ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди критики та аналітики):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Огляди критики та аналітики):
2016.02.13
2016.01.31
2015.02.22
2014.03.11
2013.03.22
2013.02.17
2009.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Пашук (1982) /
Огляди критики та аналітики
Що робити? Плагіат.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Що робити? Плагіат.
Люди добрі, що ж то робиться? Крадуть не те, щоб образи, а дослівно цілі строфи. Нещодавно до моїх рук потрапила збірка трьох авторок „Тройзілля”, видана 2009-го року у Кіровограді. І яке ж було моє здивування, коли в однієї із „поетес” Надійки Гармазій із 25-ти представлених віршів у кількох поезіях я натрапила на відвертий плагіат. Щоб не бути пустослівною наведу для взірця свої поезії і Надійки Гармазій.
Олена Пашук
А весна переношена за середину березня
А весна іще досі страждає нічним енурезом.
Я шукаю з поміж відлиги свою краплю берега.
Я метелик, що хоче злетіти з тичинки леза.
Вірю, кожній рослині в цей день подарують по жінці,
Які наче б то пахнуть зітханням й ногами босими
Ми тримаємо світ, він наповнений нами по вінця
І на бас обертатись щодня певно досить вже.
Нам до ліжка приносять цей день
з легким присмаком кави,
І коти ненастроєні скрипки тягнуть із вирію.
Нам не треба в музей, нас потрібно чіпати руками,
Дайте хоч навесні відчути себе неповією.
збірка „...і німі оплески” 2004р.
Надія Гармазій
Треба, щоб кожній троянді
подарували жінку
Бажано, разом з ліжком,
До якого щоранку приносять каву
І день із закоханим присмаком....
Треба відкрити музеї,
Де збережуть її запах,
Де збережуть її вільність...
2009р. С.77
----------------------------------------------
Олена Пашук
в астронома
завжди одне око заплющене
а тому я для нього
лише пів жінки
цікаво з правою чи лівою півкулею
йому все одно
а я не знаю
яке око підфарбувати
аби втримати на віях
трьох китів
йому все одно
а я не знаю
чи є у мене серце
з усіма його камерами схову
та крематорієм
йому все одно
а я вже звикла
що пів мене вдома
а пів – на роботі
між нами
три квартали
між нами
тінь
між нами
сокира виросла
антологія „13*13”, 2007
***
Надія Гармазій
У своєму ковпаку
Ти так схожий
На того, хто рахує зірки.
Але ж ти – перехожий,
Але ж я – лиш пів суті.
Я – пів жінки, пів всесвіту,
Бо в астронома завжди
Одне око примружене.
І тобі – лише твоє небо.
А я не знаю, яке око нафарбувати
І так – роки...світові.
Бо пів мене – твоя суть.
Бо пів мене – ти бачиш одним оком.
Але ж, пів мене – це тільки одна друга жінки.
2009 С.79
-----------------------------------------------
Олена Пашук
черниця
монастир на мишей залишивши
у сукні весільній подалася в небо
аби звідти шукати ті пальці
на які обручка налізе
бо по пальцях
як по зрубу дерева
можна сказати
скільки тобі років
і скільки тебе під шкірою
пальці піаніста
можуть із пляшки дістати змія
або висушити на собі
зо два десятки горобців
пальці хірурга
можуть перетасувати
смужки на тілі бджоли
а тобі чернице
потрібні пальці
з-під нігтів яких
можна золото добувати
антологія „13*13”, 2007
***
Надія Гармазій
По твоїх пальцях,
Як по зрубу дерева,
Видно,
Скільки тобі років,
Але, чи треба це,
Коли твої пальці
Наосліп тасують смужки
Бджолиного тіла,
Ніколи не помиляючись
У їх безглуздій послідовності
2009 С.84
----------------------------------------------
Олена Пашук
ця черепаха везла час
у будинок для престарілих
де вікон немає
де вікна є
але кого виглядати
окрім світанків із мокрого шовку
сліпі птахи
у небо не втрапивши
на склі
свою смерть вишивають
білим хрестиком
черепаха
що світ на собі
не втримала
спізнилася на один крок
та пів удару серця
посеред будинку
братики зацвіли
2005
***
Надія Гармазій
Є вікна,
У які нічого не можна побачити,
Крім будинку навпроти.
Усі, хто дивляться крізь скло – приречені,
Бо ждуть НІКОГО...
У них забагато часу,
Щоб ждати,
І замало, аби діждатися.
А черепаха завжди привозить його, час,
Тільки невчасно,
Запізно.
Прострочений,
Не придатний до вжитку тими,
Хто дивиться
У вікна
З кімнати
Будинку
Для престарілих...
2009 С.78
Особливо насмішила стаття „Іще не всі слова були чиїмись…» Галини Богомаз на сайті факультету філології та журналістики КДПУ. Цитую :„Не залишила байдужими слухачів й інтимна лірика. «Треба щоб кожній троянді подарували жінку» - пише Надія Гармазій, староста «Обрію». Хто з великих поетів зміг би так точно передати за допомогою одного образу всі тонкощі жіночої душі? А хто до цього часу чув фразу: «І знову ніч підсипала снодійне»? Ніхто. Виходить, що не «всі слова були уже чиїмись»! Не всі образи були покладені в основу віршів. Отже, обрійчани ще можуть зробити свій внесок у літературу. Значить, у «Обрію» є майбутнє!
Не вважаю себе великим поетом, але стосовно Надійки Гармазій виходить, що усі слова були уже чиїмись.
Олена Пашук
А весна переношена за середину березня
А весна іще досі страждає нічним енурезом.
Я шукаю з поміж відлиги свою краплю берега.
Я метелик, що хоче злетіти з тичинки леза.
Вірю, кожній рослині в цей день подарують по жінці,
Які наче б то пахнуть зітханням й ногами босими
Ми тримаємо світ, він наповнений нами по вінця
І на бас обертатись щодня певно досить вже.
Нам до ліжка приносять цей день
з легким присмаком кави,
І коти ненастроєні скрипки тягнуть із вирію.
Нам не треба в музей, нас потрібно чіпати руками,
Дайте хоч навесні відчути себе неповією.
збірка „...і німі оплески” 2004р.
Надія Гармазій
Треба, щоб кожній троянді
подарували жінку
Бажано, разом з ліжком,
До якого щоранку приносять каву
І день із закоханим присмаком....
Треба відкрити музеї,
Де збережуть її запах,
Де збережуть її вільність...
2009р. С.77
----------------------------------------------
Олена Пашук
в астронома
завжди одне око заплющене
а тому я для нього
лише пів жінки
цікаво з правою чи лівою півкулею
йому все одно
а я не знаю
яке око підфарбувати
аби втримати на віях
трьох китів
йому все одно
а я не знаю
чи є у мене серце
з усіма його камерами схову
та крематорієм
йому все одно
а я вже звикла
що пів мене вдома
а пів – на роботі
між нами
три квартали
між нами
тінь
між нами
сокира виросла
антологія „13*13”, 2007
***
Надія Гармазій
У своєму ковпаку
Ти так схожий
На того, хто рахує зірки.
Але ж ти – перехожий,
Але ж я – лиш пів суті.
Я – пів жінки, пів всесвіту,
Бо в астронома завжди
Одне око примружене.
І тобі – лише твоє небо.
А я не знаю, яке око нафарбувати
І так – роки...світові.
Бо пів мене – твоя суть.
Бо пів мене – ти бачиш одним оком.
Але ж, пів мене – це тільки одна друга жінки.
2009 С.79
-----------------------------------------------
Олена Пашук
черниця
монастир на мишей залишивши
у сукні весільній подалася в небо
аби звідти шукати ті пальці
на які обручка налізе
бо по пальцях
як по зрубу дерева
можна сказати
скільки тобі років
і скільки тебе під шкірою
пальці піаніста
можуть із пляшки дістати змія
або висушити на собі
зо два десятки горобців
пальці хірурга
можуть перетасувати
смужки на тілі бджоли
а тобі чернице
потрібні пальці
з-під нігтів яких
можна золото добувати
антологія „13*13”, 2007
***
Надія Гармазій
По твоїх пальцях,
Як по зрубу дерева,
Видно,
Скільки тобі років,
Але, чи треба це,
Коли твої пальці
Наосліп тасують смужки
Бджолиного тіла,
Ніколи не помиляючись
У їх безглуздій послідовності
2009 С.84
----------------------------------------------
Олена Пашук
ця черепаха везла час
у будинок для престарілих
де вікон немає
де вікна є
але кого виглядати
окрім світанків із мокрого шовку
сліпі птахи
у небо не втрапивши
на склі
свою смерть вишивають
білим хрестиком
черепаха
що світ на собі
не втримала
спізнилася на один крок
та пів удару серця
посеред будинку
братики зацвіли
2005
***
Надія Гармазій
Є вікна,
У які нічого не можна побачити,
Крім будинку навпроти.
Усі, хто дивляться крізь скло – приречені,
Бо ждуть НІКОГО...
У них забагато часу,
Щоб ждати,
І замало, аби діждатися.
А черепаха завжди привозить його, час,
Тільки невчасно,
Запізно.
Прострочений,
Не придатний до вжитку тими,
Хто дивиться
У вікна
З кімнати
Будинку
Для престарілих...
2009 С.78
Особливо насмішила стаття „Іще не всі слова були чиїмись…» Галини Богомаз на сайті факультету філології та журналістики КДПУ. Цитую :„Не залишила байдужими слухачів й інтимна лірика. «Треба щоб кожній троянді подарували жінку» - пише Надія Гармазій, староста «Обрію». Хто з великих поетів зміг би так точно передати за допомогою одного образу всі тонкощі жіночої душі? А хто до цього часу чув фразу: «І знову ніч підсипала снодійне»? Ніхто. Виходить, що не «всі слова були уже чиїмись»! Не всі образи були покладені в основу віршів. Отже, обрійчани ще можуть зробити свій внесок у літературу. Значить, у «Обрію» є майбутнє!
Не вважаю себе великим поетом, але стосовно Надійки Гармазій виходить, що усі слова були уже чиїмись.
Найвища оцінка | Костянтин Мордатенко | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
Найнижча оцінка | Наталка Кисіль | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"писати влітку про ялинки щонайменше не модно"
• Перейти на сторінку •
"просто обмовка скажи до чого тут Фройд"
• Перейти на сторінку •
"просто обмовка скажи до чого тут Фройд"
Про публікацію