 156"


  19. Ігор Шоха - [ 2020.04.19 11:21 ]
    Великдень в екзилі
                       І
    Не лунає великодня пісня…
    Публіка – за брамою церков…
    дихаємо сажею Полісся –
    в Україні є запаси дров.
    Запалили капища погани,
    а природа захищає храм,
    у який ідуть парафіяни
    як у пекло Єва та Адам.

    От і насуває Божа кара
    за гріхи великі і малі.
    Братія Московії і Лаври
    величає хана у Кремлі.

                       ІІ
    Ну, а я окроплюю оазу
    у моєму тихому саду.
    Як то файно, що до цього часу
    я не у раю і не в аду.

    Чую рій і Великодню месу...
    бачу у барвінку первоцвіт...
    і мене вітає живопліт,
    де(нехай це буде не для преси)
    маю меркантильні інтереси –
    причащаю душу і живіт.


    19.04.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (1)


  20. Сергій Губерначук - [ 2020.04.19 08:45 ]
    Яйце пасхальне…
    Яйце пасхальне. Стіл дубовий.
    Світлиця в білім полотні.
    Рушник червоно-чорний при іконі
    з блакитно-жовтим обрієм на склі.

    Яйце пасхальне. Стіл дубовий.
    Напроти жінки – чоловік.
    Любов’ю – почуттям Христовим –
    розписане кохання їх.

    Від чоловіка писанка до жінки
    котилася і падала до рук,
    мов Біблія, гортаючи сторі́нки,
    людською вірою продовжувала рух.

    Служилося в світлиці і волілось.
    На покуть у паски́ зійшло з небес.
    Христос Воскрес, – і свічка загорілась.
    Любове, я … Воістину Воскрес!

    22–23 квітня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 80"


  21. Марія Дем'янюк - [ 2020.04.18 12:25 ]
    Дотик Світла
    Це так просто
    в людині сканувати Небо
    і дивитися в душу
    на відсоток хмарин.
    Це так ясно,
    коли сяєво ллється на тебе,
    огортає і ніжить,
    відчуваєш, що ти не один.
    Це так світло,
    коли вогник вселився в сердечко,
    як ознака довіри -
    пурпурове Пасхальне яєчко,
    променисто молитись
    та щиро благати прощення
    і яскриною Світла
    торкнутись Його Одкровення...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2020.04.01 10:55 ]
    Мудрість
    "Так буде з кожним,
    хто знатиме ознаку
    віддаленості від власної хати
    знаку Сонця, значень Сиріуса,
    невизначеності гомо космосікуму…" –
    сказав би я,
    коли б не Ти.

    12,15 серпня 1991 р., Запоріжжя


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 52"


  23. Петро Дем'янчук - [ 2020.03.15 08:24 ]
    ВАРТІСТЬ
    Зустріти щастя первоцвіт
    Така оманлива спокуса
    Його блакитний колорит
    Не писана ніким картина

    Чекає кожного душа
    Моменту істини , польоту
    Відверту лірику пера
    Де ми втрачаємо рівновагу

    Не нами писані пісні
    Яскраві запозичать фарби
    Моменти кращі у житті
    Ніколи не порушать клятви

    Пліч о пліч, вірністю в займи
    Долаючи поточні скрути
    Порадою ціна в ціні
    Ми змушені за все віддати.


    Рейтинги: Народний -- (4.82) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  24. Маріанна Галич - [ 2020.03.14 12:05 ]
    Достатньо бути собою
    Я знаю (але це не точно), що є хтось вродливіший за тебе.
    І я точно бачила тих, хто не програв жодного бою,
    Але знаєш ,тобі , як їм старатись не треба.
    Достатньо просто бути собою.

    Ти так ідеально поєднюєш в собі чорне і біле,
    І так професійно граєш з вогнем.
    В бездонному морі твоєї сили
    Я часто ховаюсь від власних проблем.

    Нехай, по-правді в тобі так мало святого,
    І участь мою не назвеш простою
    Всі діаманти і квіти не варті того,
    Як я щодня сміюсь з тобою.
    2020


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Козинець - [ 2020.03.09 14:28 ]
    ***
    Звідки я знаю? – Та я про це знав завжди́.
    Між короткими вдихами й протяжним видихом,
    Що життя – лабіринт, який огортає дим,
    Щоб не кожен одразу бачив короткі виходи.
    Звідки я знаю, що найбільша чеснота – любов?
    Що нічого ціннішого в небо не візьмеш, крім неї? –
    Колись сам Господь говорив так... Їй Богу!
    У часи, коли квіти усі ще росли над землею.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  26. Сергій Губерначук - [ 2020.03.09 10:44 ]
    Тринадцятий Перґамент
    Візьми Шевченкові томи –
    і плач над ними, плач над ними.
    Шевченком Бога обійми –
    й хрестись хрестами золотими.
    Хай сльози відповідь дають
    на все пригноблене дитинство,
    на те, як зміцнювалась лють
    і поставало українство.
    Чи Бог нас плакати навчив?
    Чи Бог нас до тюрми спровадив?
    Невже Шевченка Бог убив?
    Хто дав Шевченку стільки правди?
    Чом правда ця – бравад томи,
    і плач над ними, плач над ними!
    Ісус, Тарас, конкретні ми
    були здебільшого сумними?
    Чи, може, діти сатани
    пристерегли́ колись Ісуса?
    Чи запобігли б тим вони
    Шевченку кожному чи Стусу?
    Ось повна людством є земля.
    Воно будує власне право.
    Воно росте, а з ним – і я.
    Воно – карає. Я – караю.
    Якщо моєї думки слід
    порушує його закони,
    знаходять Бога – і привіт!
    Так роблять з Бога – забобони.
    Шевченко Бога був знайшов,
    коли у ньому сумнівався?
    а, може, Бог – це злість і жовч,
    в яких Тарас перестарався?
    Хто у Шевченкові бродив,
    коли поет любився з нами,
    коли повідав стільки див,
    перекотивши світ піснями?
    Ісус багато що сказав,
    але Його почули мало.
    Той, хто Його маленьким знав,
    у Біблії попав в опалу.
    Так само, вирісши, Тарас
    став на Голгофі над панами,
    щоб кожен з них казав в свій час:
    Його "повісили меж нами".

    21 жовтня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 61–62"


  27. Марґо Ґейко - [ 2020.03.07 22:50 ]
    Гостя
    Свою роботу виповнить вона,
    Чуже привласнить – правил не порушить.
    Їй ба́йдуже, чи красти спілі груші,
    Чи здути квіт до Божого вікна.

    Старухою в атла́сному пальто,
    Коханкою, що сяде на коліно,
    Впливе вона і дихатиме тліном,
    Ти знатимеш, звідкіль вона і хто.

    Вуста її шепочуть імена,
    Хоч пам'ять і дівоча, не забуде,
    Кому пора постукати у груди.
    Цей стукіт ще нікого не минав.

    Дай Бог, щоб обізналась і пішла
    До тих, які чекають. Так буває.
    Щоправда, не з вином і короваєм,
    А з втомою упоперек чола.

    У всіх вона одна, але своя:
    Стара і добра, юна і сувора,
    Як схоче, буде подругою ворог –
    По-різному поводиться змія.

    Запрошуй, не запрошуй, прийде час
    До кожного забігти на гостину.
    Хоч коси після того і ростимуть,
    А губи вже навіки замовчать.



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (3)


  28. Сергій Губерначук - [ 2020.03.04 10:23 ]
    Гірський кришталь
    Гірський кришталь
    утворений зі сліз Богів.
    Святковий посуд
    зроблено з гірського кришталю.
    Добірне товариство їсть і п’є
    у свято з посуду,
    яке з гірського кришталю,
    що був утворений зі сліз Богів.

    Ось починає плакати один,
    надпивши Божих сліз.
    Ось інший банку кришталеву
    вниз зроняє.
    Ось ти встаєш з-за столу
    і говориш так:
    "Ви глумите у свято Божий скарб,
    надпивши Божих сліз!.."

    Один за о́дним
    гості посуд добивають,
    підводяться по черзі
    і говорять так:
    "Ми глумимо у свято Божий скарб,
    надпивши Божих сліз!.. –
    а як інакше?!.
    Якби Боги раділи – ми б не били!.."

    З’являються Боги,
    винищують добірне товариство.
    Знов розліта́ються по різні скелі
    й плачуть.
    А той гірський кришталь,
    утворений зі сліз таких,
    іде на посуд за́вжди
    й швидко б’ється.

    До чого притча ця?
    Не всім відомо, ма́буть,
    що люди і Боги
    святкують зовсім різне.

    3 грудня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 60–61"


  29. Сергій Губерначук - [ 2020.03.03 09:25 ]
    Третій Перґамент
    У глухому куті
    на колінах
    на солі
    перший день
    другий день
    ледве стоїш,
    сіль пропалює шкіру,
    проїдає мозо́лі,
    не молися так довго,
    знущання облиш.

    Мудро писана правда,
    але немовлята –
    вовченята нена́вчені
    хижі й сліпі,
    довго ссуть молоко,
    мов бояться не ссати, –
    і тремтять
    у кутку
    на колінах
    тупі.

    Поки світу не знаєш,
    то линеш до Бога,
    до ікони, яку за копійку купив.
    Спробуй сам, розмалюй
    підошва́ми дорогу,
    ту,
    якою Ісус на Голгофу ходив.

    21 серпня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2) | " "Перґаменти", стор. 20"


  30. Маріанна Галич - [ 2020.02.27 14:38 ]
    Правда знає
    Правда знає, що має право бути почутою,
    Непомітно покине катакомби душі...
    Вона, мов птах, не судилось їм бути прикутими,
    Полетить , хоч як в собі не души.

    Полетить і не страшні тортури,
    В ній бо істина, а вона свята,
    Як художник, що пише з натури -
    Донести людям - така їх кінцева мета.
    2016


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.19) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (2)


  31. Маріанна Галич - [ 2020.02.26 14:58 ]
    Десь є
    Ніхто не зможе стати тобою,
    Але й не треба, бо ти десь є...
    Ти в морі, повітрі, ти в кожному слові,
    І все, що в мені - усе твоє.

    Я помічаю інколи схожі очі,
    Я чую інколи схожий сміх,
    Тримаю в собі безжальні серпневі ночі,
    Тримаю злість і це мій смертельний гріх.

    Тепер мої сльози - глибоке море,
    І як же втомилась у собі його нести...
    Смерть невблаганна, її не розчулює горе,
    Напевно, вона не знала, що ти не мав права піти.
    2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.19) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Владимир Лесник - [ 2020.02.26 05:19 ]
    Наш мир
    Что же происходит с этим миром?
    Я каждый день понять пытаюсь...
    А люди это видеть не хотят, мундиром прикрываясь,
    И каждый раз я в стену ложного непонимания врезаюсь...

    О чем же мне вам тут и говорить?
    Ведь люди уже себя не уважают,
    И могут только детей своих к этой бездне подводить,
    В которой те не понятно кем и вырастают...



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Марія Дем'янюк - [ 2020.02.17 14:36 ]
    ***
    І Небовиду Церква...Зоресвічі...
    І сам Господь вдивляється у вічі
    Й питає тихо: де ти був?
    І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.

    І перли покаяння на долівку.
    Єпитрахиль убереже голівку.
    Жадане світло омиває лиця -
    Постукали до Божої Світлиці.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (8)


  34. Сергій Губерначук - [ 2020.02.15 08:11 ]
    На повсякчас
    Ти врятуй нас, Господи!
    Розклади́ на ро́зклади!
    О, Ісусе Христосе Божий!
    Стережи нас миті кожної!
    Зарахуй нам кожну хвилину!
    Подаруй нам кожну годину!
    Кожен день
    хай додасть пісень!
    Хай кожного місяця
    сонцем щастя виситься!
    Кожен рік!
    Цілий вік!
    Слава Тобі, Господи,
    за священні ро́зклади!
    За духовний наш багаж –
    хвала Тобі, Боже наш!
    Хвала як Отцю і Сину
    з нас за ціле й за частину!
    За життя й за землю пухом
    хвала скрізь Святому Духу!
    Слава хай воскресне
    анґелам небесним
    невідомим, звісним
    і нині, і прісно!
    І на ві́ки вічні
    слава всім незвичним!

