ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Станіслава Єжи Лєца
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 15
НІЯК НЕ ПОЗБУТИСЬ
Побуть наодинці з собою так ні разу й не випадало:
Почуття гумору не покидало.
ВЕСЕЛКА -- Й ТА ЧОРНО-БІЛА
Настільки похмура пора у житті наступила,
Що веселка – вже й та чорно-біла.
БУДЬТЕ ОБАЧНІ
Слід буть обачним, як мрії вибираються,
Адже інколи вони збуваються.
ЦЕ ВЖЕ НЕСТЕРПНО
Безсоння і бездумство –
Що за кошмар і безумство!
МЕТАМОРФОЗА
Навіть колишня людина, як сваришся з нею,
Може виявитись теперішньою свинею.
ДОБРЕ, ЩО ЛЮБОВ НЕ ВІЧНА
Якби любов була вічна, а не на строк,
То з чого б тоді жили решта жінок?
ЗАВАЖАЮТЬ АМБІЦІЇ
Інколи, щоб оцінить ситуацію,
Слід позбутись думки, що маєш рацію.
РЕЗУЛЬТАТ ТОЙ ЖЕ
Завдяки пекельним машинам най-
достойніші теж відправились в рай.
СЕКРЕТ БЕЗСМЕРТЯ
Безсмертя лиш той сподобився,
Хто взагалі не родився.
ВИЙШЛИ З ПОЛОЖЕННЯ
Явившись перед юрбою,
Вони прикрили стид ганьбою.
НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ
Часто очі мене вдаль вести хочуть,
А ноги, як це чують, аж зубами скрегочуть.
У СЛУГ МОЖЛИВОСТЕЙ БІЛЬШЕ
Важить більше жерцям один уклін,
Ніж перед божеством весь день схиляння колін.
НЕ ЗАВЖДИ СМІХ ОЗНАКА ВТІХ
Чи ж міг сповна відчуть я втіху,
Як дрож пробрала від власного сміху.
СОБІ В ЗБИТОК
“Небезпечні думки у вас!” – кажуть мені строго.
Для кого? Хіба що для мене самого.
МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ
Мистецтво із чотирьох стін кімнати
Прагне на волю – й потрапляє за грати.
ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ
У деяких державах складає таємницю
Й те, що устрій в них нагадує в’язницю.
ВЖЕ КРАЩЕ БУТЬ ГЛУХИМ
Влетить у вухо ненароком,
А вийде боком.
ПРАВДА І БРЕХНЯ
Остався від правди один лиш скелет,
А м’ясо пішло все брехні на бенкет.
У КОЖНОГО СВОЯ ДОЛЯ
Жертвами буть не всі сподобляються:
І кати ще нерідко трапляються.
ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВСЬОГО
Для декого й небуття
Трансформується в спосіб життя.
ПИТАННЯ МАЙЖЕ РИТОРИЧНЕ
Чи може стать генієм дитина,
Зачата від кретина?
І ВСЕ ДАРМА
Співав собі турецькі колискові,
Та заснуть так і не зміг, бо не розумів мови.
НЕ ДОПОМОЖЕ Й ПОЛІЦІЯ
В голові його одна ерудиція,
А власної думки не знайде й поліція.
НУ Й ГОЛОВИ В БЕЗГОЛОВИХ!
Ех, трахнуть би києм дубовим
По башці усім цим безголовим!
ЩЕ ГІРШ
Погано, як олігархія,
Але ще гірш хулігархія.
КОЖЕН РОЗУМІЄ ПО-СВОЄМУ
“Карлики ростуть!” –
Від оптимістів й від песимістів чуть.
БЕЗ ЗАЙВИХ РОЗДУМІВ
Не зупинивсь на роздоріжжі – в світи широкі
Він рушив одразу на всі чотири боки.
МАСКУВАННЯ
Це лис, та, щоб не здогадались кури,
Перевдягнутий вовком в овечій шкурі.
ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
Перша людина говорить не вміла.
Зате вона звірів розуміла.
ДАХ НАД ГОЛОВОЮ
Іноді лиш в пантеоні герою
Дістається дах над головою.
ВАГАТИСЬ ЧИ СУМНІВАТИСЬ
Не впевнений, якщо чесно зізнатись,
Навіть чи варто сумніватись.
КРАЙНІЙ ЗАСІБ
Якщо не зміг переконать,
То треба доконать.
ЯК ХОЧ, ТАК І РОЗУМІЙ
“Віддамо катам належне...” –
Поле для фантазії безмежне.
ПРЕТЕНЗІЇ ТУТ ЗАЙВІ
Не дорікайте варті,
Що відстала іще на старті.
ЗУСИЛЛЯ БУЛИ НЕ МАРНІ
Вдалось йому після років навчань
Сховать невігластво під шаром знань.
ЖНИВА ІСТОРІЇ
Багатий врожай з історії полів:
Повні корзини голів.
ПЕРЕМОГА ПРОЛЕТАРІАТУ
Пролетаріат перемагає – й це найгірш,
Бо його стає все більш.
ВТІК, ТА НЕ В ТОЙ БІК
Він від розуму й логіки втік,
Й добре б ще, якби в мудрості бік.
ВІДХІД В МАЙБУТНЄ
Люди, що зробили щось путнє,
Відходять в майбутнє.
ЧИ ДОЧЕКАЄМОСЬ?
Світ розумнішає потроху,
Й триває це вже не одну епоху.
ЄДНАННЯ ОДИНИЦЬ
Ідеал, що символізує міць –
Єднання одиниць.
Побуть наодинці з собою так ні разу й не випадало:
Почуття гумору не покидало.
ВЕСЕЛКА -- Й ТА ЧОРНО-БІЛА
Настільки похмура пора у житті наступила,
Що веселка – вже й та чорно-біла.
БУДЬТЕ ОБАЧНІ
Слід буть обачним, як мрії вибираються,
Адже інколи вони збуваються.
ЦЕ ВЖЕ НЕСТЕРПНО
Безсоння і бездумство –
Що за кошмар і безумство!
МЕТАМОРФОЗА
Навіть колишня людина, як сваришся з нею,
Може виявитись теперішньою свинею.
ДОБРЕ, ЩО ЛЮБОВ НЕ ВІЧНА
Якби любов була вічна, а не на строк,
То з чого б тоді жили решта жінок?
ЗАВАЖАЮТЬ АМБІЦІЇ
Інколи, щоб оцінить ситуацію,
Слід позбутись думки, що маєш рацію.
РЕЗУЛЬТАТ ТОЙ ЖЕ
Завдяки пекельним машинам най-
достойніші теж відправились в рай.
СЕКРЕТ БЕЗСМЕРТЯ
Безсмертя лиш той сподобився,
Хто взагалі не родився.
ВИЙШЛИ З ПОЛОЖЕННЯ
Явившись перед юрбою,
Вони прикрили стид ганьбою.
НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ
Часто очі мене вдаль вести хочуть,
А ноги, як це чують, аж зубами скрегочуть.
У СЛУГ МОЖЛИВОСТЕЙ БІЛЬШЕ
Важить більше жерцям один уклін,
Ніж перед божеством весь день схиляння колін.
НЕ ЗАВЖДИ СМІХ ОЗНАКА ВТІХ
Чи ж міг сповна відчуть я втіху,
Як дрож пробрала від власного сміху.
СОБІ В ЗБИТОК
“Небезпечні думки у вас!” – кажуть мені строго.
Для кого? Хіба що для мене самого.
МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ
Мистецтво із чотирьох стін кімнати
Прагне на волю – й потрапляє за грати.
ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ
У деяких державах складає таємницю
Й те, що устрій в них нагадує в’язницю.
ВЖЕ КРАЩЕ БУТЬ ГЛУХИМ
Влетить у вухо ненароком,
А вийде боком.
ПРАВДА І БРЕХНЯ
Остався від правди один лиш скелет,
А м’ясо пішло все брехні на бенкет.
У КОЖНОГО СВОЯ ДОЛЯ
Жертвами буть не всі сподобляються:
І кати ще нерідко трапляються.
ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВСЬОГО
Для декого й небуття
Трансформується в спосіб життя.
ПИТАННЯ МАЙЖЕ РИТОРИЧНЕ
Чи може стать генієм дитина,
Зачата від кретина?
І ВСЕ ДАРМА
Співав собі турецькі колискові,
Та заснуть так і не зміг, бо не розумів мови.
НЕ ДОПОМОЖЕ Й ПОЛІЦІЯ
В голові його одна ерудиція,
А власної думки не знайде й поліція.
НУ Й ГОЛОВИ В БЕЗГОЛОВИХ!
Ех, трахнуть би києм дубовим
По башці усім цим безголовим!
ЩЕ ГІРШ
Погано, як олігархія,
Але ще гірш хулігархія.
КОЖЕН РОЗУМІЄ ПО-СВОЄМУ
“Карлики ростуть!” –
Від оптимістів й від песимістів чуть.
БЕЗ ЗАЙВИХ РОЗДУМІВ
Не зупинивсь на роздоріжжі – в світи широкі
Він рушив одразу на всі чотири боки.
МАСКУВАННЯ
Це лис, та, щоб не здогадались кури,
Перевдягнутий вовком в овечій шкурі.
ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
Перша людина говорить не вміла.
Зате вона звірів розуміла.
ДАХ НАД ГОЛОВОЮ
Іноді лиш в пантеоні герою
Дістається дах над головою.
ВАГАТИСЬ ЧИ СУМНІВАТИСЬ
Не впевнений, якщо чесно зізнатись,
Навіть чи варто сумніватись.
КРАЙНІЙ ЗАСІБ
Якщо не зміг переконать,
То треба доконать.
ЯК ХОЧ, ТАК І РОЗУМІЙ
“Віддамо катам належне...” –
Поле для фантазії безмежне.
ПРЕТЕНЗІЇ ТУТ ЗАЙВІ
Не дорікайте варті,
Що відстала іще на старті.
ЗУСИЛЛЯ БУЛИ НЕ МАРНІ
Вдалось йому після років навчань
Сховать невігластво під шаром знань.
ЖНИВА ІСТОРІЇ
Багатий врожай з історії полів:
Повні корзини голів.
ПЕРЕМОГА ПРОЛЕТАРІАТУ
Пролетаріат перемагає – й це найгірш,
Бо його стає все більш.
ВТІК, ТА НЕ В ТОЙ БІК
Він від розуму й логіки втік,
Й добре б ще, якби в мудрості бік.
ВІДХІД В МАЙБУТНЄ
Люди, що зробили щось путнє,
Відходять в майбутнє.
ЧИ ДОЧЕКАЄМОСЬ?
Світ розумнішає потроху,
Й триває це вже не одну епоху.
ЄДНАННЯ ОДИНИЦЬ
Ідеал, що символізує міць –
Єднання одиниць.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 16"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
• Перейти на сторінку •
"Станіслав Єжи Лєц Незачесані думки 14"
Про публікацію