ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Алексий Потапов (1977 - 2013) / Вірші

 (* * *) Сны
finita la commedia

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-11-05 14:35:50
Переглядів сторінки твору 2595
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 6.223 / 5.5  (6.185 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.000
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 23:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 14:52:38 ]
Вже і я повернулася... а ви все пр монашку. Якутка он приснилась. І якутки гарні бувають.) Удачі вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:00:23 ]
Я не видел Вас уходящей. Это для меня новость.
Мой ЛГ погружен в свои сердечные переживания. Я не могу его оставить. Оставлять - это очень плохо, это то же самое, что и бросить. Одни из первых искренних слез, т.е., не капризных, были слезы как реакция на стихотворение "Зайку бросила хозяйка".
Я пишу и другие стихотворения. Они вплетены в косу глубоко душевных. Просто Вы наткнулись на это.
Спасибон.
Удач-дач-дач-дач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:11:10 ]
О, Олексіє.
Так у тебе джек-пот на шкалі прозорості. :)
А як літгеру та якутка сниться - в чумі біля вогнища чи ще якось?
А ночі то дійсно там - спи не хочу.
Чим далі в тундру - тим більше твої вірші набирають філософії Заполяр`я.
З теплом,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 15:12:50 ]
Тривожні сни - це нормально. Можна валеріаночки попити наніч, щоб не снилися олені-олені-небриті-неголені.

Але добре, що любов перемагає, і ЛГ Потапієвих віршів все-таки шукає монашку, в яку закохався, а не задовільняється якуткою, до якої не має почуттів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 16:01:43 ]
Трава пустырника, запаренная в кальяне - горьковатая, но эффективная подмога в устранении нервных расстройств. Не все время же его заправлять "травкой". Не все время и пивать чифири. Сердечку бо-бо.
И водка также совсем не то, что лечит.
Да и трава - не то. Все не то.
Любовь лечит, а еще я слышал, что и время. От Олега Леонтьева и Татьяны Булановой я это и слышал. Я на руке ее автограф носил. Наводил фломастером. Чтобы лучше помнить. И тот держался три месяца. Потом я его снял вместе с гипсом. Но это другая история. Мне руку один муж (не мой, конечно) повредил. А я - ему жизнь искалечил. Потом помирились, когда он через меня приказывал всем долго жить после моих побоев. Он свою жену не очень-то любил, а дрались мы оба от ревности.
Как бы ни передрались бы и монашка с якуткой. Но одна в Якутске, а другая - в Оймяконе. Не пересекутся.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:16:56 ]
Я хвилююся... А може би Вам, Олексію, у теплі краї податися? Ну хоча би до нас - гарна осінь. Сьогодні зранку було +14. Думки невеселі у Вас, хоча мені про це говорити не випадає - у самої з думками так. Холод тримає мозок у тонусі - тому все у Вашому вірші майстерно. Навіть, як сказав Юрко, джек-пот...
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 15:46:47 ]
Значительные перепады температур нежелательны. Вот в чем проблема. В этом году в этом убедилось несколько десятков моих соотечественников, начав убеждаться живыми. Окончательно утвердились в этой мысли близкие и друзья покойных. Десятков шесть последних - да перемножить... Представляете? Вам информация досталась без утери. Мы живы.
Спасибон.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-11-05 21:06:56 ]
"Прокинулась. У морі темноти
Раптовим смутком знову захлинаюсь.
І як тепер цю ніч перепливти,
Таку бездонну і таку безкраю?"

Отож я Вас розумію, Алексію...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:50:08 ]
Нередко темные ночи порождают настолько прозрачные мысли, откровения и открытия, что диву даешься...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-11-05 23:44:39 ]
Спят усталые игрушки,
Куклы спят...
Одеяла и подушки
ждут ребят.
Даже весь Якутск ложится
ночью спать:
им Алексий III снится
и кровать.
Вся Сибирь на той кровати
видит сны:
только вот монашка, кстати,
вне страны!
Спит она, конечно, тоже,
но не видит чей-то рожи...
Спит себе - и край!
Баю-бай.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2010-11-06 22:56:00 ]
Правильно, Мишель.
О монашке каждый день, начиная с утра, как я сейчас, или как Вы, начиная с глубокого вечера - и она услышит. На то и существуют молитвы как способ индивидуально-коллективного взывания (не буду произносить это имя всуе) и общения с (не буду снова)...
Спасибон.