ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ ІІ
Видання «Стислої музичної енциклопедії» Хоакіна Турини [2] становить визначну й екстраординарну подію в музичному житті нашої країни, адже, за винятком праць маестро Феліпе Педреля [3], у цьому плані в нас навряд чи знайдеться щось рівне за значенням.
Сам Еслава [4], який ще в давні часи поставив собі мету навчити нас музичних прийомів через власні трактати, вже тоді славетні, занедбав цю працю, не скінчивши її, й останнього тому, який він думав присвятити вченню про композицію, опубліковано не було. Тому в Іспанії серед музикантів-професіоналів можна почути розмови про гармонію, контрапункт, інструментування, але ніколи – про сам твір (якщо не рахувати фуги).
Через багато років, аби виправити цю помилку і заповнити наявну прогалину, з’явився Хоакін Турина. Усі ми, зацікавлені в долі іспанського мистецтва, повинні якнайжвавіше повіншувати одне одного з цією подією. Талант і відмінне художнє чуття, блискучі докази яких дав Турина у власних творах, є запорукою того, що він може нам багато чого сказати про мистецтво композиції.
Тож яким чином послуговуватимуться цією книжкою ті, котрі прагнуть дістати плоди з настанов, уміщених у ній? Кажу це тому, що світло нерідко засліплює багатьох людей, які довго прожили в темряві й попервах раділи його добродійствам.
Вірячи, – а вірю в це твердо, – що мета мистецтва – породжувати почуття в усіх його аспектах і що іншої мети воно не може і не повинно мати, відчуваю побоювання, ґрунтоване на досвіді, що хто-небудь, застосовуючи засіб як мету, перетворить мистецтво на щось штучне і думатиме, що здійснює свою художню місію, виконуючи звуками щось на подобу шахової задачі, ієрогліфа чи займаючись іншою нешкідливою і некорисною розвагою.
Безсумнівно, декотрі не можуть прагнути більшого, добре буде, якщо вони досягнуть бодай цього, але звертаюся не до них. Говорю тим людям, які тою чи тою мірою відчувають творчу силу в своїй душі. Хай вони спрямують власний погляд у минуле, та не відступають із царини, яку вже здобули інші, тоді побачать визначне і безперервне зростання поступу мистецтва від початку його існування як такого; з полум’яною і глибокою вдячністю вони захопляться тими митцями, котрі, не вдовольняючись шляхами, які протоптали їхні попередники, відкривали інші, нові, й, зрештою, дійдуть рішення, що більш або менш рясне насіння, яке посіяв творець у їхніх душах, може давати нові вруна на животворному і свіжому ґрунті, під яскравим сонцем, на широкій і вільній ниві…
Скромно вважаю, що штудіювання класичних форм нашого мистецтва повинно слугувати лише навчанню на їхніх прикладах порядку, урівноваженості, реалізації (часто досконалої) певної методи. Повинно слугувати нам, аби сприяти створенню інших, нових форм, так само блискучих; одначе не для того, аби робити з них готові кулінарні рецепти (хіба коли на меті – спеціальне завдання).
Я дозволив би собі чесно признатися, що в цій праці, яка, мені на задоволення, привернула мою увагу, тенденції й навіть твори нової музики мають оцінку з позицій, які не завжди поділяю. Гадаю, нині мистецтво покликане створювати музику так само природну, як імпровізація; проте настільки врівноважену і логічну, аби в цілому і в деталях бути ще досконалішою, аніж твори класичного періоду, що їх досі представляли непохибними взірцями.
Можливо, хтось подумає, що сказане означає мою більш або менш приховану зневагу до творів минулого? Я був би гідний жалю, якби це було так! І скажу ще: жалюгідні ті, котрі, засліплені блискучою красою нового мистецтва, відкидають старе! Ці люди добровільно позбавляють себе витончених насолод, можливо, інколи більше інтелектуальних, ніж емоційних, але настільки значних, що вони посилюють задоволення від сучасного мистецтва, коли відкриваються його зв’язки з мистецтвом минулого. Я намагався сказати, що наша професія повинні розвиватися без абсурдних упереджень, радісно, вільно… Розум повинен бути лише підтримкою інстинкту. Він повинен слугувати останньому, скеровуючи його, надаючи йому форми, угамовуючи; але в жодному разі не руйнувати інстинкту, всупереч стільком непорушним правилам, які заповнюють підручники.
Твердження, що музику треба розуміти, аби насолоджуватися нею, – згубна помилка. Музики не створюють і ніколи не повинні створювати для того, аби її розуміли, а для того, аби її сприймали чуттям.
Отже, уважаю, що можна здобути знання в мистецтві, але не можна його навчитися. Скільки людей намагаються догматизувати в мистецтві, і вони не лише прикро помиляються, але шкодять мистецтву, хоча з прихованою пихою вдають, що охороняють його.
Хай кожен іде за своїми смаками й прагненнями. Незалежно від того, принесе він задоволення іншим чи ні, сам він отримає задоволення… і це вже чимало. А той, хто отримує задоволення, наполегливо працюючи за своєю професією, має більше змоги також принести задоволення іншим…
І насамкінець: уважаю, що митець укладає почуття в мистецтво несвідомо, але він не зміг би втілити його, дати йому форму, не маючи у своїй професії свідомої й цілковито закінченої підготовки. Тому для того, хто збирається приступити до вивчення музичної композиції, мені бракує слів, аби рекомендувати працю Хоакіна Турини, котру, незважаючи на мої розбіжності з ним у окремих питаннях, розглядаю як коштовний здобуток національної художньої культури. Добре використана, праця може принести багаті й рясні плоди.
[1] Першодрук: у виданні «Енциклопедії» (Мадрид, 1917).
[2] Хоакін Турина-Перес (1882–1949) – іспанський композитор, диригент і музичний критик андалуського походження. Один із провідних представників імпресіоністичного напряму. До числа його основних творів належать «Севільська симфонія», «Фантастичні танці», симфонічна поема «Процесія Росіо». 1917 р. опублікував свою «Стислу енциклопедію музики» («Enciclopedia abreviada de la música»), яка стала важливою віхою в музикологічній науці Іспанії.
[3] Феліпе Педрель-Сабатé (1841–1922) – іспанський композитор і музикознавець каталанського походження. Провідний діяч доби національного музичного відродження Іспанії. Засади власних мистецьких ідей виклав у маніфесті «За нашу музику» (1890). Працюючи професором Мадридської консерваторії, виховав низку провідних композиторів, зокрема І. Альбеніса, Е. Ґранадоса, Х. Турину, М. де Фалью.
[4] Міґель-Іларіон Еслава-Елісондо (1807–1878) – іспанський композитор і диригент наваррського походження. Тривалий час працював диригентом Королівської капели в Мадриді. Автор 3-х опер і бл. 140 творів духовної музики. Написав кілька музикологічних праць, присвячених питанням сольфеджіо, гармонії, композиції. Уклав «Священну іспанську ліру» (1869) – антологію релігійної музики Іспанії XV–XVI ст.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ ІІ
Переклад і примітки – Василь Білоцерківський
Передмова до «Стислої музичної енциклопедії» Хоакіна Турини [1]
Видання «Стислої музичної енциклопедії» Хоакіна Турини [2] становить визначну й екстраординарну подію в музичному житті нашої країни, адже, за винятком праць маестро Феліпе Педреля [3], у цьому плані в нас навряд чи знайдеться щось рівне за значенням.
Сам Еслава [4], який ще в давні часи поставив собі мету навчити нас музичних прийомів через власні трактати, вже тоді славетні, занедбав цю працю, не скінчивши її, й останнього тому, який він думав присвятити вченню про композицію, опубліковано не було. Тому в Іспанії серед музикантів-професіоналів можна почути розмови про гармонію, контрапункт, інструментування, але ніколи – про сам твір (якщо не рахувати фуги).
Через багато років, аби виправити цю помилку і заповнити наявну прогалину, з’явився Хоакін Турина. Усі ми, зацікавлені в долі іспанського мистецтва, повинні якнайжвавіше повіншувати одне одного з цією подією. Талант і відмінне художнє чуття, блискучі докази яких дав Турина у власних творах, є запорукою того, що він може нам багато чого сказати про мистецтво композиції.
Тож яким чином послуговуватимуться цією книжкою ті, котрі прагнуть дістати плоди з настанов, уміщених у ній? Кажу це тому, що світло нерідко засліплює багатьох людей, які довго прожили в темряві й попервах раділи його добродійствам.
Вірячи, – а вірю в це твердо, – що мета мистецтва – породжувати почуття в усіх його аспектах і що іншої мети воно не може і не повинно мати, відчуваю побоювання, ґрунтоване на досвіді, що хто-небудь, застосовуючи засіб як мету, перетворить мистецтво на щось штучне і думатиме, що здійснює свою художню місію, виконуючи звуками щось на подобу шахової задачі, ієрогліфа чи займаючись іншою нешкідливою і некорисною розвагою.
Безсумнівно, декотрі не можуть прагнути більшого, добре буде, якщо вони досягнуть бодай цього, але звертаюся не до них. Говорю тим людям, які тою чи тою мірою відчувають творчу силу в своїй душі. Хай вони спрямують власний погляд у минуле, та не відступають із царини, яку вже здобули інші, тоді побачать визначне і безперервне зростання поступу мистецтва від початку його існування як такого; з полум’яною і глибокою вдячністю вони захопляться тими митцями, котрі, не вдовольняючись шляхами, які протоптали їхні попередники, відкривали інші, нові, й, зрештою, дійдуть рішення, що більш або менш рясне насіння, яке посіяв творець у їхніх душах, може давати нові вруна на животворному і свіжому ґрунті, під яскравим сонцем, на широкій і вільній ниві…
Скромно вважаю, що штудіювання класичних форм нашого мистецтва повинно слугувати лише навчанню на їхніх прикладах порядку, урівноваженості, реалізації (часто досконалої) певної методи. Повинно слугувати нам, аби сприяти створенню інших, нових форм, так само блискучих; одначе не для того, аби робити з них готові кулінарні рецепти (хіба коли на меті – спеціальне завдання).
Я дозволив би собі чесно признатися, що в цій праці, яка, мені на задоволення, привернула мою увагу, тенденції й навіть твори нової музики мають оцінку з позицій, які не завжди поділяю. Гадаю, нині мистецтво покликане створювати музику так само природну, як імпровізація; проте настільки врівноважену і логічну, аби в цілому і в деталях бути ще досконалішою, аніж твори класичного періоду, що їх досі представляли непохибними взірцями.
Можливо, хтось подумає, що сказане означає мою більш або менш приховану зневагу до творів минулого? Я був би гідний жалю, якби це було так! І скажу ще: жалюгідні ті, котрі, засліплені блискучою красою нового мистецтва, відкидають старе! Ці люди добровільно позбавляють себе витончених насолод, можливо, інколи більше інтелектуальних, ніж емоційних, але настільки значних, що вони посилюють задоволення від сучасного мистецтва, коли відкриваються його зв’язки з мистецтвом минулого. Я намагався сказати, що наша професія повинні розвиватися без абсурдних упереджень, радісно, вільно… Розум повинен бути лише підтримкою інстинкту. Він повинен слугувати останньому, скеровуючи його, надаючи йому форми, угамовуючи; але в жодному разі не руйнувати інстинкту, всупереч стільком непорушним правилам, які заповнюють підручники.
Твердження, що музику треба розуміти, аби насолоджуватися нею, – згубна помилка. Музики не створюють і ніколи не повинні створювати для того, аби її розуміли, а для того, аби її сприймали чуттям.
Отже, уважаю, що можна здобути знання в мистецтві, але не можна його навчитися. Скільки людей намагаються догматизувати в мистецтві, і вони не лише прикро помиляються, але шкодять мистецтву, хоча з прихованою пихою вдають, що охороняють його.
Хай кожен іде за своїми смаками й прагненнями. Незалежно від того, принесе він задоволення іншим чи ні, сам він отримає задоволення… і це вже чимало. А той, хто отримує задоволення, наполегливо працюючи за своєю професією, має більше змоги також принести задоволення іншим…
І насамкінець: уважаю, що митець укладає почуття в мистецтво несвідомо, але він не зміг би втілити його, дати йому форму, не маючи у своїй професії свідомої й цілковито закінченої підготовки. Тому для того, хто збирається приступити до вивчення музичної композиції, мені бракує слів, аби рекомендувати працю Хоакіна Турини, котру, незважаючи на мої розбіжності з ним у окремих питаннях, розглядаю як коштовний здобуток національної художньої культури. Добре використана, праця може принести багаті й рясні плоди.
[1] Першодрук: у виданні «Енциклопедії» (Мадрид, 1917).
[2] Хоакін Турина-Перес (1882–1949) – іспанський композитор, диригент і музичний критик андалуського походження. Один із провідних представників імпресіоністичного напряму. До числа його основних творів належать «Севільська симфонія», «Фантастичні танці», симфонічна поема «Процесія Росіо». 1917 р. опублікував свою «Стислу енциклопедію музики» («Enciclopedia abreviada de la música»), яка стала важливою віхою в музикологічній науці Іспанії.
[3] Феліпе Педрель-Сабатé (1841–1922) – іспанський композитор і музикознавець каталанського походження. Провідний діяч доби національного музичного відродження Іспанії. Засади власних мистецьких ідей виклав у маніфесті «За нашу музику» (1890). Працюючи професором Мадридської консерваторії, виховав низку провідних композиторів, зокрема І. Альбеніса, Е. Ґранадоса, Х. Турину, М. де Фалью.
[4] Міґель-Іларіон Еслава-Елісондо (1807–1878) – іспанський композитор і диригент наваррського походження. Тривалий час працював диригентом Королівської капели в Мадриді. Автор 3-х опер і бл. 140 творів духовної музики. Написав кілька музикологічних праць, присвячених питанням сольфеджіо, гармонії, композиції. Уклав «Священну іспанську ліру» (1869) – антологію релігійної музики Іспанії XV–XVI ст.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ ІІІ. "
• Перейти на сторінку •
"Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ І"
• Перейти на сторінку •
"Мануель де Фалья. Про музику та музикантів. Розділ І"
Про публікацію