ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галя Тельнюк (1971) /
Проза
Capriccioso
- Якщо відверто, то нічого не змінюється в житті: O, my gracious! І так хочеться gracious living! Всім хочеться, всім хочеться і ніколи про це не забувається, навіть тоді, коли і самому вже соромно перед собою за такі думки, а от… Всі займаються спортом, всі підтягнуті та здорові, всі усміхаються і хто зміг, і кому положено втікають в глибокий тил, – вам дісталося жити во Фрунзе (ти завжди так казала: во Фрунзе), хворе серце, довгі коси, акордеон - тобі, а подружці – скрипка (пощастило, батьки купили): to play first violin їй хочеться, а ти запрограмована на second? Що це? Як це? Я така очарована, що просто розчарована і заламуєш руки, а твоя first violin - кліп, кліп очима, бо нічого ж не може второпати: та Бог із нею, і батьки її (слава Ягве, володарю Всесвіту, що опинилися тут, а не на окупованій території) усміхаються, округлюючи очі: то їй сподобалося чи ні (?), і самі не знають, як уточнити цей пікантний момент. Між рядами, чіпляючись за чиїсь коліна і вибачаючись на кожному кроці ви нарешті пробираєтесь на свої місця і вас аж розриває від щастя, ви зараз побачите ЇЇ, ваше довгожданне gracious living! В якому платті вона буде сьогодні? Та ніколи не вгадаєш чого саме захочеться тобі, коли ти вже будеш нею. Байдуже, що затиснена з усіх боків чужими людьми, твої очі і твоє серце – там, на екрані, на білому простирадлі чорно-білої казки gracious living. Ах, все буде, все буде, але не тут, не зараз: перешіптування накрохмалених спідниць, капелюшки, плюмаж, жакети, панчішки, камін, трюмо, локони, локони, канделябри, карети, хтось безликий і вірний приносить листи, зів’ялі троянди, запах зими, вино червоне, орхідеї, флер, флер, першотравневий флореаль (ну, це вже зовсім ні в які ворота). І ти любила. Це була весна, а потім літо, осінь, знову літо, осінь, нарешті просінь, оксамитовий сезон в Сухумі, Варшава, Київ, підмосковні будні, гречане поле, діти, колоски, коси немає, безкінечність черг, все важче вишуканість підібрати слів, не йдуть, хоч трісни (отак підглянувши в листа чужого збиваєшся на непотрібний та примхливий тон каприччіо – capriccioso?) і зрештою, яка різниця: до дієз чи ре бемоль – енгармонізм – тотожність зим, твоя октава добігає до кінця, зворотній шлях минає значно швидше. І ти любила. Без жодної інтриги чи неправди твої скарби були повсюди, лише рука лінивого не посміла вкрасти хоча б найменшу крихту твого щастя. Ти помічала? Звісно, навіть знала: до вас приходили вночі, неначе пити каву, а насправді кричати про насущне, - голіарди, пси бродячі, мандрівні студенти, провінціали з теплими серцями і правдою про правди усіх правд, циган приблудний Мазур і племінник Фіделя Кастро, чиє журнальне фото було підтвердженням куди суттєвішим і достовірнішим ніж паспорт, а ще з десяток починаючих прозаїків, художників і потрясаючих поетів. Твоя подруга (не та що first violin, а нова: така, що просто prim, точніше prima donna, вогняна цариця з життєвою мудрістю Соломона і важким пухнастим підборіддям) любила бути відвертою і прямою, розкладати карти, пити червоне солодке вино, говорити про себе і секс (якось навіть розповіла про твого чоловіка, а ти не помітила цього, бо не входило це в твою в чорно-білу-казку gracious living, а значить і не було цього ніколи). Потім плакав хтось страшно, навзрид і разом закінчилося все: ларви не римувалися та не уживалися з ларами і перших було так багато, що навіть prima donna обалділа від їхньої кількості, але було пізно бо ти нарешті розірвала її на шматки, гидливо виплюнувши рештки. Прийшли нові ночі і нові зими. А ти любила. Тепер болісно і з надією, що вже не підведе, і все, все нарешті вийде: ну не обов’язково, щоб були накрохмалені спідниці, монпасьє з Бомарше, орхідеї, пелюстки, а просто тихий кремовий будиночок і нескінченність саду з рядами кучерявої квасолі і гронами томатів, щоб виноградна злива сонячно-прозора, щоб все як у раю: хороші діти і помиті внуки, цілющі трави і здорова їжа. Та і це почало раптом злити і заливати хандрою: надія розвіювалася, як туман, любов давала метастази і ти махнула рукою на всіх, на все і тільки плакала тихо. Але не треба, ну прошу тебе, не треба піддаватися настроям! Ну, давай згадаємо, як усе це починалося. Що починалося? Ну як що: бомбардувальники, велосипед, ти падаєш з дерева, лікарня, водянка, малокрів’я, тобі кажуть, що ти помреш, а ти бачиш, який ти молодець! Ти обдурила всіх і вижила: Я така очарована, що просто розчарована! Ти пам’ятаєш? Давай на чистоту: тобі сподобалася скрипка чи ні? І твої сині очі лукавіють з-під сивих брів, і ти розповзаєшся в усмішці, і заливаєшся беззубим сміхом, але вже не заламуєш руки, бо не можеш:
- Ну, звісно сподобалася… я просто розчарована!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Capriccioso
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію