ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Редакція Майстерень (1963) /
Проза
/
РЕДАКТОРСЬКИЙ ЩОДЕННИК
"УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПРАКТИКА". Із листів_10_ІІ_07
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"УНІВЕРСИТЕТСЬКА ПРАКТИКА". Із листів_10_ІІ_07
Привіт вам, шановна Z!
У першу чергу, вдячний за ваш дозвіл оприлюднити листа на сторінках “Майстерень”.
Дякую за теплі слова, дякую за розуміння, а також за щирі пояснення вашого бачення ситуації, подій. Не зміг відразу відписати вам через технічні несправності, тільки щойно все виправили.
Знаєте, у кожного ніби своя дорога, і, можливо, усі ці шляхи рівноцінні,
якщо їх проходити з достоїнством і людяністю. Інша справа, що можна ставити перед собою більш високі завдання, більшого від себе вимагати
і з різних причин, наприклад, аби таки пройти свою дорогу до дарованої
кожному Вищої цілі.
Я згідний із вами, що коли вимагати кращого тільки від оточення, то нічого
доброго з того не вийде, а деякі наші автори свідомо чи підсвідомо
орієнтовані тільки на формування поблажливого до своєї персони оточення.
А створивши таке оточення, намагаються ним керувати і керувати в напрямку зовсім не поетичному.
Усвідомлені такі діяння, без жодних думок образити кого не будь, я би назвав "університетською практикою". Це, як на мене, модель поведінки переважної більшості наших гуманітаріїв - авторів, які працюють у великих колективах науково-дослідницьких чи навчальних закладів і добре знають, як у таких колективах “триматися на плаву”.
Можливо це правило також успішно діє на інших самвидав-ресурсах, утім, окрім нашого. На нашій поетичній території визначальною річчю є авторський поетичний рівень, який проявляється серйозністю чи не серйозністю авторської поезії, серйозністю коментарів, глибиною бачення, красою рядків, співпрацею з мовою.
Звичайно є різні прояви такої, ще раз перепрошу за деяку неточність моєї назви, "університетської практики". У випадку поетичної талановитості
автора-гуманітарія, окрім формування оточення, шліфування тонкощів
перебування у ньому, відбувається і барвний мистецький процес, який у цьому строгому оточенні поетичних, наукових, фахових, в основному,
посередностей, набуває характеру яскравої гри. І без жодної явної
серйозності. Мистецька серйозність - серйозне порушення правил в оточенні посередностей. Чи не звідси і купа наукових розробок у напрямку "смерть автора", "смерть поезії", і інших містифікацій?
Така "університетська практика" помітна і в творчості деяких наших
талановитих “Самвидав” авторів. Але думаю, що це минуще. Таланти зобов'язані проростати вглиб.
Стосовно не надто талановитих в поезії авторів-гуманітаріїв, що сповідають
"університетську практику" на території "Самвидаву", - вони на сторінках "Майстерень" хочуть знайти приємне, комфортне для себе
"наче творче" існування. Створюють частими лестощами і захвалюваннями, і зависоким оцінюваннями своє "робоче" оточення. І, так чи інакше, таким ось чином намагаються ним керувати. Але наш ресурс “Самвидаву” направлений до іншого щастя, Поетичного. :) Тому неминуче і виникають конфлікти під час свідомих чи не свідомих спроб таких авторів
утримати свій статус у житті "Самвидаву", а отже і втримувати "Майстерні" на своєму рівні, впливати на напрямок загального руху. :(
Є , також, багато проблем і в не гуманітаріїв, але останні на нашому ресурсі чомусь ніколи не займаються створенням осередків, на кшталт, зон впливу.
Так, чи інакше, загальні розмови на загальні не поетичні теми будуть із загальних сторінок невдовзі частково вилучені. Вони "житимуть" у чатах, і на авторських сторінках усіх тих, хто не проти такого спілкування.
І ви правильно зауважили, шановна Z, що ставити оцінки "у помсту" ніяк не можна. Ті, хто роблять такі речі, а це часто відбувається і на тлі емоційного, захвалювального типу коментування, будуть тимчасово позбавлені можливості оцінювати інших, але тільки на час свого мистецького становлення.
А зараз про найбільш делікатне.
Шановна Z, стосовно вашої творчості маю відчуття, що є декілька речей, які мимоволі тиснуть на вас. По-перше, ви юна і приваблива жінка, і цілком природно, що обставини складаються частіше таким чином, що вам важко відійти від дійства, де ви на передньому плані. Повторю, це у вашому випадку природно і в майбутньому, за правильного вашого курсу не суперечитиме подальшому поетичному зростанню.
Друге, умови в Україні, нині не найлегші для зосередження зусиль тільки на мистецтві поезії, але кількість праці і тут завжди переходитиме у якість.
Як кажуть мудрі - легкі шляхи відкриваються тільки після важкого.
Мої поради вам - десь у середині себе погодитися із тим, що варто шукати і знаходити прекрасне за межами себе, що навчитися виходити із себе “дорогої” дуже важливо, бо колись це таки станеться всерйоз і надовго, отож - дрібниці і не дрібниці Життя за межами вашого прекрасного "я", як орієнтир. І не потрібно неймовірних зусиль! Головне отримувати від такого дослідження насолоду.
Насолоду здобуття себе завтрашньої.
Успіхів вам, успіхів нам усім. :)
Щиро ваш, редактор.
У першу чергу, вдячний за ваш дозвіл оприлюднити листа на сторінках “Майстерень”.
Дякую за теплі слова, дякую за розуміння, а також за щирі пояснення вашого бачення ситуації, подій. Не зміг відразу відписати вам через технічні несправності, тільки щойно все виправили.
Знаєте, у кожного ніби своя дорога, і, можливо, усі ці шляхи рівноцінні,
якщо їх проходити з достоїнством і людяністю. Інша справа, що можна ставити перед собою більш високі завдання, більшого від себе вимагати
і з різних причин, наприклад, аби таки пройти свою дорогу до дарованої
кожному Вищої цілі.
Я згідний із вами, що коли вимагати кращого тільки від оточення, то нічого
доброго з того не вийде, а деякі наші автори свідомо чи підсвідомо
орієнтовані тільки на формування поблажливого до своєї персони оточення.
А створивши таке оточення, намагаються ним керувати і керувати в напрямку зовсім не поетичному.
Усвідомлені такі діяння, без жодних думок образити кого не будь, я би назвав "університетською практикою". Це, як на мене, модель поведінки переважної більшості наших гуманітаріїв - авторів, які працюють у великих колективах науково-дослідницьких чи навчальних закладів і добре знають, як у таких колективах “триматися на плаву”.
Можливо це правило також успішно діє на інших самвидав-ресурсах, утім, окрім нашого. На нашій поетичній території визначальною річчю є авторський поетичний рівень, який проявляється серйозністю чи не серйозністю авторської поезії, серйозністю коментарів, глибиною бачення, красою рядків, співпрацею з мовою.
Звичайно є різні прояви такої, ще раз перепрошу за деяку неточність моєї назви, "університетської практики". У випадку поетичної талановитості
автора-гуманітарія, окрім формування оточення, шліфування тонкощів
перебування у ньому, відбувається і барвний мистецький процес, який у цьому строгому оточенні поетичних, наукових, фахових, в основному,
посередностей, набуває характеру яскравої гри. І без жодної явної
серйозності. Мистецька серйозність - серйозне порушення правил в оточенні посередностей. Чи не звідси і купа наукових розробок у напрямку "смерть автора", "смерть поезії", і інших містифікацій?
Така "університетська практика" помітна і в творчості деяких наших
талановитих “Самвидав” авторів. Але думаю, що це минуще. Таланти зобов'язані проростати вглиб.
Стосовно не надто талановитих в поезії авторів-гуманітаріїв, що сповідають
"університетську практику" на території "Самвидаву", - вони на сторінках "Майстерень" хочуть знайти приємне, комфортне для себе
"наче творче" існування. Створюють частими лестощами і захвалюваннями, і зависоким оцінюваннями своє "робоче" оточення. І, так чи інакше, таким ось чином намагаються ним керувати. Але наш ресурс “Самвидаву” направлений до іншого щастя, Поетичного. :) Тому неминуче і виникають конфлікти під час свідомих чи не свідомих спроб таких авторів
утримати свій статус у житті "Самвидаву", а отже і втримувати "Майстерні" на своєму рівні, впливати на напрямок загального руху. :(
Є , також, багато проблем і в не гуманітаріїв, але останні на нашому ресурсі чомусь ніколи не займаються створенням осередків, на кшталт, зон впливу.
Так, чи інакше, загальні розмови на загальні не поетичні теми будуть із загальних сторінок невдовзі частково вилучені. Вони "житимуть" у чатах, і на авторських сторінках усіх тих, хто не проти такого спілкування.
І ви правильно зауважили, шановна Z, що ставити оцінки "у помсту" ніяк не можна. Ті, хто роблять такі речі, а це часто відбувається і на тлі емоційного, захвалювального типу коментування, будуть тимчасово позбавлені можливості оцінювати інших, але тільки на час свого мистецького становлення.
А зараз про найбільш делікатне.
Шановна Z, стосовно вашої творчості маю відчуття, що є декілька речей, які мимоволі тиснуть на вас. По-перше, ви юна і приваблива жінка, і цілком природно, що обставини складаються частіше таким чином, що вам важко відійти від дійства, де ви на передньому плані. Повторю, це у вашому випадку природно і в майбутньому, за правильного вашого курсу не суперечитиме подальшому поетичному зростанню.
Друге, умови в Україні, нині не найлегші для зосередження зусиль тільки на мистецтві поезії, але кількість праці і тут завжди переходитиме у якість.
Як кажуть мудрі - легкі шляхи відкриваються тільки після важкого.
Мої поради вам - десь у середині себе погодитися із тим, що варто шукати і знаходити прекрасне за межами себе, що навчитися виходити із себе “дорогої” дуже важливо, бо колись це таки станеться всерйоз і надовго, отож - дрібниці і не дрібниці Життя за межами вашого прекрасного "я", як орієнтир. І не потрібно неймовірних зусиль! Головне отримувати від такого дослідження насолоду.
Насолоду здобуття себе завтрашньої.
Успіхів вам, успіхів нам усім. :)
Щиро ваш, редактор.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Від кохання і до любові - Із листів_12_ІІ_07"
• Перейти на сторінку •
"Словотворення, запозичення, використання - ідеї та рішення"
• Перейти на сторінку •
"Словотворення, запозичення, використання - ідеї та рішення"
Про публікацію