    3 вересня 2004 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 13"


  35. Сергій Губерначук - [ 2020.02.14 08:46 ]
    Шостий Перґамент
    Поклонюся Місяцеві, Сонцю і Зорям небесним,
    од Кого Земля не віддільна.

    Я лину у ветхі часи,
    коли не було заповітів.

    Поки не знали Тебе, Господи,
    жертви приносили Їм.

    І жертви, жорстокі так само,
    чому Ти приймаєш од нас?

    Мене закида́ли камінням у середині віків,
    а я поклоняюся Місяцеві, Сонцю, і Зорям зараз.

    Тому що у жертвах своїх Ви – Боги,
    Ви не віддільні завжди.

    А ми, мазохісти Ваші,
    любимо біль великий.

    Беру всі епіґрафи з Біблії,
    наводжу траґедій цитати.

    Місяцю, Сонце, Зорі небесні!
    Невже Ви старші од Господа?

    Не лишиться жертв на Землі,
    аби Господинею Вашою бути Їй.

    Учора останнього хлопчика Земля віддала в монахи,
    він до дівчаток байдужий.

    5 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 33–34"


  36. Сергій Губерначук - [ 2020.02.12 09:14 ]
    Дев’ятий Перґамент
    І що́ розм’якшить серце кожне?
    Що при Мериві було – не згадає ніхто?
    А залякані – ми.

    Я один, хто осмілився
    перед гнівом Твоїм.
    Бо дорогий Ти мені,
    аби мовчати перед Тобою.

    Вийду з отари я,
    з-під руки Твоєї –
    перед очі Твої високі
    і молитимуся за всіх,
    і проситиму за кожного.

    Не можеш ненавидіти Ти,
    бо любов є Бог.
    Що́ гнів Твій, коли відпочинок є,
    і місце відпочинку – рай?
    Бо в пеклі я.

    Що спроби мої не проти Тебе – знаєш Ти.
    Не одним би був – так іншим.
    Адже залежу я від доріг моїх.
    Але вийшов один я,
    і не за себе, Господи.

    Бо в чистилищі Твоєму – порожнеча.
    Бо пекло – на одного мене менше.
    Бо рай Твій – на одного мене бідніший.
    Бо Ти – на одного мене багатший.
    І прошу я, Господи, – не за себе.

    Я, хто скорений завжди
    непорушною присягою Твоєю, –
    молитимуся тільки,
    щоб виходили з отари Твоєї
    перед очі Твої, Господи!

    Назбирається їх –
    і скажеш тоді?

    30 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 48–49"


  37. Сергій Губерначук - [ 2020.02.11 10:20 ]
    Восьмий Перґамент
    Чи мудре слово те?
    Чи не мудре слово те?
    А я́к сказано воно,
    коли мудрість у хаті давно?
    А прине́сене слово те.

    Що́ я сиджу тут і слухаю тебе?
    Я́к зайшов ти крізь двері замкнені?
    Куди покласти спати сон твій,
    щоб тільки мовчав ти, коли мудрість пильнує мене?
    Дома я.

    Що́ значать новини твої,
    смерть довкола?
    Що́ значать вісті суєтні,
    весілля земне?
    Чи не тут мудрість моя?

    А ти бачив, я́к сонце гріє нас?
    Бачив ти, що звідусіль воно досягає?
    І мудрість нашу не говори.
    Ось вона ним любується.
    Бо й любо йому.

