ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Як литвин дівчину провчив
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
Ізраїль - це Тори сувій
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, вона і Маркес
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
n
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
Душевна квота
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
Після дощу
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
* * *
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Епістола
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
iPhone 15 (сонет)
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь…
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
* * *
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Каштановий салют (сонет)
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
***
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Російські річки Убля¹ та Вобля²
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце (тріолет)
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Критика | Аналітика):

Лайоль Босота
2024.04.15

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галантний Маньєрист / Критика | Аналітика

 Дуелянська Маньєризму
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2008-01-12 15:33:09
Переглядів сторінки твору 31249
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.808 / 5.5  (5.144 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.796 / 5.5  (5.138 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО ПОЕЗІЮ
ПРО МИСТЕЦТВО
Автор востаннє на сайті 2024.04.23 17:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-09-14 14:52:25 ]
А як вам тема: Що молодий поет Поезії?

- Що молодий поет Поезії? Ніщо?
Напруження, що нижче інтелекту?
Послушницям її палкий еректум?
Перпетум у мрійливе "ні про що"?

- О ні, Поезія і молодий поет -
це привід вчасно опустити очі,
коли позаду стогони дівочі,
а попереду Божий силует!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Золота Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 00:50:39 ]
Що молодий Поезії поет?
Ти кажеш, Божий? Просто - силует
накачаний нівроку, плечі - рама,
картинка посередині...Майн Год!!!
Красавчік мальчік - і не ідіот,
кузен Жан Клода (того шо Ван Дама).
І кожна дама вмліє, як узрить
його очей спокусливу блакить,
його солодкі руки як скуштує...
Як поведеться на принаду губ...
Поезії поет міцний, як дуб,
А ще – стрункий, високий, ніби туя...
Він – як статуя! Ляля-Аполлон...
Йому закони жанру – не закон,
Зате законним право є наліво
З юрмою ніжних і голеньких муз...
Він витягне з райтуз козирний туз,
Його душа – відкрита, як blue tooth,
Його любов – шалена, ніби злива,
Чи пес скажений. Як укол в живіт
Його “ Бон жур, моншер” (Мала, привіт”),
Він вміє римувати “лід” і “світ”,
(Ну, він іще чого багато вміє...
Речей приємних молодий поет...
Бо слово – криця, речення – багнет,
Бо Ками й Сутри він апологет,
Бо локшину розвішує на вії
Дівчаткам (вуха заняті давно):
Приміром: Вам зніматися б в кіно!
Чи: вас люблю, чєвоже болє, мила?
Або: так не кохав ніхто іще...
І потім – бац – і в койку! Ще і ще,
Накриє тілом білим і плащем,
Залізе в серце (не лише) без мила,
Що просто мамма мія...Ловелас,
Мисливець хижий на дурненьких нас,
Дівчаток синьооких – дві панчішки,
Два бантики, дві руці, дві ноги...
Йому – Поету – все це до снаги,
І поки ми “ах-ах”, “ги-ги – ги-ги”,
Він непомітно занесе нас в ліжко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-09-16 02:20:44 ]
А я скажу вам, любі друзі,
якщо позбутися алюзій
і позабути пієтет -
ЩО молодій Поезії поет
(поезія хіба бува старою?),
якого надихає не любов, а сором
і вічний в шафі висохлий скелет?
ЩО їй - служниці й господині -
до тіней тих, хто і понині
вдають із себе мудрість старих дів
під клавесину тьмяний спів,
римуючи "клозет" і "менует",
і вже не розрізняють силует…
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 12:22:56 ]
До розкішного твору "Антитіла", розкішної Голубої Кішки.
Зі снива психа
Навіщо, о Блакитна Кішко,
у бюсті дні минулі гріти?
І там, і тут - те саме ліжко
і на столі ті самі квіти.
Нове в новому, кажуть люди, -
ми трохи виростимо груди,
що так білітимуть без лиха,
усніжена моя Барсиха!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:36:34 ]
І добрий вечір, прошу, не соромтесь
Здаєnmcя Ви Галантний Маньєрист?
Парфум «Dupont”, мережаний батист
І барсом йде. Жилося? Як жилося?
Я рада, я чекала, я жила,
І жевріла не королева сніжна ж!
Знімаю маску… Покотися біла сніжка,
Щоб я минулим світом не жила,
Бо груди в бюсті, а душа у тілі,
Бо кроки білі, а нове – солодке,
І розтулю свою котячу глотку,
Бо всі ми, пане, різночубі звірі.
І мило, як уверх зростаєш вперто
З тісного листопадового светра.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 12:30:48 ]
До розкішного твору "Антитіла", розкішної Голубої Кішки, і до її не менш розкішних відповідей.

