
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.06.26
06:18
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
2022.06.26
05:24
І. Б...
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
2022.06.25
18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
2022.06.25
14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
2022.06.25
13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
2022.06.25
08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
2022.06.25
06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
2022.06.24
17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
2022.06.24
15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
2022.06.24
10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
2022.06.24
05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
2022.06.24
01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
2022.06.23
22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
2022.06.23
20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
2022.06.23
12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
2022.06.23
10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Огляд роману „Пригоди Тартарена із Тараскона” французького письменника Альфонса Доде
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Огляд роману „Пригоди Тартарена із Тараскона” французького письменника Альфонса Доде
У цьому романі автор змальовує типового міщанина, думки і мрії якого не відповідають життєвим обставинам. Він втратив почуття реальності через захоплення пригодницькими романами Гюстава Евмера і Фенімора Купера. Це -«Дон Кіхот і Санчо Панса в одній особі». Коли Тартарен –Дон Кіхот фантазує, прагне подвигів, поєдинків з невідомими ворогами, убиває десятків два левів, відважно зносить всі незручності небезпечних пригод, то Тартарен – Санчо Панса хоче залишатися вдома насолоджуватися спокійним життям, відпочивати у м’якому ліжку, ласувати смачними стравами.
Тартарен сприймав свої мрії та фантазії за реальність і був переконаний, що побував у Шанхаї, хоч ця поїздка відбулася тільки в його уяві і якби хтось сказав, що він вигадує, він би обурився.
Через деякий час він дійсно вирушив до Алжиру полювати на левів. Арабів-носіїв він сприймає за піратів, і лише в кінці роману розуміє, що його кохана Байя – розпусна жінка, а князь Чорногорський просто шахрай і злочинець, який вкрав гаманець Тартарена, коли той вийшов за місто полювати на левів, хоч їх там ніколи не було. Однак повернувшись додому, він розповідає про свої фантастичні пригоди.
Письменник змальовує розруху, яку в Алжир принесли французькі колонізатори. Скрізь занедбані селища, знедолені тубільці, але цього Тартарен не бачив, він хотів бачити левів чи інші страховиська.
Жорстокі колонізатори, які прагнули збагачення, ні за що ні про що наказували бити алжирців палицями по п’ятах, а їхні служтелі чинили неправедний суд над алжирцями, що помирають з голоду.
Тартарен – втілення негативних якостей людини: марнославства, балакучості та фантазування.
21.01.2021.
Тартарен сприймав свої мрії та фантазії за реальність і був переконаний, що побував у Шанхаї, хоч ця поїздка відбулася тільки в його уяві і якби хтось сказав, що він вигадує, він би обурився.
Через деякий час він дійсно вирушив до Алжиру полювати на левів. Арабів-носіїв він сприймає за піратів, і лише в кінці роману розуміє, що його кохана Байя – розпусна жінка, а князь Чорногорський просто шахрай і злочинець, який вкрав гаманець Тартарена, коли той вийшов за місто полювати на левів, хоч їх там ніколи не було. Однак повернувшись додому, він розповідає про свої фантастичні пригоди.
Письменник змальовує розруху, яку в Алжир принесли французькі колонізатори. Скрізь занедбані селища, знедолені тубільці, але цього Тартарен не бачив, він хотів бачити левів чи інші страховиська.
Жорстокі колонізатори, які прагнули збагачення, ні за що ні про що наказували бити алжирців палицями по п’ятах, а їхні служтелі чинили неправедний суд над алжирцями, що помирають з голоду.
Тартарен – втілення негативних якостей людини: марнославства, балакучості та фантазування.
21.01.2021.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Огляд драми Лесі Українки «Одержима»"
• Перейти на сторінку •
"Тисячолітня історія зі скіфських курганів"
• Перейти на сторінку •
"Тисячолітня історія зі скіфських курганів"
Про публікацію