ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Юркодар - 102
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Вероніка
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
***
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Вже скоро
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
З дитинства
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Мінус краса
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
***
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
***
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
Квітка на лататті
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Варяг
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
* * *
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
І тільки думка
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Про Гаркушине море і водоспад Вчелька
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Архіпелаг міста
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Чернігів: діти не винні!
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Адель Станіславська (1976) / Вірші

 Зворотній бік
Образ твору О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю*

Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
Хіба вони в душі живуть
знаменням Бога?..

Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
Та скільки слів, що сіють лжу,
рече лукавий...

Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку.
Зворотній бік, зворотній світ
у кожнім лику...

* тут світ та рай у значенні внутрішнього стану душі





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-24 17:03:34
Переглядів сторінки твору 4190
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.935 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.041 / 5.68)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.02.13 17:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:33:35 ]
...люблю такий малюнок у віршах... заворожує! Дякую, Адель, вже вкотре у Ваших віршах знаходжу втіху! Дуже гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:36:51 ]
Дякую, пані Людмило. Мені неймовірно приємно знати, що мої думки у віршованих рядках знаходять відгук у Вашому серці!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 18:51:17 ]
Вірш ілюструє глибокі душевні роздуми ЛГ.
Це допомагає пізнати і самого автора.
Одним словом - гарно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:38:34 ]
Так, у віршах дуже часто малюється душа їх автора. Але інколи можна й помилитися, перепускаючи сказане через призму власної.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-24 19:15:52 ]
Ви, пані Адель, так яскраво втілили мої тривоги...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 20:42:18 ]
Навіть не знаю, Лесю, як толкувати Ваші слова... Не хотілось би посилювати чиїхось тривог, але тішить те, що душі відгукуються, а значить є спільні ноти, які будують ні з чим незрівнянний місточок порозуміння.:)
Дякую за те, що читаєте.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 11:29:28 ]
Вітаю, Адель!
Твоя правда, зворотній бік десь такий і є.
Мене тривожить, коли люди. зокрема такі молоді. талановиьі і душевні, як ти, надто поринають у зворотній бік - бік зла - нашого світу. Не затримуйся там надовго, частіше живи на іншому боці - боці добра, любові, прощення.Саме тут живе щастя, якого я тобі щиро бажаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:10:13 ]
Сашо, я дякую тобі за щирі побажання. Але хочу тебе заспокоїти - за мене тривожитись нема потреби. Чи я десь чітко вказала, що знаходжусь по той бік світла?:)
Зворотній бік є у всьому. У зла він також є. А раз в усьому сущому він предбачений, то має не лиш місце, а й потребу. Гармонії не осягнути, не випивши з двох протележних чаш. Головне не втратити рівновагу.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 19:25:55 ]
Приєднуюсь до колег, Адель - вірш написаний душею. Лише трішки насторожує «у КОЖНІМ лику» (а як же діти, рідні, кохані, справжні друзі?). А ця фраза стосується до «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...», якщо я правильно зрозумів. То, може, «у ЇХНІМ лику»?
Якщо не так, то прошу вибачення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 21:00:23 ]
Нема потреби насторожуватись, пане Мирославе. Гадаю, нема...:)
Можливо Ви дещо не вірно витлумачили ті слова. Рядок «Та скільки тих, що сіють лжу, рече лукавий...» можна було б перефразувати "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» Заберіть вставні "що сіють лжу" і рядок набуде дещо іншого забарвлення, ніж склалося напочатку.:)
Вірш можна трактувати по різному. Я бачила це одразу і усвідомлювала, що воно може бути відмінне від мого. Але, чи не привілегія це самостійного тексту, лягати на душу читачеві так, як той забажає?
Стосовно "кожного лику"... Маю певність, що усі ми у своїх душах носимо день і ніч.:) Чи не кожної миті робимо свій черговий вибір - безперервний процес, при якому в тій чи іншій ситуації даємо можливість то світлому, то темному брати гору у тому виборі. Ті день з ніччю даються нам при народженні. Їх тоді є порівну - гармонія. І лише з часом котресь може набути переваги.
Я зазначила приміткою, що моє йде про внутрішній світ особистості, не вказуючи ні на кого конкретно. Та як вірно підмітив Володя, найімовірніше там змальвана авторська душа з її відчуттями і переживаннями.:)
Як читач побачить там свою - вважатиму, що це не зле.:)
Дякую Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-24 22:39:28 ]
Як на мене, рядок "«Та скільки слів, що сіють лжу, рече лукавий...» - цілком зрозумілий і двозначно трактуватися не може.
Щодо іншого - Ви теж цілком зрозуміло пояснили свою позицію, як автор. Я задоволений. Дякую!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-24 22:44:17 ]
Не хотілось повтору, аби не було тих слів про слова забагато. Гадаєте, пропри те, варто внести ясність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 10:26:46 ]
Домінантою у вірші є слово, слова. І слова теж мають "зворотний бік". Тому уточнення, на моє переконання, тільки додасть віршу завершеності. І тоді логічним був би і рядок "у їхнім лику"(у лику слів).
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:15:16 ]
Уточнення зроблю. Сама вагалася, та Ви додали мені певності своїм зауваженням. Щодо "їхнім" - залишу свій варіант, бо там я вже слова облишила і стверджую дуальність особистості.
Дякую за щиру участь, пане Мирославе!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 18:17:48 ]
Тішуся нашим діалогом - спокійним, виваженим, аргументованим. І, звичайно, останнє слово - за автором...:)
Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-01-25 06:01:08 ]
Відчувається, що душа автора кричить! Розуміється, що складно і безпорадно у середовищі здовколишньому...
Але небезнадійно, адже світ тримається на одиницях, народ- на лідерах з Божого провидіння...а вони- лідари- є у нас- це точно!
Дозволю собі, Аделечку, своєї позиції рядочки- з Вашого дозволу:

