ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
16:47
Минуле вже не повернути
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріхи та
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріхи та
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
На калєні...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На калєні...
- На калєні, мразь! – спецназівець із ознаками дебілоїдних порушень мозкової діяльності лупцює кийком заюшеного кров’ю, знесиленого від побоїв, переляканого чоловіка. Доблесний вояка «Беркуту», масивний і брутальний, явно упивається своєю силою. Де ще знайти таку роботу, на якій за вияв закладеною природою схильністю до насильства, демонстрування своїх фізичних переваг перед значно слабкішими, платять гроші і, мабуть, непогані, та ще й із кишені таких самих громадян, як ця нещасна жертва. Беркутівець озлоблений від тривалого чергування, нервово напруження останніх днів, випускає пару, розмахуючи кийком. Дома його, певно, чекає огрядна пухленька дружина, яка так смачно готує вечерю і добре знається у нічних любощах, та двійко дітей, які щиро шанують батька за чоловічий характер і справедливість.
Є така професія – Вітчизну захищати! От і захищає цей пернатий(упакований у не дешеві спецназівські обладунки) орел у міру свого розуміння і моральних якостей давно прогнилі підвалини своєї напівкримінальної держави, забуваючи при цьому що у Вітчизни обличчя – багатолике, не тільки те, гарне, вгодоване, що з усіх бігбордів обіцяло почути кожного, а зараз не чує цілого народу.
Це і обличчя цього забитого мало не на смерть чоловіка. Чи винуватий він у чомусь справді? На 99,99 відсотків скоріше ні, бо справжні провокатори – це спритні навчені хлопці, які при першій серйозній небезпеці так кивають п’ятами, що дідько їх наздоженеш. А здоганяють і затримають здебільше тих, хто, не відчуваючи за собою ніякої провини, не втікають або не можуть цього зробити у силу своїх обмежених можливостей. Тепер із затриманих руками продажних суддів намагаються зробити злочинців. Рішення суду як під копірку – до в’язниці, наче це вбивці, ґвалтівники, небезпечні рецидивісти. Усе робиться, щоб зламати цих людей, а усім іншим навіяти
страх перед каральною машиною, залякати, прогнати з вулиць і майданів, посіяти невіру у свою спроможність щось змінити на краще.
Обличчя держави – це і судочинство. Чому у протистоянні держава-людина рішення на користь першої навіть за відсутності будь-яких доказів вини другої. А судді хто? Люди, які звикли жити в отих координатах страху, що нав’язуються цілій країні. Страх і байдужість – головні вороги людської душі. Бояться, бо самі звикли сіяти боязнь. Байдужі, бо зневірені у правді. За гроші поступили, за гроші навчались, а тепер за страх і ті ж гроші вирішують долі інших людей. Усе настільки корумповано, що чесному судді тут не вижити.
Чи розуміє це беркутівець? Йому не до роздумів. Скоріше б додому, жльокнути півлітра високоградусних
ліків і міцно заснути праведним сном людини, яка добре виконує свою роботу – уберігає громадян від небезпечних ситуацій. В кінці кінців, що він такого сказав особисто від себе? Лиш озвучив послання гаранта конституційних прав до усього народу: НА КАЛЄНІ...
Є така професія – Вітчизну захищати! От і захищає цей пернатий(упакований у не дешеві спецназівські обладунки) орел у міру свого розуміння і моральних якостей давно прогнилі підвалини своєї напівкримінальної держави, забуваючи при цьому що у Вітчизни обличчя – багатолике, не тільки те, гарне, вгодоване, що з усіх бігбордів обіцяло почути кожного, а зараз не чує цілого народу.
Це і обличчя цього забитого мало не на смерть чоловіка. Чи винуватий він у чомусь справді? На 99,99 відсотків скоріше ні, бо справжні провокатори – це спритні навчені хлопці, які при першій серйозній небезпеці так кивають п’ятами, що дідько їх наздоженеш. А здоганяють і затримають здебільше тих, хто, не відчуваючи за собою ніякої провини, не втікають або не можуть цього зробити у силу своїх обмежених можливостей. Тепер із затриманих руками продажних суддів намагаються зробити злочинців. Рішення суду як під копірку – до в’язниці, наче це вбивці, ґвалтівники, небезпечні рецидивісти. Усе робиться, щоб зламати цих людей, а усім іншим навіяти
страх перед каральною машиною, залякати, прогнати з вулиць і майданів, посіяти невіру у свою спроможність щось змінити на краще.
Обличчя держави – це і судочинство. Чому у протистоянні держава-людина рішення на користь першої навіть за відсутності будь-яких доказів вини другої. А судді хто? Люди, які звикли жити в отих координатах страху, що нав’язуються цілій країні. Страх і байдужість – головні вороги людської душі. Бояться, бо самі звикли сіяти боязнь. Байдужі, бо зневірені у правді. За гроші поступили, за гроші навчались, а тепер за страх і ті ж гроші вирішують долі інших людей. Усе настільки корумповано, що чесному судді тут не вижити.
Чи розуміє це беркутівець? Йому не до роздумів. Скоріше б додому, жльокнути півлітра високоградусних
ліків і міцно заснути праведним сном людини, яка добре виконує свою роботу – уберігає громадян від небезпечних ситуацій. В кінці кінців, що він такого сказав особисто від себе? Лиш озвучив послання гаранта конституційних прав до усього народу: НА КАЛЄНІ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію