ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Туман у Києві. Туман
Вип`ячує безкровні губи.
Ніде і просвітку нема,
Бо ти мене вже не полюбиш.

Красою квітчана, ясна,
Заграє у небесні труби,
Прийде на пагорби весна,
Та ти мене вже не полюбиш.

Перо крізь пальці вислиза,
Сумних, веселих згадок суміш…
Бринить непрохана сльоза –
Мене ти більше не полюбиш…

Війна. Як добре! Небеса
Жбурнуть мене у вир погуби…
Бо що – життя, його краса?!
Як ти, як ти мене не любиш…

4.03. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 15:16:18
Переглядів сторінки твору 252
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.400 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.400 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.765
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 15:16:55 ]

Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 21:20:33 ] - відповісти

Нічого собі!!!
Ярославе, достойно!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 22:27:42 ] - відповісти

Дякую, Володю! Ти вже ставиш оцінки і від "Майстерень", вітаю! Твоя працездатність дала свої плоди!))


Отправить
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2014-03-04 23:47:46 ] - відповісти

гарно))))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 00:33:58 ] - відповісти

Дякую, Танечко!)))


Отправить
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2014-03-05 01:59:49 ] - відповісти

...тебе не полюбиш! (жартую)

лірично, пане Ярославе!


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2014-03-05 16:49:05 ] - відповісти

Дуже-дуже гарно і ніжно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:33:35 ] - відповісти

Як казав один мій знайомий, показуючи на красуню: От гарна жінка! А хтось же і її не хоче! (також гірко жартую!)
Дякую, Михайле!))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 19:34:28 ] - відповісти

Спасибі, Маріє! Натхнення Вам і успіхів!))


Отправить
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:21:39 ] - відповісти

При усій моїй повазі, пане Ярославе, до вас, мені не сподобалось "Війна. Як добре". Бо хіба війна то є добре? (Хоча настрій ЛГ я вловила, та... На мій погляд доцільніше було б "Війна. Баждуже"...
З повагою та щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 20:49:11 ] - відповісти

Шановна Наталю! Якщо загалом міркувати, то цілком з Вами згоден, що війна - то не є добре для нас усіх, для України, яку ми любимо і хочемо жити мирно у ній! Цей факт є добрим тільки для мого ЛГ з його суб"єктивно фаталістичним настроєм, який Ви вловили, тому змінювати на слово "байдуже" - це означає знижувати експресію, напругу, фатальність настрою і вірша. А якщо так, то не варто було взагалі писати і друкувати цей вірш.

Теж щиро і з повагою


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-03-05 22:29:36 ] - відповісти

Зрозумілий і стан, і настрій ЛГ! І справді експресивно як! Файно, сподобалося!
ПС. А якщо "Війна. Можливо небеса..." або
"Війна. Почують небеса?
Жбурнуть мене у вир погуби?" (?)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-03-06 00:03:37 ] - відповісти

Іване, дорогий мій! Тут неординарна, нетипова ситуація - ПЕРЕДСМЕРТНА, для якої війна - це ДОБРЕ! Якщо хтось перебуває в полоні стереотипів, вириває фразу із контексту - і на цій хвилі хоче видати себе за праведника, а когось - за упиря, то хай!
Так, війна несе у собі смерть - це погано з точки зору формальної логіки. Але якщо вона позбавить ЛГ від нелюдських страждань, породжених великим коханням, яке, може, інший не переживав у своєму житті, то це - добре!
А ще війна - це може бути добре в тому сенсі, наприклад, що вона випробовує нашу націю і народ на міцність, на вміння відстояти свою свободу, свою гідність, і що люди воліють швидше вмерти, ніж бути рабами яників і путіних, хоч це - дещо інше питання, відмінне від контексту цього вірша.
Хтось мислить поверхово-стереотипно, а хтось - нетрафаретно, неординарно і вірш має свою логіку і переконливість. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі" як писала Ліна Костенко. І щоб сотворити щось безсмертне, може, треба глибоко страждати, бути готовим і вмерти, щоб лишити по собі хоч один вартий уваги вірш. І тоді це - добре, дорогий мій Іване!)))



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-10 18:22:00 ]
Ярославе, читаю і сльози в очах! Невже все так безнадійно у твого ЛГ. Але ж вірш написано давно, то ж сподіваюся, що зараз все прекрасно!)))