ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гренуіль де Маре /
Критика | Аналітика
Вам пощастило, або Сім секретів для любителів перекладати вірші з російської
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Вам пощастило, або Сім секретів для любителів перекладати вірші з російської
Секрет перший: смисл
Вам таки пощастило. Поезія – не проза, отож сенсом вірша перейматися не варто. Може, він, той сенс, там узагалі й не ночував. Може, й сам автор перед написанням цього шедевру вдома не ночував, а вранці, на хвору голову, отаке утнув. Ну, чисто з мізантропічних міркувань: що, лише йому одному так фігово має бути?! Нє-е-е, хай ще й читачі помучаться! Або з гарячки щось наґрамузляв, або санітари вузол на гамівній сорочці забули тугенько затягти…
Секрет другий (загальний): лексика
Вам знову-таки пощастило. Однакових слів у російській та українській – хоч греблю гати. А після 70 років тісної (хоча місцями й дещо примусової) міжнаціональної дружби більшість населення вже слабко орієнтується, де там російське, а де не дуже. Наш рідний суржик – печальне тому підтвердження. Отже, можна ліпити, як на душу ляже. А якщо окремі ревнителі чистоти української мови почнуть сікатися, посилайтесь на словники (у них можна знайти все, що завгодно, особливо з примітками «розм.», «діал.», «рідко вжив.»). Немає у словнику? Тю! Ставайте у гнівно-скривджену позу і кажіть, що це жива мова, яка має повне право на існування - і хай спробують довести протилежне…
Секрет третій (конкретний): інфінітив
Отут халепа. Бо закінчення «–ти» в російській вживається не завжди. Правда, за переклад «Слова о полку Ігоревім» можна братися безбоязно. Але слави на ньому точно не заробиш, та що там слави – бодай якоїсь скандальної популярності…
А от у решті випадків як не крути, а «писать» перекладається як «писати», і що з цим зайвим складом робити – холера його знає… Тулиш його – і так, і сяк, а воно не лізе, хоч ти плач! Чи хоч бери сокиру та й відрубуй той шматок, що висить… А що – ідея! Вірніше, маленька хитрість, і називається вона «скорочена форма інфінітива». І в словниках біля цієї форми зазвичай стоїть сла-а-авна така приміточка: «поет.» (або «літер.») - ну, саме для вас! Так що – бігом у найближчий тату-салон: просіть, хай на пальцях правиці вам зроблять наколочку у вигляді цієї примітки. І тільки-но докучливі критики наміряться вас куснути, а ви їм кулаком – межи очі! Ну, в смислі – покажете татушку, а то грамотні дуже, понімаєш…
Секрет четвертий (знову-таки конкретний): синоніми
Що, не влазить буквальний переклад у рядок? Ви вже те слово і туди, і сюди, і товкачкою, і макогоном, а воно ніяк – то складів не стільки, то наголос не той… Та вам і тут пощастило. Перестаньте ви його, бідолашне, дубасити і відпустіть з миром: вам що - синонімів не вистачає?! Ото бігом руку по лікоть - у купу синонімів, намацайте перший-ліпший – і тягніть. Дехто каже, що вони за смисловими відтінками відрізняються, але ви від тих причеп відмахніться. Аби за формою і розміром підходило, нащо вам ті тонкощі… Ви не повірите: щоб не розбиратися у них, не обов’язково з пелюшок розмовляти російською і нею ж думати, навіть для багатьох «щирих» українців усі ті відтінки у суцільну сірість зливаються.
Секрет п’ятий: критики
Ну, тут вам точно пощастило: усе просто.
1) Критик сам зроду нічого не переклав. Ну, тіпа не впевнений він у своїх силах, не піднімається в нього рука рідну мову калічити. Ич, какіє ми нєжниє! З таким і панькатись нічого: зверхньо так процідіть щось на кшталт «ходють тут всякі…» - нехай пройметься відчуттям власної нікчемності.
2) Критик зуби на перекладах з’їв. Ну й що? І чим це йому допоможе? Всі ж у курсі: ідеальних перекладів не буває. Заходите спокійно на його сторінку, дивитеся, як його уже чмирили попередні «опоненти», творчо переробляєте, і – получи, фашист, гранату! Ліньки розбиратися? Тоді просто вимагайте, щоб критик сам зробив переклад. Ідеальний. Негайно. І кого колише, що йому це не потрібно і він не зобов’язаний нічого перекладати?! Я роблю погано? Ну, то зроби краще або заткнись. Отак!
Секрет шостий: конкуренти
Думаєте, у вас одного перекладацька сверблячка? А, вже не думаєте і переживаєте, як би не загубитися серед решти - бо класиків явно менше, ніж перекладачів їхніх творів. Що ж, і тут вам може пощастити. Секрет простий: як тільки стрінете десь переклад того ж вірша, котрий ви тільки-но домучили, негайно кричіть, що ви – перший! А клятий конкурент у вас списав… Ну, не списав, але однаково підглядав, і без вашої нєтлєнки у нього нічого б не вийшло. І нехай розказує тепер, що він той переклад десять років тому зробив – хто йому повірить? Не буде ж він у суді це доводити!
Секрет сьомий: слава
Отут напевно обіцяти нічого не можу. Все залежить від того, чи маєте ви серед більш-менш відомих літераторів
а) родича;
б) знайомого;
в) друга/подругу;
г) іншу близьку людину, якій випала гірка доля любити вас не «за», а «всупереч».
Тоді є шанс вблагати цього горопаху написати рецуху на вашу непересічну творчість. І не просто написати, а спеціальними термінами. Ну, щоб ніхто нічого не зрозумів, але ясно було, що мова йде про серйозні (ба – глобальні!) речі, і що вас хвалять. Звичайні слова повинні тільки вряди-годи стрічатися, у пропорції 1:20 (аби пересічний читач не сумнівався, що він читає все ще український текст).
Обов’язкова умова: рецензент має бути дипломованим філологом. Інакше просто подумають, що чоловік несповна розуму… І нічого я не пересмикую! Людям властиво з недовірою ставитися до всього незрозумілого. Зате наявність офіційного папірця з печаткою заспокоює, і мало не освячує будь-яку нісенітницю.
Ну, уявіть таку картину: біжите ви вранці на роботу звичним маршрутом, а тут посеред дороги – геп! Прямо перед вами щось зелене, пожмакане, і шерсть пацьорками висить… Сидить, очі вибалушило і квилить жалібно. От скажіть чесно: підійдете ви до нього? А ну ж як воно кусається? А якщо ще й скажене? Правда, схоже на сусідського цуцика Кузю, але ж – зелене! І в пацьорках! А на шиї табличка: «Каузальність». Та ви його десятою дорогою обійдете, бо ж – на роботу! Шеф приб’є і питати не буде, з якої причини ви спізнилися… Але уявімо, що сьогодні вихідний і ви просто гуляєте. Тоді, можливо, ви зателефонуєте кудись_там_екологам_філологам і вони навіть пришлють консультанта – мовляв, хай розбереться, що то за звір.
- А-а-а! – зі знанням справи тягне спец. – Та це ж каузальність, себто, по-простому, – причинність!
- Тьху! – спльовуєте ви спересердя. – Та це я знаю, воно не кусається… а чого ж воно все в зеленці і на себе не схоже?
- Чого-чого… - мнеться, ховаючи очі, консультант і косує по сторонах – куди б це від вас злиняти. – Та гуляв тут один філолог, дипломом на ходу милувався… Перечепився через оце звірятко, впав та пом’яв трохи. Ото воно тепер в зеленці, покоцане і каузальність… а як його ще після такої наруги назвеш?!
Але вернімося до питання слави. Байдуже, хто і що з приводу ваших перекладів буде говорити. Скандали, літературні «розборки» - все годиться. Головне, аби ваше ім’я якнайчастіше звучало поряд зі словом «перекладач» і врешті-решт стало його синонімом. Щоб люди звикли до цього. І запам’ятали – ну, майже як у класика: «чи він украв, чи у нього вкрали…»
Вам таки пощастило. Поезія – не проза, отож сенсом вірша перейматися не варто. Може, він, той сенс, там узагалі й не ночував. Може, й сам автор перед написанням цього шедевру вдома не ночував, а вранці, на хвору голову, отаке утнув. Ну, чисто з мізантропічних міркувань: що, лише йому одному так фігово має бути?! Нє-е-е, хай ще й читачі помучаться! Або з гарячки щось наґрамузляв, або санітари вузол на гамівній сорочці забули тугенько затягти…
Секрет другий (загальний): лексика
Вам знову-таки пощастило. Однакових слів у російській та українській – хоч греблю гати. А після 70 років тісної (хоча місцями й дещо примусової) міжнаціональної дружби більшість населення вже слабко орієнтується, де там російське, а де не дуже. Наш рідний суржик – печальне тому підтвердження. Отже, можна ліпити, як на душу ляже. А якщо окремі ревнителі чистоти української мови почнуть сікатися, посилайтесь на словники (у них можна знайти все, що завгодно, особливо з примітками «розм.», «діал.», «рідко вжив.»). Немає у словнику? Тю! Ставайте у гнівно-скривджену позу і кажіть, що це жива мова, яка має повне право на існування - і хай спробують довести протилежне…
Секрет третій (конкретний): інфінітив
Отут халепа. Бо закінчення «–ти» в російській вживається не завжди. Правда, за переклад «Слова о полку Ігоревім» можна братися безбоязно. Але слави на ньому точно не заробиш, та що там слави – бодай якоїсь скандальної популярності…
А от у решті випадків як не крути, а «писать» перекладається як «писати», і що з цим зайвим складом робити – холера його знає… Тулиш його – і так, і сяк, а воно не лізе, хоч ти плач! Чи хоч бери сокиру та й відрубуй той шматок, що висить… А що – ідея! Вірніше, маленька хитрість, і називається вона «скорочена форма інфінітива». І в словниках біля цієї форми зазвичай стоїть сла-а-авна така приміточка: «поет.» (або «літер.») - ну, саме для вас! Так що – бігом у найближчий тату-салон: просіть, хай на пальцях правиці вам зроблять наколочку у вигляді цієї примітки. І тільки-но докучливі критики наміряться вас куснути, а ви їм кулаком – межи очі! Ну, в смислі – покажете татушку, а то грамотні дуже, понімаєш…
Секрет четвертий (знову-таки конкретний): синоніми
Що, не влазить буквальний переклад у рядок? Ви вже те слово і туди, і сюди, і товкачкою, і макогоном, а воно ніяк – то складів не стільки, то наголос не той… Та вам і тут пощастило. Перестаньте ви його, бідолашне, дубасити і відпустіть з миром: вам що - синонімів не вистачає?! Ото бігом руку по лікоть - у купу синонімів, намацайте перший-ліпший – і тягніть. Дехто каже, що вони за смисловими відтінками відрізняються, але ви від тих причеп відмахніться. Аби за формою і розміром підходило, нащо вам ті тонкощі… Ви не повірите: щоб не розбиратися у них, не обов’язково з пелюшок розмовляти російською і нею ж думати, навіть для багатьох «щирих» українців усі ті відтінки у суцільну сірість зливаються.
Секрет п’ятий: критики
Ну, тут вам точно пощастило: усе просто.
1) Критик сам зроду нічого не переклав. Ну, тіпа не впевнений він у своїх силах, не піднімається в нього рука рідну мову калічити. Ич, какіє ми нєжниє! З таким і панькатись нічого: зверхньо так процідіть щось на кшталт «ходють тут всякі…» - нехай пройметься відчуттям власної нікчемності.
2) Критик зуби на перекладах з’їв. Ну й що? І чим це йому допоможе? Всі ж у курсі: ідеальних перекладів не буває. Заходите спокійно на його сторінку, дивитеся, як його уже чмирили попередні «опоненти», творчо переробляєте, і – получи, фашист, гранату! Ліньки розбиратися? Тоді просто вимагайте, щоб критик сам зробив переклад. Ідеальний. Негайно. І кого колише, що йому це не потрібно і він не зобов’язаний нічого перекладати?! Я роблю погано? Ну, то зроби краще або заткнись. Отак!
Секрет шостий: конкуренти
Думаєте, у вас одного перекладацька сверблячка? А, вже не думаєте і переживаєте, як би не загубитися серед решти - бо класиків явно менше, ніж перекладачів їхніх творів. Що ж, і тут вам може пощастити. Секрет простий: як тільки стрінете десь переклад того ж вірша, котрий ви тільки-но домучили, негайно кричіть, що ви – перший! А клятий конкурент у вас списав… Ну, не списав, але однаково підглядав, і без вашої нєтлєнки у нього нічого б не вийшло. І нехай розказує тепер, що він той переклад десять років тому зробив – хто йому повірить? Не буде ж він у суді це доводити!
Секрет сьомий: слава
Отут напевно обіцяти нічого не можу. Все залежить від того, чи маєте ви серед більш-менш відомих літераторів
а) родича;
б) знайомого;
в) друга/подругу;
г) іншу близьку людину, якій випала гірка доля любити вас не «за», а «всупереч».
Тоді є шанс вблагати цього горопаху написати рецуху на вашу непересічну творчість. І не просто написати, а спеціальними термінами. Ну, щоб ніхто нічого не зрозумів, але ясно було, що мова йде про серйозні (ба – глобальні!) речі, і що вас хвалять. Звичайні слова повинні тільки вряди-годи стрічатися, у пропорції 1:20 (аби пересічний читач не сумнівався, що він читає все ще український текст).
Обов’язкова умова: рецензент має бути дипломованим філологом. Інакше просто подумають, що чоловік несповна розуму… І нічого я не пересмикую! Людям властиво з недовірою ставитися до всього незрозумілого. Зате наявність офіційного папірця з печаткою заспокоює, і мало не освячує будь-яку нісенітницю.
Ну, уявіть таку картину: біжите ви вранці на роботу звичним маршрутом, а тут посеред дороги – геп! Прямо перед вами щось зелене, пожмакане, і шерсть пацьорками висить… Сидить, очі вибалушило і квилить жалібно. От скажіть чесно: підійдете ви до нього? А ну ж як воно кусається? А якщо ще й скажене? Правда, схоже на сусідського цуцика Кузю, але ж – зелене! І в пацьорках! А на шиї табличка: «Каузальність». Та ви його десятою дорогою обійдете, бо ж – на роботу! Шеф приб’є і питати не буде, з якої причини ви спізнилися… Але уявімо, що сьогодні вихідний і ви просто гуляєте. Тоді, можливо, ви зателефонуєте кудись_там_екологам_філологам і вони навіть пришлють консультанта – мовляв, хай розбереться, що то за звір.
- А-а-а! – зі знанням справи тягне спец. – Та це ж каузальність, себто, по-простому, – причинність!
- Тьху! – спльовуєте ви спересердя. – Та це я знаю, воно не кусається… а чого ж воно все в зеленці і на себе не схоже?
- Чого-чого… - мнеться, ховаючи очі, консультант і косує по сторонах – куди б це від вас злиняти. – Та гуляв тут один філолог, дипломом на ходу милувався… Перечепився через оце звірятко, впав та пом’яв трохи. Ото воно тепер в зеленці, покоцане і каузальність… а як його ще після такої наруги назвеш?!
Але вернімося до питання слави. Байдуже, хто і що з приводу ваших перекладів буде говорити. Скандали, літературні «розборки» - все годиться. Головне, аби ваше ім’я якнайчастіше звучало поряд зі словом «перекладач» і врешті-решт стало його синонімом. Щоб люди звикли до цього. І запам’ятали – ну, майже як у класика: «чи він украв, чи у нього вкрали…»
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію