ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 ми часто наспіх розірвавши руки
ми часто наспіх розірвавши руки
дверима грюкнувши
йдемо назовсім
ти – як мисливець за стрілою лука
а я як завжди кидаюсь під осінь
немов під смертоносну електричку
до біса всі страховки і Оранту
у нас з тобою зовсім різні звички
тобі Емануель
мені ж І.Канта

нехай з’їдять до дна дощі голодні
увесь мій біль
що равликом у тілі
спливли образи мов човни підводні
яких колись помітить не хотіли

у друзки скло богемське
люстри
посуд
розсипано і сіль морську і сльози
а за вікном незмінно той же постер
вампірша-ніч врожай дощі венозні

один... два... три...
між нами надцять метрів
до спини спина
ша!
дуель мовчанням
іще живі і начебто вже мертві
повз нас щасливі дні немов прочани

ніхто не був мудрішим щоб сказати
пробач за все
почнемо все спочатку

хоч як би не хотіли буде завтра

і руки-вдови

і на серці латка






Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Оксана Радушинська 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-07 18:03:48
Переглядів сторінки твору 8923
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.686 / 5.5  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.631 / 5.5  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 18:24:09 ]
Оу, навіщо ж дівчині, яка захоплюється І. Кантом,- під потяг чи електричку (до речі, хіба результат іх впливу на тіло різниться? тоді чому "чи"?) :)
Коли "спина до спини" - то вже не "надцять метрів" - тут нестиковочка вийшла. Той вираз означає кругову оборону і має зовсім протилежне смислове навантаження.
А "Дощі венозні" - гарний образ!
Закінчення (ніхто не був мудрішим щоб сказати
пробач за все почнемо все спочатку) - як на мене - дещо упрощає весь вірш.
Ну, і не можу не посміхнутись з вигляду голих й босих Адама і Єви, просто як уявлю їх голих, але взутих :)))
Щиро, Ліліт


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 18:34:13 ]
От і я думаю, навіщо їй та електричка здалась. Спина до спини - малося на увазі- обернена, а не впритул. Згідна, що закінчення дещо банальне, але ж не можна завжди писати завуальовано. Коли висвітлюється тема почуттів, то автори часто збиваються на банальність. Але може ще щось зміню. Ціную твою думку, Ліліт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:46:01 ]
"а я завжди кидаюся під осінь" - чудовий образ!
Але подальше його розтлумачення:
"немов під потяг чи під електричку" - нівелює образ. Не потрібно цього робити, бо це підсвідомо у читача само собою постає (у кожного свої електрички і Кареніни)...

Процитую "А "Дощі венозні" - гарний образ!"

"руки-вдови" - невдало... Адже у Рук нічого і ніхто не вмирав (Рука може бути вдовою, якщо пальці відтяти?... але це вже щось з сатанизму...)

!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:24:21 ]
Костянтине, дякую за увагу. Мушу трохи пояснити. Під осінь як під електричку, бо малося на увазі самогубство. А коли було б просто під осінь, то могли виникнути і інші асоціації: як під ноги чи ще щось. Щодо рук-вдов, то все гарно зрозуміла Оксана Радушинська, та й мені самій цей образ подобається, тому змінювати не буду. Іще, не можу зрозуміти, Костянтине, чому Ви розкидаєтеся шістками, коли на Вашу думку твір недосконалий?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 19:48:38 ]
ти – як мисливець за стрілою лука
а як завжди кидаюсь під осінь - то опечатка "а як..."? ...спочатку прочитала "я", а потім... таки ж "а"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:25:13 ]
Людмило, так. То моя неуважність, вже виправила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 20:18:50 ]
Оленко, гарний вірш, мені усе сподобалось, образи яскраві, свіжі і зрозумілі своєю справжністю.
Єдине, що не сприйнялося- це човни підводні, надто техногенно у інтимно-ліричному вірші.
Може органічніше: образи наші- камені пдводні...
Втім, це мсд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:30:22 ]
Згідна, Наталко, що човни підводні трохи з іншої опери, так само як і електричка. Але у моїй творчості є багато таких нібито несумісних поєднань, вони мене чимось приваблюють. Наприклад (вибач,що цитую себе)"легкі як кульбаби чи як промисловість...". Камені підводні - то гарний образ,але сюди він не підходить,бо камені не можуть спливсти на поверхню як човни. А мені хотілося наголосити саме на цьому. Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:48:44 ]
А мені сподобалося. Багатообразно. Автор має право на висвітлення побачених ним зблисків. Їх тут достатньо, щоби відчути настрій. І навіть банальність буває бвгатозначною. А руки (я так розумію) вдови, бо їм вже немає кого обіймати. Чи не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 21:24:45 ]
Мені здається, що Ви Оксано, помиляєтеся. А Своєю підтримкою Ви ніби хочете виправдатися... Скажу так, хоч це чужа сторінка Ваша образність, поетичність, талант - яскраві. Але часто-густо Вам не вдається приборкати "образи", і вони, як повінь затоплюють логіку, в деяких містах потребують додаткового розтлумачення, пояснень. На мою думку Вас потрібно пропустити крізь серйозного редактора... (оце вже я загнув, звісно "пропустити"...) Мені здається Вас лише хвалили і не критикували?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 21:26:56 ]
Іще пишу це без злісті, якогось негативного почуття чи зверхності чи ще там чимсь. Пишу - тому що Ви - талант!, але обмежилися...
Не ображайтеся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 22:25:43 ]
Гарно, цікаво, але ніч-вампірша дуже і дуже послаблює.
назустріч свіжим почуттям і мукам
немов Адам і Єва
голі й босі - оце теж не дуже (ІМХО). Невже основою особливістю перших людей була саме нагота?
Але таки сподобалося.
З теплом, Варя)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:31:26 ]
Дякую, Варваро, ця строфа і мені була не дуже. Отож я вирішила взагалі її прибрати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 22:56:23 ]
Шановний Костянтине, для того, щоби обговорювати мою образність, поетичність, талант (що ви там ще так люб`язно в моїх римах помітили?) існує моя сторінка коментарів. А на цій - кожен мислячий висловлює власні думки з приводу прочитаного Олениного твору. А щодо виправдань... То ж не я просила видалити мої коментарі зі сторінки...

Також без будь-якого негативу до Вас.

Олено, вибачте.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:32:59 ]
Та навіщо вибачатися. Моя сторіночка ні на кого не ображається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:10:55 ]
Оленко, я взагалі-то рідко ставлю шістки, але тобі і саме за цей вірш- поставлю. Бо написаний цей вірш із шаленим натхненням, ну хіба ні? Такі вірші треба заохочувати (хоча й досить стримано, а то зіпсувати ж можна!), мов неслухняну дитину, що раптом без нагадування допомогла мамі або гарно повчила уроки. Відразу кажу: я не Ваші вірші з неслухняною дитиною порівнюю, а НАТХНЕННЯ в цілому :) Хай це суперечить усілякій логіці, але так і є :)

Образи у вірші мене просто вразили. Такі шикарні асоціації, що аж! Надто ж- підводні човни, руки-вдови, осінь-поїзд і... Оранта :)

Натхнення Вам! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:12:38 ]
Йой, вибачайте за "тобі"...неуважна я :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 12:39:35 ]
Ганусю, дуже тобі дякую. Щодо натхнення ти права, цей вірш так швидко написався, на одному подиху, що навіть не було коли правити. Погоджуся, що прикладка "вампірша-ніч" трохи, а може й не трохи, лоскоче вухо. Але якщо замінити цей образ на якийсь інший, не буде зрозуміло, чому дощі венозні. Це не просто образ заради образу, все між собою пов'язане. Але, напевне, то лише моє таке світобачення, а читачі за моїми метафорами бачать дещо інше. Буду над цим думати. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-08 12:17:36 ]
Оленко, я насправді вражена - хоча ота "вампірша-ніч" справді трохи лоскоче вухо...
Сильна композиція, образи дивовижні - "кидають під осінь", "щасливі дні, немов прочани", "на серці латка". Чіпляє...
Веселих свят!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:21:25 ]
Мо" краще "віщунка-ніч"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 12:41:14 ]
Вандо, спасибі.І тобі веселих свят, і гарних віршів. Поменьше таких латок на серці.