ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2020.10.19 22:20
Я в кімнаті, а галас у вуха
Наповзає важезним свинцем.
Перед вічним всевладним лицем
Відчуваю фатальності звуки.

Какофонія транспорту суне,
Розриває гармонію снів.
Квітка сохне в морях будяків.

Олександр Сушко
2020.10.19 16:47
Не люблять люди правди, зобижаються, коли хтось щиро і прямо в очі каже, що ти - телепень, а вчинки твої ідіотські. А чому ображаються? А тому, що правда нікому не потрібна, вона як чорна грязь покриває людину з голови до ніг. І замість непорочного світло

Ярослав Чорногуз
2020.10.19 13:19
В героя божа є ознака –
Усі він труднощі долав.
Он – Одіссеєва Ітака,
Для нього сповнена тепла.

Брил нагромадження величне,
Печаль і радість в нім сплелись.
На рідну землю, ой, незвично

Тетяна Левицька
2020.10.19 13:08
Забувала оплакані вірші,
загортала самотність в папір,
і ніхто у роз'ятреній тиші
в ніч холодну мене не зігрів.
Що кому, до чужого причастя,
літургії пахких паляниць?
Не таке я намріяла щастя
щоб шубовснути з синяви ниць.

Ігор Шоха
2020.10.19 10:35
Історія лише тоді навчає,
коли її осмислює народ,
і гнів його Везувієм палає,
і чуємо із Дону до Дунаю,
що є у кожній хаті патріот.

Ми, як були від Сяну і до Дону,
то й будемо! Бо течія несе

Сергій Губерначук
2020.10.19 10:11
Зимове діамантове кольє,
холодних почуттів ясні крижинки.
Усе, що на рахунку в тебе є, –
це сміх і сльози звільненої жінки.

Давно я не така, як ця зима.
Терпіти сил уже давно нема.

Микола Соболь
2020.10.19 08:55
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
Перевернути може слово гори
і душу може обпекти вогнем…
Немає часу? Певно і не буде.
Цейтноту вічна пастка на землі.
Чи схаменуться, чи прозріють люди?
Можливо так. Та швидше за вс

Віктор Кучерук
2020.10.19 08:23
Стало холодно і сиро
Восени, –
Тож на вулицю з квартири
Не гони.
Далечінь і наоколи
Вже не ті –
Потемніли, захололи
В німоті.

Іван Потьомкін
2020.10.19 08:10
Розгрішую усіх, хто нагрішив мені.
Скасовую чужі, свої борги вертаю.
Наснилося – ключі од раю маю,
Та ті ключі щодалі заховаю...
...Які ж бо заміцні закови ці земні.

Олександр Сушко
2020.10.18 20:34
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Микола Дудар
2020.10.18 19:44
ЗВИЧАЙНЕ ЧУДО МИКОЛИ ДУДАРА В українській поезії є безліч чудових письменників, яких важко віднести до якоїсь конкретної генерації. Хоча б тому, що писати починають пізніше за своїх ровесників, але одразу пропонують світові зрілу лірику. Одним із таких а

Олександр Сушко
2020.10.18 17:37
Стаття оця простяцька, як і усе моє нехитре життя, як усе до чого доторкається моя думка . Хоча в ній буде йти мова не про гарбузи на полі, які цьогоріч вродили рясно, не про білі гриби, які щойно замаринував, і навіть не про теоретичну фізику та квант

Микола Соболь
2020.10.18 16:04
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
чекаючи удвох на зиму скору
та сніг, що не впаде відразу тане.
Таке воно дитяче лихоліття
в бабусиній хатині біля груби
коти свої вилизували шуби,
а ми калини заваривши віття

Борис Костиря
2020.10.18 14:15
Це божевілля міста із агоній,
Важких судом, паралічу і ран.
Стікає кров’ю течія двобою,
Узявши спокій на важкий таран.

Гангрена розповзається повсюди,
Руйнуючи стрімкі проспекти вщент.
Здорова плоть перетворилась в груди

Сергій Губерначук
2020.10.18 08:56
Знов обличчя це – не налице,
а навиворіт, як після лому!
Я – великий. І знаю про це!
Не вміщаюсь ні в чому малому!

Я надмірно – в самому собі –
у самому мені не самому!
Розкотив би губу по губі –

Євген Федчук
2020.10.17 20:09
Біля старої школи ріс бузок.
Ліловий, білий…Розквітав у квітні.
І полюбляв я ще малим ходити,
Мов у країну чарівну казок.
Вдихав бузковий аромат п’янкий
І до суцвіть уважно придивлявся,
П’ять пелюсток зустріти намагався,
Бо, як казали старші, цвіт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

К Ґерц
2020.10.15

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Мороз (1944) / Вірші

 Зелене свято
Заклечана хата. В любистку криниця.
У відрах студена вода виграє.
Чи справді я бачу, чи це мені сниться,
Що мати говорить, а не пізнає?

Там горлиця тужить на вишні з любові
І ластівка двором в турботах снує.
Немов би із матір'ю в лагідній змові,
Що бачити - бачить, а не пізнає.

Це свято зелене. Чебрець на долівці...
У кожного щастя і горе своє:
Як тепла рука на дитячій голівці,
Як дивиться мати, а не пізнає.

15.06.03 р.
Софія.

Контекст : "Обличчям до вогню" 2006


Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Святослав Синявський 4.5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-03-31 17:17:49
Переглядів сторінки твору 8463
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.609 / 5  (4.360 / 4.94)
* Рейтинг "Майстерень" 5.070 / 5.5  (4.484 / 5.08)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.806
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-18 10:05:08 ]
"Що мати говорить, а не пізнає?" - пророче написано, і не тільки матір. :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Івченко (Л.П./Л.П.) [ 2007-06-18 10:41:31 ]
краще б він вірші писав, - ліпше виходить як на мене
б/о


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-06-18 10:50:27 ]
Так, тому, Катю, і не може писати, бо занятий чорт знає чим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-01 22:51:48 ]
Пан Мороз вже не такий зайнятий "чорт знає чим". Завтра буду з ним бачитися, але не знаю, про що б у нього спитати? Підкажіть, будь ласка. Ну, що б ви запитали у Олександра Мороза?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-03-01 23:01:35 ]
О, це суттєво, пане Валентине.
Попросіть аби він прочитав декілька своїх віршів, і скажіть потім нам про враження - чи прочитання емоційно вплинуло на вас, чи ви відчули щирість, авторську особливість, так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-01 23:18:41 ]
Не знаю, пане Володимире чи буде він на фуршеті та й чи влаштовуватимуть його (фуршет) "бідні соціалісти". Втім, можна на завершення зустрічі і без фуршету почитати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-02 16:29:47 ]
Цього вірша я сьогодні слухав у авторському виконанні. Олександр Мороз побував у Хмельницькому. За його словами, вірш написаний у Софії під час якоїсь міжнародної конференції, де усі промовці виголошували свої доповіді англійською, якої він не розуміє. Було нудно, а тут почув святкові дзвони і згадав, що того дня була Трійця - Зелене свято. Ось так і зявився на світ цей вірш. Товариш Мороз підписав мені дарчу на своїй книжці "...З відстані", а я йому прочитав (уже після пресконференції) цього віршика з циклу "Пятнадцять років незалежності":
З погляду простого депутата

У крісло моє всадовили Мороза,
А Кучма - ти бачиш - уже Президент.
Кричать усі: “Тягнем державного воза!”
Та звикли ж тягнути не воза, а з воза! -
Хіба ж то один був такий прецедент?

У мене спитайте, як треба тягнути
І перти як плуга, - я вам розкажу:
Он Рудик навчився клепати валюту...
Ну, як же такого нечистий попутав?
А Хвіма в Ізрайлі знімає маржу.

Та що там казати? - усі ж депутати!
Нікого не вирвеш з сплочонних рядів.
І хочеш - не хочеш, а мусиш мовчати,
Бо завтра пристрелять, як пса, з автомата...
Ви ж чули, як Бортник недавно влетів.

Не перший вже рік я дивлюсь цю виставу.
Скажу, як на сповіді, як на духу:
Ото, як горлає: “Народ має право!”,
Товче себе в груди: “Ми ст-г-роїм де-г-ржаву!”,
То знай, що вже рило по вуха в пуху.

Його коментар був такий: "Це ви про 1994 рік написали..." Тоді він уперше став спікером.
Сентиментальний погляд, але з холодним морозяним полиском інею, коли щось не подобається...
Каже, що у нього зараз ще менше часу, але активно займається перекладами російською мовою і навіть отримав за один з перекладів медаль Фадєєва.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-03-02 16:44:56 ]
Знімаю вуханку (бо сніжить, мете у Львові), це ви й справді, пане Валентине, унікальний матеріал розмістили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-02 16:56:05 ]
Вибачайте, шановна Редакціє, можна уточнити, в чому саме ви розгледіли унікальність?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-03-02 17:14:52 ]
Шановна Любо, унікальність ситуації, як на мене, полягає у завчасній підготовці до дійства, самому дійстві, а також дуже точному його описанні.

Я дуже живо собі уявив оце читання Олександром Олександровичем. "Сентиментальний погляд, але з холодним морозяним полиском інею..."