ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Ковальчук
2020.03.31 16:02
Перша брунька, перша цьомка –
То весна.
Плеще, плеще у долоньки, чарівна.
І сокоче, і цвіркоче горобцем:
«Хочу, хочу, хочу, хочу бруньок ще».

Друга брунька, друга цьомка –
То весна,

Іван Потьомкін
2020.03.31 13:56
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.

А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.

Олександр Сушко
2020.03.31 09:16
Хочеш правди? Добре, розкажу
Скільки вона коштує сьогодні.
Запрягає ліліпут олжу,
Їде в рай (на цирк уже негодний).

Голова в короні! Тру-ля-ля!
У руці скіпетрик з маракуйї.
Фокус-покус ловкий! Тіко глянь!

Сергій Губерначук
2020.03.31 09:09
Стовпи стогнали, вкопані в степи,
прострумлено, заглиблено в роботу.
А дні стояли, мов старі снопи,
мов скитські баби, мов свічки без ґноту!

Спливла війна в криваву круговерть,
і тиші так нечувано препало
на ті лани, які скосила смерть,

Олександр Олехо
2020.03.31 07:48
Йшов 666 день карантину. Закінчився останній сухарик із трьох міхів, заздалегідь засушених. Закінчилась остання чайна ложечка цукру із трьох міхів, заздалегідь куплених. Закінчився останній ковток горілчаної продукції із трьох десятилітрових бутлів, зазда

Микола Соболь
2020.03.31 07:46
А цім, що вірус, що чума
Не візьме їх і срібна куля.
У кого Совісті нема,
Тому й земля ув очі муля.
Ось-ось у шурхоті купюр
Здійсниться мрія депутата…
Народ посадять до баюр
І скажуть: «Ми не винуваті!»

Ярослав Чорногуз
2020.03.31 01:55
Вже свіжа зелень всіяла кущі,
І цвіт укрив усміхнені дерева.
Весна іде – квітуча королева
І променями лагідно блищить.

І мліючи від пестощів любові,
Вилискують на сонці в яснині,
Об щоки труться котики вербові,

Олександр Панін
2020.03.31 01:02
Задзеркалля

Задзеркалля,
Страшніше
за пекельне провалля -
Нескінченні
терпіння його та
чекання,

Мессір Лукас
2020.03.31 00:12
Флануючи в гетто,
Де гицлі звично справляють роботу
В присутності мешканців,
А мешканці, вже безробітні,
Рятуються від пандемії
Настійкою глоду й пивом,
Яка вже різниця їм, справді.
Зустрів перехожого,

Любов Лисенко
2020.03.30 20:04
Природа вмиває нечисте обличчя,
Відкашлює з бронхів, виймає з кишень.
Смирення скінчилося, впала у відчай,
Та врешті із миші зробила мішень.

Терпіла допоки не влізли у вуха,
Не вигризли нір, не нагадили в них,
Творіння від смороду мучить задуха,

Євген Федчук
2020.03.30 19:33
Що воно за квітка синьоока
На стеблі високому росте?
Я спинивсь від неї за два кроки,
Озирнувся на чотири боки,
А спитати ні в кого, проте.
Тож зламав собі цупку стеблину
З квітками та і подавсь в село.
Думаю: когось-таки зустріну

Козак Дума
2020.03.30 18:03
Ти квітка сонячна гілеї,
чарівна усмішка твоя.
Шалена, дика орхідея,
рожева лілія моя!

Тендітно-мила, ніби пташка,
зелена повінь, неба синь…
Волошка, польова ромашка,

Тетяна Левицька
2020.03.30 15:29
Корисна річ страховка
( про Вовчика промовка),
тим паче, на заводі
механіку Володі,
від злої примхи долі,
преміювали поліс.
Ще не пройшло й неділі,
"щасливчик" на весіллі

Олександр Панін
2020.03.30 14:31
Драматична мініатюра-сюр Згущаються хмари, злітаються, Сплітаються, розплітаються… Енергетичних вихорів шал… Задзеркалля Кривих Дзеркал… *** Міжмір’я, Птиці-Надії спалені пір’я, світів божевілля, пристрасті шал, Задзеркалля Кривих Дзеркал

Марія Дем'янюк
2020.03.30 13:02
Розчісує вітер волосся мені,
А небо вплітає хмарину,
І я вже лечу наче в дивному сні,
В блакить світанкову полину.

І сонечко ясно цілує вуста,
До серця мене притуляє,
І пагони світла в душі вироста

Галина Кучеренко
2020.03.30 12:20
Коронавірус… Маски, рукавички,
Санітарія, антисептик, відстань…
Вакцин немає. Ліки із аптечки
Не допоможуть… Спорожніле місто
Затихає. І до біса звички…

Завмерло все… З уяви виринає
Руда чаклунка в білій сорочині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Пелепець
2020.03.29

Степан Вишиватін
2020.03.27

Людмила Бурлаченко
2020.03.19

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Надія Мезрина
2020.03.01

Оля Кміт
2020.02.28

Маріанна Галич
2020.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2013) / Вірші

 Мої терцини
Мій рідний дідусь парубкує донині -
Ймовірно, настої живлюще-міцні
На травах солодких, гіркій горобині,

Підтримують тонус. А звик на війні
Старий до вживання технічного спирту
В наркомівських нормах. Велів і мені

Серйозно сприйняти пораду нехитру –
Приймати цю дивну мікстуру атак,
Як він у піхоті. Я вчився у КВІРТУ,

І збив на маневрах вантажний літак,
Хоча й помилково. Фатальна гонитва…
То й вигнали звідти… Під куприк – отак.

Жаліє дідусь – і п’ємо ми обидва
Без тостів і чокань - за той екіпаж,
А потім до неба злітає молитва,

Яку ми завчили, немов «Отче наш».
Надвечір – на танцях з’являємось в клубі,
Немов королі, що шукають мар’яж.

Чекайте і млійте, дівчатонька любі,
Закусимо тільки - і будемо йти.
Чи їдьте сюди - заночуємо вкупі,

Аби не зморили б до ранку спирти.

Остаточна версія - 2010
КВІРТУ - Київське Вище Інженерне РадіоТехнічне Училище
імені маршала авіації Покришкіна.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-20 15:24:12
Переглядів сторінки твору 2861
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.943 / 5.5  (5.016 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 4.509 / 5.5  (4.518 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2018.11.01 22:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 15:54:49 ]
Ви, шановний Олександре, так гарно – так жартівливо і тепло про дідуся написали :)
Це я приміряюся, бо нещодавно сам отримав це почесне звання :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:03:02 ]
Дякую, шановний Іване.
Я саме кілька хвилин тому читав Ваш вірш, бо бачив написані Вами коментарі біля іншого твору, який має страшну назву з цифрою. Хотілось мені як пересічному громадянину внести ясність, але пішов на Вашу сторінку.
Зараз завітаю вдруге.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 16:20:51 ]
Молоток зенітчик! Ех не цінують в нас героїв. Збив натовський "геркулес" а його взашию. Але з таким дідом не пропаде. Хороший дід. Воєнний дід.
А зенітному училищу присвоїти ім'я льтчика-аса... в цьому є щось символічне.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:28:36 ]
Треба було "завалити" учбовий. Пластиліновою ракетою. На набреханій карті.
Але п'яному море... Самі знаєте, якої глибини. А око яке... Як у орла. А техніка - гарна. Не підводить, якщо нею вміло володіти :)))
Дякую.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:27:53 ]
Та ми й чекаємо...
Коли будете?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:34:32 ]
Щовечора о шостій. Як у назві кіно. Початок також о шостій, але ранку. Дворазово по сто грамів, як дід звик. А вже - і ліричний герой цього вірша. Обід о другій. Три рази по сто. Нормальний розклад. Здоров'я - нівроку.
Справа в генетиці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:46:23 ]
Олесю, якщо дід ще в "йордань річну" скаче, тоді зі здоров"ям у нього дійсно все гаразд.
На тому ж місці, в той же ж час?
:о)))
Я.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 16:58:22 ]
Взагалі ліричний герой попереднього твору збирався плигнути у йордань річну з попівною.
Та в мені як в авторі і людині живе суворий цензор. Він і вплинув на остаточний вибір. А то молилась би попівна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:07:45 ]
Попівна би молилася, як Дездемона? :о)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:22:00 ]
Це асоціативне мислення Вам підказує Дездемону.
Все було б по-людськи.
Все живе вийшло з води - спочатку живши в ній рибами та іншими високоінтелектуальними організмами, поки на Землі було гаряче. Потім стало зимніше. Мерзляки вийшли на сушу, а ті, кому не вдалось і кому було комфортно, залишились. Принаймні, в цю гіпотезу легше повірити, ніж в інші. Дитина підходить до води і хоче в неї налюрити. П'яниця хоче йти. Мій герой - купатись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-20 21:53:57 ]
... Селендже на практиці в КВІРТУ...
Давайте ще!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-20 22:25:41 ]
Цей серіал доведеться призупинити.
Я відчуваю, що він не є взірцем високої поезії, бо я не вигадую нісенітниць, а змальовую пережите - хай навіть в трішки зміненій формі.
Дякую, шановний Костянтине.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-01-20 23:10:05 ]
"І вчився я КВІРТУ, І збив..." - можливо так веселіше, і красивіше, Олександре, та і в стилі, ніби, вашому, суто вашому.
"Аби не зморили до ранку спирти..." - теж ніби активніше, акцентованіше?

Ви знаєте, Олександре Дяченко, я би вас назвав найбільш незвичнім автором не лише "Майстерень", а взагалі всієї відомої мені української поезії. Бо так у нас, схоже, таки ніхто не в'яже, не тче полотна всесвіту, як ви.
Бо лише у вас відчувається отой потужний надчасовий зв'язок із усім проминулим, тими ось аріями, від яких, напевно і дід - один із лір.героїв, тут застряг, та й внук теж. Тою предвічною, максимально втихомиреною, беземоційною енергетикою дихає у вас усе, вищим спокоєм часу, що давно вже все розклав по своїх місцях...

Не покидайте цієї ріки, бо іншого такого перевізника тут ще довго не буде.

А щодо збивання літаків, то розповідав мені мій тесть, як під Тамбовом пили вони самогонку в полі, а кукурудзяник обробляв тим часом околиці - літав низько, діловито, і збили його порожньою пляшкою, поціливши в заздрісну і беззахисну перед вічною чоловічою спрагою голову. І це не жарт...
Словом, люблю толкову поезію, і нікуди від цього не дітися.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-21 13:19:04 ]
Ось такі, як мені здається, обміни думками сприяють взаєморозумінню і формуванню уяви про те, що окремо взятий автор власних віршів робить в світі Поезії взагалі і яким є його крихітний внесок до скарбниць української поезії.
Моя незвичність може полягати в непослідовності чи нелогічності моїх вчинків, якщо їх розглядати прагматично.
Про "арії" я спочатку не вкумекав. Міцна гіпербола :))
Дякую.