Магічне плесо, поле гарту, Україно!
Під зEрно ґрунт- міцне підґрунтя для життя,
А ми чеканимось, впадаємо засівно
На полотнище тонкогопрядного звиття
Із людських душ, плетіння доль, думок мережі
доріг складних, до згустку серця твого, в глиб
Де закладаються тверді ідейні стержні,
На глибині озер незмулених, до шиб
Твоєї мудрості - стійкого рівнодення,
Де рівноваги вісь незгибно струменить.
На тлі протесту, на тяжкому тлі смирення,
Керваві дні не підкосили ні на мить,
А додали лишень: утверджуватись в правді,
Тримати вектор на пречистий Абсолют!
І ти підносиш на Вселенській Світлій Раді
До німбів Неба, з денця світу, прОстий люд!
Віброголосиш, наша Аріє стозвучна,
Пресильним пОривом прадавності звитяг.
Вклади себе естампом в наші душі гучно,-
отих розкриль-у небі висвячений стяг!
І ще прорвися нам в характері Героїв,
У тих сміливцях, що десяток на мільйон-
Між ними будь, як домінанта в довгім строї!
Подай здолати терни, скелі і каньйон,
строкатих стезь, вузеньких троп, -одначе правих,-
І не розвіритись в одвічній боротьбі!
Не оніміти... і не одболітись в ранах,
А пульсувати густо часткою в тобі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:23:35 ]
Дякую, Роксоланочко! Здається ми колись переходили на "ти"...
Так, душа часто кричить і рветься, пручається, як поневолена птаха, з різних причин. А головно - не вміє мовчати. От і пишеться різне...
Хоча, інколи шкодую, що не вмію "сипати" тільки світлим, яскравим, легким і безтурботним. Таке б читачами сприймалося "на ура". Однак воно не моє, мабуть...:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-25 16:32:37 ]
Такий "мій" вірш!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2013-01-31 09:27:03 ]
Дякую Вам!:)