ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
«Або гроші охороняти, або гідність»
У своїх мандрах Гоцик шукає сенсу буття, а знаходить вірного друга, Ілію, який прагне знайти справжні скарби. Саме в книзі Пауло Коельо «Алхімік» відчайдушний Ілія дізнався про скарби і хлопці хочуть випередити його героя – пастуха Сантьяго. Гоцик сильно переживає через розрив стосунків з матір’ю, яка вже має нову сім’ю і не бажає повертатися в Україну.
Згодом наш герой визволяє з циганського рабства українку Марію, самовіддано доглядає її та інших хворих у лікарні Севільї,. «Когось Гоцик занапастить, когось врятує та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця?. Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням»? – відповіді на такі неоднозначні питання пропонує пошукати письменниця своїм читачам, поринувши у цікавий карколомний сюжет книги.
Чи не з перших сторінок допитливий читач зрозуміє, що має справу з жанром авантюрного роману з усіма його несподіванками, небезпеками та перипетіями: на героїв чекає далека дорога, зустрічі з різними людьми, що можуть допомогти або скривдити. Персонажі постійно стикаються з проблемою вибору між добром і злом. Залежно від ситуації в яку вони потрапляють, хлопці мотивують власні вчинки та дії. Але понад усе, вони прагнуть бути людьми з чистим сумлінням…
Особливого шарму цій захоплюючій книзі додає неперевершено вдале поєднання містичного і реального що є настільки тонко вписане в сюжетні повороти. Ще однією цікавинкою видання є можливість його різного трактування від одного прочитання до іншого. Адже кожний хто відкриє цю книгу, матиме чудову нагоду інтерпретувати її під власним кутом зору, робитиме власні оцінки, засуджуватиме чи виправдовуватиме вчинки героїв, намагатиметься зрозуміти їх а можливо й просто поспівчуває.
На мою думку, читач не зможе залишитися байдужим до виру справжніх життєвих пристрастей так правдиво і точно змальованих письменницею. Напевне саме це є причиною незмінного успіху її книги. То ж приємних і натхненних Вам мандрів та пригод разом з щирими друзями з легкої і талановитої руки Люко Дашвар.
21.11.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Або гроші охороняти, або гідність»
Рецензія на роман «Биті є. Гоцик» популярної української сучасної письменниці Люко Дашвар
Не простий вибір між прагненням постійного збагачення або збереженням власної гідності є дуже актуальною дилемою нашого сьогодення… У своєму останньому романі трилогії «Биті є. Гоцик», популярна українська письменниця Люко Дашвар робить тему вибору між грошима та гідністю визначальною у житті енергійного бунтаря. Адже він радше поїде в далеку Італію на пошуки своєї матері заробітчанки, аніж залишиться в батьківській оселі і доглядатиме свиней.
У своїх мандрах Гоцик шукає сенсу буття, а знаходить вірного друга, Ілію, який прагне знайти справжні скарби. Саме в книзі Пауло Коельо «Алхімік» відчайдушний Ілія дізнався про скарби і хлопці хочуть випередити його героя – пастуха Сантьяго. Гоцик сильно переживає через розрив стосунків з матір’ю, яка вже має нову сім’ю і не бажає повертатися в Україну.
Згодом наш герой визволяє з циганського рабства українку Марію, самовіддано доглядає її та інших хворих у лікарні Севільї,. «Когось Гоцик занапастить, когось врятує та чи скрізь залишатиме по собі розбиті серця?. Чи вистоять його непохитні принципи у двобої з людською гідністю, дружбою та коханням»? – відповіді на такі неоднозначні питання пропонує пошукати письменниця своїм читачам, поринувши у цікавий карколомний сюжет книги.
Чи не з перших сторінок допитливий читач зрозуміє, що має справу з жанром авантюрного роману з усіма його несподіванками, небезпеками та перипетіями: на героїв чекає далека дорога, зустрічі з різними людьми, що можуть допомогти або скривдити. Персонажі постійно стикаються з проблемою вибору між добром і злом. Залежно від ситуації в яку вони потрапляють, хлопці мотивують власні вчинки та дії. Але понад усе, вони прагнуть бути людьми з чистим сумлінням…
Особливого шарму цій захоплюючій книзі додає неперевершено вдале поєднання містичного і реального що є настільки тонко вписане в сюжетні повороти. Ще однією цікавинкою видання є можливість його різного трактування від одного прочитання до іншого. Адже кожний хто відкриє цю книгу, матиме чудову нагоду інтерпретувати її під власним кутом зору, робитиме власні оцінки, засуджуватиме чи виправдовуватиме вчинки героїв, намагатиметься зрозуміти їх а можливо й просто поспівчуває.
На мою думку, читач не зможе залишитися байдужим до виру справжніх життєвих пристрастей так правдиво і точно змальованих письменницею. Напевне саме це є причиною незмінного успіху її книги. То ж приємних і натхненних Вам мандрів та пригод разом з щирими друзями з легкої і талановитої руки Люко Дашвар.
21.11.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Невичерпне джерело української літературознавчої словесності"
• Перейти на сторінку •
"Слово про правду життя…"
• Перейти на сторінку •
"Слово про правду життя…"
Про публікацію