ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
Із Огдена Неша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Огдена Неша
ОДА МІСТУ
Людей не слід мірять на один аршин:
Цей – любитель долин, той – гірських вершин;
Я ж – прихильник міст і урочисту
Пісню цю присвячую місту.
Тим, кому лиш на роздоллі зручно,
Місто погане тим, що створене штучно.
Та вакцина теж – продукт людського вміння,
Чума ж і холера – природи творіння.
Художники – головні антиурбаністи,
Як Робесп’єр з компанією – антибурбоністи:
“Чи ж місто не базар?” – не стихають їх спори;
Та де, як не на базарі, продавать їх твори?
Наші далекі предки проживали в селі
Й не мали там жодних зручностей взагалі,
Хоча ідею поселень міського типу
Приписують ще царю Едіпу;
Але щоб їй дійсністю, як Троя і Рим, стати,
Прийшлось не одне століття експериментувати.
Та минають роки, їх кількість зроста,
Й люди поступово переселяються в міста;
Й там в гаражах вони заводять форди,
А на кухнях – духовки, в яких випікають торти;
Й судять про досягнення цивілізації
За наявністю водопроводу й каналізації.
Сільські жителі – спартанці й стоїки,
А міські далекі від цієї героїки;
Зате вони знайомі із правилами бейсболу
І в місті їм зуби виривають без болю.
Міські вважають себе людьми вищого сорту
Й навіть і дня не можуть прожить без комфорту;
Коли ж до них Смерть прийде в час призначений,
Жде їх склеп фамільний, зарання оплачений.
В жителів села все ж більш фізичної снаги,
А в міських атрофія м’язів і надлишок ваги.
Та все це, якщо говорить по суті, дрібниці
В порівнянні з перевагами життя у місті, тому і зважати
.....не слід на подібні дурниці.
ПОЛЬКА
Гоп, туп, туп,
Гоп, туп, туп –
Польські танцюристи;
Полька чи мазурка –
Не можу відповісти:
Це – мов дивина заморська,
Бо польська моя ще крамольська.
НІМЕЦЬКА ПІСЕНЬКА
Німецькі діти марширують –
Пісні й казки їм шлях торують;
Казкових відьом зрять і в сні,
Й про ангелів їх всі пісні.
Як не звихнулись ще при цім:
У пісні – лункість, в казці – Грімм!
НЕАПОЛІТАНСЬКА ПІСЕНЬКА
В Неаполі дітям немає спокою
Поміж Везувієм і затокою:
І гратись там їм, і навчатись,
Де враз би міг кошмар початись.
Та в їх піснях не страх і сум,
А блиск вулкана й моря шум.
КИТАЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Щодня китайське опахало
Нам танець дивний свій являло;
Й зусиль яких це вимага –
Бо в нього лиш одна нога,
Де в інших дві й у туфлі взуті:
В нього ж одна, та й та у путі.
Й це від бентеги всі кривляння,
Бо не добуть з хитань кружляння;
Все ж повторить ми не змогли б
Цієї ніжки стриб, стриб, стриб:
Затьмив би враз цей стрибунець
Скакалку й весь її танець.
ПРИРОДА НЕ ТЕРИТЬ ВАКАНСІЇ
Прочісуєте від Ковентрі й до Мідлсбро
Всі похоронні контори й бюро,
Обстежуючи все на горбах і в долині,
Щоб знайти місцинку, де б спочить родині.
ВІТЕР І КЛОПІТ
Вдома чи надворі – зволожує чоло піт
В березні, місяці, де вітер лиш і клопіт.
Ще трохи – й вітер зникне десь,
А клопіт з нами рік увесь.
ДІВЧИНУ ОКУЛЯРИ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПАРИ
Про дівчину в окулярах
Не згадують і в кулуарах;
Й самотньою не лишиться жодна
Та дівчина, яка модна.
ПОРАДА ЧОЛОВІКАМ
Щоб в шлюбі щасливим буть, знайте
І іншого цьому навчіть:
Як винні – вину визнавайте,
А ні – то, принаймні, мовчіть.
СОБАКА
Це зрозуміло і ослові:
Собака сповнений любові;
А я довів: її повніший
Той із кількох, який мокріший.
МІСЬКІ НЕТРІ
Якщо вже доля покарала:
В Центральнім Парку ніч застала –
Більш ні про що не помишляй,
До зоопарку поспішай,
Й залізь до тигрів у вольєр –
Ти у безпеці лиш тепер!
ПАСТОРАЛЬ
Дві корови
Біля ставу
Жують в’яло
Жовклі трави;
Хмура мати
Й дочка смутна
В’яло п’ють
Водицю мутну;
Жують в’яло,
А ворона
Має вигляд,
Як в Харона.
Дві корови
Мукнуть в’яло:
Без бичка їм
Втіхи мало.
Людей не слід мірять на один аршин:
Цей – любитель долин, той – гірських вершин;
Я ж – прихильник міст і урочисту
Пісню цю присвячую місту.
Тим, кому лиш на роздоллі зручно,
Місто погане тим, що створене штучно.
Та вакцина теж – продукт людського вміння,
Чума ж і холера – природи творіння.
Художники – головні антиурбаністи,
Як Робесп’єр з компанією – антибурбоністи:
“Чи ж місто не базар?” – не стихають їх спори;
Та де, як не на базарі, продавать їх твори?
Наші далекі предки проживали в селі
Й не мали там жодних зручностей взагалі,
Хоча ідею поселень міського типу
Приписують ще царю Едіпу;
Але щоб їй дійсністю, як Троя і Рим, стати,
Прийшлось не одне століття експериментувати.
Та минають роки, їх кількість зроста,
Й люди поступово переселяються в міста;
Й там в гаражах вони заводять форди,
А на кухнях – духовки, в яких випікають торти;
Й судять про досягнення цивілізації
За наявністю водопроводу й каналізації.
Сільські жителі – спартанці й стоїки,
А міські далекі від цієї героїки;
Зате вони знайомі із правилами бейсболу
І в місті їм зуби виривають без болю.
Міські вважають себе людьми вищого сорту
Й навіть і дня не можуть прожить без комфорту;
Коли ж до них Смерть прийде в час призначений,
Жде їх склеп фамільний, зарання оплачений.
В жителів села все ж більш фізичної снаги,
А в міських атрофія м’язів і надлишок ваги.
Та все це, якщо говорить по суті, дрібниці
В порівнянні з перевагами життя у місті, тому і зважати
.....не слід на подібні дурниці.
ПОЛЬКА
Гоп, туп, туп,
Гоп, туп, туп –
Польські танцюристи;
Полька чи мазурка –
Не можу відповісти:
Це – мов дивина заморська,
Бо польська моя ще крамольська.
НІМЕЦЬКА ПІСЕНЬКА
Німецькі діти марширують –
Пісні й казки їм шлях торують;
Казкових відьом зрять і в сні,
Й про ангелів їх всі пісні.
Як не звихнулись ще при цім:
У пісні – лункість, в казці – Грімм!
НЕАПОЛІТАНСЬКА ПІСЕНЬКА
В Неаполі дітям немає спокою
Поміж Везувієм і затокою:
І гратись там їм, і навчатись,
Де враз би міг кошмар початись.
Та в їх піснях не страх і сум,
А блиск вулкана й моря шум.
КИТАЙСЬКИЙ ТАНЕЦЬ
Щодня китайське опахало
Нам танець дивний свій являло;
Й зусиль яких це вимага –
Бо в нього лиш одна нога,
Де в інших дві й у туфлі взуті:
В нього ж одна, та й та у путі.
Й це від бентеги всі кривляння,
Бо не добуть з хитань кружляння;
Все ж повторить ми не змогли б
Цієї ніжки стриб, стриб, стриб:
Затьмив би враз цей стрибунець
Скакалку й весь її танець.
ПРИРОДА НЕ ТЕРИТЬ ВАКАНСІЇ
Прочісуєте від Ковентрі й до Мідлсбро
Всі похоронні контори й бюро,
Обстежуючи все на горбах і в долині,
Щоб знайти місцинку, де б спочить родині.
ВІТЕР І КЛОПІТ
Вдома чи надворі – зволожує чоло піт
В березні, місяці, де вітер лиш і клопіт.
Ще трохи – й вітер зникне десь,
А клопіт з нами рік увесь.
ДІВЧИНУ ОКУЛЯРИ ПОЗБАВЛЯЮТЬ ПАРИ
Про дівчину в окулярах
Не згадують і в кулуарах;
Й самотньою не лишиться жодна
Та дівчина, яка модна.
ПОРАДА ЧОЛОВІКАМ
Щоб в шлюбі щасливим буть, знайте
І іншого цьому навчіть:
Як винні – вину визнавайте,
А ні – то, принаймні, мовчіть.
СОБАКА
Це зрозуміло і ослові:
Собака сповнений любові;
А я довів: її повніший
Той із кількох, який мокріший.
МІСЬКІ НЕТРІ
Якщо вже доля покарала:
В Центральнім Парку ніч застала –
Більш ні про що не помишляй,
До зоопарку поспішай,
Й залізь до тигрів у вольєр –
Ти у безпеці лиш тепер!
ПАСТОРАЛЬ
Дві корови
Біля ставу
Жують в’яло
Жовклі трави;
Хмура мати
Й дочка смутна
В’яло п’ють
Водицю мутну;
Жують в’яло,
А ворона
Має вигляд,
Як в Харона.
Дві корови
Мукнуть в’яло:
Без бичка їм
Втіхи мало.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію