ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
17:27
Біжу до себе крізь туман...
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
Крізь дощ біжу, крізь пересуди…
Біжу один… самообман -
Такі ми вже музиколюби.
Нема розмов, одні пісні
І без кінця і без початку…
Чи то двірні, чи то лісні -
Колись згодяться на посадку…
2024.03.28
17:01
Михайло в тіснім кубрику сидів.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
Там, нагорі негода лютувала.
Хоч лютий та зима не відступала
І вітер дико у трубі гудів.
У кубрику, хоч тепло й не було
Та все ж тепліше, вітер не проймає.
Сидить Михайло, а думки у краї,
Де рідне загубилося село.
2024.03.28
14:27
Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
2024.03.28
14:03
Минуле вже не повернути.
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
Що гіркі плоди гріха, що гіркі ті муки.
Я знаю лише роки дадуть забути мої гріхи на сповіді,
Бо демон не може знати ані думок,
ані глибин моєї душі
А може не забуду свої гріхи,
Бо демон не дасть забути
Ті приховані гріх
2024.03.28
13:26
Стікаю лавою
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
ув океан віршастості,
де вправно плаваю
без акваланга й ластів я.
В роздолля римами
полуменисто дмухаю.
Чуття нестримані
2024.03.28
13:12
Харківські сльози, серпневі краплинки,
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
Ллються на листя живе.
Хмарка у небі, як біла хустинка,
Тихо в майбутнє пливе.
Харківські сльози - це звуки тривоги,
Ті, що розколюють сон.
Харкове! Буде твоя Перемога!
2024.03.28
11:28
Все залежить - де і з ким…
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
Хто і що запропонує…
- А чому вас поміж тим
Хто небудь не замалює?
Все залежить від числа
І від вашої вимови…
- А чому якась строфа
2024.03.28
10:38
Герой цього вірша - сучасний французький драматург, письменник і філософ Ерік-Емманюель Шмітт.
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
До речі, у його п‘єсі «Загадкові варіації», що з незмінним успіхом іде на сцені київського Молодого театру, одну з головних ролей першим зіграв у свій час Ален
2024.03.28
08:14
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
2024.03.28
05:54
Небо досміялося до сліз.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
Тиша верховодила до грому, –
Жінці відмовляю навідріз
Навіть носа висунути з дому.
Блискає у хмарах і гримить
Гучно та невисоко, – надворі
Сірості скорилася блакить
І сьогодні не отак, як вчора.
2024.03.27
22:08
Не може бути чоловік поганим, якщо із птаством розмовляє спозарана.
Достоту не відомо ще, по кому потомні вивчатимуть нашу епоху:
по президентах чи по тобі самому?
Ні, не регочучи на кутні, а з болем в серці можна й гудить,
бажаючи добра в майбутнім.
2024.03.27
22:03
Так пахло небом, небом пахло так,
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
Коли разом ми випурхнули в поле…
Уперше цілувалися, відтак
Тут буде, вибачай, не до престолу…
Такими ідучи у білий світ
Блукати внім не довго, запевняю:
Весна і є той самий свіжий хіт,
Яким ідуть удвох до свого ра
2024.03.27
22:00
На згарищах відлуння тих страхіть…
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
Ще й запевнятимуть в любові повоєнній
Дай Боже нашим правнукам узріть
Що це той самий приспів від Гієни…
І діда заспівали і мене
Свої й чужі, ну словом - потруїли…
А ми ще ті… і нам не "каби де…"
У нас свої для
2024.03.27
10:27
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
2024.03.27
08:44
Краплин дрібних у ранку сірім дотик,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
І слід вологий на долоньках трав.
Та світить кущ, що видається жовтим,
Загубленим з учора клаптем шовку,
Який від сонця вітер відірвав.
Застлало небо, й дОнизу провисло
Суцільне підволожене сукно,
2024.03.27
07:22
Ядро душі жагуче –
пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пашить металів сплав.
Почав клектати гучно
вулкан, що довго спав.
Був вкритий шаром криги,
але прорвав той шар,
зірвав з душі вериги
у поблиску Стожар.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Поеми
/
Кінець Древності, епос
Всі примітки. Кінець Древності
Всі примітки
Вступ Приведений текст належить 125 главі “Книги мертвих”. Книга мертвих - ( др. єгипетською - "Книга виходу днем", тобто "Книга воскресіння") – загальна назва папірусних сувоїв, котрі супроводжували померлого в його мандрівках загробним світом, окремі формули з цих настанов відносяться до глибокої древності і знаходять паралелі в "Текстах саркофагів" кінця III тис. до Р.Х. Численні тексти подібного роду зустрічаються в гробницях Нового Царства (епоха життя древнього Єгипту 1580 – 1085 роки до н.е.).
1. Дві Істини – ім'я богині справедливості Маат в подвійному числі. На Великому її Дворі
звершував свій суд Унефер, буквально “Блага істота”, епітет Осіріса-Усера.
2. Сорок два бога - можливо, по числу єгипетських областей - сепат (номів). Знання імен богів у всіх народів нібито давало можливість для магічної влади над ними.
3. Блага Сутність (др.єг.) - блага істота, епітет Усера (Осіріса). Осіріс – (др.єг. - Усер) староєгипетське божество – втілення померлого царя, що повернувся із загробного світу. Бог умираючої і воскреслої затим природи.
4. В місці Істини - в храмі чи некрополі.
Бену (др.єг.) – древнє єгипетський міфологічний образ священного птаха, - уособлював схід сонця, прототип (предтеча) фенікса. Описана історія з бену, на думку автора, могла відбуватися не пізніше 45000 років до н.е.
5. Володар Дихання - бог, який дарує життя; тут - Осіріс.
6. Он (др.єг.) - інакше Геліополь, місто в Древньому Єгипті, головне місто 13-го сетапу (ному) Нижнього Єгипту. Знаходилося трохи північніше нинішнього Каїру.
7. Око Гора - було втрачено Гором в битві із Сетом за трон Осіріса, але магічно відтворене Тотом. "Ціле" Око підносить Гор у жертву Осірісу, тим самим оживляючи його.
8. Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини Річки (Нілу), оброблена, люба.
9. Велике Море – Середземне море.
10. Пераа (др.єг.) - дослівно Великий Палац, Великий Дім - непряма назва царя, щоби не вимовляти його титул, котрий був під табу (забороненим для вживання). Фараон – сучасна передача виразу “Пераа”.
11. Аменхотеп – син Фараона, майбутній Фараон Аменхотеп ІV, пізніше Ехнатон.
12. Рех Хету (др.єг.) - мудрець, людина, що пізнала природу речей.
13. Урей – зображення священного Змія, символу влади Пераа.
14. Круг Тота - зодіакальний круг. Тот (др.єг.) – у древньоєгипетській міфології бог Місяця, мудрості і письма, - головний писар у судній залі Усера (Осіріса), повелитель книг. Цілком імовірно продовжив своє “життя” за античних часів в образі Гермеса.
15. Унефер (др.єг.) - блага істота, епітет Усера (Осіріса). Осіріс (др.єг. - Усер) староєгипетське божество – втілення померлого царя і воскреслого царя. Бог умираючої і воскреслої природи.
16. Перніт (др.єг.) - в Єгипті друга частина року – 4 перші місяці року, коли відбувалась сівба, йшло зростання і визрівання злаків.
17. Сопдет (др.єг.) – пізніше Сотіс, зірка Сиріус. Стає видимою на початку липня - вказувала древнім на близький розлив Ріки.
18. Тібі, мехір (др.єг.) – відповідно 5 і 6 порядкові місяці древньоєгипетського календаря. Не збігання календарного і сонячного року пояснюються відсутністю високосної поправки.
19. Перніт (др.єг.) - в Єгипті друга частина року – 4 перші місяці року, коли відбувалась сівба, йшло зростання і дозрівання.
20. Сонце на крузі Тота – зодіакальний рух при прецесії рівнодення (сталий рух землі довкола Сонця, під впливом місяця).
21. Хепер – (др.єг.) скорпіон.
22. Усер, Ісет (др.єг.) - Осіріс, Ісіда. Ісіда – староєгипетська богиня родючості, сестра і дружина Усера, мати Гора і як така – покровителька царської влади.
23. Див Ахет – водопілля.
24. Сет (др.єг.) - у древньоєгипетській міфології бог покровитель царської влади. Пізніше бог зла. Вбив брата – Осіріса, якого Гор і воскресив.
25. Гор (др.єг.) – міфологічний син Осіріса й Ісіди, древнє ім'я божества сонця, Гор – також титул староєгипетських царів.
26. Апіс - (др.єг.) священний бик – божество.
27. Амон-Ра (др.єг.) - божество міста Уасета (Фасету, Фів) - Амон, затим верховне божество Єгипту, покровитель царської влади.
28. Нун – початкове космічне божество, уособлення первинного водного хаосу.
29. Атум – початково головний бог 13-го ному (області) в Нижньому Єгипті, зображувався в подвійній короні володаря Кемет.
30. Ра (др.єг.) – староєгипетський бог сонця.
31. Ріка – власне, мова йде про річку, яку сьогодні називають Нілом. З великої тому, що це була єдина річка Древнього Єгипту , і тому звали її просто – Ріка.
32. Кушити – (др.єг.) в даному тексті полоненні з Кушу – жителі Нубії.
33. Старий храм Сонцю - йдеться про древній храм Сонцю, на місці якого в описуваний час почали зводити новий - Амону. Це місце, на околиці Уасету, нині називається Луксор і відоме грандіозними залишками комплексу храмів Амона.
34. Аменхотеп III – цар Єгипту часів Нового царства (1580-1085 роки до Р.Х.) батько Ехнатона (Аменхотепа IV), на троні з 1408 по 1372 роки до н.е.
35. Хети – древній народ, що жив на території сучасної Туреччини, східніше від Троади - від побережжя Чорного моря до Кархемишу на півдні. Розбиті народами моря (греки, лівійці і інші) біля 1240 року до н.е.
36. Уасет (Фасет, Фіви) – столиця Єгипту за доби Середнього та Нового царства (2120 - 1085 роки до н.е.).
37. Ханаан – в описуваний період загальне означення Палестини, Сирії (Сур), Фінікії - останні три назви з’явилися значно пізніше.
38. В епоху пірамід – мається на увазі період правління Хуфу, Хафра, Менкаура – фараонів четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), які звели відомі піраміди в Гізі, і більше відомі, як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
39. Час рівнодення, другий - “весняне” рівнодення. Так, як календарний рік у древньому Єгипті починався зі сходження Сопдета - Сотіса (Сиріуса) і початком розливу Нілу (в наші дні Сиріус сходить – стає видимим - в Єгипті на початку липня), - то першим календарним рівноденням було “осіннє”. Важливо, що в Кемет у році було тільки три пори - зв’язані з кліматом і поведінкою Нілу. Рік починався з часу Ахет водопілля – розливу і входження ріки назад в русло (4 місяці) - з сівбою, далі тривав Перніт – з визріванням і початком збору урожаю (4 місяці), затим період Шему – сухості – закінчення жнив і пекельної спеки з жарким вітром пустелі, хамсином.
40. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
41. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
42. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
43. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
44. Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
45. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
46. Маа херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
47. Ес (др.єг.) - чоловік.
48. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
49. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
50. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
51. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
52. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
53. Харемху (др.єг.) – Ха-Рем-Ху - "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
54. Птах Гора – сокіл.
55. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
56. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
57. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет.
58. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
59. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
60. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
61. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
62. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
63. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
64. Дев’ятка храмів – в честь дев’ятки початкових богів в місті Оні. Це Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Усер, Ісет, Сет, Нефтіда.
65. Правитель сепату – в древньому Єгипті спадкоємний правитель області (пізніше ному).
66. Секот (др.єг.) – Червоне море.
67. Абу (др.єг.) - слон.
68. Тум (др.єг.) – він же Атум.
69. Елам – Еламська долина на річці Тигр, ймовірне місце Райського Саду (інше ніби на рівнинах перед Чечнею), що з Вавілонських поем попав до хебрейських.
70. Хека-Анедж (др.єг.) – назва 13-ої області (ному) Нижнього Єгипту. Столиця Он.
71. Кардуніяш (др.єг.) – назва Вавілонського царства в листуваннях Аменхотепів.
72. Сепат (др.єг.) – область, структурна частина Кемет, за греків – ном.
73. Туті (др.єг.) – назва місяця.
74. Бібл – древнє місто-царство на побережжі Середземного моря.
75. Беліт – вона ж Баалат-Гебал, Іштар, Астарта - велика богиня, в пізніші часи мати і дружина бога Адоніса, в описуваний період була пов’язана з культом Думузі (Таммуза), вважалася дружиною і сестрою бога неба Ваала, богинею родючості і материнства (як Іштар, Істар, Астарта в стародавньому Шумері, Вавилонії, Ассирії), (як Анат, Аштарт, Ашерат, Астарта в стародавній Сирії, Фінікії, Ханаані), цариця небесна.
76. Інпу (др.єг.) – пізніше Анубіс - бог з країни мертвих, покровитель померлих і обряду бальзамування.
77. Шардана, шекелеша, (др.єг.) – жителі Сардинії, Кіпру.
78. Ахайва (др.єг.) – древні греки, ахейці.
79. Кефтіу (др.єг.) – жителі о. Кріт часів міноського царства.
80. Кнос – древнє місто, в останній час свого існування - столиця Міноського царства на Кріті.
81. Арвад –древнє місто-царство на побережжі Середземного моря, на території Фінікії.
82. Ашерат – див. Беліт
83. див Мардук-Бел. 98
84. Зикурат – ступінчата піраміда.
85. Аляшія – невеличке царство в описуваний період, в нижній течії річки Оронт.
86. Мітані - царство, в описуваний період знаходилося на території верхньої течії Євфрату, трохи нижче хетського Кархемишу.
87. Ашшур – або Ассур – верховний бог у віруваннях стародавніх ассірійців, а також назва держави ассірійців.
88. Гілухепа – дівоче ім'я цариці Тейє, дружини Аменхотепа ІІІ, котра була родом з Мітані.
89. Калимасин – цар Кардуніашу, в описуваний період передав владу над Вавілоном синові - Кадашман-Енлілю.
90. Ерпатр (єг.) - офіційний спадкоємець і не обов’язково Пераа, але і інших високопоставлених сановників.
91. Сін – Вавілонський бог Місяця. Найбільш відомі храми в Урі і Харані (знаходився на притоці Євфрату - Нар-Белі).
92. Вавілонський цар – Хаммурапі - мається на увазі, що під тиском з боку Хаммурапі відбулося переселення деяких впливових родів з Уру, пізніше описане і в Старому Завіті. До речі, тільки після зруйнування храму Сін (десь на 2300 років пізніше описуваних подій) ісламу вдалося отримати владу над цим містом(Хараном).
93. Шамаш – в старовавилонській релігії бог сонця.
94. Кадашман-Енліль – син Калимасина - цар Кардуніяшу.
95. Мардук-Бел – з часів Хаммурапі – Мардук є богом Вавілонського царства. Це бог весняного сонця, який переміг первинний хаос, - за переказами був творцем, визволителем, спасителем, йому присвячувався бик – Бел. Мардук замінив собою попередніх “героїв”, точно повторивши їх подвиги. Власне, першою створення світу ( зі всіх старих текстів) описує вавілонська поема “Енума Еліш”, де бога Абзу і його дружину – потворну богиню хаосу – Тіамат, вбивають їхні діти під керівництвом бога Еа. Потім чудовисько перемагає Ваал (Левіафана), в шумерів це вправно зробив Енліль, якого при Хаммурапі і зробили Мардуком. Самого Мардука змінив потім Ашшур – при ассірійцях. Пізніше переможно бореться з Левіафаном Ягве, і, навіть, святий Георгій. До речі, спокусником “Адама” і “Єви” в найдревнішому месопотамському міфі виступає бог Еа.
96. Супілуліум – в описуваний час цар хетів.
97. Кархемиш – Кархемиш – в описувані часи хетське місто, на березі Верхнього Євфрату, над царством Мітані.
98. Шінар – древнє шумерська назва краю в гирлі Тигру і Євфрату.
99. Агаде – інакше Аккад, стародавня держава в Міжріччі.
100. Саргон – цар Шумеро-Аккадського царства - 2360-2305 роки до н.е.
101. Хаммурапі – Близько 1800 року до н.е. заснував могутню вавілонську імперію. Видатний завойовник і законодавець.
102. Марі – царство, що існувало в кінці III-го тисячоліття до Р.Х., між верхнім Євфратом і Ханааном. До складу держави один час входило і місто Харан (імовірно тоді, коли до Харану прибув рід біблійного Фарри). В листуванні держави Марі згадуються міста Нахура, Фаррахи, Саруги і Фалеки - схожі на імена Авраамових родичів, згадуються там і племена Авамрам, Іакоб-ель, Веніамін. Марі була зітерта з лиця землі вавілонськими військами в часи перших спадкоємців Хаммурапі.
103. Мардук – див. Мардук-Бел.
104. Хебреї – власне і перекладається, як люди з-за ріки.
105. Ур – древнє шумерське місто в колишній дельті Євфрату.
106. Гільгамеш – основний герой шумерського епосу, володар одного з шумерських царств-міст – Урука.
107. Еа - древнє вавілонський бог води і моря.
108. Іштар – див. Беліт.
109. Ану – ассіро-вавілонський бог неба, дослівно “Отець” – батько богів.
110. Німмах - древнє вавілонська богиня-мати.
111. Таммуз – вавілонський, ранній фінікійський “спаситель”, в Фінікії більше знаний як Ешмун, - божество рослинності, щороку восени вмирає і воскресає на весні. Народився на зимове сонцестояння - культ з IV тис. до н.е.
112. Утнапіштім – у шумерських сказаннях праведник, що чудесно врятувався від загибелі під час потопу в Межиріччі, широко відомий, як Ной.
113. Нашир – гора Арарат.
114. Лаван – мешкавший поблизу Харану біблійний герой, родич Ісаака, що взяв до себе робітником сина Ісака Якова на сім, а потім ще сім років роботи за право женитися на одній із його дочок.
115. Три вожді гіксосів – з написів на скарабеях – імена вождів гіксосів – Анатер, Хіан, Якобер.
116. Іркалла – (Іркалла-Нергал) володар смертного мороку, чоловік Ерешкігаль.
117. Ерешкігаль – вавілонська богиня, володарка підземного царства.
118. Куту – столиця підземного царства по-вавілонськи.
119. Аснамір – похітлива примара, одна із дійових осіб вавілонського епосу. Була надіслана богом Еа у пекло з метою порятунку богині Іштар.
120. Кіфара – острів Кріт, Міноське царство.
121. Аменті (др.єг.) – буквально “західний”, термін вживався у стародавніх єгиптян для визначення загробного світу, царства мертвих.
122. Храм Сіна в Урі – зикурат Наннар Сін.
123. Нефтіда – сестра Усера і Ісет, - богиня пустелі, неродючої землі.
124. Хамсин – сухий гарячий південно-східний вітер в Північній Африці з кінця квітня до початку червня (40 днів).
125. Риби, що з'їли не знайдений кавалок Осіріса. До наших днів дійшли наступні назви цих риб - Lepidotus, Phagrus, Oxyrihchus. Споживання цих риб у Кемет було заборонено.
126. Атон (др.єг.) – початково Бог сідаючого сонця, сонця на заході, пізніше в часи Ехнатона набув абсолютного монотеїстичного значення, - перший відомий достовірний факт монотеїзму.
127. Мутемуа (др.єг.) – мати фараона Аменхотепа III, нібито народженого непорочно.
128. Неф – один з др. єгипетських богів.
129. Анкх (др.єг.) – ієрогліф життя, у виді хреста з кругом нагорі. Символ божественності, атрибут богів, який вони вручали царям.
130. Утен, дебен (др.єг.) – грошей в описуваний період ще не було, був натуральний обмін, який прекрасно влаштовував усіх на той час, але при тому, що гуску можна було обміняти на зерно, чи худобу на деревину, - був встановлений еталон відносної вартості товарів. В часи Нового царства таким еталоном вартості стала спіраль з мідного проводу, що називалась “Утен”, цей еталон навіть мав свій ієрогліфічний знак. “Утен”, зазвичай, не переходив з рук в руки. Другою одиницею вартості в описуваний період був дебен, це слово спочатку значило “кільце”, але з часом воно стало значити не сам предмет, а його вагу. Вага – 91 грам.
131. Ахатетон (др.єг.) – буквально “Місто Сонячного обрію”, столиця царства Аменхотепа IV (Ехнатона) з 1370 по 1352 роки до н.е.
132. Ахет (др.єг.) – повноводдя, водопілля.
133. Ехнатон (др.єг.) – буквально – “Щит Атона” - Аменхотеп IV узяв це ім’я при зміні віри.
134. Гошен – (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.
135. Хоремхеб – колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона і нищить сліди “єретика”.
136. Шему (др.єг.) – час сухості – закінчення жнив, час пекельної спеки з жарким вітром пустелі.
137. Ейє – (1345 – 1340 роки до н.е.) – останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона, жрець Амона –Ра, короткий час був Пераа країни.
138. Тутанхатон (др.єг.) – пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до н.е. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.
139. Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.
140. Троада – місцевість Середземномор’я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.
141. Рамзес I – Пераа (1314 – 1312 роки до н.е.) - спочатку воєначальник і візир Пераа Хоремхеба, - засновник XIX династії, батько Сеті.
142. Сеті I – Пераа (1312 – 1298 роки до н.е.) поновлює володіння в Ханаані, захоплює у хетів Кадеш.
143. Ерпатр Рамзес – наслідний принц, в майбутньому цар Рамзес II (1298 – 1235 роки до н.е.) – син Сеті I.
144. Фрагмент молитви Мернептаху (др.єг.) – фараону.
145. Мернептах – фараон (1235-1224 до н.е.), син Рамзеса II (1298 – 1235 до н.е.), відбиває навали “народів моря”, найбільш імовірно саме при ньому відбувається вихід Мойсея з Єгипту.
146. Рамзес II – син Сеті I, Пераа (1298 – 1235 роки до н.е.) великий завойовник. При ньому підписаний перший з відомих міжнародних договорів ( з хетами).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Всі примітки. Кінець Древності
Всі примітки
Вступ Приведений текст належить 125 главі “Книги мертвих”. Книга мертвих - ( др. єгипетською - "Книга виходу днем", тобто "Книга воскресіння") – загальна назва папірусних сувоїв, котрі супроводжували померлого в його мандрівках загробним світом, окремі формули з цих настанов відносяться до глибокої древності і знаходять паралелі в "Текстах саркофагів" кінця III тис. до Р.Х. Численні тексти подібного роду зустрічаються в гробницях Нового Царства (епоха життя древнього Єгипту 1580 – 1085 роки до н.е.).
1. Дві Істини – ім'я богині справедливості Маат в подвійному числі. На Великому її Дворі
звершував свій суд Унефер, буквально “Блага істота”, епітет Осіріса-Усера.
2. Сорок два бога - можливо, по числу єгипетських областей - сепат (номів). Знання імен богів у всіх народів нібито давало можливість для магічної влади над ними.
3. Блага Сутність (др.єг.) - блага істота, епітет Усера (Осіріса). Осіріс – (др.єг. - Усер) староєгипетське божество – втілення померлого царя, що повернувся із загробного світу. Бог умираючої і воскреслої затим природи.
4. В місці Істини - в храмі чи некрополі.
Бену (др.єг.) – древнє єгипетський міфологічний образ священного птаха, - уособлював схід сонця, прототип (предтеча) фенікса. Описана історія з бену, на думку автора, могла відбуватися не пізніше 45000 років до н.е.
5. Володар Дихання - бог, який дарує життя; тут - Осіріс.
6. Он (др.єг.) - інакше Геліополь, місто в Древньому Єгипті, головне місто 13-го сетапу (ному) Нижнього Єгипту. Знаходилося трохи північніше нинішнього Каїру.
7. Око Гора - було втрачено Гором в битві із Сетом за трон Осіріса, але магічно відтворене Тотом. "Ціле" Око підносить Гор у жертву Осірісу, тим самим оживляючи його.
8. Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини Річки (Нілу), оброблена, люба.
9. Велике Море – Середземне море.
10. Пераа (др.єг.) - дослівно Великий Палац, Великий Дім - непряма назва царя, щоби не вимовляти його титул, котрий був під табу (забороненим для вживання). Фараон – сучасна передача виразу “Пераа”.
11. Аменхотеп – син Фараона, майбутній Фараон Аменхотеп ІV, пізніше Ехнатон.
12. Рех Хету (др.єг.) - мудрець, людина, що пізнала природу речей.
13. Урей – зображення священного Змія, символу влади Пераа.
14. Круг Тота - зодіакальний круг. Тот (др.єг.) – у древньоєгипетській міфології бог Місяця, мудрості і письма, - головний писар у судній залі Усера (Осіріса), повелитель книг. Цілком імовірно продовжив своє “життя” за античних часів в образі Гермеса.
15. Унефер (др.єг.) - блага істота, епітет Усера (Осіріса). Осіріс (др.єг. - Усер) староєгипетське божество – втілення померлого царя і воскреслого царя. Бог умираючої і воскреслої природи.
16. Перніт (др.єг.) - в Єгипті друга частина року – 4 перші місяці року, коли відбувалась сівба, йшло зростання і визрівання злаків.
17. Сопдет (др.єг.) – пізніше Сотіс, зірка Сиріус. Стає видимою на початку липня - вказувала древнім на близький розлив Ріки.
18. Тібі, мехір (др.єг.) – відповідно 5 і 6 порядкові місяці древньоєгипетського календаря. Не збігання календарного і сонячного року пояснюються відсутністю високосної поправки.
19. Перніт (др.єг.) - в Єгипті друга частина року – 4 перші місяці року, коли відбувалась сівба, йшло зростання і дозрівання.
20. Сонце на крузі Тота – зодіакальний рух при прецесії рівнодення (сталий рух землі довкола Сонця, під впливом місяця).
21. Хепер – (др.єг.) скорпіон.
22. Усер, Ісет (др.єг.) - Осіріс, Ісіда. Ісіда – староєгипетська богиня родючості, сестра і дружина Усера, мати Гора і як така – покровителька царської влади.
23. Див Ахет – водопілля.
24. Сет (др.єг.) - у древньоєгипетській міфології бог покровитель царської влади. Пізніше бог зла. Вбив брата – Осіріса, якого Гор і воскресив.
25. Гор (др.єг.) – міфологічний син Осіріса й Ісіди, древнє ім'я божества сонця, Гор – також титул староєгипетських царів.
26. Апіс - (др.єг.) священний бик – божество.
27. Амон-Ра (др.єг.) - божество міста Уасета (Фасету, Фів) - Амон, затим верховне божество Єгипту, покровитель царської влади.
28. Нун – початкове космічне божество, уособлення первинного водного хаосу.
29. Атум – початково головний бог 13-го ному (області) в Нижньому Єгипті, зображувався в подвійній короні володаря Кемет.
30. Ра (др.єг.) – староєгипетський бог сонця.
31. Ріка – власне, мова йде про річку, яку сьогодні називають Нілом. З великої тому, що це була єдина річка Древнього Єгипту , і тому звали її просто – Ріка.
32. Кушити – (др.єг.) в даному тексті полоненні з Кушу – жителі Нубії.
33. Старий храм Сонцю - йдеться про древній храм Сонцю, на місці якого в описуваний час почали зводити новий - Амону. Це місце, на околиці Уасету, нині називається Луксор і відоме грандіозними залишками комплексу храмів Амона.
34. Аменхотеп III – цар Єгипту часів Нового царства (1580-1085 роки до Р.Х.) батько Ехнатона (Аменхотепа IV), на троні з 1408 по 1372 роки до н.е.
35. Хети – древній народ, що жив на території сучасної Туреччини, східніше від Троади - від побережжя Чорного моря до Кархемишу на півдні. Розбиті народами моря (греки, лівійці і інші) біля 1240 року до н.е.
36. Уасет (Фасет, Фіви) – столиця Єгипту за доби Середнього та Нового царства (2120 - 1085 роки до н.е.).
37. Ханаан – в описуваний період загальне означення Палестини, Сирії (Сур), Фінікії - останні три назви з’явилися значно пізніше.
38. В епоху пірамід – мається на увазі період правління Хуфу, Хафра, Менкаура – фараонів четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), які звели відомі піраміди в Гізі, і більше відомі, як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
39. Час рівнодення, другий - “весняне” рівнодення. Так, як календарний рік у древньому Єгипті починався зі сходження Сопдета - Сотіса (Сиріуса) і початком розливу Нілу (в наші дні Сиріус сходить – стає видимим - в Єгипті на початку липня), - то першим календарним рівноденням було “осіннє”. Важливо, що в Кемет у році було тільки три пори - зв’язані з кліматом і поведінкою Нілу. Рік починався з часу Ахет водопілля – розливу і входження ріки назад в русло (4 місяці) - з сівбою, далі тривав Перніт – з визріванням і початком збору урожаю (4 місяці), затим період Шему – сухості – закінчення жнив і пекельної спеки з жарким вітром пустелі, хамсином.
40. Хапі – божество повноводного Нілу. Інакше кажучи, Ніл при повеневому розливі.
41. Межиріччя, Міжріччя - долина, сформована Тигром і Євфратом.
42. Ху – (др.єг.) – одне із значень – “блиск”, потім так називали образ лева з людською головою (сфінкса).
43. Чаті – на кшталт Візира, перший міністр, найвищий сановник при Пераа.
44. Владика Кемет – Владика Єгипту - Пераа (фараон). Кемет (Та – Мері) (др.єг.) - дослівно “чорна земля” долини річки (Нілу), оброблена, люба.
45. Тутмоси – Тутмос I (1530-1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет. “Тутмос” дослівно древньоєгипетською - “Дитина бога Тота”.
46. Маа херу (др.єг.) - “право гласний”, титул померлого, виправданого на суді Усера (Осіріса).
47. Ес (др.єг.) - чоловік.
48. Амамат (др.єг.) - чудовисько гіпопотам–лев–крокодил, прислуговуючий катом на суді Осіріса.
49. Тір – місто–царство на Середземномор’ї, в тій його частині, яку древні греки пізніше назвуть Фінікією.
50. Яхмос І – Перший фараон XVIII династії (1580 – 1310 роки до н. е.), спадкоємець незалежного від гіксосів царя Уасету Камоса, який організував за часи свого правління повстання, що переросло у визвольну війну. Яхмосу І вдалося близько 1580 року до н.е. вигнати гіксосів до Ханаану і знову об’єднати Єгипет. Провів енергійні та успішні реформи з відновленням і подальшим розвитком економіки, адміністрації, війська.
51. Будови - Святилище Амона, (Карнак), храмовий комплекс поряд з древнім Фасетом (Фівами). Місце загальнодержавного храму Амона.
52. Сахура – Фараон з V династії ( 2496 – 2483 роки до н. е.), будує канал Бубаст, з’єднуючий Середземне море з Червоним. Організовує першу експедицію в Пунт, будує піраміди і храми Сонцю.
53. Харемху (др.єг.) – Ха-Рем-Ху - "Гор в сонячнім блиску”, пізніше названий Великим Сфінксом. Знаходиться у підніжжя великих пірамід Гізи.
54. Птах Гора – сокіл.
55. Хуфу, Хафра, Менкаур (др.єг.) - фараони четвертої династії (2620 – 2500 роки до н. е.), що звели відомі піраміди в Гізі, більше відомі як Хеопс, Хефрен, Мікерін.
56. Ка (др.єг.) – (душа) за віруваннями древніх єгиптян це - життєва сила людини, чи духовний вираз, персоніфікація людського видимого, тілесного образу, - “двійник”, що продовжує жити після смерті тіла.
57. Зачаті з Тотом – Тутмоси. Тутмос, дослівно древньоєгипетською “Дитина бога Тота”. При першому Тутмосі (1530-1520 р. до н. е.) культ бога сонця Амона-Ра був поєднаний з культом Тота. Тутмоси – Тутмос I (1530 -1520р.), Тутмос II (1520-1505р.), Тутмос III (1505-1450р.), Тутмос IV (1425-1408р.), - Владики Кемет.
58. Шасу (др.єг.) - кочівники бедуїни.
59. Оронт – древня назва річки, нині це Нахр-ель-Асі на території Лівану, Сірії, Туреччини, - впадає в Середземне море.
60. Кадеш - знамените древнє історичне місто, на караванній дорозі з Межиріччя до Фінікії, Сирії, Палестини, Єгипту, - знаходилося між Дамаском і Тіром, як ворота в низину.
61. Хіддекель – агедійська назва річки Тигр, Євфрат – той самий, нинішній, Євфрат. Протікає разом з Тигром через Межиріччя.
62. Шадуф (єг.) - журавель для черпання води.
63. Пахон (др.єг.) – дев’ятий місяць староєгипетського календаря.
64. Дев’ятка храмів – в честь дев’ятки початкових богів в місті Оні. Це Атум, Шу, Тефнут, Геб, Нут, Усер, Ісет, Сет, Нефтіда.
65. Правитель сепату – в древньому Єгипті спадкоємний правитель області (пізніше ному).
66. Секот (др.єг.) – Червоне море.
67. Абу (др.єг.) - слон.
68. Тум (др.єг.) – він же Атум.
69. Елам – Еламська долина на річці Тигр, ймовірне місце Райського Саду (інше ніби на рівнинах перед Чечнею), що з Вавілонських поем попав до хебрейських.
70. Хека-Анедж (др.єг.) – назва 13-ої області (ному) Нижнього Єгипту. Столиця Он.
71. Кардуніяш (др.єг.) – назва Вавілонського царства в листуваннях Аменхотепів.
72. Сепат (др.єг.) – область, структурна частина Кемет, за греків – ном.
73. Туті (др.єг.) – назва місяця.
74. Бібл – древнє місто-царство на побережжі Середземного моря.
75. Беліт – вона ж Баалат-Гебал, Іштар, Астарта - велика богиня, в пізніші часи мати і дружина бога Адоніса, в описуваний період була пов’язана з культом Думузі (Таммуза), вважалася дружиною і сестрою бога неба Ваала, богинею родючості і материнства (як Іштар, Істар, Астарта в стародавньому Шумері, Вавилонії, Ассирії), (як Анат, Аштарт, Ашерат, Астарта в стародавній Сирії, Фінікії, Ханаані), цариця небесна.
76. Інпу (др.єг.) – пізніше Анубіс - бог з країни мертвих, покровитель померлих і обряду бальзамування.
77. Шардана, шекелеша, (др.єг.) – жителі Сардинії, Кіпру.
78. Ахайва (др.єг.) – древні греки, ахейці.
79. Кефтіу (др.єг.) – жителі о. Кріт часів міноського царства.
80. Кнос – древнє місто, в останній час свого існування - столиця Міноського царства на Кріті.
81. Арвад –древнє місто-царство на побережжі Середземного моря, на території Фінікії.
82. Ашерат – див. Беліт
83. див Мардук-Бел. 98
84. Зикурат – ступінчата піраміда.
85. Аляшія – невеличке царство в описуваний період, в нижній течії річки Оронт.
86. Мітані - царство, в описуваний період знаходилося на території верхньої течії Євфрату, трохи нижче хетського Кархемишу.
87. Ашшур – або Ассур – верховний бог у віруваннях стародавніх ассірійців, а також назва держави ассірійців.
88. Гілухепа – дівоче ім'я цариці Тейє, дружини Аменхотепа ІІІ, котра була родом з Мітані.
89. Калимасин – цар Кардуніашу, в описуваний період передав владу над Вавілоном синові - Кадашман-Енлілю.
90. Ерпатр (єг.) - офіційний спадкоємець і не обов’язково Пераа, але і інших високопоставлених сановників.
91. Сін – Вавілонський бог Місяця. Найбільш відомі храми в Урі і Харані (знаходився на притоці Євфрату - Нар-Белі).
92. Вавілонський цар – Хаммурапі - мається на увазі, що під тиском з боку Хаммурапі відбулося переселення деяких впливових родів з Уру, пізніше описане і в Старому Завіті. До речі, тільки після зруйнування храму Сін (десь на 2300 років пізніше описуваних подій) ісламу вдалося отримати владу над цим містом(Хараном).
93. Шамаш – в старовавилонській релігії бог сонця.
94. Кадашман-Енліль – син Калимасина - цар Кардуніяшу.
95. Мардук-Бел – з часів Хаммурапі – Мардук є богом Вавілонського царства. Це бог весняного сонця, який переміг первинний хаос, - за переказами був творцем, визволителем, спасителем, йому присвячувався бик – Бел. Мардук замінив собою попередніх “героїв”, точно повторивши їх подвиги. Власне, першою створення світу ( зі всіх старих текстів) описує вавілонська поема “Енума Еліш”, де бога Абзу і його дружину – потворну богиню хаосу – Тіамат, вбивають їхні діти під керівництвом бога Еа. Потім чудовисько перемагає Ваал (Левіафана), в шумерів це вправно зробив Енліль, якого при Хаммурапі і зробили Мардуком. Самого Мардука змінив потім Ашшур – при ассірійцях. Пізніше переможно бореться з Левіафаном Ягве, і, навіть, святий Георгій. До речі, спокусником “Адама” і “Єви” в найдревнішому месопотамському міфі виступає бог Еа.
96. Супілуліум – в описуваний час цар хетів.
97. Кархемиш – Кархемиш – в описувані часи хетське місто, на березі Верхнього Євфрату, над царством Мітані.
98. Шінар – древнє шумерська назва краю в гирлі Тигру і Євфрату.
99. Агаде – інакше Аккад, стародавня держава в Міжріччі.
100. Саргон – цар Шумеро-Аккадського царства - 2360-2305 роки до н.е.
101. Хаммурапі – Близько 1800 року до н.е. заснував могутню вавілонську імперію. Видатний завойовник і законодавець.
102. Марі – царство, що існувало в кінці III-го тисячоліття до Р.Х., між верхнім Євфратом і Ханааном. До складу держави один час входило і місто Харан (імовірно тоді, коли до Харану прибув рід біблійного Фарри). В листуванні держави Марі згадуються міста Нахура, Фаррахи, Саруги і Фалеки - схожі на імена Авраамових родичів, згадуються там і племена Авамрам, Іакоб-ель, Веніамін. Марі була зітерта з лиця землі вавілонськими військами в часи перших спадкоємців Хаммурапі.
103. Мардук – див. Мардук-Бел.
104. Хебреї – власне і перекладається, як люди з-за ріки.
105. Ур – древнє шумерське місто в колишній дельті Євфрату.
106. Гільгамеш – основний герой шумерського епосу, володар одного з шумерських царств-міст – Урука.
107. Еа - древнє вавілонський бог води і моря.
108. Іштар – див. Беліт.
109. Ану – ассіро-вавілонський бог неба, дослівно “Отець” – батько богів.
110. Німмах - древнє вавілонська богиня-мати.
111. Таммуз – вавілонський, ранній фінікійський “спаситель”, в Фінікії більше знаний як Ешмун, - божество рослинності, щороку восени вмирає і воскресає на весні. Народився на зимове сонцестояння - культ з IV тис. до н.е.
112. Утнапіштім – у шумерських сказаннях праведник, що чудесно врятувався від загибелі під час потопу в Межиріччі, широко відомий, як Ной.
113. Нашир – гора Арарат.
114. Лаван – мешкавший поблизу Харану біблійний герой, родич Ісаака, що взяв до себе робітником сина Ісака Якова на сім, а потім ще сім років роботи за право женитися на одній із його дочок.
115. Три вожді гіксосів – з написів на скарабеях – імена вождів гіксосів – Анатер, Хіан, Якобер.
116. Іркалла – (Іркалла-Нергал) володар смертного мороку, чоловік Ерешкігаль.
117. Ерешкігаль – вавілонська богиня, володарка підземного царства.
118. Куту – столиця підземного царства по-вавілонськи.
119. Аснамір – похітлива примара, одна із дійових осіб вавілонського епосу. Була надіслана богом Еа у пекло з метою порятунку богині Іштар.
120. Кіфара – острів Кріт, Міноське царство.
121. Аменті (др.єг.) – буквально “західний”, термін вживався у стародавніх єгиптян для визначення загробного світу, царства мертвих.
122. Храм Сіна в Урі – зикурат Наннар Сін.
123. Нефтіда – сестра Усера і Ісет, - богиня пустелі, неродючої землі.
124. Хамсин – сухий гарячий південно-східний вітер в Північній Африці з кінця квітня до початку червня (40 днів).
125. Риби, що з'їли не знайдений кавалок Осіріса. До наших днів дійшли наступні назви цих риб - Lepidotus, Phagrus, Oxyrihchus. Споживання цих риб у Кемет було заборонено.
126. Атон (др.єг.) – початково Бог сідаючого сонця, сонця на заході, пізніше в часи Ехнатона набув абсолютного монотеїстичного значення, - перший відомий достовірний факт монотеїзму.
127. Мутемуа (др.єг.) – мати фараона Аменхотепа III, нібито народженого непорочно.
128. Неф – один з др. єгипетських богів.
129. Анкх (др.єг.) – ієрогліф життя, у виді хреста з кругом нагорі. Символ божественності, атрибут богів, який вони вручали царям.
130. Утен, дебен (др.єг.) – грошей в описуваний період ще не було, був натуральний обмін, який прекрасно влаштовував усіх на той час, але при тому, що гуску можна було обміняти на зерно, чи худобу на деревину, - був встановлений еталон відносної вартості товарів. В часи Нового царства таким еталоном вартості стала спіраль з мідного проводу, що називалась “Утен”, цей еталон навіть мав свій ієрогліфічний знак. “Утен”, зазвичай, не переходив з рук в руки. Другою одиницею вартості в описуваний період був дебен, це слово спочатку значило “кільце”, але з часом воно стало значити не сам предмет, а його вагу. Вага – 91 грам.
131. Ахатетон (др.єг.) – буквально “Місто Сонячного обрію”, столиця царства Аменхотепа IV (Ехнатона) з 1370 по 1352 роки до н.е.
132. Ахет (др.єг.) – повноводдя, водопілля.
133. Ехнатон (др.єг.) – буквально – “Щит Атона” - Аменхотеп IV узяв це ім’я при зміні віри.
134. Гошен – (Гесем) область в південно-східній частині дельти Нілу.
135. Хоремхеб – колишній друг Ехнатона, владний воєначальник стає Пераа (1340-1324 роки) чи не найпершим відрікається від Атона і нищить сліди “єретика”.
136. Шему (др.єг.) – час сухості – закінчення жнив, час пекельної спеки з жарким вітром пустелі.
137. Ейє – (1345 – 1340 роки до н.е.) – останній чоловік Нефертіті, в минулому сановник Ехнатона, жрець Амона –Ра, короткий час був Пераа країни.
138. Тутанхатон (др.єг.) – пізніше прийняв ім'я Тутанхамон, - був Пераа з 1354 по 1345 роки до н.е. Спочатку під регентством Нефертіті в Ахатетоні, затим під регентством Ейє в Уасеті (Фівах). Повернув жерцям всі привілеї. Чоловік третьої дочки Нефертіті. Помирає ледь досягнувши повноліття.
139. Тутанхамон - Тутанхатон, з переїздом до Уасету (Фів) і вернувши привілеї Амону змінює своє ім'я таким чином.
140. Троада – місцевість Середземномор’я, там знаходилась Троя і інші елліністичні міста.
141. Рамзес I – Пераа (1314 – 1312 роки до н.е.) - спочатку воєначальник і візир Пераа Хоремхеба, - засновник XIX династії, батько Сеті.
142. Сеті I – Пераа (1312 – 1298 роки до н.е.) поновлює володіння в Ханаані, захоплює у хетів Кадеш.
143. Ерпатр Рамзес – наслідний принц, в майбутньому цар Рамзес II (1298 – 1235 роки до н.е.) – син Сеті I.
144. Фрагмент молитви Мернептаху (др.єг.) – фараону.
145. Мернептах – фараон (1235-1224 до н.е.), син Рамзеса II (1298 – 1235 до н.е.), відбиває навали “народів моря”, найбільш імовірно саме при ньому відбувається вихід Мойсея з Єгипту.
146. Рамзес II – син Сеті I, Пераа (1298 – 1235 роки до н.е.) великий завойовник. При ньому підписаний перший з відомих міжнародних договорів ( з хетами).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію