ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2020.11.26 10:55
Скидали мов дрова
палили слов’янськії гени
а душі кружляли
над холодом змучених тіл

і снігом грудневим
лягала зима на рамена
де горе закрило

Ніна Виноградська
2020.11.26 10:53
Застигла від болю пилипівська ніченька чорна,
А в хаті всі вікна посліпли, снігами он їх замело.
У повітці змовкли давно вже не труджені жорна,
Бо голод прийшов у моє слобожанське село.

Немає у матері нині для діток зернини,
Одну картоплинку щоранк

Тетяна Левицька
2020.11.26 08:54
Огорну тебе теплом,
неймовірною любов'ю,
Нахилюся над чолом
й витру смуток сивиною.
Задрімаю на плечі,
безтурботно, як дитина.
Буду вогником свічі
палахтіти безупинно.

Сергій Губерначук
2020.11.26 06:06
З-перед вістря гострого спису,
що насамперед,
стебло встигає на коліна впасти,
бо усе за законами трави:
де подихи, прояви, сік і тяжіння.

Полишивши роздірливу яму,
що довго у яр обертається,

Микола Соболь
2020.11.26 05:08
Вперше земля не пахла землею
і вперше від неї тхнуло…
З дерев погризли залишки глею*,
на продаж тягли баули…

«Ой, дайте мені хлібчика трохи,
діточкам треба щось їсти.
Двоє вчора померло в Явдохи…

Тата Рівна
2020.11.25 22:31
На подорож у минуле немає квитків
А лікар мій каже, що це шкідливо й не варто
Вертатися у місця прожитих життів
Пити щоразу ту саму вже спиту кварту

«Ніяких минулих життів. Не твоє. Забудь!» —
Спросоння шептали подушка й гіпертонія
Але я уперт

Олександр Олехо
2020.11.25 10:11
Місце гріха – душа
Місто гріхів – планета
Ось допишу віршА
Стану на шлях аскета…

Окіл живе юрба
Помстою і брехнею
Лаю в душі раба

Тетяна Левицька
2020.11.25 09:35
Була колись ти ружею,
що пнулася до неба.
Рукою хтось байдужою
зламав красиві стебла,

в землі лишивши корінця,
та навесні опісля,
пелюстям відродилася,

Микола Соболь
2020.11.25 07:24
А на душі так любо
і щастя через край.
Дай поцілую губи,
спиваючи розмай…
Таке палке кохання
буває раз в житті.
Ти перша і остання
у сонмі почуттів.

Сергій Губерначук
2020.11.25 06:09
Спи, моя радосте, цить –
бо й простирадло вже спить.

Подушки більш не вищать.
Ковдри посохли й блищать.

Навіть заснуло трюмо,
ані дзеленькне воно.

Володимир Бойко
2020.11.25 00:30
Ведмежа конституція Кроляча проституція Теляча інституція Псяча контрибуція Мавпяча еволюція Бананова революція Заяча позиція Бичача амбіція Котяча композиція Індича інквізиція Свиняча пропозиція Тхоряча опозиція

Олена Багрянцева
2020.11.24 22:17
Прогноз на завтра: вітряно і сніг.
Грудневий жаль у грудях, як загроза.
Ти нетерпляче станеш на поріг,
Укритий смогом втоми і доріг,
В моїх обіймах грітись від морозу.
Ти несміливо станеш на поріг…

Переведу годинники назад.

Олександр Бобошко Заколотний
2020.11.24 21:02
Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»,
а там товари
вже два тижні
як подорожчали.
Людей до біса. Вже розкуплено все солодке;
нестерпні черги

Іван Потьомкін
2020.11.24 19:32
Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
«У нас Дніпр – як море, де там твому Дону.
В нас хати біленькі у садочках тонуть.
В нас пісні вогнисті, наче січа, танці,
Та ж і сотник, бачиш, мов у лихоманці».
Повірила Галя клятим буз

Роксолана Вірлан
2020.11.24 17:18
Не те щоб ніч, - а радше - чорний злак....
Не те щоб злак, - а зірна зав'язь думки,
Що вплила, ненароком, - просто так,
В зіницю нашорошену відунки.

І вгледіла...і вгледіла стара,
Що блиск осінній,стовчений бісятком,
Босятком вітру - свистом по

Олександр Сушко
2020.11.24 17:03
Ви помітили, що чоловік та жінка навіть гавкають по різному? Я не кажу про силу звуку чи тональність. Зрозуміло, що у чоловіків голос набагато нижчий за частотою та амплітудою, оскільки довжина зв’язок більша, аніж у прекрасної половини статі. Я кажу про
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Епіграми, Наслідування Пародії, (1970) / Критика | Аналітика

 Роман Лубківський. Поезія на все життя!
Роман Лубківський "УКРАЇНА МОЛОДА"

Номер 145 за 10.08.2006

Сьогодні 65-річний ювілей святкує поет, перекладач, критик, голова Шевченкiвського комiтету Роман Лубківський

Алла ВЛАСОВА

Біографія Романа Лубківського — це стислий часопис мистецького життя України кінця ХХ — початку ХХІ сторіччя. Обравши літературу за найбільшу та найважливішу для себе справу, він не зраджує цьому вибору ось уже кілька десятиліть поспіль, додаючи до монументального полотна зі слів та образів свої штрихи й відтінки. І хто знає, якого «кольору» й «смаку» була б сьогодні наша література, якби не соковите, стигле, яскраве і доречне слово Романа Мар'яновича.

Закінчивши філологічний факультет Львівського університету імені Франка, Лубківський працював у видавництві «Каменяр», був заступником головного редактора журналу «Жовтень», очолював Львівську організацію Спілки письменників України. Він є автором кількох збірок — «Зачудовані олені», «Громове дерево», «Смолоскипи», «Серпневе яблуко» та інших, низки публіцистичних статей. Новизну поетики в ліриці Лубківського відзначали навіть найсуворіші критики, відсипаючи компліменти його свіжим, несподіваним, пережитим особисто образам. Історія і сучасність у поезії Романа Лубківського — це наче єдине ціле. А саму творчість поета літературознавці називають історіософічною. Прочитавши бодай дві строфи з його вірша, стає зрозуміло, що це визначення є досить влучним.

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Поезія Лубківського перекладена різними мовами світу. А сам він перекладав українською Тредіаковського, Жуковського, Міцкевича, Блока... Роман Лубківський — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1992), премії ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1979), премії ім. В. Незвала Чеського літературного фонду, премії ім. Гвездослава (ЧСФР). Заслужений діяч культури Польщі.

Дипломатична робота — ще одна пристрасть Романа Лубківського, якій він також присвятив чималий шмат свого життя. Працював послом України спочатку в Чехословацькій Республіці, а потім уже в Чехії. Ось уже рік Роман Лубківський очолює Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Вітаючи Романа Мар'яновича з ювілеєм, хочеться побажати, щоб майбутні його успіхи були ще значимішими за ті, які вже відбулися.


Лариса Кадирова,
актриса, голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд —XXI століття», член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка:

«Життя іде, його було багато... У нас із Романом Мар'яновичем був Львів, де ми разом починали, були цікаві мистецькі зустрічі, була поема «Камертон», було спілкування зі Спілкою письменників... Я дуже тішуся з того, що ми працюємо разом і сьогодні. Дуже тішуся, що в нього стільки задумів, ідей, творчих замислів — це надзвичайна, навдивовиж творча і віддана своїй справі людина. Бажаю, щоб усе задумане обов'язково відбулося. Я завжди буду поруч із ним і завжди допомагатиму. Адже навіть якщо здійсниться хоч невелика частина планів Романа Лубківського — це вже буде величезним внеском у розвиток сучасного українського мистецтва».

Дмитро Сапіга,
директор видавництва «Каменяр»:

«Каменярівці», особливо старше покоління, пам'ятають Романа Лубківського юного, стрункого, сповненого великої чуттєвості, ніжної ліричності і далеко задивленого в будущину. Він один із тих, хто прокладав глибоку борозну на ниві українського письменства, хто завжди оберігав і плекав рідне слово. Від оборони рідної мови, рідного народу до загальнолюдських обширів — такий діапазон творчих уподобань ювіляра. Тонкий лірик, пристрасний публіцист і громадський та державний діяч, майстерний перекладач, зрештою просто добра людина — таким сприймаємо його ми, сьогоднішні «каменярівці». Ми тішимось, що не одна книжка пана Лубківського побачила світ у нашому видавництві, сподіваємось і в майбутньому на дальшу тісну співпрацю. Хай Господь завжди посилає ювіляру міцне здоров'я та благополуччя.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-02-25 19:03:49
Переглядів сторінки твору 5939
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.864 / 4.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.190 / 5.22)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми АНТИПЕРСОНИ
Автор востаннє на сайті 2013.04.01 23:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-02-25 19:11:46 ]
А ось звідки ці чарівні, солов'їні рядочки!
Яка краса, яка дивовижа втіленого слова!

...Пах пилюкою сивої стріхи,
Де сніжниця зашила шпарки...
Мама прятала в ньому горіхи,
Мов у всесвіт ховала зірки.

Я — малий та досвідчений практик —
Поринав під лавки та столи.
Із солом'яних теплих галактик
Срібносяйні планети пливли.

(Роман Лубківський, «Біль»).

Потрібно шукати ще, і надихатись - Вчитись, вчитись, і ще раз учитись! - Як казав колишній поводир - Бо марксизм не догма, а керівництво ділами (високих Комітетів?)