    30 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 46"


  38. Сергій Губерначук - [ 2020.02.03 06:58 ]
    В оплаканих межах
    Зупинилися дні.
    Ночей не суть.
    У двері балкону вітри не дмуть.
    Мир замуровано ще за війни
    в цинкових межах твоєї труни.

    А не вийде струни
    із твоїх стрілянин,
    що завме́рили море в полеглі льони,
    що покаяли сутінь до самих хат
    і прибрали того, хто не був винуват.

    Так прибрав я тебе
    у одежі лляні,
    у долоні черстві клав чички́ вогняні,
    щоб, зусиливши вихор безґлуздих втрат,
    там зустрів ти того, хто не був винуват.

    В териконах піску,
    на завалах кісток
    ви дасте нам урок, що, як завжди, не в строк.
    Єреміє, не плач: – угорі на хресті
    ми напишемо так – що то люди прості.

    Крові смак пригадала і ця земля.
    На таке не поллє води Ілля…

    15 квітня 1992 р., 3 жовтня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 106–107"


  39. Ігор Шоха - [ 2020.01.23 14:20 ]
    Дотики поезії
    Засинаю нічною порою
    під акорди поезій згори.
    І ясні, і прозорі собою,
    не линяють мої кольори.

    Є й ніякі, узяті зі стелі,
    заяложені хною іржі,
    що сіяє у гамі пастелі,
    та нічого не каже душі.

    Є в поезії магія слова.
    Не одного лікує вона
    і заквітчує засоби мови
    як у лузі калину весна.

    А мені усміхається літо.
    Поки сонечко є у зеніті,
    ліра й муза мої заодно.

    Напинаю вітрило на вітрі.
    Як не сяє пейзажна палітра,
    а біліє моє полотно.

    23.01.20


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  40. Сергій Губерначук - [ 2020.01.23 14:04 ]
    У духовному спостереженні
    Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
    Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
    Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
    і ти́шею тиш заговорить космічна краса!

    ~ 2005 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 12"


  41. Сергій Губерначук - [ 2020.01.22 13:59 ]
    П’ятий Перґамент
    Співайте, сини!
    Ваші батьки – орфеї!

    Співайте, сини!
    Бог дозволяє вам!

    Співайте, сини!
    І жінок научайте!

    Співайте, сини!
    Місто чекає від вас!

    Співайте, сини!
    Повернулись євреї!

    Співайте, сини!
    Я нічого за це вам не дам!

    Співайте, сини!
    І навіки прощайте!

    Співайте, сини!
    Фарисеї послухають вас!

    Мовчали вони.
    Грали арфи, цимбали та цитри.

    22 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 27"


  42. Уляна Світанко - [ 2020.01.17 21:14 ]
    * * *
    Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
    Нікому про це не зізнавшись,
    Миритися вкотре не бачу підстав,
    Я думаю так, хтось інакше.

    Уміння прощати - справжнісінький труд:
    Забути слова та образи,
    А нерви киплять, накопичую бруд
    І вибухнуть можу відразу.

    Не слухаєш більше і очі мовчать,
    Знов зла натворили для втечі
    Й стомившись від крику, постійних повчань,
    Збираю поволі всі речі.

    А далі самотність і сто днів жалЮ,
    Й нестерпно байдужа розлука...
    Хто першим вгамує гординю свою?
    Пробачить - це радість чи мука?

    17.01.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  43. Сергій Губерначук - [ 2020.01.17 18:14 ]
    Господня молитва – Людині
    Людино, Пасхо Золота!
    Яйце, невиїдене Змієм!
    Твій Бог забрів у болота,
    що живляться з Твоїх помиїв!

    Твій Бог з драглистого багна
    простягує останні руки,
    а Ти на крилах з полотна
    ширяєш швидше світла й звуку!

    Твій Бог давно на видноті́,
    зійшов з Небес, ствердів, як камінь.
    То тонеш ти у висоті,
    а я пильную тлінну гавань!

    То гинеш Ти во жертву зла,
    розіп’ята поміж Галактик,
    Ти – Богу смерть розпочала,
    а Бог – живий, бо не фанатик.

