ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.03.31 09:16
Хочеш правди? Добре, розкажу
Скільки вона коштує сьогодні.
Запрягає ліліпут олжу,
Їде в рай (на цирк уже негодний).

Голова в короні! Тру-ля-ля!
У руці скіпетрик з маракуйї.
Фокус-покус ловкий! Тіко глянь!

Сергій Губерначук
2020.03.31 09:09
Стовпи стогнали, вкопані в степи,
прострумлено, заглиблено в роботу.
А дні стояли, мов старі снопи,
мов скитські баби, мов свічки без ґноту!

Спливла війна в криваву круговерть,
і тиші так нечувано препало
на ті лани, які скосила смерть,

Олександр Олехо
2020.03.31 07:48
Йшов 666 день карантину. Закінчився останній сухарик із трьох міхів, заздалегідь засушених. Закінчилась остання чайна ложечка цукру із трьох міхів, заздалегідь куплених. Закінчився останній ковток горілчаної продукції із трьох десятилітрових бутлів, зазда

Микола Соболь
2020.03.31 07:46
А цім, що вірус, що чума
Не візьме їх і срібна куля.
У кого Совісті нема,
Тому й земля ув очі муля.
Ось-ось у шурхоті купюр
Здійсниться мрія депутата…
Народ посадять до баюр
І скажуть: «Ми не винуваті!»

Ярослав Чорногуз
2020.03.31 01:55
Вже свіжа зелень всіяла кущі,
І цвіт укрив усміхнені дерева.
Весна іде – квітуча королева
І променями лагідно блищить.

І мліючи від пестощів любові,
Вилискують на сонці в яснині,
Об щоки труться котики вербові,

Олександр Панін
2020.03.31 01:02
Задзеркалля

Задзеркалля,
Страшніше
за пекельне провалля -
Нескінченні
терпіння його та
чекання,

Мессір Лукас
2020.03.31 00:12
Флануючи в гетто,
Де гицлі звично справляють роботу
В присутності мешканців,
А мешканці, вже безробітні,
Рятуються від пандемії
Настійкою глоду й пивом,
Яка вже різниця їм, справді.
Зустрів перехожого,

Любов Лисенко
2020.03.30 20:04
Природа вмиває нечисте обличчя,
Відкашлює з бронхів, виймає з кишень.
Смирення скінчилося, впала у відчай,
Та врешті із миші зробила мішень.

Терпіла допоки не влізли у вуха,
Не вигризли нір, не нагадили в них,
Творіння від смороду мучить задуха,

Євген Федчук
2020.03.30 19:33
Що воно за квітка синьоока
На стеблі високому росте?
Я спинивсь від неї за два кроки,
Озирнувся на чотири боки,
А спитати ні в кого, проте.
Тож зламав собі цупку стеблину
З квітками та і подавсь в село.
Думаю: когось-таки зустріну

Козак Дума
2020.03.30 18:03
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
Шалена, дика орхідея,
рожева лілія моя!

Тендітно-мила, ніби пташка,
зелена повінь, неба синь…
Волошка, польова ромашка,

Тетяна Левицька
2020.03.30 15:29
Корисна річ страховка
( про Вовчика промовка),
тим паче, на заводі
механіку Володі,
від злої примхи долі,
преміювали поліс.
Ще не пройшло й неділі,
"щасливчик" на весіллі

Олександр Панін
2020.03.30 14:31
Драматична мініатюра-сюр Згущаються хмари, злітаються, Сплітаються, розплітаються… Енергетичних вихорів шал… Задзеркалля Кривих Дзеркал… *** Міжмір’я, Птиці-Надії спалені пір’я, світів божевілля, пристрасті шал, Задзеркалля Кривих Дзеркал

Марія Дем'янюк
2020.03.30 13:02
Розчісує вітер волосся мені,
А небо вплітає хмарину,
І я вже лечу наче в дивному сні,
В блакить світанкову полину.

І сонечко ясно цілує вуста,
До серця мене притуляє,
І пагони світла в душі вироста

Галина Кучеренко
2020.03.30 12:20
Коронавірус… Маски, рукавички,
Санітарія, антисептик, відстань…
Вакцин немає. Ліки із аптечки
Не допоможуть… Спорожніле місто
Затихає. І до біса звички…

Завмерло все… З уяви виринає
Руда чаклунка в білій сорочині,

Сергій Губерначук
2020.03.30 10:10
В усіх обрядах світу будь святим.
Не зневажай святих обрядів світу.
Якщо кохаєш – я твій побратим.
Коли зненавидів – спіймай і бійся вбити.

Хтось – представник яскравих модних риз.
Хтось – кутюр’є своїх тонких задумок.
І поки світ не покотився вни

Олександр Сушко
2020.03.30 09:37
Неня не відрізнялася відмінним здоров’ям. Та й і хто його мав з наших батьків, яким довелося пережити війну, Голодомор, повоєнну розруху, каторжну працю в колгоспах та на числених ударних будівництвах. Частина нашого суспільства сиділа за гратами як ворог
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Тарас Ріль
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Йосиф Бродський (1940 - 1996) / Критика | Аналітика

 С. ВОЛКОВ _ Діалоги із Й. БРОДСЬКИМ
Глави:


І. Дитинство і юність в Ленінграді:
літо 1981 - зима 1992

(Далі російською)

ІІ. Марина Цветаєва:
весна 1980 - осінь 1990


ІІІ. Арешти, психлікарні, суд:
зима 1982 - зима 1989


IV. Вислання на Північ:
весна 1986


V. Роберт Фрост:
осінь 1979 - зима 1982


VI. Переслідування. Вислання на Захід:
осінь 1981 - літо 1983


VII. У.Х.Оден:
осінь 1978 - весна 1983


VIII. Життя в Нью-Йорку:
осінь 1978 - зима 1990


ІХ. Італія та інші подорожі:
осінь 1979 - весна 1992


Х. Згадуючи Ахматову:
осінь 1981 - зима 1986


ХІ. Перечитуючи листи Ахматової:
осінь 1991


ХІІ. Санкт-Петербург. Згадка про майбутнє:
осінь 1988 - зима 1992



С. Волков - Діалоги з Йосифом Бродським

ДІАЛОГИ ПРО КУЛЬТУРУ

Матеріали публікуються за однойменним виданням "ЭКСМО" Москва 2004 г. "CONVERSATIONS WITH BRODSKY

в перекладі "Майстерень" (В. Ляшкевича)




Й. БРОДСЬКИЙ. На сьогодні одна з центральних фігур одразу двух культур – сучасної російської та американскої. Його системи світосприйняття та творчості виявились вельми значимими для абсолютної більшості сучасних російських поетів, а збірка есеїв «Менше одиниці» була 1986 року визнана кращою літературно-критичною книгою в США.
Й. Бродському присуджується звання професора, спершу в Мічіганскому університеті, потім в коледжі ім. Сміта, Королівському коледжі, Колумбійскому університеті Нью-Йорка і Кембриджскому університеті. В 1978 р. він стає також і професором літератури й почесним доктором Йельського університету. З 1979 р. Й. Бродський – член Американскої академії мистецтв і літератури.
У 1987 г. Й. Бродському була присуджена Нобелівська премія з літератури «за багатогранну творчість, пронизану гостротою думки і глибокою поетичністю ». У 1992-му присвоєно звання поет-лауреат США.
Й. Бродський помер у США 28.01.1996 р., заповів поховати себе у Венеції

Комфортно ознайомитись із творчістю Й. Бродського можна і за адресою, наприклад: http://www.litera.ru/stixiya/authors/brodskij/all.html



* * *

Ни страны, ни погоста
не хочу выбирать.
На Васильевский остров
я приду умирать.
Твой фасад темно-синий
я впотьмах не найду.
между выцветших линий
на асфальт упаду.

И душа, неустанно
поспешая во тьму,
промелькнет над мостами
в петроградском дыму,
и апрельская морось,
над затылком снежок,
и услышу я голос:
- До свиданья, дружок.

И увижу две жизни
далеко за рекой,
к равнодушной отчизне
прижимаясь щекой.
- словно девочки-сестры
из непрожитых лет,
выбегая на остров,
машут мальчику вслед.
Иосиф Бродский. Назидание. СП "СМАРТ", 1990.
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ



Початковим імпульсом для книжки "Діалоги з Йосифом Бродським" стали лекції, начитані поетом у Колумбійському університеті (Нью-Йорк) восени 1978 року. Він коментував тоді для американських студентів своїх улюблених поетів: Цветаєву, Ахматову, Роберта Фроста, У.Х.Одена.
Ці лекції мене приголомшили. І як це буває, жагуче закортіло поділитися своїми враженнями з можливо більшою аудиторією. У мене виникла ідея книги-розмов, яку я і запропонував Бродському. Він відразу ж відповів згодою. Так розпочалася багаторічна, спрагла і часу і сил, робота. Результатом її став об'ємистий манускрипт. У ньому, окрім глав, присвячених вищезгаданим поетам, велике місце охопили автобіографічні розділи: згадки про дитинство і юність в Ленінграді, стосовно "процесу Бродського", вислання на Північ і з наступним видворенням на Захід, про життя в Нью-Йорку, мандруваннях і т.д.
Окремі глави публікувалися ще за життя Бродського. Очікувалося, що заключний розділ книжки буде присвячений враженням від нової зустрічі поета з Росією, його рідним Пітером. Не сталося...
Жанр "розмови" особливий. Порівняно давно відомий на Заході, в Росії він допоки не привився. Класична книжка Лідії Чуковської про Анну Ахматову, попри всю її документальність, є, попри все, щоденник самої Чуковської.
Російський читач до "розмов" зі своїми поетами не звик. Причин на те достатньо. Одна з них - пізня професіоналізація літератури Русі. До поета дослухалися, одначе його не поважали.

Еккерман свої знамениті "Розмови з Гете" видав у 1836 році; а наступного року некролог Пушкіна, в якому було сказано, що поет "скончался в середине своего великого поприща", викликав гнів російського міністра просвіти: "Помилуйте, за что такая честь? Разве Пушкин был полководец, военачальник, министр, государственный муж? Писать стишки не значит еще проходить великое поприще".
Ситуація стала змінюватись на початку ХХ сторіччя з появою масового ринку для віршів. Та було вже запізно - сталась революція; з нею всі і всякі розмови відійшли в глухе підпілля. Й, хоча, звукозапис вже існував, не залишилось записаного магнітофоном спілкування ні з Пастернаком, ні з Заболоцьким, ні з Ахматовою.

Поміж тим на Заході жанр діалогу процвітає. Засновник його - "Розмови з Гете" - все ще стоять особняком. Інша вершина - п'ять книжок розмов зі Стравінським, виданих Робертом Крафтом в порівняно недавні роки; ця блискуча серія помітно вплинула на наші культурні смаки.

Кристалізувалась й естетка жанру. Тут можна назвати "Розмови втікачів" Брехта і деякі п'єси Беккета й Іонеско. Успіх фільму Луї Малля "Обід з Анре", цілковито вибудованого на розмовах двох повністю реальних осіб, показав, що і для порівняно широких верств цей прийом цікавий.

Уважний читач помітить, що кожна розмова з Бродським також вибудовувалася як свого роду п'єса - із зав'язкою, підводним камінням конфліктів, кульмінацією і фіналом.


Соломон Волков.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-01-27 13:34:19
Переглядів сторінки твору 7561
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.686 / 5.5  (4.788 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 4.652 / 5.5  (4.889 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Автор востаннє на сайті 2011.05.08 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 13:01:59 ]
ПЕВЕЦ ИЗЛОМАННЫХ ЛИНИЙ

"Столичные Новости" №04 (391) 07-13 февраля 2006
http://cn.com.ua/N391/culture/person/person.html

C Соломоном Волковым беседовала Ольга Мартыненко

Прошло десять лет после смерти Иосифа Бродского, но его место до сих пор не занял никто. Спецкор «СН» в беседе с писателем Соломоном Волковым попыталась разобраться в феномене этого поэта.

«Он умер в январе, в начале года». Эту строчку из стихотворения Бродского, написанного в 1965-м и посвященного памяти английского поэта Томаса Элиота, десять лет назад цитировали повсеместно, усмотрев в ней оттенок зловещего предсказания. Понятно, что в 25 лет Бродский ни о чем подобном и не помышлял. Но, как заметил он позже и по другому поводу, «единственный способ предсказать будущее с какой бы то ни было точностью — это когда на него смотришь сквозь довольно мрачные очки».

О Бродском написано немало исследований и воспоминаний. Наиболее достоверной представляется книга писателя, историка культуры Соломона Волкова «Диалоги с Бродским». Чем объясняет автор не иссякающий интерес к личности великого поэта?

—Я в последнее время все чаще читаю рассуждения людей из российской поэтической элиты о том, что Бродский устарел и устарела сама идея поэта как примера. Но харизматические личности, подобные ему, рождаются не каждый день. Русской поэзии в ХХ веке повезло. Взять хотя бы большую четверку — Ахматову, Цветаеву, Мандельштама, Пастернака. При том, что каждый из них подвергается беспрерывным попыткам демонтажа, для меня они, как и Бродский, остаются ориентирами повседневного поведения. Более того, он в моих глазах не только ориентир, но и предмет изумления: я не могу понять, как сложилась такая многогранная личность.

— Как долго вы общались с Бродским?

— Восемнадцать лет.

— И за эти годы вы не нашли ответа, что же помогло ему стать тем, кем он стал?

— Я навсегда запомнил, как Артур Миллер, которого спросили, как ему удается сохранять великолепную форму (а он не дожил полгода до 90 лет), ответил: «Главное — правильно выбрать родителей». Когда я пытаюсь определить, каким был Бродский, у меня получается цепь взаимоисключающих понятий, потому что он мог быть как капризным, вспыльчивым, нетерпимым, подозрительным, мстительным, так и щедрым, добрым, отзывчивым и даже ласковым. Теоретически эти свойства не должны совмещаться в одном человеке, но, глядя на Бродского, я вспоминал о словах Уолта Уитмена, который говорил, что он вмещает в себя множества (multitudes). Бродский был одним из таких людей. Я иногда наталкиваюсь на его поздние описания, которые подчеркивают, какой он был старый, некрасивый. Я его видел совсем другим. Как-то встретил его на улице, он рассекал толпу, как броненосец, был очень красив и напомнил мне известный снимок Маяковского, идущего по площади в Москве в кепке, в пальто с поднятым воротником. Между ними, кстати, было больше общего, чем об этом принято говорить. В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент, но основное — мощь его интеллектуальной машины. В моей жизни были собеседники, которых можно определить словом «гении», и с точки зрения творчества они были фигурами не менее значительными, чем Бродский. Но как интеллектуальная машина, когда она раскручивалась на моих глазах (у меня от этого дух перехватывало, я до сих пор помню это ощущение), он был на голову выше всех остальных, с кем мне повезло встретиться.

— А каково было его отношение к обществу и власти?

— В этом смысле он являет собой редкостный образец сочетания интеллектуальной мощи с колоссальной интуицией. Он прошел жизнь, крайне редко ошибаясь в выборе правильных шагов. В той жесткой ситуации он обошелся абсолютным минимумом компромиссов. По отношению к большой четверке поэтов Бродский занимает выигрышную позицию. Они жили в гораздо более страшное время, но когда думаешь о том, как вели себя сверстники Бродского, приходишь к выводу, что они спотыкались в тех ситуациях, из которых он выходил не замаранным.

