ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
Хвилі
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Леся Романчук (1961) / Вірші

 Абетка
артикулюймо арс авангардовий
безецну безцінь безміру бажань
всеувібгальний вир веління волі
ганебну гидь гордині генний гнів
до доокіл діткнутих денним дивом добра
єдвабом єдності єдиноуможливлень
жалобним жалом живоописань
звільнім зужиту змору заніміння
інерцією істини ізмиймо
крайобраз кроку крику краму крові
любовію любовію любов'ю
миттєвість мислі моребезкрай мови
нанижемо на ніжність необмежень
о обрис обрію омана оддаля
пиши про потойбічність провисання
ридай ранково раю розпізнавши
сумуй собі суть сталого стали
тож так торкнешся тверді триву терміну
унеособленості унаочнень у
фантомних фрагментаціях форм фрази
хай хибних хай химерних хай холодних
цих цирків цих церков циркумференцій
чи час чимдуж чужого чуда чути
шелесний шепіт
щонайменш щоразу ще
юних юд юрбі
як я явлюся
апостолом астральних акварелей





Найвища оцінка Макс Непорада 6 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Анатолій Мельник 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-07-01 22:23:59
Переглядів сторінки твору 4034
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.943 / 5.75  (5.108 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.096 / 5.59)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.714
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.02.07 19:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2008-07-01 23:02:25 ]
ваша абетка переставила мої півкулі місцями, від цього трапилось деяке запаморочення... друкую з-під столу.
взнав багацько нових слів, багатоуможливлено пробую їх запам"ятати:) думаю, дітям ця вправа повинна бути як кара - "ага-а-а-а! не вивчив уроки - ану-но сідай за Лесину Абетку!":)))
тішуся вашою роботою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2008-07-02 08:17:02 ]
Чимало бачила абеток! Але таку - вперше. Здорово!!! Назвала б її "Абетка поета". Згодна з Сергієм - ще щось!!! Вітаю, чудове напрацювання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2008-07-02 11:08:41 ]
Леся, нарікаю тебе Авангардовим апостолом абеток,
тобто- ААА!:)) Я в захваті! Сподобалось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Макс Непорада (М.К./Л.П.) [ 2008-07-06 12:35:11 ]
АПОСТОЛАМ АСТРАЛЬНИХ АКВАРЕЛЕЙ

"у
фантомних фрагментаціях форм фрази
хай хибних хай химерних хай холодних
цих цирків цих церков циркумференцій
чи час чимдуж чужого чуда чути
шелесний шепіт
щонайменш щоразу ще
юних юд юрбі
як я явлюся
апостолом астральних акварелей"

Ні, я все таки не втримаюся і висловлю свою думку.
Коли тиждень тому прочитав уперше, одразу ж зрозумів суть. І не дивуюся, чому тут так мало авторів, які не побоялися "засвітитися". Адже твір має адресата, тобто адресатів. Їх багацько. Тут на майстернях. Поети й особливо поетки, які надуживають алітерацією і паронімами, які жертвують змістом заради форми. Не хочу нікого ображати, але шановне панство авторів-читачів поспішає висловлювати захоплення таким надуживанням. Знаю, я сам не святий і досить часто у творчому пошуку потрібного слова віддаю перевагу красивому і милозвучному, навіть, якщо семантично воно дещо випадає з контексту. Але ж, шановні, усе має бути в міру! Давайте не забувати про правило золотої середини, якщо ваша ласка. Усе має бути гармонійно. Змісту і форми це теж стосується.
І звісно ж має рацію авторка цього твору, назву його пародією "високорейтингових ПМ-ських віршів", коли пише (Лесю, даруйте за моє базікання), що після прочитання такого "високорейтингового" вірша важко щось відновити у пам`яті. І правда. Ніби досконалий вірш, без будь-яких відхилень, з чудовою мелодійністю, яскравими образами, порівняннями тощо, але ж... Не запам`ятовуються рядки і баста. Чому? Тому що йде перенасичення не тільки образів і символів, але й просто слів, зайвих і недоречних у тому чи іншому контексті.

Отакі от справи, малята. Усе геніально - просто, це не просто, перепрошую за каламбур, чергові слова на вітер, це - аксіома.

Лесю, я все ж таки ще раз прошу Вас повернутися на сайт і не зважати на ницих зависників у штанях чи агресивно налаштованих жіночок. Ви тут потрібні, як і на будь-якому поетичному сайті з тією лиш різницею, що передаватимете досвід саме українським авторам, а не будь-кому.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2008-07-06 17:50:08 ]
Максиме, дякую. Відповім не тут.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-07-07 00:25:18 ]
свічуся... свічуся... свічуся... як новорічна ялинка... або радіоактивна жаба у прип"ятському болоті... свічуся безсоромно... алітераційно і паронімістично...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гортензія Деревовидна (Л.П./Л.П.) [ 2008-08-13 11:58:30 ]
Альбіна Позднякова
Зачаття

Адам подвоївсь. Мов троянський кінь,
Блукав очима, чинний після битви,
Влітав, мов вірус, і вкладав свій витвір,
Громіздко повнячи своїм «Амінь».
Граційно зброю склавши, власну тінь
Діймав, йдучи, не даючи спочинку.
Енеєва, (мов божа) половинка
Єдналась з водоспадом воскресінь.
Журба покоїв, повних голосів
Змагалась... чи впліталась в пуповину,
І краплі вин казали про провину:
Їй янгол з неба на плече не сів...
Його ребро не знає, хто з синів
Колись зросте рясним поживним плодом,
Лускою вкрившись, упаде на воду,
Морську, проте солодку (дів і днів)
Накоїть щось, запише по воді
Опівночі колючим криптокодом.
По тому пригадає звідки родом...
Ростиме в ньому дерево подій,
Стелитимуться трави, й Хтось тоді
Тужитиме за первістком мелодій,
Учитиметься мов різьби по плоті,
Фурункулом народжень володіть.
Хтось був Адамом. Хтось - поважний дід,
Ціпком заплутаний у цьому дроті.
Чекай... читай... кладе тебе на «потім».
Шепоче змій, що все іде, як слід
Що ніч ся добре знає, скільки літ,
Юнона жде, коли розтане лід,
Як плід розтрощить панцир власним потом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вітановська (Л.П./Л.П.) [ 2009-06-16 15:34:57 ]
Це ж треба!!! Від А до Я заримувати! Ви - геній!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-31 14:15:42 ]
...Леся Романчук читала свою "Абетку" два рази на нашому хмельницькому фесті "Розкуття-2010"... Зал був у захваті... Я - також... Звертаюсь у першу чергу до тих, хто вважає цей твір "черговими словами на вітер". Потрібно чути, як це звучить. Має місце ритміка, асонанс, авторська дикція, акторська гра, посилення і послаблення звучання тощо... І якщо зал на це реагує (!!!), та й ще встигає десь смисл упіймати, тоді це - ПОЕЗІЯ... Браво, Леся Іванівна!