ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Яна Ізідора Штаудінгера
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ян Ізідор Штаудінгер Фрашки 2
НОЧІВЛЯ
Цнота і випадок ніч переспали –
Й цноти не стало, як вдосвіта встали.
ДІЛА ЛЮБОВНІ
Ткнув –
І заснув.
ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ
Вдень шанувать жінок? – Навіщо?
Вночі їм шана моя вища.
ЯК ПРАВИЛО
Дружина завжди винна переді мною,
Навіть як їй зраджую з чужою жоною.
З’ЇВШИ ЯБЛУКО
Адам, побачивши, що Єва гола,
Вже не шукає раю іншого довкола.
ЗАКОН ПРИРОДИ
Щоб жінку згубити,
Слід жінку любити.
БУТАФОРІЯ
Не така вже й чортівня хвостата,
Як хотіли б того дівчата.
ХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ
Чекає Бог, що вийду на поріг,
Щоб пил струсити з ніг,
Бо стільки пройдено доріг...
Якби ж то встать я міг?
ДЖИҐУН
Чим гірш йому дружина власна,
Тим більш жона чужа прекрасна.
АТАКА Й ОБОРОНА
Атакував її коханець,
А боронив її рум’янець.
БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ ПАНА ДАНТЕ
Вів її до чистилища, вів її до неба,
А не до ліжка, як в тім була потреба.
МЕТА ВИПРАВДОВУЄ ЗАСОБИ
В погоні за ідеалом
Всіх свинств пройнялися шалом.
БРАК ТРЬОХ О
Брак оказії, оп’яніння, охоти –
Гарантія не однієї цноти.
БРАК ДОМАГАНЬ
Нічого від жони вже чоловік не вимагає –
То й сукні хай не вдягає.
ДИВУЮСЬ І ДОСІ
Дивуюсь і досі я Творцеві:
Взявши в Адама рай, не забрав Єви!
З МОТИВІВ СТАРОПОЛЬСЬКИХ
Від Амура не вберегти тобі цноти,
Бо він – крилатий, а ти – із піхоти.
З ГАЛЬЧИНСЬКОГО АБО МІЦКЕВИЧА
Ця пристрасть любовна й тебе не мине,
Бо як-не-як, а пішого крилатий дожене.
З РОЗБОРОМ
Хоч робимо дітей то тут, то там,
Але зважаючи на їх мам.
СТИМУЛ
Як стирчачі цицьки бачу,
Враз нудьгу свою утрачу.
ПРУДКІСТЬ
До роботи! –
Й зняла уже колготи.
Цнота і випадок ніч переспали –
Й цноти не стало, як вдосвіта встали.
ДІЛА ЛЮБОВНІ
Ткнув –
І заснув.
ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ
Вдень шанувать жінок? – Навіщо?
Вночі їм шана моя вища.
ЯК ПРАВИЛО
Дружина завжди винна переді мною,
Навіть як їй зраджую з чужою жоною.
З’ЇВШИ ЯБЛУКО
Адам, побачивши, що Єва гола,
Вже не шукає раю іншого довкола.
ЗАКОН ПРИРОДИ
Щоб жінку згубити,
Слід жінку любити.
БУТАФОРІЯ
Не така вже й чортівня хвостата,
Як хотіли б того дівчата.
ХАЙ БУДЕ ВОЛЯ ТВОЯ
Чекає Бог, що вийду на поріг,
Щоб пил струсити з ніг,
Бо стільки пройдено доріг...
Якби ж то встать я міг?
ДЖИҐУН
Чим гірш йому дружина власна,
Тим більш жона чужа прекрасна.
АТАКА Й ОБОРОНА
Атакував її коханець,
А боронив її рум’янець.
БОЖЕСТВЕННА КОМЕДІЯ ПАНА ДАНТЕ
Вів її до чистилища, вів її до неба,
А не до ліжка, як в тім була потреба.
МЕТА ВИПРАВДОВУЄ ЗАСОБИ
В погоні за ідеалом
Всіх свинств пройнялися шалом.
БРАК ТРЬОХ О
Брак оказії, оп’яніння, охоти –
Гарантія не однієї цноти.
БРАК ДОМАГАНЬ
Нічого від жони вже чоловік не вимагає –
То й сукні хай не вдягає.
ДИВУЮСЬ І ДОСІ
Дивуюсь і досі я Творцеві:
Взявши в Адама рай, не забрав Єви!
З МОТИВІВ СТАРОПОЛЬСЬКИХ
Від Амура не вберегти тобі цноти,
Бо він – крилатий, а ти – із піхоти.
З ГАЛЬЧИНСЬКОГО АБО МІЦКЕВИЧА
Ця пристрасть любовна й тебе не мине,
Бо як-не-як, а пішого крилатий дожене.
З РОЗБОРОМ
Хоч робимо дітей то тут, то там,
Але зважаючи на їх мам.
СТИМУЛ
Як стирчачі цицьки бачу,
Враз нудьгу свою утрачу.
ПРУДКІСТЬ
До роботи! –
Й зняла уже колготи.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Вступна стаття до перекладів віршів Альфреда Хаусмана"
• Перейти на сторінку •
"Вступна стаття до перекладів рубаї Омара Хайяма"
• Перейти на сторінку •
"Вступна стаття до перекладів рубаї Омара Хайяма"
Про публікацію