ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.15
2024.04.12
2024.04.01
2024.03.28
2024.03.26
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віктор Марач (1955) /
Вірші
/
Окремі вірші зарубіжних поетів
Із Альфреда Теннісона
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Із Альфреда Теннісона
БИЙ, БИЙ, БИЙ!
Бий, бий, бий,
О море, у скелі міцні!
Хотів би я в слово відлить
Думки, що вирують в мені.
Блаженне рибалки хлоп'я,
Що в іграх проводить всі дні!
Блажен і моряк молодий,
Що пісню співає в човні!
Вертаються в порт кораблі,
Полощеться вимпелів шовк;
Де ж доторк той ніжний руки?
Де голос, навіки що змовк?
Бий, бий, бий,
О море, звільняйсь від оков!
Та день той, що нагло так згас,
До мене не вернеться знов.
ПРОЩАННЯ
Долай, струмку, до моря путь,
Як роблять це всі ріки, --
Вже спів твій тут мені не чуть
Назавжди і навіки.
Біжи, струмку, -- вже тебе ждуть
Річки малі й великі, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
Не раз ще вільхи тут зітхнуть,
Й тремтітимуть осики, --
З тобою тут вже бджолам буть
Назавжди і навіки.
І сонця, й місяця сяйнуть
Не раз ще в тобі лики, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
ДОЛАЮЧИ МЕЖУ
День гасне. Я ніч стрічаю.
Мене кличе вдаль зоря.
Та не хотів би я сліз відчаю,
Як вплав пускаюсь в моря.
Приплив гойдається в сплесках сонних
Без піни й бурлінь води,
Здіймаючись із глибин бездонних
Й вертаючись знов туди.
Вечірній дзвін і смеркання,
Й ніч -- все, чим іще живу.
Та не хотів би журби прощання,
Коли відпливу.
Далеко від цього часу й місця
Без нарікань багажу
Надіюсь там з Лоцманом стріться,
Коли перетну межу.
* * *
Чи ви згодні,
Що сьогодні
Завтра буде уже вчора?
Ще знати б, чому,
Як фіалку візьму,
То пахощі вернуть в ту пору,
Як милим було все для зору?
Замало тут рим лиш повтору.
МИМО ПРОЙДИ
Коли помру я, не приходь
Зронить сльозу фальшиву на могилі,
Топтатись там, де тліє моя плоть,
Тривожить прах, що оживить не в силі.
Риданням вітру втішусь назавжди;
Ти ж -- мимо пройди.
О, не принось свій жаль і каяття --
Нещасному, що з них уже мені;
З ким хоч любись -- втомивсь я від життя,
Дай відпочить у сні.
О, не турбуй, не завертай сюди --
Мимо пройди, мимо пройди.
* * *
Мій дух хай буде вільним і могутнім,
Мов той потік, що мчить в самотині
Від джерела, що на височині,
Відлунюючи й в долах ехом звучним,
Й, зростаючи в напорі, стає чутним
Для міст і сіл, горбів і впадин, веж;
Й посеред моря буде ще відчутним,
Голубизну даруючи без меж.
Хай же мій дух зміцниться -- він тоді
Розсудливості пута скине звичні,
Як до несхожих духом припливу:
Гольфстрім так від Флориди у воді
Своїй приносить у моря північні
Густу південну Мексики траву.
ДУБ
Хай життя
Шлях тернистий --
Будь, мов дуб:
Весною чуб
Золотистий.
Красенем
В літо ввійшов;
Йому й осінь
Чар приносить --
В золоті знов.
Йде зима --
Й без листя буть;
Та холод стріть --
Лиш оголить
Свою могуть.
Бий, бий, бий,
О море, у скелі міцні!
Хотів би я в слово відлить
Думки, що вирують в мені.
Блаженне рибалки хлоп'я,
Що в іграх проводить всі дні!
Блажен і моряк молодий,
Що пісню співає в човні!
Вертаються в порт кораблі,
Полощеться вимпелів шовк;
Де ж доторк той ніжний руки?
Де голос, навіки що змовк?
Бий, бий, бий,
О море, звільняйсь від оков!
Та день той, що нагло так згас,
До мене не вернеться знов.
ПРОЩАННЯ
Долай, струмку, до моря путь,
Як роблять це всі ріки, --
Вже спів твій тут мені не чуть
Назавжди і навіки.
Біжи, струмку, -- вже тебе ждуть
Річки малі й великі, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
Не раз ще вільхи тут зітхнуть,
Й тремтітимуть осики, --
З тобою тут вже бджолам буть
Назавжди і навіки.
І сонця, й місяця сяйнуть
Не раз ще в тобі лики, --
З тобою ж тут мені не буть
Назавжди і навіки.
ДОЛАЮЧИ МЕЖУ
День гасне. Я ніч стрічаю.
Мене кличе вдаль зоря.
Та не хотів би я сліз відчаю,
Як вплав пускаюсь в моря.
Приплив гойдається в сплесках сонних
Без піни й бурлінь води,
Здіймаючись із глибин бездонних
Й вертаючись знов туди.
Вечірній дзвін і смеркання,
Й ніч -- все, чим іще живу.
Та не хотів би журби прощання,
Коли відпливу.
Далеко від цього часу й місця
Без нарікань багажу
Надіюсь там з Лоцманом стріться,
Коли перетну межу.
* * *
Чи ви згодні,
Що сьогодні
Завтра буде уже вчора?
Ще знати б, чому,
Як фіалку візьму,
То пахощі вернуть в ту пору,
Як милим було все для зору?
Замало тут рим лиш повтору.
МИМО ПРОЙДИ
Коли помру я, не приходь
Зронить сльозу фальшиву на могилі,
Топтатись там, де тліє моя плоть,
Тривожить прах, що оживить не в силі.
Риданням вітру втішусь назавжди;
Ти ж -- мимо пройди.
О, не принось свій жаль і каяття --
Нещасному, що з них уже мені;
З ким хоч любись -- втомивсь я від життя,
Дай відпочить у сні.
О, не турбуй, не завертай сюди --
Мимо пройди, мимо пройди.
* * *
Мій дух хай буде вільним і могутнім,
Мов той потік, що мчить в самотині
Від джерела, що на височині,
Відлунюючи й в долах ехом звучним,
Й, зростаючи в напорі, стає чутним
Для міст і сіл, горбів і впадин, веж;
Й посеред моря буде ще відчутним,
Голубизну даруючи без меж.
Хай же мій дух зміцниться -- він тоді
Розсудливості пута скине звичні,
Як до несхожих духом припливу:
Гольфстрім так від Флориди у воді
Своїй приносить у моря північні
Густу південну Мексики траву.
ДУБ
Хай життя
Шлях тернистий --
Будь, мов дуб:
Весною чуб
Золотистий.
Красенем
В літо ввійшов;
Йому й осінь
Чар приносить --
В золоті знов.
Йде зима --
Й без листя буть;
Та холод стріть --
Лиш оголить
Свою могуть.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію