Причому:)

Почав писати (вигадувати) ще в середу, і чомусь було смішно, коли уявив юрму ліліпутів на 50-ти квадратних метрах землі. І як вони за неї скубуться - малі (а вони всі малі, бо ліліпути) з більшими за них.
А закінчував, не сміючись. Щоправда, було з чого сміятись поза межами лімериків. Смішне з серйозним і сумним крокують практично поряд.

Без дешевої філософії,
Г.С.

Дякую. Ознайомився і відписав. Схвалюю Ваш вибір.

А на перший погляд - побрехеньки :)
Перші читають, а другі - ось розкуплять увесь наклад цікавої книжки, повної поетичних знахідок і не менш поетичних афоризмів.
От що таке вдала передмова.

Оу, чарівна горянко, вітаю.

З радістю,
Г.С.

Форми - це, мабуть, те єдине, чим можна виправдати факт мого перебування у мистецтві. У ньому перебуває багато випадкових осіб. Хай така як я, якщо не принесе нічого нового, сприяє збереженню класичного :)

А у народів СССР (фірмова абревіатура часів щасливої бувальщини) замість серця тривалий час був "пламєнний мотор" (пісенна цитата популярної пісні робітничо-селянської молоді, яка хотіла літати не лише у кольорових снах).
Це, нмсдд, нормально, коли деякі речі (вправи та заняття) потребують якогось іншого серця, а не ліверного чи нерозсудливо-емоційного.

Без суперечки,
Г.С.

Я трішки недовиконав головну умову лімериків. Не все в них вигадка, крім ліліпутів. Те все, що я змалював, відбувалось не лише з ними.

З повагою, у т.ч. і до твердих поетичних форм,
Г.С.