ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Ілюк /
Поеми
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОМП'ЮТЕРНИЙ ЩОДЕННИК або - УРБАНІЗОВАНО
(білим віршем)
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
1.
я не чекала нічого
нічого й не отримала
виявляла невиявлене
забуте пригадувала
вирішувала пройти повз себе
опинялась невідомо-де
при цьому щиро намагалась нікого не задіти
і не всміхатись
відповідями зверху
снився сон
ніби
ніяк не вдається
пригадати свого коханого
так і не пригадала
чому?
продовжувала писати
не сподіваючись
розгадати саму себе
проблематично гаяла час
з таємницями віків
на пару
ось де моя пара!
але мені набридло вести щоденник
набридло вирішувати болісне існування
відчуваю
що скоро перестану писати
отже
пройду етап
чого боюсь найменше
чітко визначаючи
пріоритети свого кінця
переваги?
найгірше те
що це життя було не моїм романом
було нічиїм романом
було
нема?
2.
сьогодні дата N-ого дня
важливо
що він заплутався
погано
що вибір все одно залишився
не за мною
день з минулого
коли хотілось довго й ненудно цілуватись
повторюється в снах
він снився мені щоночі
по-різному
але щоночі
тими щасливими ночами
день з минулого
був гарним світлим
бажаним
(напевно тому й був)
думаю
нічого не втрачено
ЯКЩО ДУМАТИ ПРОСТО
ми разом там
де нас нема
і до чого тут взагалі розлука?
я знайомлюсь з іншими
хочу пам'ятати його
хочу його
інтими щоденника
цей виявився щирим
3.
тепер спогади
про найсильнішу любов
навідуються лише опівночі
коли ніхто нічого не знає
тому пізнає все
все також пригадується
через прозору пелену смутку
і кількісні запитання
навіщо мені мене без нього
зависають в повітрі
без змісту
біль наразі
немов пустий відгук відчаю
але я не про те
я про те
як не вистачає
його тепла
і чому він там
де мене нема
де ми в розлуці
і де плаче над нами
черговий роман
до-пи-саний?
розгадуватимуть інші
наш кінець
вінець тим часом нам не світить
мітить лише спогади кола
по нових рядках
(комп'ютерного щоденника включно)
то є моє місто!
то є мої очі!
то моє!
ПОВЕРНЕННЯ...
4.
спала довго
а себе проспати не вдалось
втомилась
без сну себе
втікаючи від променів ночі
лечу
падіння забезпечене
а я кулаками
розмахую
повітряні замки
руйнуючи
від...
- теж мені, Дон Кіхот!
- теж мені, Дульсінея!
далебі
залишимо, все як є
бо так, як буде
може й не застанемо ніколи
2002-2008 рр.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію