ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Йосиф Бродський (1940 - 1996) / Критика | Аналітика

 С. ВОЛКОВ _ Діалоги із Й. БРОДСЬКИМ
Глави:


І. Дитинство і юність в Ленінграді:
літо 1981 - зима 1992

(Далі російською)

ІІ. Марина Цветаєва:
весна 1980 - осінь 1990


ІІІ. Арешти, психлікарні, суд:
зима 1982 - зима 1989


IV. Вислання на Північ:
весна 1986


V. Роберт Фрост:
осінь 1979 - зима 1982


VI. Переслідування. Вислання на Захід:
осінь 1981 - літо 1983


VII. У.Х.Оден:
осінь 1978 - весна 1983


VIII. Життя в Нью-Йорку:
осінь 1978 - зима 1990


ІХ. Італія та інші подорожі:
осінь 1979 - весна 1992


Х. Згадуючи Ахматову:
осінь 1981 - зима 1986


ХІ. Перечитуючи листи Ахматової:
осінь 1991


ХІІ. Санкт-Петербург. Згадка про майбутнє:
осінь 1988 - зима 1992



С. Волков - Діалоги з Йосифом Бродським

ДІАЛОГИ ПРО КУЛЬТУРУ

Матеріали публікуються за однойменним виданням "ЭКСМО" Москва 2004 г. "CONVERSATIONS WITH BRODSKY

в перекладі "Майстерень" (В. Ляшкевича)




Й. БРОДСЬКИЙ. На сьогодні одна з центральних фігур одразу двух культур – сучасної російської та американскої. Його системи світосприйняття та творчості виявились вельми значимими для абсолютної більшості сучасних російських поетів, а збірка есеїв «Менше одиниці» була 1986 року визнана кращою літературно-критичною книгою в США.
Й. Бродському присуджується звання професора, спершу в Мічіганскому університеті, потім в коледжі ім. Сміта, Королівському коледжі, Колумбійскому університеті Нью-Йорка і Кембриджскому університеті. В 1978 р. він стає також і професором літератури й почесним доктором Йельського університету. З 1979 р. Й. Бродський – член Американскої академії мистецтв і літератури.
У 1987 г. Й. Бродському була присуджена Нобелівська премія з літератури «за багатогранну творчість, пронизану гостротою думки і глибокою поетичністю ». У 1992-му присвоєно звання поет-лауреат США.
Й. Бродський помер у США 28.01.1996 р., заповів поховати себе у Венеції

Комфортно ознайомитись із творчістю Й. Бродського можна і за адресою, наприклад: http://www.litera.ru/stixiya/authors/brodskij/all.html



* * *

Ни страны, ни погоста
не хочу выбирать.
На Васильевский остров
я приду умирать.
Твой фасад темно-синий
я впотьмах не найду.
между выцветших линий
на асфальт упаду.

И душа, неустанно
поспешая во тьму,
промелькнет над мостами
в петроградском дыму,
и апрельская морось,
над затылком снежок,
и услышу я голос:
- До свиданья, дружок.

И увижу две жизни
далеко за рекой,
к равнодушной отчизне
прижимаясь щекой.
- словно девочки-сестры
из непрожитых лет,
выбегая на остров,
машут мальчику вслед.
Иосиф Бродский. Назидание. СП "СМАРТ", 1990.
ЗАМІСТЬ ВСТУПУ



Початковим імпульсом для книжки "Діалоги з Йосифом Бродським" стали лекції, начитані поетом у Колумбійському університеті (Нью-Йорк) восени 1978 року. Він коментував тоді для американських студентів своїх улюблених поетів: Цветаєву, Ахматову, Роберта Фроста, У.Х.Одена.
Ці лекції мене приголомшили. І як це буває, жагуче закортіло поділитися своїми враженнями з можливо більшою аудиторією. У мене виникла ідея книги-розмов, яку я і запропонував Бродському. Він відразу ж відповів згодою. Так розпочалася багаторічна, спрагла і часу і сил, робота. Результатом її став об'ємистий манускрипт. У ньому, окрім глав, присвячених вищезгаданим поетам, велике місце охопили автобіографічні розділи: згадки про дитинство і юність в Ленінграді, стосовно "процесу Бродського", вислання на Північ і з наступним видворенням на Захід, про життя в Нью-Йорку, мандруваннях і т.д.
Окремі глави публікувалися ще за життя Бродського. Очікувалося, що заключний розділ книжки буде присвячений враженням від нової зустрічі поета з Росією, його рідним Пітером. Не сталося...
Жанр "розмови" особливий. Порівняно давно відомий на Заході, в Росії він допоки не привився. Класична книжка Лідії Чуковської про Анну Ахматову, попри всю її документальність, є, попри все, щоденник самої Чуковської.
Російський читач до "розмов" зі своїми поетами не звик. Причин на те достатньо. Одна з них - пізня професіоналізація літератури Русі. До поета дослухалися, одначе його не поважали.

