Уся аналітика - Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2020.10.20 11:00

Жаль

Жаль, що на волі моя печаль,
що з нею знайомі всі,
що білий кінь піде в чорну даль
по цій ще земній красі.

Жаль, що сьогодні в останній день,
а завтра в останній час
хтось, не почувши моїх пісень,

Тетяна Левицька

2020.10.20 10:03

Вибори

На городі восени
овочі і бур'яни
стали жваво сперечатись,
кого вибрать в депутати.
Огірок сказав хвалебний: -
Я з дитинства за зелених.
Он погляньте всі на мене -
в пухирцях і весь зелений,

Микола Соболь

2020.10.20 07:53

Судилище

Судилище медведя відбулося.
Не дивно. Але це не Божий суд.
І дибки підіймається волосся,
моя країно, топче тебе Брут…

А що раби? Рабам давай видовищ,
вони і рідну матір продадуть…
Ведуть нарід убивці

Віктор Кучерук

2020.10.20 06:37

* * *

Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…
Лиш тільки радощі земні
Ніколи не маліють.
Біжать роки… Згасають дні…
Ховаються надії…
А я, незборний, наче в сні,
Уперто молодію.

Борис Костиря

2020.10.19 22:20

Какофонія

Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.

Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.

Олександр Сушко

2020.10.19 16:47

Правда

Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покрив

Ярослав Чорногуз

2020.10.19 13:19

Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Острів Ітака

В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька

2020.10.19 13:08

Роз'ятрений

Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шу

Ігор Шоха

2020.10.19 10:35

Негасимі гасла

Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук

2020.10.19 10:11

Діамантове кольє

Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь

2020.10.19 08:55

Пастка

Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться,

Віктор Кучерук

2020.10.19 08:23

* * *

Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін

2020.10.19 08:10

Земні закови

Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко

2020.10.18 20:34

Не встати...

Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар

2020.10.18 19:44

Наталка Пасічник з Миколою Дудар

ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але о

Олександр Сушко

2020.10.18 17:37

Правда чи брехня?

Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно

Микола Соболь

2020.10.18 16:04

Спогад дитинства

Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вил

Борис Костиря

2020.10.18 14:15

Місто

Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть

Сергій Губерначук

2020.10.18 08:56

Ґламур

Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук

2020.10.17 20:09

Легенда про бузок

Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток

Микола Дудар

2020.10.17 20:03

Де небував ніхто...

А я ще там, де небував ніхто…
У пелюстках і промінь загадковий
Розіграний безнастрій в доміно
І зламаний добрячий міні-ровер

А я ще там, де сонячний ресурс…
Із правильних питань, не політичних
Обпал

Оксана Логоша

2020.10.17 18:07

Смутку мій...

О! Смутку мій, ти знову при мені,
В жовтневому дощі і падолисті.
Ми будемо над спорожнілим містом
Мовчати осінь визрілу і чисту,
І пломеніть
Допіру. Доки ще не загуло
Зими багаття біле,зледеніле
Ще тр

Борис Костиря

2020.10.17 16:48

"Нам ніде немає притулку..."

Нам ніде немає притулку.
Час нас виверне звідусіль.
Не знайдеш ніде порятунку.
Не марнуй даремно зусиль.

У величнім замку захмарнім
Не знайдеш спочинок з боїв.
Лиш розвіюються примарні

Ярослав Чорногуз

2020.10.17 13:34

Всупереч журбі

Густа осіння мряка обступила,
Неначе оповив усе туман.
Й життя тепер — мов сіра та могила,
Де просвітку ніякого нема.

І ллє, і ллє — занудно й монотонно,
З небесних вивергаючи очей
Бурхливі і нестрим

Іван Потьомкін

2020.10.17 12:39

Парадокс

Щоразу, як заходить мова
Про стосунки між людьми,
Звертаюсь подумки у машинове царство.
Для бідних і багатих, слабких і сильних
Права одні і ті ж.
Ваговоз дає малолітражці путь.
Надшвидкісні терпляче

Тетяна Левицька

2020.10.17 10:45

Тримаймось люди

Косила наших пращурів війна,
Холера, тиф і знов біда настала.
Та не кінець всьому...ще не зима!
Ми знищимо мари смертельне жало!

