ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Ткачук (1987) / Вірші

 Замкова церква в Меджибожі
Сахається, простуючи в туман,
Душа готична і душа бароко.
Це півбіди – над горлом ятаган.
А він над храмом світиться впівока.

Колись було – й по волю в каганат,
Й до турка (то й лишилися за-турка-ні).
Це не півмісяць – чистий плагіат.
Півмісяць в небі. Тут же сигнатурка.

Тут вікна-очі – готика за склом –
Й не кліпнуть у тумановім хіджабі.
Салам алейкум! Слава Йсу! Шалом!..
Історія – то балакуча баба.

Таке плела! А шальки терезів
Дрижали під Христом і Магометом.
А з сигнатурки турок голосив –
І сигнатурка стала мінаретом.

Сюди б Великдень, дзвони і орган,
Щоб дух покласти каменем наріжним.
Мовчить. Хіджаб накинула – туман –
Каплиця, у стонадцяте заміжня.

Їй, певно, сняться стріли і таран,
І ядрами роз"ятрені підмурки.
…Ну й приверзлось поету крізь туман:
Півмісяць блиснув, а йому вже й турки…

2011

Побудований в 16 ст. в готичному стилі і з пізнішими бароковими добудовами, цей католицький храм під час турецького панування був перетворений в мечеть, а сигнатурка - в мінарет, півмісяць на якому зберігся аж до початку 2000-х років. Тепер церква належить УПЦ КП.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Любов Бенедишин 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Богдан Манюк 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-11-09 11:01:16
Переглядів сторінки твору 3122
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.923 / 5.75  (5.013 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.881 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.717
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.20 17:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 11:21:08 ]
Оленко... знаєш що... я приголомшена. Як на мене, це дуже сильні рядки! Я відчула себе тою каплицею... Глибоко і майстерно. Як добре, що все це "приверзлось поету"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 11:29:46 ]
Дякую. Мені ж, чесно кажучи, вірш здається якимсь таким хрестоматійно-правильним, що аж нецікавим...

А щодо церкви, то вона знаходиться на території меджибізької фортеці за 30 км від Хмельницького. Це одне з найграндіозніших і найбільш глибоких (в плані роздумів, на які воно надихає) місць, які я знаю. Люблю там бувати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 11:37:19 ]
Оце так!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 11:47:08 ]
На вихідних читатиму Ваші книги. Мабуть, теж вигукуватиму:"Оце так!" (кажу це щиро, а не тому, що Ви мене похвалили. Не люблю відносин типу "рука руку миє").
Дякую. Шаную Вашу думку як поета і як Людини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 13:34:40 ]
Аж хочеться читати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 08:56:05 ]
Дякую на доброму слові, Світлано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-11-09 14:11:53 ]
Гарний вірш, Оленко! Образно змальована доля храму, ніби це й справді жива істота. Вираз "кігті ядер, вгризені в підмурки" викликає дисонанс: кігті встромляють, а вгризаються зубами. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-09 20:14:27 ]
Вірш і хрестоматійний, і трохи незвичний. Багато цікавих знахідок. Щодо "вгризених кігтів" згоден з Олегом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-10 08:58:47 ]
Дякую, Олеже, дякую, Богдане.
Щодо кігтів я дійсно не подумала. Мене бентежило слово "вгризені" в тому плані, що такого дієприкметника в укр.мові немає. Подумаю.