    15 квітня 1999 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 10"


  44. Марія Дем'янюк - [ 2020.01.10 11:18 ]
    Сяєво
    У всьому живому є зоряне світло,
    Чи пломенить воно, чи ледь жевріє...
    Як ллються у Небо Слова молитовні -
    То зірка у серці ясніє...
    І кожна душа, то є ціла Вселенна
    Із власним Чумацьким шляхом,
    Молитва зорює - звучить Одкровення
    Під синім Небесним дахом..


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  45. Сергій Губерначук - [ 2020.01.09 18:56 ]
    Різдво
    У хлів увійшов – і осліп:
    яскриться пшениці сніп!

    Коло корівки телятко сповито!
    Золота молотого в ясла налито!

    З морозу – в таке тепло!
    Любов – це тривке джерело!

    10 листопада 2005 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 242"


  46. Сергій Губерначук - [ 2020.01.08 17:47 ]
    Єрусалим
    Боже, дай мені змогу відвідати місце це.
    Святині й руїни Твої, Боже, дай.
    Дай з трьох джерел випити віри
    іудеїв, християн і мусульман.
    Поспитаюся в себе тоді я:
    коли я тут жив?

    Як міг Володимир Великий,
    як міг Ясне Сонечко він,
    язичницький Київ хрестити,
    не бачивши Єрусалим?

    Швидше б християнство йшло
    у душі стрибогових русів,
    якби кожне місто жило
    не в злому – в Святому Дусі.

    ~ 1995 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 6"


  47. Тіна Якуб'як - [ 2020.01.08 01:28 ]
    Дивергент
    Вступ
    "Церемонія вибору"

    ...тьмяне світло, сірі стіни
    І жодної душі, лиш тіні,
    Вона стоїть посередині,
    А перед нею вибір...

    Якийсь голос її кличе:
    "Підійди до мене ближче"
    Вона підходить ближче й бачить
    Широкий стіл, а на ньому дивні чаші...

    Розділ 1
    "Зречення"
    У тій першій чаші гладке каміння сіре.
    Таке, як сірі маси в цьому світі.
    Тут ніби все засновано на вірі.
    Нас учать вірити, надіятись, любити,
    Нас вчать зрікатись всього й заради когось жити,
    Лиш в Театрі ролі альтруїстів
    Розібрали лицеміри-егоїсти.
    Тут неважливо прозаїк ти чи лірик
    Ти народився сірим,
    Серед сірих будеш жити
    По-їхньому "вірити", "надіятись", "любити"
    І як тільки станеш іншим -
    Не таким як всі, мудрішим!
    Як тільки перестанеш бути сірим,
    Тут же Система тебе знищить.

    Вона знала, що думки її набагато глибші.
    В руках вона тримала палітру кольорових фарб,
    Тому пішла до наступної чаші далі,
    Бо не хотіла жити серед сірої маси, як жалюгідний раб

    Розділ 2
    "Ерудиція"
    А у другій чаші вода прозора
    І зорі там у тій воді.
    Можливо там у тому місці
    Найде вона зорю собі.
    Як тільки появилася надія,
    Вона ніби в воду подивилась -
    Зрозуміла!
    Вона побачила всю правду,
    Що в світі тому всі змагаються за владу.
    Цим світом правлять тільки гроші
    І твою долю вирішують якісь леді і вельможі.
    Тут вже давно забули про громаду,
    Всі тільки й думають про прибутковішу посаду.
    Тут всі такі освічені й розумні.
    "Та чи добре це?" - з'явився в неї сумнів.
    Цей світ потоне скоро у прогресі -
    Про це вже пишуть у книжках і пресі

    А вона не хоче жити, як у клітці
    Вона хоче творити і вірші писати.
    У неї скільки всього в душі і в серці,
    Але їй приходиться мовчати.