За нами - віра, сила, правда й Бог,
Не залякають супостати градом.
Крі

Ігор Деркач

2020.10.17 09:52

Оказія

І я ґаранта запитаю,
яка стратегія і план –
чи сам піде із мого краю,
чи почекає на Майдан?
А шосте є таке питання, –
коли сміятися з п'яти?
І сьоме, й соте, і останнє, –
куди б його послати зра

Сергій Губерначук

2020.10.17 08:01

Розпитаю я про себе в тебе сам…

Розпитаю я про себе в тебе сам –
кажуть, ти співаєш славу Небесам –
те, що Богові належиш – добрий знак,
то, напевне, ти не збрешеш просто так.

Я люблю одну людину на ім’я,
без якого не спроможний жи

Роксолана Вірлан

2020.10.16 16:13

Народжується море ( Ahothaho - 11)

З долонь твоїх народжується море,
Небесне дно, форелі золоті,
І хвилі...хвилі - норовисті й скорі,
Що лодіями бавляться в путі.

З долонь твоїх розіскрюються бризи,
Солоний пульс дзеркальноі луни
І

Тетяна Левицька

2020.10.16 15:07

Все переживу

Смілива, вільна, горда, все переживу,
лиш Бог опалені зламає крила!
Злітала, падала в жагучу кропиву,
та все одно простори підкорила.

Я з божевільних, відчайдушних тих кобіт,
що йдуть в жахливе пекло

Сергій Губерначук

2020.10.16 10:09

Мій перший загублений перстень…

Мій перший загублений перстень – це ти.
Любов – золота, а кохання – червінне.
Прости мене, друже, мій Боже, прости –
бо винен я дуже, бо серце не винне.

Любистки твої я тримаю в руках.
Ім’я – що твоє

Олена Лоза

2020.10.16 10:07

Хоробрим жінкам Білорусі

Даремно кігтями дістає
Хитрюча кішка.
У тебе небо і крила є,
Летюча мишко.
Дрижить хвостата
Твоя рідня,
Сидить по норах.
Сміливця вітер наздоганя

Микола Соболь

2020.10.16 07:07

Тому що…

Які ж красиві твої очі
наповнюють життя моє,
солодшають вуста дівочі,
як темний вечір настає.
І не шукаю в саду руту
чар-зілля принесеш сама
кохання з губ спиваю труту
пізнавши юного гріха.

Тетяна Левицька

2020.10.15 19:46

Пейзажний

Міліє швидко вечір, місяць гострить серп,
бруском скрегоче лунко, чи мені здалося.
Старається...уже до крові пальці стер -
червоні пасма скрапують на мляве сонце.

Змішалась жовта патока із вогняним
в

Микола Соболь

2020.10.15 18:36

Прийде час

Як чесні повернуться імена
москвою закатованих Героїв,
ти зрозумієш, брате, що війна
душі без перемоги не впокоїть…
Давай за них, за кожного – до дна.

Рікою ллється українська кров.
Гармат на горизон

Іван Потьомкін

2020.10.15 10:30

Три діди і четвертий малесенький

Три діди, три діди, як бува нап’ються,
Деркачами й рогачами старенькую луплять:
«Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
«Більш не будем тебе бить!»
Та й мерщій т

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори на сторінці:

2020.10.15

2020.10.11

2020.09.18

2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин

2020.09.04

Лідія Скрипка

2020.09.01

Олексій Сергєєв

2020.08.13

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Огляд	Дата
Дігай Тетяна : "Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."	2010.05.02

Огляд

Дата

Дігай Тетяна : "Як від сотворіння світу пишуться вірші? Зі стану хаосу вловлюєш почування, випадковість, миттєвість, потім з’являються с..."

2010.05.02

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?