Еккерман свої знамениті "Розмови з Гете" видав у 1836 році; а наступного року некролог Пушкіна, в якому було сказано, що поет "скончался в середине своего великого поприща", викликав гнів російського міністра просвіти: "Помилуйте, за что такая честь? Разве Пушкин был полководец, военачальник, министр, государственный муж? Писать стишки не значит еще проходить великое поприще".
Ситуація стала змінюватись на початку ХХ сторіччя з появою масового ринку для віршів. Та було вже запізно - сталась революція; з нею всі і всякі розмови відійшли в глухе підпілля. Й, хоча, звукозапис вже існував, не залишилось записаного магнітофоном спілкування ні з Пастернаком, ні з Заболоцьким, ні з Ахматовою.

Поміж тим на Заході жанр діалогу процвітає. Засновник його - "Розмови з Гете" - все ще стоять особняком. Інша вершина - п'ять книжок розмов зі Стравінським, виданих Робертом Крафтом в порівняно недавні роки; ця блискуча серія помітно вплинула на наші культурні смаки.

Кристалізувалась й естетка жанру. Тут можна назвати "Розмови втікачів" Брехта і деякі п'єси Беккета й Іонеско. Успіх фільму Луї Малля "Обід з Анре", цілковито вибудованого на розмовах двох повністю реальних осіб, показав, що і для порівняно широких верств цей прийом цікавий.

Уважний читач помітить, що кожна розмова з Бродським також вибудовувалася як свого роду п'єса - із зав'язкою, підводним камінням конфліктів, кульмінацією і фіналом.


Соломон Волков.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-01-27 13:34:19
Переглядів сторінки твору 10128
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 4.686 / 5.5  (4.788 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 4.652 / 5.5  (4.889 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.725
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Автор востаннє на сайті 2011.05.08 21:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-02 13:01:59 ]
ПЕВЕЦ ИЗЛОМАННЫХ ЛИНИЙ

"Столичные Новости" №04 (391) 07-13 февраля 2006
http://cn.com.ua/N391/culture/person/person.html

C Соломоном Волковым беседовала Ольга Мартыненко

Прошло десять лет после смерти Иосифа Бродского, но его место до сих пор не занял никто. Спецкор «СН» в беседе с писателем Соломоном Волковым попыталась разобраться в феномене этого поэта.

«Он умер в январе, в начале года». Эту строчку из стихотворения Бродского, написанного в 1965-м и посвященного памяти английского поэта Томаса Элиота, десять лет назад цитировали повсеместно, усмотрев в ней оттенок зловещего предсказания. Понятно, что в 25 лет Бродский ни о чем подобном и не помышлял. Но, как заметил он позже и по другому поводу, «единственный способ предсказать будущее с какой бы то ни было точностью — это когда на него смотришь сквозь довольно мрачные очки».

О Бродском написано немало исследований и воспоминаний. Наиболее достоверной представляется книга писателя, историка культуры Соломона Волкова «Диалоги с Бродским». Чем объясняет автор не иссякающий интерес к личности великого поэта?

—Я в последнее время все чаще читаю рассуждения людей из российской поэтической элиты о том, что Бродский устарел и устарела сама идея поэта как примера. Но харизматические личности, подобные ему, рождаются не каждый день. Русской поэзии в ХХ веке повезло. Взять хотя бы большую четверку — Ахматову, Цветаеву, Мандельштама, Пастернака. При том, что каждый из них подвергается беспрерывным попыткам демонтажа, для меня они, как и Бродский, остаются ориентирами повседневного поведения. Более того, он в моих глазах не только ориентир, но и предмет изумления: я не могу понять, как сложилась такая многогранная личность.

— Как долго вы общались с Бродским?

— Восемнадцать лет.

— И за эти годы вы не нашли ответа, что же помогло ему стать тем, кем он стал?

— Я навсегда запомнил, как Артур Миллер, которого спросили, как ему удается сохранять великолепную форму (а он не дожил полгода до 90 лет), ответил: «Главное — правильно выбрать родителей». Когда я пытаюсь определить, каким был Бродский, у меня получается цепь взаимоисключающих понятий, потому что он мог быть как капризным, вспыльчивым, нетерпимым, подозрительным, мстительным, так и щедрым, добрым, отзывчивым и даже ласковым. Теоретически эти свойства не должны совмещаться в одном человеке, но, глядя на Бродского, я вспоминал о словах Уолта Уитмена, который говорил, что он вмещает в себя множества (multitudes). Бродский был одним из таких людей. Я иногда наталкиваюсь на его поздние описания, которые подчеркивают, какой он был старый, некрасивый. Я его видел совсем другим. Как-то встретил его на улице, он рассекал толпу, как броненосец, был очень красив и напомнил мне известный снимок Маяковского, идущего по площади в Москве в кепке, в пальто с поднятым воротником. Между ними, кстати, было больше общего, чем об этом принято говорить. В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент, но основное — мощь его интеллектуальной машины. В моей жизни были собеседники, которых можно определить словом «гении», и с точки зрения творчества они были фигурами не менее значительными, чем Бродский. Но как интеллектуальная машина, когда она раскручивалась на моих глазах (у меня от этого дух перехватывало, я до сих пор помню это ощущение), он был на голову выше всех остальных, с кем мне повезло встретиться.

— А каково было его отношение к обществу и власти?

— В этом смысле он являет собой редкостный образец сочетания интеллектуальной мощи с колоссальной интуицией. Он прошел жизнь, крайне редко ошибаясь в выборе правильных шагов. В той жесткой ситуации он обошелся абсолютным минимумом компромиссов. По отношению к большой четверке поэтов Бродский занимает выигрышную позицию. Они жили в гораздо более страшное время, но когда думаешь о том, как вели себя сверстники Бродского, приходишь к выводу, что они спотыкались в тех ситуациях, из которых он выходил не замаранным.

— Наверное, у него было больше развито чувство брезгливости?

— В книге Йенса Хертла «Певец изломанных линий» детально и очень тщательно анализируется, как Бродский выстраивал свою биографию. Он, безусловно, этим сознательно занимался, кроме того у него был замечательный учитель в лице Анны Андреевны Ахматовой. Думаю, если он чему научился у нее, так не поэтическим приемам, а этому мифостроительству. Он не попадался на те крючки, на которые ловились иные его современники. У Бродского было высоко развито чувство моральной чистоплотности и брезгливости, что оказало ему хорошую жизненную услугу.

Я никоим образом не рассматриваю Бродского как универсальную модель для всех. Но для меня он был одним из первых учителей на Западе. Он всегда говорил, что мы здесь никому не нужны — ни государству, ни обществу. Понимание своей роли приватного лица Бродский иронически выразил в надписи на книге, подаренной Собчаку: «Городскому голове от городского сумасшедшего».

— Но Бродский стал на Западе влиятельной фигурой...

— Более того, он оказался важным игроком в мировой культуре. За железным занавесом в Советском Союзе все шло на два счета — мировой и внутренний, и очень многие советские деятели культуры даже не пытались встраиваться в общемировую культурную иерархию. Бродский же, наоборот, был своим человеком в этой сфере. Уже 10 лет как он умер (Иосиф Бродский умер в возрасте 55 лет, 28 января 1996 г. — Ред.), а его место не занял никто. Он чувствовал себя как рыба в воде среди группы деятелей западной культуры. Например, он точно предсказывал, кто будет следующим Нобелевским лауреатом по литературе, потому что у него был доступ к тому избранному кругу людей, от которых зависела эта ситуация.

— Он говорил, что «русский литератор никогда от народа не отделяется», и приводил в пример Цветаеву, которая нищенствовала в Гражданскую войну...

— Он и сам был таким, хотя его любят зачислять по элитарному ведомству. И его рассуждения о единстве поэта с народом абсолютно искренние. Бродский был один из многих: ни сума, ни тюрьма не миновали его. Но в итоге эта парабола вывела его на международную космополитическую орбиту, где он тоже оказался своим. Иногда спрашивают, верил ли Бродский в Бога? Божеством, в которое он верил и которому поклонялся, был язык. Себя он считал жрецом этого божества.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 15:06:57 ]
В Бродском, безусловно, был очень силен эмоциональный элемент...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 17:29:23 ]
Мабуть усе-таки Бродському як автор ближча була Цвєтаєва, ніж Ахматова. У його творчості немає ахматівських відлунь, ні текстуально, ні духовно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 17:58:43 ]
Бродський казав якось, що саме А.А.А. він зобов"язаний своїми найкращими людськми якостями. "Мы говорили буквально обо всем – меньше всего о поэзии".
А осб ще із спогадів: "Мы шли к ней, потому что она каши души приводила в движение, потому что в ее присутствии ты как бы отказывался от себя, от того душевного, духовного - да не знаю уж, как это там называется - уровня, на котором находился... Ибо строка эта, адресованная человеку, на самом деле адресована всему миру, она - ответ души на существование. Примерно этому - а не навыкам стихосложения - мы у нее и учились".
Тому "духовні" відлуння таки були.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 18:21:46 ]
Так, але поетичний дух його письма все-таки ближчий до цвєтаєвського.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:04:31 ]
Так з цим ніхто і не сперечається ніби :) Близьке світосприйняття породжує й близкість поетичного духу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 19:28:03 ]
А от цікаво, якби Цвєтаєва дожила до моменту поетичного становлення Бродського, то чи товаришували би вони?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2010-01-02 19:35:44 ]
Думаю, так, хоча це була б гарячкувата дружба. Втім, мабуть, Марина б йому присвятила вірш. І не один :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-02 20:12:34 ]
Це точно!