ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.04.25 19:15
Доведеться вибирати
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 На селі



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-01-12 15:26:38
Переглядів сторінки твору 3614
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-01-12 16:24:29 ]
Де їх тільки немає, тих ПХВ пакетиків. І в селі, і в місті. Їм би вітерцю та зачіпки, і картина, змальована тобою, - готова.
А й справді сніг не притис до грунту ні солому, ні кукурудзяну січку, що залишилася після молотьби. Так вітром гнало недавно, просто жаж.Країна наша немаленька, а стан справ такий, наче в одному селі із тобою ми, Гаррі, живемо.
Відносно майстерності віршування, то ти, як завжди, задніх не пасеш. З чим і вітаю!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:49:40 ]
Та ото ж, Володю, що воно саме так. І хто на селі не жиє, той того не знає, а хто знає, той або звикає, або шукає місця у столиці. Дехто знаходить навіть в Америці. Таке у людей велике бажання любити свою землю.
"Солов'їна мова", "золоті снопи" - це все лірика, а життя на селі - це щоденна праця.
Кому, як не нам, про це знати :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:26:32 ]
Позитивно_позитивні емоції :), а саме:
- "виє щодня поголів’я свиняче"( рохкати не модно тепер);
- "прабабині гумові боти"(колись робили гуму не совість);
- "Гілки у пакетах якихсь. ПХВ." (пошесть пакетів, іноді так вчепляться за самісіньку верхівку, що і не дістанеш)))

Нічого такого не подумайте. Вірш сподобався.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 16:43:09 ]
Вони рохкають, коли наїдяться :)
А коли вони голодні, то можуть з'їсти так само, як вовки, будь-кого.
Ці пакети відлякують птаство, і мабуть, у суворій пропорції - 1:1, не менше. Але вони відриваються. Їх може з'їсти корова чи ягня. Ворони навчились виймати звідти залишки цвілої їжі. Випадково ковтає риба. Це - проблема. А спалити цей "кульок" - і після нього майже нічого не залишається. Ці пакети вже якимсь чином потрапляють до колодязів.
Я нічого_такого_не думаю. Вірш і мені сподобався.
А я перебірливий. Як свиня :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:14:27 ]
В одного села! В серцевину...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:23 ]
Мені подобаються Ваші вірші. Може, не всі, але то дрібниці. Та я такий зануда, що звертаю увагу на все. Красота - є. Слушна думка - також. Іронія - здається - теж.
Коли Ви їх розміщуєте, то випадково вносите помилки.
А вірші мені подобаються.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:15:35 ]
З-з-зззззззз Перепрошую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:18:48 ]
Все нормально :) Я зрозумів .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 17:28:22 ]
Вам, Гаррі, мабуть, особливі поросята трапилися - з якогось секретного розплідника, ГМОшні, з вовчими або собачими генами ;)) Бо путні свинки, коли голодні, кувікають або вищать... аж вуха закладає. Годувала - знаю :)
Але то байдуже - аби свіжина була смачна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 23:05:11 ]
Так, байдуже :)
І щоб до свіжини усе було.

З повагою і передноворічними вітаннями,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 17:37:37 ]
Что-то живности у Вас мало, хор слабый.
В моем дворе было примерно по 2 поросенка,
2 козы, 15 овечек, 20 индюшек, 20 уток, 100 курочек, 10 кошек, 3 собачки. В детстве
я подбирала всех выброшенных котят.
Я оставила ответ на Ваш комментарий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:17:49 ]
Для мого ЛГ це надто багато.
Зараз все потребує великих капіталовкладень. А чи буде виторг - це питання. Трьох курок достатньо для щоденної яєшні. З півдесятка поросят, льоха. Досить. А котів рахувати - то невдячна справа. Краще годувати і нехай собі живуть. З козами ситуація погана. Козенята пасуться, бекають, лякаються, і треба бути поряд або залишати яку-небудь одежину, причіплену до гілки чи палиці. Вони звикають до хазяїна - і їх потім не продати і не зарізати. Вони - члени сімейства.
Ягнята - практично такі самі.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-01-12 18:48:02 ]
сумна i реальна картина. в Ужгородi на деревах ростуть одяг, пляшки, целофановi кульки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:22:30 ]
А коли у гірських річках змінюється рівень відносно якогось ординара, відомого невідомо кому, то що залишається впродовж усього вузенького пасма узбережжя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 20:54:43 ]
Цікавенько.
А якщо замість "по-осінньому" щось інше, а там, де "виє", - "чути"?
Наперед ПЕРЕПРОШУЮ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 21:01:28 ]
Я якраз усував оці, і НМСДД, проблемні місця.
Так - восени земля не гола, а хіба що тільки у часи глупої осені. Тому я вже написав "по-зимовому". Дефіс на місці. Це той випадок, коли без нього не можна.
А свині верещать. Саме зараз йду давати їм посьорбати борщику. Щоб гарно спали. Зараз гарно - зима дуже-дуже по-осінньому тепла :)

З радістю і повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-01-12 21:53:42 ]
Вірш багатошаровий, перший шар - про село. Це вірш-метафора...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-01-12 22:09:10 ]
Я вже починаю пишатись. Існують шари. І їх бачать:)
Та так воно і є. Щоправда, образ землі і селянина на їй як вартового останнього форпосту, може бути, що цікавий тільки завдяки тому, що про форпост у такому значенні ще не писалось. Щоправда, про землю, яка народжує героїв, а вони потім повертаються в неї, вже неодноразово йшлось. Але аспекти, які дозволяють бачити шари (нашарування). Аспекти...
Це я наче сам собі пишу коментар :)
Та ні.
Я погоджуюсь з Вашим.
А вірш, як Ви розумієте, але не написали, не для "Сільського вісника", а для друзів.

З повагою, дружньо,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Вейн (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-10 22:55:27 ]
Файно так на душі від Вашого вірша...=)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2012-04-10 23:12:19 ]
Прийдешня весна наділила такими радощами, що майже не співчуваю своєму ЛГ. Невже йому і сьогодні погано?
А потім згадую зиму і цей сюжет, з якого малювався твір. І знову моєму ЛГ (читай-мені) сумно.