— Наверное, у него было больше развито чувство брезгливости?

— В книге Йенса Хертла «Певец изломанных линий» детально и очень тщательно анализируется, как Бродский выстраивал свою биографию. Он, безусловно, этим сознательно занимался, кроме того у него был замечательный учитель в лице Анны Андреевны Ахматовой. Думаю, если он чему научился у нее, так не поэтическим приемам, а этому мифостроительству. Он не попадался на те крючки, на которые ловились иные его современники. У Бродского было высоко развито чувство моральной чистоплотности и брезгливости, что оказало ему хорошую жизненную услугу.

Я никоим образом не рассматриваю Бродского как универсальную модель для всех. Но для меня он был одним из первых учителей на Западе. Он всегда говорил, что мы здесь никому не нужны — ни государству, ни обществу. Понимание своей роли приватного лица Бродский иронически выразил в надписи на книге, подаренной Собчаку: «Городскому голове от городского сумасшедшего».

— Но Бродский стал на Западе влиятельной фигурой...

— Более того, он оказался важным игроком в мировой культуре. За железным занавесом в Советском Союзе все шло на два счета — мировой и внутренний, и очень многие советские деятели культуры даже не пытались встраиваться в общемировую культурную иерархию. Бродский же, наоборот, был своим человеком в этой сфере. Уже 10 лет как он умер (Иосиф Бродский умер в возрасте 55 лет, 28 января 1996 г. — Ред.), а его место не занял никто. Он чувствовал себя как рыба в воде среди группы деятелей западной культуры. Например, он точно предсказывал, кто будет следующим Нобелевским лауреатом по литературе, потому что у него был доступ к тому избранному кругу людей, от которых зависела эта ситуация.

— Он говорил, что «русский литератор никогда от народа не отделяется», и приводил в пример Цветаеву, которая нищенствовала в Гражданскую войну...

— Он и сам был таким, хотя его любят зачислять по элитарному ведомству. И его рассуждения о единстве поэта с народом абсолютно искренние. Бродский был один из многих: ни сума, ни тюрьма не миновали его. Но в итоге эта парабола вывела его на международную космополитическую орбиту, где он тоже оказался своим. Иногда спрашивают, верил ли Бродский в Бога? Божеством, в которое он верил и которому поклонялся, был язык. Себя он считал жрецом этого божества.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 15:06:57 ]
В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 17:29:23 ]
Мабуть усе-таки Бродському як автор ближча була Цвєтаєва, ніж Ахматова. У його творчості немає ахматівських відлунь, ні текстуально, ні духовно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 17:58:43 ]
Бродський казав якось, що саме А.А.А. він зобов"язаний своїми найкращими людськми якостями. "Мы говорили буквально обо всем – меньше всего о поэзии".
А осб ще із спогадів: "Мы шли к ней, потому что она каши души приводила в движение, потому что в ее присутствии ты как бы отказывался от себя, от того душевного, духовного - да не знаю уж, как это там называется - уровня, на котором находился... Ибо строка эта, адресованная человеку, на самом деле адресована всему миру, она - ответ души на существование. Примерно этому - а не навыкам стихосложения - мы у нее и учились".
Тому "духовні" відлуння таки були.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 18:21:46 ]
Так, але поетичний дух його письма все-таки ближчий до цвєтаєвського.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:04:31 ]
Так з цим ніхто і не сперечається ніби :) Близьке світосприйняття породжує й близкість поетичного духу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 19:28:03 ]
А от цікаво, якби Цвєтаєва дожила до моменту поетичного становлення Бродського, то чи товаришували би вони?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:35:44 ]
Думаю, так, хоча це була б гарячкувата дружба. Втім, мабуть, Марина б йому присвятила вірш. І не один :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 20:12:34 ]
Це точно!