    Розділ 3
    "Безстрашність"
    Тепер вже третя чаша перед нею
    Тліли там вуглі гарячі
    Вона сама горіла там неначе
    Горіло й серце там з душею.
    У світі цьому набагато тяжче жити
    Тут сила всьому голова
    Не можна вільно писати й говорити
    Бо вбити можуть навіть за слова.
    Диявол тут на місці головного
    Тут ніхто не вірить в її Бога
    І запах гнилі тут повсюди
    Бо в цьому світі гнилі люди.

    ..черстві й жорстокі
    Вона ж шукає просто спокій

    Розділ 4 і 5
    "Щирість" і "Дружелюбність"
    В четвертій чаші лежать уламки скла
    Тут щирі і правдиві брешуть без числа
    Тут щирі і відверті одягнули маски
    Пітбуль і стаф як блакитноокі хаскі
    Вони всі твердять знову й знову:
    "Спочатку було слово.."
    А потім кажуть: "Це казки для стада!"
    Вони ж самі заплутались, де правда.

    П'ята чаша наповнена землею
    Та ти копни її поглибше
    Дізнайся, що лежить під нею
    Це все не те саме, це інше..
    Брехати тут уже нормально
    Двуличні тут як в себе вдома
    Вони це називають: брехня на благо
    І роблять це усі свідомо.

    ..такі світи у чашах цих
    Не знайшла вона собі місце ні в одній із них

    Заключна частина
    "Дивергент"
    В голові її весь час питання
    В чому сенс людського існування
    Хто насправді ми такі:
    Мішки з кістками чи матерії тонкі?
    Вона не знає бути чи не бути
    Вона краще хотіла би усе забути:
    Обличчя, голоси, маршрути
    Закрити очі і заснути
    І більше їх не відкривати...

    Та все ж вона зробила вибір свій
    Це буде світ її фантазії і мрій
    Це як смерть Дедала та Ікара
    Це як життя Ернесто Че Гевара
    Слово - її зброя, інструмент
    Вона з моменту цього - дивергент.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25) | Самооцінка 3
    Коментарі: (4)


  48. Сергій Губерначук - [ 2020.01.07 15:12 ]
    Воскресши у музі
    Ваші сни обвисають верхівки ялинових крил.
    Сни-сніги во зимі.
    Мов ракети, злітають у вирій різдвяні дерева.

    Десь у висях божественних поміж астральних світил
    місяць-мім, сонце-мім
    ходять в одягах духів по пащі космічного лева.

    На арені сатурна Я зводжу новий Віфлеєм,
    сію звізди дзвінкі.
    Хай Галактика чує, як Я у Різдві веселюся.

    За морозами сірими вдарена ніч ледве є.
    Діти ветхих віків
    засівають зерно́м вас, безшумно воскресши у музі.

    7 січня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 132"


  49. Тетяна Купрій Кримчук - [ 2020.01.03 10:59 ]
    На Великдень
    Великдень настає, лунають дзвони,
    І всюди, на Землі і з-під Небес,
    «Христос Воскрес!», «Воістину!», – говорять,
    Радіють люди чуду із чудес.
    Спішать до Храму Божого віряни,
    В корзинці крашанки та писанки,
    Кулич пасхальний у красі підвівся,
    Орнаментом шепочуть рушники.
    Єдиний і безгрішний Наш Спаситель,
    Для кожного шле світла чистий плес,
    До ніг Йому вклоніться, помолітесь:
    «Христос Воскрес!», «Воістину Воскрес!».
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Губерначук - [ 2019.12.27 14:55 ]
    Сьомий Перґамент
    Ти стаєш моєю душею.
    Я щасливий під Богом стою.
    З неба дощ золотою шрапнеллю
    розстріляв ту скорботу мою,
    ту твою неспокійну душу,
    яка сум обернула на страх,
    ту, яку я обрати мушу,
    щоб тримати під Богом в очах.

    Ти стаєш моєю душею.
    Я щасливий під Богом стою.
    Я ніколи не буду мішенню,
    бо озброєний віри стаю,
    бо тримаючи душу в обіймах,
    ту, яка залетіла на мить,
    я не зраджу цих страхів інтимних;
    я не зможу тебе розлюбить.

    7 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 37"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   31