ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.03.28
2024.03.26
2024.03.26
2024.03.20
2024.03.18
2024.03.15
2024.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Томаса Вайєта
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Томаса Вайєта
* * *
Мисливці, знаю лань я, що на волі
Гуляє, та вже сил моїх нема:
Потратив стільки їх -- і все дарма;
Спочину краще вже -- з мене доволі.
Не можу все ж не підкорятись долі --
Й азарт погоні знов єство пройма;
Вона ж мене на відстані трима --
Це все одно, що вітер ловить в полі.
Мисливці, хай і повні ви спромоги,
Згадать все ж марні спроби слід мої --
Сіяють на ошийнику її
Алмазами слова перестороги:
"Noli me tangere: лиш Цезар - мій
Володар, то ж спинять мене -- не смій!"
Noli me tangere, quien Caesaris sum (лат.) --
не чіпай мене бо я належу Цезарю.
* * *
Прощай, любове, і твої всі блага;
Мене в ці сильця вже не заманить --
Сенека і Платон від них звільнить:
Скарбам духовним вся моя увага.
Твої гординя, стріли всі, зневага
Змогли моє безумство зупинить,
Навчили вічне й істинне цінить;
Сильніш від твоїх уз до волі тяга.
Отож прощай! Молодших поневолюй,
А від мене назавжди відступись;
З наївних, з юних вже збиткуйсь і кпись,
Серця їм розами своїми сколюй.
Й хоч довго у твоїй блукав імлі --
Набридло дертись на гілки трухлі.
* * *
Рвусь в бій, хоч миру й спокою радію;
Вогонь я й лід, відвагу дає страх;
Простершись ниць, ширяю, наче птах;
В жебрацтві цілим світом володію.
В тюрмі без варти й стін я, та що вдію:
Втекти б хотів, але забув, де шлях.
Ні жить, ні вмерти; наяву і в снах
Я сподіваюсь, втративши надію.
Сліпий -- зрю все; кляну -- та з уст ні звуку;
Погибель зву й здоров'ям дорожу;
Собі немилий, іншому служу;
Сміюсь в журбі; вбачаю в щасті муку.
Вже все одно мені -- життя чи смерть:
Наповнить і відчай блаженством вщерть!
* * *
Мадам, скажіть без зайвих фраз,
Щоб був я певен: так чи ні?
Могли б, напевне, вже не раз
Знайти, як звістку дать мені.
Лиш поглядом, кивком одним
Тому, хто в пристрастей вогні
Горить -- о, змилуйтесь над ним! --
Знать дайте присуд: так чи ні?
Так -- і зрадів би я: збулось!
Ні -- друзі ми, як і раніш:
Хай вашим буде інший хтось;
Мені ж -- собі належать лиш!
* * *
Де зараз ті, що був кумир для них,
Які в вітальнях товпились, роззувшись?
Я бачив їх покірних і ручних,
Що зараз дикі, спогадів позбувшись,
Як брали хліб із рук моїх, зігнувшись.
Харчуються вже з іншого стола,
Й кумирам іншим лесть їх і хвала.
Де ділось все? Як статись це могло?
Де зараз та, яка мене кохала?
Я пам'ятаю ласки й рук тепло,
Як сукня із плечей її сповзала,
Й мене, обнявши, палко цілувала --
Така прекрасна в пристрасті своїй --
Й шептала ніжно: "Я -- твоя, ти -- мій!"
Де ділась моя втіха і любов?
Залишила мене на тугу й муки;
Лиш в спомині вернутись може знов.
Чи ж хоч на мить відчула біль розлуки?
Вже інших обнімають її руки.
Дні доживать мені в самотині,
Де із утіх -- лиш спомини одні.
Мисливці, знаю лань я, що на волі
Гуляє, та вже сил моїх нема:
Потратив стільки їх -- і все дарма;
Спочину краще вже -- з мене доволі.
Не можу все ж не підкорятись долі --
Й азарт погоні знов єство пройма;
Вона ж мене на відстані трима --
Це все одно, що вітер ловить в полі.
Мисливці, хай і повні ви спромоги,
Згадать все ж марні спроби слід мої --
Сіяють на ошийнику її
Алмазами слова перестороги:
"Noli me tangere: лиш Цезар - мій
Володар, то ж спинять мене -- не смій!"
Noli me tangere, quien Caesaris sum (лат.) --
не чіпай мене бо я належу Цезарю.
* * *
Прощай, любове, і твої всі блага;
Мене в ці сильця вже не заманить --
Сенека і Платон від них звільнить:
Скарбам духовним вся моя увага.
Твої гординя, стріли всі, зневага
Змогли моє безумство зупинить,
Навчили вічне й істинне цінить;
Сильніш від твоїх уз до волі тяга.
Отож прощай! Молодших поневолюй,
А від мене назавжди відступись;
З наївних, з юних вже збиткуйсь і кпись,
Серця їм розами своїми сколюй.
Й хоч довго у твоїй блукав імлі --
Набридло дертись на гілки трухлі.
* * *
Рвусь в бій, хоч миру й спокою радію;
Вогонь я й лід, відвагу дає страх;
Простершись ниць, ширяю, наче птах;
В жебрацтві цілим світом володію.
В тюрмі без варти й стін я, та що вдію:
Втекти б хотів, але забув, де шлях.
Ні жить, ні вмерти; наяву і в снах
Я сподіваюсь, втративши надію.
Сліпий -- зрю все; кляну -- та з уст ні звуку;
Погибель зву й здоров'ям дорожу;
Собі немилий, іншому служу;
Сміюсь в журбі; вбачаю в щасті муку.
Вже все одно мені -- життя чи смерть:
Наповнить і відчай блаженством вщерть!
* * *
Мадам, скажіть без зайвих фраз,
Щоб був я певен: так чи ні?
Могли б, напевне, вже не раз
Знайти, як звістку дать мені.
Лиш поглядом, кивком одним
Тому, хто в пристрастей вогні
Горить -- о, змилуйтесь над ним! --
Знать дайте присуд: так чи ні?
Так -- і зрадів би я: збулось!
Ні -- друзі ми, як і раніш:
Хай вашим буде інший хтось;
Мені ж -- собі належать лиш!
* * *
Де зараз ті, що був кумир для них,
Які в вітальнях товпились, роззувшись?
Я бачив їх покірних і ручних,
Що зараз дикі, спогадів позбувшись,
Як брали хліб із рук моїх, зігнувшись.
Харчуються вже з іншого стола,
Й кумирам іншим лесть їх і хвала.
Де ділось все? Як статись це могло?
Де зараз та, яка мене кохала?
Я пам'ятаю ласки й рук тепло,
Як сукня із плечей її сповзала,
Й мене, обнявши, палко цілувала --
Така прекрасна в пристрасті своїй --
Й шептала ніжно: "Я -- твоя, ти -- мій!"
Де ділась моя втіха і любов?
Залишила мене на тугу й муки;
Лиш в спомині вернутись може знов.
Чи ж хоч на мить відчула біль розлуки?
Вже інших обнімають її руки.
Дні доживать мені в самотині,
Де із утіх -- лиш спомини одні.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію