ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.20
09:59
Про Павлика Морозова
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,
2024.04.20
09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м
2024.04.20
07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази
2024.04.20
06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.
2024.04.20
05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Із Огдена Неша
Із Огдена Неша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Огдена Неша
ТУ МИТЬ ВЖЕ НЕ ВЕРНЕШ
О юносте! О молодосте!
Який з тебе сад насолод росте!
Й коли старші, стримуючи сльози ледь,
Питають: “Куди ж ти?” – відказуєш: “Геть!”
І мчиш... Й вже інших звеселяєш.
О Боже, і як Ти це дозволяєш?!
Та, мабуть, зачорно я все змальовую:
Жую свій шпінат, піщинки ж випльовую,
Згадуючи, як дзвеніла струною
Радість в душі, коли ти була зі мною;
Щасливий і краплею солодості
Твоєї, о юносте, молодості!
ГАДЮКА
Де б не побачив я гадюку,
Хапаю в руки враз по дрюку;
Й хоч не виню у смерті матері,
Але достатньо й Клеопатері.
КАЧКОДЗЬОБ
Дивлюсь на качкодзьоба схвально;
Й хоч вигляда він аномально,
В сім’ї поводиться взірцево:
Коли пташино, коли – ссавцево.
А обізве хто качконосом –
Буть чемнішим того попросим.
ХОМ’ЯК
Ну що сказать про хом’яка?
До жартів він не спонука.
Суттєве все в його історії
Стосується лабораторії,
Де вчив людей долать токсини
Й став мучеником медицини.
Якби ж було все навпаки –
Нью-Йорк вже б звавсь Нью-Хом’яки.
ДИКИЙ ОСЕЛ
Ви чули дикого осла хоч раз,
Якого вчені називають онагром?
Це мов сміх божевільного чи ідіота екстаз,
Або ж як зненацька десь близько луна грім.
Все ж не варт зневажати цього співця:
Недарма звучить цей божевільний регіт;
У відповідь йому долина із хлівця
Мелодійний зубів ослиці скрегіт.
ЧЕРЕПАХИ
Щоб розрізнить – заглянь у пах –
Де черепаха й черепах:
Знать будеш так лиш, що за птаха
Це – черепах чи черепаха.
Й ще відкладають вони яйця,
Що відрізняє їх від зайця;
Їх пожалів би, неборак,
Й жебрак – за вибриків в них брак.
ДРАКОНИ
В краю драконів
Нема законів.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля, мов той блазень –
Без шлюбних зобов’язань;
Й тому їй так не любі
Всіх інших птахів шлюби.
ПТАХИ
Пуччіні – латиниць, Вагнер – тевтонець,
А кожен із птахів – співець-філармонець:
Нам шле серенади весь день жайворон,
І радісним гімном звучить хор ворон;
В кущах соловей затягнув колискову,
А чайка кигиче у лузі чайкову.
Й ось так пастухів звеселяла Аркадія,
Як ще не було телебачення й радія.
ЛЕБІДЬ
Селезнем називає лебедя вчений жлоб;
Я ж стверджую, що це – самозакоханий сноб:
В дзеркало вод він вдивляється знову й знову,
Та про Павлову з його дзьоба не зронитись і слову.
БУРУНДУК
Всім відома давно сором’язливість моя –
Бурундук же сором’язливіший вдвічі, ніж я.
Він рухається повільно, наче з натуги,
Немов на екрані телевізора смуги;
Мов тінь від хмаринки або стиглий колос,
Чи Емілія Дікінсон, читана вголос.
БОГОМОЛ
Звідкіль прибув ти, богомоле, --
Не з космосу ж – в це поле голе?
Ні, не святого в тебе риза,
Де й залоз зелень – мов з заліза;
Комахоїдний, прямокрилий,
Ще й шепіт тихий: “Боже милий...”
КРЕВЕТКА
Креветка-самець, що шукає самку,
Не поміча її, хай навіть, зранку
Почавши, він обстежить кожну ямку.
Буває що й прозорість
Нам зовсім не на користь.
СВІТЛЯК
Що в світляка так ясно палає,
Наука сучасна іще не знає.
Й що краще: розгадувать таємниці в темницях
Чи в тьмі кружлять з незрозумілим сяйвом на сідницях?
О юносте! О молодосте!
Який з тебе сад насолод росте!
Й коли старші, стримуючи сльози ледь,
Питають: “Куди ж ти?” – відказуєш: “Геть!”
І мчиш... Й вже інших звеселяєш.
О Боже, і як Ти це дозволяєш?!
Та, мабуть, зачорно я все змальовую:
Жую свій шпінат, піщинки ж випльовую,
Згадуючи, як дзвеніла струною
Радість в душі, коли ти була зі мною;
Щасливий і краплею солодості
Твоєї, о юносте, молодості!
ГАДЮКА
Де б не побачив я гадюку,
Хапаю в руки враз по дрюку;
Й хоч не виню у смерті матері,
Але достатньо й Клеопатері.
КАЧКОДЗЬОБ
Дивлюсь на качкодзьоба схвально;
Й хоч вигляда він аномально,
В сім’ї поводиться взірцево:
Коли пташино, коли – ссавцево.
А обізве хто качконосом –
Буть чемнішим того попросим.
ХОМ’ЯК
Ну що сказать про хом’яка?
До жартів він не спонука.
Суттєве все в його історії
Стосується лабораторії,
Де вчив людей долать токсини
Й став мучеником медицини.
Якби ж було все навпаки –
Нью-Йорк вже б звавсь Нью-Хом’яки.
ДИКИЙ ОСЕЛ
Ви чули дикого осла хоч раз,
Якого вчені називають онагром?
Це мов сміх божевільного чи ідіота екстаз,
Або ж як зненацька десь близько луна грім.
Все ж не варт зневажати цього співця:
Недарма звучить цей божевільний регіт;
У відповідь йому долина із хлівця
Мелодійний зубів ослиці скрегіт.
ЧЕРЕПАХИ
Щоб розрізнить – заглянь у пах –
Де черепаха й черепах:
Знать будеш так лиш, що за птаха
Це – черепах чи черепаха.
Й ще відкладають вони яйця,
Що відрізняє їх від зайця;
Їх пожалів би, неборак,
Й жебрак – за вибриків в них брак.
ДРАКОНИ
В краю драконів
Нема законів.
ЗОЗУЛЯ
Зозуля, мов той блазень –
Без шлюбних зобов’язань;
Й тому їй так не любі
Всіх інших птахів шлюби.
ПТАХИ
Пуччіні – латиниць, Вагнер – тевтонець,
А кожен із птахів – співець-філармонець:
Нам шле серенади весь день жайворон,
І радісним гімном звучить хор ворон;
В кущах соловей затягнув колискову,
А чайка кигиче у лузі чайкову.
Й ось так пастухів звеселяла Аркадія,
Як ще не було телебачення й радія.
ЛЕБІДЬ
Селезнем називає лебедя вчений жлоб;
Я ж стверджую, що це – самозакоханий сноб:
В дзеркало вод він вдивляється знову й знову,
Та про Павлову з його дзьоба не зронитись і слову.
БУРУНДУК
Всім відома давно сором’язливість моя –
Бурундук же сором’язливіший вдвічі, ніж я.
Він рухається повільно, наче з натуги,
Немов на екрані телевізора смуги;
Мов тінь від хмаринки або стиглий колос,
Чи Емілія Дікінсон, читана вголос.
БОГОМОЛ
Звідкіль прибув ти, богомоле, --
Не з космосу ж – в це поле голе?
Ні, не святого в тебе риза,
Де й залоз зелень – мов з заліза;
Комахоїдний, прямокрилий,
Ще й шепіт тихий: “Боже милий...”
КРЕВЕТКА
Креветка-самець, що шукає самку,
Не поміча її, хай навіть, зранку
Почавши, він обстежить кожну ямку.
Буває що й прозорість
Нам зовсім не на користь.
СВІТЛЯК
Що в світляка так ясно палає,
Наука сучасна іще не знає.
Й що краще: розгадувать таємниці в темницях
Чи в тьмі кружлять з незрозумілим сяйвом на сідницях?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію