ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
2024.03.27
06:04
Наповнений по горло незабутнім,
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
Своїм думкам не змінюю маршрут, –
Пригадую струмочки каламутні
І чисті ріки в згадках постають.
Не обчухрала пам’ять пережите,
Запона літ не скрила дороге, –
То міг собі щось якісне купити,
То коштів не бувало на
2024.03.27
00:08
Прийшло розуміння. А що було треба,
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
Щоб випити з чаші прозріння сповна?
Комусь - лише слово. Комусь - тихе небо.
Комусь - ця підступна та підла війна.
Завісили небо безрадісні хмари...
Усе пригадалось, як тільки дійшло,
Як з реготом тикали ми в ша
2024.03.26
22:36
Маріє! Кохана Маріє,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
у тебе між пальців полин!
Гірчать полином твої мрії,
що зіткані з часу перлин…
На скронях хрущі загрубілі,
ромашки спадають з ланіт,
та локони сиві, ні – білі,
2024.03.26
22:29
сон зимовий
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
моїх ніжних суконь
сон із перлин
зап’ясть моїх
так закохане в себе
сонце
виходить щоднини
а врода навіщо
2024.03.26
21:08
Акторе,..
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
полум’я по ролі, в рампах ніч!
Тривога у тобі ще змалку мліє…
В оглядинах тупих і божевільних вч
твій Гамлет помилятися не вміє.
У нього вибір ще лишається один,
а ти альтернатив не маєш жодних.
Актор, який дожився до сивин, –
2024.03.26
19:26
Неужели это всё? Неужели вот именно сейчас, в первые дни лета, когда барышни на улице пронзают твоё сердце острыми, высвобожденными от кольчуги бюстгальтеров сосками, когда в голове бурлит громадьё планов на отпуск, когда ты, чёрт возьми, уже почти всего
2024.03.26
10:31
Весна вже дихає на повні груди,
Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.
Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хоча зі смутком у сплетінні дні.
Проміння сонячне танцює румбу,
Немов шепоче: горю, лиху - ні.
Гілки вербові у пухнастих сукнях
Гойдає вітер теплий ніжно їх.
І ніби виганяє ноти суму,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Кравченко (1940) /
Поеми
Чорнобильська зона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Чорнобильська зона
У зони свої закони,
створені в довкіллі страти,
в зоні хочеться просто мовчати,
зона не любить сторонніх.
Зона вернула шматочок погона
з того гвинтокрила,
що втратив вітрила і впав,
а в глибокій воронці стронцій.
А далі-валіза.Складають залізо
приблудні бомжата,
така вона втрата людського.
У зоні багатства бездонні,
та тільки лиш сяють
мов сонце-стронцій.
Зона... Автобусів довга колона
стоїть без моторів,
бо вкрадені в горі, хапаючи дози
даруючи ближнім лейкози...
Зона-це 30 км. по кругу,
де терплять наругу
дерева та звірі,
дерева зітлілі, а ці-озвіріли
й біжать по кордону в зону
і звірі, і люди, і нелюди,
в гонці господар тут стронцій.
Зона... А в зоні живуть незаконні
старенькі, що нині вернулись
з чужини додому в зону.
Щасливі, у пеклі сміються,
а в їхнє віконце шкіриться стронцій-
вже свій, не страшний,
бо в зоні живуть в променевім полоні,
мов злодій в законі,
в своєму ж обкраденім домі,
де тиснуть на кожну клітину
десятки рентген на хвилину.
Тут поруч в селі народилась дитина,
а їй в подарунок в долонці-стронцій.
Зона... Місто із цегли і бетону-пусте,
і розпис життям по асфальту
на шпальтах пустого довкілля...
Невільне місто мовчить.
А зона не спить,
не хоче спати,
зона чатує, щоб віддати
і відібрати те,
що створили новітні греки...
Розпачливий клекіт лелеки,
бо й ті лелечата,
що в світ з'явились-
не тим народились.
Зона-немов би гора поклінна,
де вічний вогонь не штучний,
а в дійсності зоряний,
вічний і влучний,
мов Божа рука,
що перстом показує на ДНК,
бо атом і ген
ці маленькі пилинки-
фундаменту світу цеглинки,
межа, за якою
вже інші закони,
такі, які створюють зони
подібні до зони
в Чорнобильськім домі.
Та на тисячі пунктів страшніші
пустуючі ніші очниць
в пірамідах старих черепів,
та юрби клонованих виродців
без думок, емоцій і слів.
І керуючий світом землі
в імлі, у шаленій технічній гонці-стронцій.
Зона...Довкілля мов сонне.
Чорніє за обрієм чорна споруда-
Геруда, що ссе,
висисає останнє
в знесиленім тілі,
що й так вже на грані
свого існування,
залишене в скруті
один на один.
А ядерний млин
все меле і сипить
із тріщин і з кладок
новим поколінням на спадок.
Безжальний, глухий,
без душі, без емоцій-стронцій.
Не стане вже наша Земля такою,
якою була,
хіба що з космічних глибин
невидимим буде полин,
а тут, в самих нетрях природи,
ніхто не знешкодить
посіяне лихо, крім неї
Рідненької Нені Землі
з полинною міткою на чолі-
маленьким шматочком зорі,
який нагадав на порі,
що все, що твориться
і буде творитись,
що світом заплутаним руха
повинно творитись во ім'я
Отця і Сина і Святого Духа.
створені в довкіллі страти,
в зоні хочеться просто мовчати,
зона не любить сторонніх.
Зона вернула шматочок погона
з того гвинтокрила,
що втратив вітрила і впав,
а в глибокій воронці стронцій.
А далі-валіза.Складають залізо
приблудні бомжата,
така вона втрата людського.
У зоні багатства бездонні,
та тільки лиш сяють
мов сонце-стронцій.
Зона... Автобусів довга колона
стоїть без моторів,
бо вкрадені в горі, хапаючи дози
даруючи ближнім лейкози...
Зона-це 30 км. по кругу,
де терплять наругу
дерева та звірі,
дерева зітлілі, а ці-озвіріли
й біжать по кордону в зону
і звірі, і люди, і нелюди,
в гонці господар тут стронцій.
Зона... А в зоні живуть незаконні
старенькі, що нині вернулись
з чужини додому в зону.
Щасливі, у пеклі сміються,
а в їхнє віконце шкіриться стронцій-
вже свій, не страшний,
бо в зоні живуть в променевім полоні,
мов злодій в законі,
в своєму ж обкраденім домі,
де тиснуть на кожну клітину
десятки рентген на хвилину.
Тут поруч в селі народилась дитина,
а їй в подарунок в долонці-стронцій.
Зона... Місто із цегли і бетону-пусте,
і розпис життям по асфальту
на шпальтах пустого довкілля...
Невільне місто мовчить.
А зона не спить,
не хоче спати,
зона чатує, щоб віддати
і відібрати те,
що створили новітні греки...
Розпачливий клекіт лелеки,
бо й ті лелечата,
що в світ з'явились-
не тим народились.
Зона-немов би гора поклінна,
де вічний вогонь не штучний,
а в дійсності зоряний,
вічний і влучний,
мов Божа рука,
що перстом показує на ДНК,
бо атом і ген
ці маленькі пилинки-
фундаменту світу цеглинки,
межа, за якою
вже інші закони,
такі, які створюють зони
подібні до зони
в Чорнобильськім домі.
Та на тисячі пунктів страшніші
пустуючі ніші очниць
в пірамідах старих черепів,
та юрби клонованих виродців
без думок, емоцій і слів.
І керуючий світом землі
в імлі, у шаленій технічній гонці-стронцій.
Зона...Довкілля мов сонне.
Чорніє за обрієм чорна споруда-
Геруда, що ссе,
висисає останнє
в знесиленім тілі,
що й так вже на грані
свого існування,
залишене в скруті
один на один.
А ядерний млин
все меле і сипить
із тріщин і з кладок
новим поколінням на спадок.
Безжальний, глухий,
без душі, без емоцій-стронцій.
Не стане вже наша Земля такою,
якою була,
хіба що з космічних глибин
невидимим буде полин,
а тут, в самих нетрях природи,
ніхто не знешкодить
посіяне лихо, крім неї
Рідненької Нені Землі
з полинною міткою на чолі-
маленьким шматочком зорі,
який нагадав на порі,
що все, що твориться
і буде творитись,
що світом заплутаним руха
повинно творитись во ім'я
Отця і Сина і Святого Духа.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію