Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Пародисти (поема-гротеск)
"Маленькие дети!
Ни за что на свете
Не ходите в Африку,
В Африку гулять!
В Африке акулы,
В Африке гориллы,
В Африке большие
Злые крокодилы
Будут вас кусать,
Бить и обижать,-
Не ходите, дети,
В Африку гулять."
(Корней Чуковский "Бармалей") (епіграф до "Вступу")
"Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів,
Не позичений, а власний."
(Леся Українка «ДАВНЯ КАЗКА») (епіграф до частини 1)
Вступ. Пародисти і поети.
Не ходіть, поети,
В Інтернет гуляти
Ні за що на світі,
Про́шу, не ходіть!
Там на вас чекає
Пародистів зграя -
Вірш ваш розтерзає
І ковтне за мить.
Вірша скопіпа́стять,
Вірша занапа́стять,
Вірша на цитати
Миттю розберуть.
Рими ваші вкра́дуть,
Вислови і фрази,
Всі як є словечка -
Ой, це просто жуть!
Розберуть ваш віршик
На інгредієнти,
До молекул майже -
Зважать на вагу.
Потім щось відріжуть,
Потім щось пришиють,
Потім перемісять
На м’ясне рагу.
Кляті пародисти,
Наче натуристи,
Що на пляжі "нудять":
«Плавки наші де?»
Ходять зовсім голі
І шукають одяг,
Хоч їм без потреби,
Бо таки не тре'!
1. Поети vs пародисти.
Десь, колись, в якійсь країні жили пародисти,
Що поеми не писали - та хотіли їсти.
Зауважать лиш поета з віршем чи сонетом,
Цап-царап того за патли - й на фарш, на котлети
Розмололи смачно тексти, перцю в них додали,
Часнику, цибулі, солі, а тоді казали:
«Понаписуй ще, поете, та й собі на згубу,
Бо ми хочемо так їсти, аж чешуться зуби."
Той не встигне народити - у муках чи легко,
А вони - завжди готові! (миттю все пожерти).
Відгризуть спочатку вуха, потім – хвіст і ніжки,
І залишать з того вірша ратиці і ріжки.
...
Тож не заздріть тим поетам поміж пародистів,
Що поем самі не пишуть, але хочуть їсти.
2. Поет - пародисту.
Я не боюсь твоїх пародій
(Хоч на мої всі вірші втни!)!
Я вийшов просто із народу.
А ти, напевно, з … бузини.
І хай тобі в долоні плещуть.
Нехай регочуть там і тут.
Забий на все! Повір, що краще
Писати вірші. То - не блуд.
Та менше з тим. Того ж – побільше.
Ну, отого. Ну, ти усьок.
Коротше, я - писати вірші.
А ти – пародії. Осьо.
З тобою зійдемось у герці,
(Нехай подивиться народ)
Все ‘дно не світить нам безсмертя
І не потрібно нагород.
А, може, й світить – як зумисне
В поему нас поет візьме…
О, мить чарівно, зупинися!
Тоді ми - класики! Бігме!
3. Пародист, котрому не дано.
Напишеш ти: «Кохання, може бути,
В душі моїй не згасло до кінця…»
А пародист, як чорт у ступі:
«Кохану в ліжко - до вінця!»
Напишеш ти: «Краса й корисне.
Троянди гарні й виноград.
І чуєш раптом: «Це ж так смішно!"
Ти це серйозно? Ну, навряд!
Напишеш ти: «Любов буває
Раз на мільйон юнацьких літ».
А пародист: «Гормони грають.
Лізь до Тетяни через пліт».
А про Ромео і Джульєтту
Згадаєш оповідь сумну,
Почуєш: «Подавай карету,
Ми поклоняємось вину!»
Напишеш ти: «Летять у небі
В далекий вирій НЛО».
А пародист: «Чи без потреби
Експериментів не було?..»
...
Рядки напишеш геніальні,
З сюжетом action, як в кіно –
І їх спаплюжить тривіально
Той пародист, що не дано.
4. Не ображайте пародиста.
Не ображайте пародиста,
Бо він умить вам здачі дасть,
Бодай підкаже, де не чисто,
А чи підкине "шістку" в "масть".
Нехай ви туз козирний, дама,
Король піко́вий чи валет,
Та пародист - теж від Адама,
Й не гірший в нього, мо’, сюжет.
…
Б'єтесь у груди: "Ми – Поети!
А ти – нікчема і ніхто!
У нас - «Ромео і Джульєтта»,
А в тебе, певно, «Дід Піхто».
«Ану скажи, чи не вар’ят ти!»
«Та в тебе і ім'я́ - Ніяк!»
«І як посмів ти насмія́тись
Над почуттями, маніяк?!»
«У нас чутливі душі й нерви,
І дух Поезії - щодня,
Слова - алмази чисті, перли!
А ти їх топчеш, як свиня!»
«Та знай, свинюко, це негоже -
Чого ти преш в калашний ряд?!
Тут у ряду одні вельможі:
Куди не плюнь – не кум, то брат.»
«Давай, іди куди подалі!
І не вертайся взагалі!»
«Давай, давай, крути педалі!»
«Ні, лиш поглянь, що він наплів!…»
…
«Пішов поет, невільник честі,
Впав, осоромлений» - і ти,
За те, що був лиш пародистом
Як він, теж змушений іти…
…
А ви лишайтесь, любі друзі,
Пишіть про щось чи про ніщо,
Римуйте віршики в натузі,
Хоч вийде – куряче лапшо…
Та не засмучуйтесь тим надто –
На сайт сміливо вірш кладіть:
«О, як чудово, милий брате!»
«О, зупинись, чудова мить!»
...
Хвалить зозуля півня теж,
Як він її – без меж, без меж…
5. Прощальна пісня пародистів.
Не стало більше на ПМ
Пародій жодних -
Зостався лиш Даймон Пеем
Післяпародний.
Учора видав він указ
Про пародистів -
Чого з них кожного чека
По падолисті.
І спорожніло на ПМ -
Лиш вітер свище,
Немає більше тут поем
Про пародистів,
Не стало па-, не стало ро-,
Не стало –дії,
А на рулетці лиш зеро́
У ностальгі́ї.
Даймон Пееме, Бог із ним –
Що ж ти нако́їв?..
Ми не чекали на ПМ
Війни такої...
Останній з нас, як могікан,
Живе в криївці,
А реєстровий отаман
Пасе десь вівці.
Ми ще повернемось колись,
Почуй, Пееме,
Не вічний-бо ні падолист,
Ні прикра тема.
Скоріш вирішуйте, Даймо-
не, цю дилему,
А ми дороги прокладем
В криптосистемах.
Епілог. «Ефект метелика» (лекція у школі майбутнього)
Пропали в грудні пародисти.
На Новий рік - гапли́к поетам.
У січні зникли гонористі
Філологи з високим летом.
А в лютому – філологи́ні,
Без рим вони, як без повітря,
Що у поезії - "багині"…
Й Парнас пропав, як здуло вітром.
Здох і Пегас, нещасна кляча -
Без їжі й він недовго дихав,
Завмерла Муза, ледь тремтя́чи -
Не надихає більше стиха.
Погасло Сонце, і планета
До Кельвіна нуля дісталась -
У гравітації тенетах
Не вечоріло й не світало…
Перетворився Всесвіт в крапку,
Зненацька зник, як сніг весною…
…
Та не шуміть, неначе галки -
Став Інтернет тому́ виною!..
Ні, уточню – одна лиш тема
На сайті, званому "Майстерні"…
Це спрацював-таки, напевно,
«Ефект метелика» мізерний…
25.06.2011 - 25.11.2011
* Скопіпастять - неологізм комп'ютерної ери. Утворений від англійських слів copie (копіювати) та paste (вставити), що означає початок та завершення копіювання файлу, тексту і т. п.
** Віршоманудисти - неологізм.
*** "Вступ" - на мотив пісні з мультфільму "Айболит-66".
**** "Частина 5" - на мотив пісні "Паромщик".
***** ПМ - сайт "Поетичні майстерні".
****** Даймон Пеем - один з клонів адміністратора сайту.
******* "Указ", "тема" - конкурс, оголошений на ПМ ("По падолисту смерть і пародисту").
******** "Ефект метелика" — термін в природничих науках, що позначає властивість деяких хаотичних систем. Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь у іншому місці і в інший час. Тобто невелика флуктуація початкових умов спричинює непередбачувані наслідки. Схожа ситуація трапилася з героєм оповідання Рея Бредбері «І пролунав грім»: герой випадково розчавив метелика під час туристичної подорожі в минуле на машині часу, що спричинило значні зміни в теперішньому «часі» героя. Подібний ефект отримав назву "ефекту метелика".
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)