ДЕМОН БЛАКИТНОЇ КІШКИ
           І мило, як уверх зростаєш вперто
           З тісного листопадового светра.
                           Блакитна Кішка

Це справді він, і може навіть „я”,
м’який батист, парфум «Dupont” – на людях,
а іноді і опівнічний тигр:
осінньо барвний, із тавром у грудях
мисливця, хижака, наглядача
над сутностями втиснутими в homo.
Бо декому потрібна пара ікл -
для порятунку, вищого питомо. :)

Бо звідсіля куди таким іти?
Вони в мені, як пташенята в жмені,
не визрілі митці і їх рядки,
водойми, небеса, луги зелені,
цілі міста, і схими самоти,
де обрані перебирають чотки,
а ті, які далекі од мети,
опохмелілі, надривають глотки.

Ну годі ж, бо, красуне, не тремти,
я ж бо цінитель витончений тіла,
в якому ти не раз уже служила
у храмі пристрасті не зовсім вміло,
та я навчу, вважай – це той каприз,
яким довічність спокушає метра,
давай-но - та не з тіла, - поки із
тісного листопадового светра. :)(:


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:38:47 ]
Ах сутності затиснені у homo?
Вам не сидиться , милий тигре вдома –
Я ж Вам не кицька сіра дворова,
Я –Ірбіс, Ірбіс, В мене очі сині!!!
І краще в шкірі загнаній дитині,
Бо можуть бути кулями слова.

Отож, пробачте, коли ви великий метр, -
Тримайте листопадовий мій светр!!!
І роздаруйте по листочку тугу
Зимових рік і року непростого…
Вперед! В нас молодим завжди дорога!
Кошача в вас була хіба подруга?

Чи учениця, що вбира, мов губка
Науки мудрі пристрасно і хутко?
Та пам’ятайте, що й моє галантне горло!
Для того, щоб натхнення розцвіло -
Потрібно тих батистів сім кіло
Й «Dupont” не хочу, а підійде Marc O’Polo
Ну, як я вас, мій метре, підколола?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-11-09 19:40:57 ]
Не причинись сліпим, великий муже,
Усякий, кого Бог прозвав Адам.
Ти йдеш безжально по його слідах,
І світ тримають плечі слави дужі,
Сувої розрахунку сталі в мозку…
І від стратегій і холодних схем
Затьмарився б у бочці Діоген.
Я- жінка. Я течу у тебе воском.
Вишневим квітом, голосом маляти,
Малиновим варенням і вином,
То ж ти мої малесенькі крилята
Не маж у смолянисте молоко.
І коли ти піїт, то будь мудрішим
Даруй всім Євам гідний голос вірша,
І віру, що єдиний , і один,
І кожний день годи, і жовті холоди
Тоді твоє не заморозять ліжко.:)
І сто відсотків щастя,
І киця, а не кішка,
І Любонька – Любов,
І сік твого причастя
Опуститься надіями на дно
Душі.
Кидай свої ножі!
І пий своє ласкаве щастя…
І коли светрик, зняв – купуй розкішну сукню,
Для Мельпомени.
Бо цапну,
Або стукну:).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 20:20:51 ]
Знімаю ваш листопадовий светр
і осягаю кожен міліметр!
Хто вічності відтворить це точніше,
аніж філософічний Демон-метр? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 20:22:19 ]
Повчання
А час покличе знову камені збирати,
Тоді кохану одягни у пишні шати.
Бо не зима, а доля вимагає – „сукню!”
А ні – пізнаєш вповні „цапну, або стукну”!

Тож, не доводь феміну жодну до нестями,
купи найкраще, чим затягуються рани. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-11-09 13:12:08 ]
Пісня Трубадура дарована Варі Ч. одного жовтого мрячного дощового осіннього дня, незабутньо проведеного в мисливській хатині на околиці панського міста Луцька (1712 року від Р.Х)
* * *
Ти не вагайся, діво!
Поки не все одно,
поки живеш - грайливо,
доки усе - вино.
Доля до жінки мстива.
Роки - неначе сни.
Там, де була красива,
добре душі цвісти
буде у нагороду -
за ці осінні дні,
що дарувала вроду
втомленому мені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2008-12-27 01:58:35 ]
П’ю голубе вино очей твоїх,
П’яницею хитаюсь між тинами-
Крізь спрагу витверезників і храмів,
Крізь гріх...

П’ю голубе вино твоїх очей!
Гамуючи у грудях давню рану
До келиха вустами ще.. іще..
Бреду в Нірвану..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-02-10 13:36:48 ]

Ода жіночому роману
                        Лесі Романчук
Примарні силуети кращих днів -
минулі, і не житі ще тобою,
так схожі тим усім, чого хотів,
і що в кінці дістанеться герою.

А розсудив би на тверезий глузд,
і спершу мудро втішився главою
од Лесі Романчук, і гордих уст
би не кривив опісля з гіркотою!

А прочитав би декілька книжок,
гляди і не розм’якнув із отою,
що всі романи знає на зубок,
і ліжко зв’яже не лише з фатою.

Ти помилявся, думав – осьде світ,
твоєї волі викликаний грою.
А виявилось – все уже як слід
описано жіночою рукою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2009-06-09 12:20:45 ]
Арабські Мелодії
- Зажди!..
                            Я обернувся. Неждано так, чи ні,
твоє лице і тіло відкрилися мені!
Та окрик муедзина і молитовно ми
навколішки стаємо, а крýгом – килими,

а пругом – божі пташки співають у саду,
і юнолице літо, і ти – вся на виду -
покірна і побожна, і опліч тебе я!
О зможе так не кожна, а тільки-но своя!

А промине молитва, тебе я обійму,
Всевишній усміхнеться, і з вдячністю Йому,
прошепочу ласкаво у миле вушко: – Ні,
Спочатку шлюб, а потім обійми запальні!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-03 14:48:12 ]
Які часи, мій друже, на дворі!
Усюди грип... і тут панує тиша...
аж чутно, як стара зловредна миша
прихований "Рошфор" тягає догори.

Тож - обираймо зброю, Маньєристе!
Верлібр? Чи білий вірш?
Чи рима, щоб до хисту?
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-03-08 17:06:53 ]

До 8-го березня

Прощавай мій осудливий розсуд -
Уготований спалаху лишок!
Зачаруюсь, і знову напрочуд,
Красотою душевною ніжок,
Невимовною спрагою ласки,
І повірю в будь-що, - не баріться!
О ці весни – удачі й поразки,
О суничного раю ворітця!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-04 17:14:33 ]
            Можливо ця строфа викличе маньєристичну дискусію?


Про що ти думаєш, о чоловічку!
Буває ж бо ти думаєш! - про що?
О певно не про зоресяйну нічку,
і не про гарну на своїй спідничку?
Про недосяжне, ясно, не будь-що?!
Вино ж не випите, дружина поряд, -
невже про гроші, чи туманну даль?
Де ж потаємно бродить мужній погляд,
в якому неземна така печаль! (автор Г.М)

або ж, в унісон написана інша строфа від Наталії Крісман

Про що ти думаєш, о Маньєристе? -
Про зоресяйну нічку за вікном,
На білім тілі пасма золотисті,
А на вустах - цілунки і вино...
Про те, куди таємно зір твій лине,
І мужній дух готовий у полон
Здаватися без спротиву щоднини,
Про сон, в якім немає заборон?...
Про це ти думаєш, о Маньєристе?!
Скажи, як є, щоб совість мати чисту! (автор Н.Крісман)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-04 17:27:47 ]

Ах Донно, темно на серцях і боязливо,
у зорі лицарів сьогоднішніх юга,
і ваші очі через це проймає злива -
вам жаль епоху, що - розсудливо примхлива -
так сумно ніжиться у таїні гріха?
Та киньте місто це - піжонів і брехливців,
махніть, для прикладу, у Жашків – день шляху
і ви натрапите, як сарна на мисливців,
на долю, Донно, що не відає страху.

Жінки, вино, і кроки Командора,
лише початки в мареві років.
Є для всього продовження - з учора
у майбуття, та й хто би не схотів
пройти потойбіч звичних відчуттів,
де дійсно яв, а не уява хвора?!
Я був із вами, Донно, уві сні,
у смазі літа ви лежали гола,
а віддалися спрагло навесні -
Венеція,
                   Палаццо,
                                       баркарола...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-08-19 11:22:56 ]
Ну може хоч це заведе поет-дівчаток? :)

Після сорока!
Сягнула спека сорока - яке кохання?!
Якби у тебе я ввійшов - була б остання!
А так останні вісті із фронтів погоди,
і „пийте, пийте кожен день” - ото уроди!

Ні, ти поглянь, які! - сказали б звідки гроші!
Немов не знають – всі в розірваній калоші!
То ж не дивись на мене, як плита на сало,
у мене зроду без півлітри не вставало!

І ще коробка довбана - оця панелька!
Ну й душегубка, блін!!! А ти - як карамелька,
у чому Бог послав, виблискуєш у хаті,
не накаляй, кажу тобі, питання статі!

А як подумати – то від жінок всі біди!
Ото утнуть своє, а нам хоч не хмеліти!
Я посадив, би Юльку ту, клянусь, за грати -
вона ж на осінь прийняла голосувати!

А так, як люди би жили - від кандидата
щодня би мали по одній гіркій на брата,
гляди й минула би і спека непомітно,
достойно, словом, би жили, хоча і бідно!

Прошу востаннє, одягнися! Бо ж не встою,
і потім з фуфелом сичатимеш гюрзою.
Там сорок градусів, як на порожній пляшці!
Мов той Адам, з тобою, чи в тобі - я в пастці...:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-08-19 18:33:11 ]
Якби в Адама без півлітри не вставало,
він Єви не торкнувся би, замало
по хаті бігати, як по стежинках Раю,
помив би краще посуд, бо вмираю

від спеки, а ще ти з ниттям без міри,
нумо, вставай, пішов - на три-чотири!
як не подобається стан тобі дівочий,
то зав"яжи свої безстижі очі.


1   2   3   Переглянути все