ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.09.21 11:22
Таїла у серця схованці
пахучий бутон любові,
та на обважнілій яблунці
дозріли плоди медові.
Зелені, червлені, сонячні,
блискучі, терпкі та кислі.
Золочені небом, це сон чи ні,
на пружнім гіллі повисли.

Сергій Губерначук
2020.09.21 10:12
У рожевому трико
з шлейфом сонної пастелі
плівся фуетист Садко
по мальованій пустелі.

Сам, як зморщений кажан,
кинутий з польоту – в старість.
Ніс, мов синій баклажан.

Ігор Деркач
2020.09.21 09:11
Минає день за днем, за роком рік...
на капищах, руїнах базилік,
у небесах лунає алілуя...
і так триває за віками вік,
допоки має жити чоловік
у Сина-Бога-Духа одесную.

Ще обирає обраний народ

Дума Козак
2020.09.21 04:05
Життя летить крізь хугу і туман,
а в сонячну годину і тим паче.
Кінчається нескінчений роман,
душа моя рядками тихо плаче…

Тетяна Левицька
2020.09.20 21:44
У гаю, край села,
я зірвала ромашку шовкову,
і причину знайшла,
щоб до тебе вернутися знову.

Любиш... ні? Любиш...ні?
Не розкаже ця квітка лапата.
Що ж гадати мені,

Іван Потьомкін
2020.09.20 20:52
Уподобав якось лев доньку лісникову
І відтоді позабув, що то жить в спокої.
Почвалав у дім красуні, просить її руку,
Та не віда, що батькам завдає лиш муку:
Хоч і цар лев серед звірів, а доньці не пара,
А відмовиш – в хижака наготові кара.
«Бачиш,-

Шон Маклех
2020.09.20 20:26
На сонному пагорбі блідого сновиди –
Камінного ліхтаря чорнокнижників,
Що червоніє раз на століття –
Від передчуття жахливого –
Як провісник,
Серед вересового квіту ранньої осені
Я снив оксамитову казку – медову й бджолину:
Я – лицар королівств

Євген Федчук
2020.09.20 20:21
Як на озеру Долобську князі засідали
Святополк і Володимир раду тут тримали.
Ой, тримали князі раду і дружини з ними:
Що робити? Що чинити з половцями тими?
Не дають Русі спокою: розор за розором.
Чи найти на них війною чи походом скорим?
Говорила С

Ірина Вовк
2020.09.20 17:22
Картинка V. «АЛЕЯ ВІКОВИХ ЛИП» У КУТКОРІ. МОЛИТВА ДО АНГЕЛА-ХОРОНИТЕЛЯ. З появою у нашій Вовчо-Михайлівській сім’ї вітчима Зеновія Олійника, мала Ірочка з мамою Лідою почали їздити до родини ще в напрямку стародавнього села Куткір, що розкинулося у Б

Володимир Бойко
2020.09.20 16:57
Нетривале усе, що тримається страхом,
Що ламає людей, затоптавши в багно,
Як і все, що колись здобувалося махом,
Обертається прахом.
І кане на дно.

Дума Козак
2020.09.20 15:39
Ходили довго манівцями,
нас розділяв підступний тин,
та поєдналися серцями –
злились два подихи в один.

Це знову сталося… Нарешті!
Нарешті знову ми удвох!
Квітують восени черешні

Олександр Панін
2020.09.20 13:07
В суботу злодія гуртом
Схопили на базарі,
Хотіли "врізати" кийком,
Погрози промовляли.

"Ану, танцюй, як каже пан,
Танцюй, вражино, чуєш?
Із шкіри буде барабан,

Олексій Кацай
2020.09.20 11:53
на громадянській війні поміж пеклом і раєм
весь в драматичній симфонії спалених сонць
я забісовано неба комп’ютером граю
між Стоунхенджом і храмом кавказьким Звартноц

це «між» колись хтось невправно назвав «Україна»
хоча тут до краю бігти стол

Сергій Губерначук
2020.09.20 08:33
Щастя, від якого ти психічно втомлюєшся,
мешкає поруч у будинку номер сорок шість.
Тільки-но ти прокидаєшся,
йдеш на кухню й пораєшся –
як у двері вже
дзвонить щастя непрошений гість.

Гість шепоче крізь щілину,

Тамара Шкіндер
2020.09.19 21:22
Прохолоди подих все єство відчує.
Десь луна озветься в сірих комишах.
Вітер в підворотні згодом заночує.
Сирістю підступно нагонивши страх.

Це іще не осінь - відлітає літо.
Мружить сонце очі в безлічі промінь.
Це не дощ, а мряка. І перепочити

Петро Скоропис
2020.09.19 17:36
Осінній вечір в скромнім, а утім,
в містечку, і не байдужім до мапи
(топограф у азарті був, чи квапив
свої стосунки з дочкою судді).

Киваючи на втому від причуд,
вас Простір не обтяжує на масу
рис величі, обмежуючись тут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Опришок (1966) / Вірші

 ****
Ще сипле сніг, ще віє хуртовина
І голоси знадвору звуть мене
До жінки, яку вчора лиш покинув,
Де світиться її лице сумне.

В Різдвяний вечір, тишу полохливу
Вона до мене прийде і змовчить
Про те, що вчора ще була щаслива,
а нині тільки згадує цю мить.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-01-07 17:59:52
Переглядів сторінки твору 4524
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.785 / 5.5  (4.610 / 5.32)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.553 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.778
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Маньєризм, Галантний та Куртуазний Маньєризми
Автор востаннє на сайті 2010.01.13 02:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-01-07 18:14:57 ]
З жінками так поводитись гріх))) На Добро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-07 19:48:48 ]
Спасибі, Вітре, може й гріх, але так уже виходить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терновський (М.К./Л.П.) [ 2010-01-07 18:15:54 ]
все би непогано, але ці голоси знадвору - це щось із відсилкою до шизофренії і паранойяльного синдрому? :) нав"язливість спогадів...

до речі, а таки "Де світиться її лице сумне." з віршу якраз і не зрозуміло... варто як на мене уточними цей момент...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-07 19:48:16 ]
Да, це шизофренія... Як на мене, то на цім ресурсі якраз лікарів і бракувало. Ви саме вчасно прийшли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терновський (М.К./Л.П.) [ 2010-01-07 19:49:14 ]
дякую :) я намагався встигнути :)
але ж ніхто вас лікувати не наймався :) нічого особистого - лише поезія ;)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-07 19:50:41 ]
А я так сподівався. Жалко страшенно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терновський (М.К./Л.П.) [ 2010-01-07 19:48:21 ]
всі ми світлі привиди одне для одного. а іноді - для самих себе, і це - напевне - найнестерпніше - не зникати...
тому люди так бояться безсоння, коли його нічим заповнити

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-07 19:49:32 ]
Так... Про привиди і безсоння - розлога думка. Головне, влучна.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-07 21:03:57 ]
З різдвом Вас,пане Василю. Дозвольте, як жінці, запропонувати невелике виправлення:

Про мить, в яку іще була щаслива,
а нині тільки згадує цю мить.

Третій рядок другої строфи трішки заважкий, хотілося його трохи полегшити... Навіть спогади, про які мовчать жінки, є легкими і ніжними...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Майборода (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-07 22:22:37 ]
О, таки так... Змовчано жінками набагато більше, ніж проговорено... Щиро, О.М.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-08 00:17:53 ]
Я бы лично, не пришел повторно)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-08 12:14:16 ]
Тому то жінки є жінками - що уміють пробачити ізнову прийти - і тому їх так не можуть зрозуміти чоловіки)