ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Варвара Черезова (1987) / Вірші

 Осінні галюцинації
Бути щасливою, Боже, яка морока!
Тут серед храмів цинізму любов плекати,
Тут, де абсурду панує химерне свято.
Як вберегти від чужої руки чи ока

Кетяги ніжності? Небо спишу до денця
Хмарами, зорями. Вічність – дев’яте коло.
Пекло не пекло, бо всюди криштальний холод.
Спогад, неначе дитину, ношу під серцем.

Сріблом безжурної ночі впиваюсь. Першу
Вип’ю за сонце, а другу - уже за друга.
Смерть в ре мінорі, звучить стоголосо фуга
Осені. Вечір – німий безголовий вершник.




Найвища оцінка Магадара Світозар 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Сашуля Тяско 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-07-22 12:17:55
Переглядів сторінки твору 2954
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.808 / 5.33  (5.006 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.754
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2015.04.20 13:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-07-22 12:28:11 ]
Гарні галюцінаціїї, Варюню! Мухомори, пейот чи конопелька подіяли? :)
От тільки вершник... якщо він безголовий, то однозначно німий... Або ти про його внутрішній голос? :)
неначе дитину(,)
і я б тире поставила отут: а другу - уже за друга


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-07-22 12:39:52 ]
Ага, внутрішню німоту))
А то все коньяк, три дні феста в Дубно далися взнаки. Дякую))
З теплом, Варя;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марко Стійницький (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-22 12:45:38 ]
В контексті коньяку так і чешеться рука сказати, що то не вечір, а "ранок - німий безголовий вершник" :)
образів - маса, і те, що осінь почалась підмічено вірно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-07-22 14:09:31 ]
Дякую, Марку!
З теплом, Варя))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серенус Цейтблом (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-22 13:37:23 ]
Напоминает "Мельницу":
В бокале плещет влага хмельного серебра,
Один глоток, и нам пора умчаться в вихре по Дороге Сна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-07-22 14:11:06 ]
О, файна пісня, люблю її дуже)) У мене зараз грає "У двери Тамерлана".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2008-07-22 13:42:42 ]
Ой, Варваро, і знову ти за своє. Храми цинізму, химерне свято абсурду ,кетяги ніжності ,срібло безжурної ночі - це що за образи? Дуже штучно. А порахуй скільки абстрактних слів, такий собі беззмістовний пазл. Не думай, що придираюся, але твої останні вірші заслуговували на похвалу, і поки я зібралася, ти знову за старе взялася.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2008-07-22 14:11:48 ]
Ну мо й так, Олено, мо й так, може то банально, але аж ніяк не штучно;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-07-22 14:36:35 ]
Нічого страшного, Оленко, - ви з Варею юні і чарівні, і потрібно цим користуватися, і усюди сунути носика, - десь ваше, десь не ваше.
Ви просто зобов'язані себе шукати - і в поезії для вас не існує "ніззя". В поезії можна пробувати все.
А потім ще прийде час зосередитися на головному. :)
Уявіть, що зараз кристалізувати вас, чи буде цей діамантик вашим "я"?
Отже експеримент і удачі-невдачі - обов'язковий атрибут.
Але,
відсутність поетичного ефіру в деяких географічних областях композиції, це таки грайливе дитинство :) - наприклад
"Тут серед храмів цинізму любов плекати..." (і ще є місця)- рівень евфонії (Доброзвучності) не задовільний, а хороша евфонія, це тільки початок історії із "організацією" присутності живого поетичного ефіру... :(
Ідеологія автора може бути різноманітною, але живе повинно бути живим.
Частіше за все - причина напружень - внутрішній дискомфорт, коли вихід бачиться у рішучості, а не у взаємопроникненні.
Тобто, окрім евфонії, іще і взаємопроникнення сусідніх образів, образів, які розділяє дихання поетичного ефіру, як море острови, чи океани континенти... :)(:
Взаємопроникнення бажане другим, третім, четвертими планами і в часі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гринчук (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-22 14:13:52 ]
Бути щасливою, Боже, яка морока! - безцінне життєве спостереження


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2008-07-22 17:40:14 ]
А мені дуже сподобалася така Варя. Хоч вона і у "своїй" темі, але виписується прекрасними образами - як ось:
"Як вберегти від чужої руки чи ока
Кетяги ніжності? Небо спишу до денця
Хмарами, зорями."
Ніби все звичне, а як незвично написано. А особливо порівняння неба ніби зі сторінкою з зошита, яку можна взяти і списати "хмарами, зорями" - краса! :)