ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Полковник Морозенко
Образ твору В душі шляхетність мав таку високу,
Якої не було і в короля.
Звитяжець був, неначе справжній сокіл,
Його любив народ і вихваляв.

Він – Мрозовицький – шляхтич «уродзоний».
В Італії, у Падуї роки
Пройшли його студентські, наче дзвони,
Але подався все ж у козаки.

Бо родом – з Теребовлі, з Тернопілля,
З дитинства увібрав козацький дух.
І бачив люте шляхти він свавілля,
У визвольний вкраїнський влився рух.

І ось життєва стежка-борозенка
Вже привела його на славну Січ.
І нарекли прибульця Морозенком.
І на Хмельницького могутній клич

Увесь народ піднявся, наче море,
І він, полковник корсунський, із ним.
Завдав під Корсунем він шляхті горе -
Стояв на смерть разом з полком своїм.

Він був стратег, а ще – страшний рубака,
Казала шляхта – сам то Сатана!
Під Збаражем тікала з переляку…
Він з поля бою виніс Богуна –

Полковника, пораненого друга,
Бо не лишав товариша в біді,
Хоч сам загинуть міг. Його потуга
Взнаки далась і шляхті і орді.

Коли триклятий ворог, наче стерво,
Під Збаражем ішов з кільця в прорив,
То Морозенко кинувся з резервом
Й розрив своїм ударом затулив.

Життя свого не шкодував ніколи,
Ішов у лоб, неначе на таран,
Клав цілі лави ворогів довкола
І сам загинув од ворожих ран.

Ховало, як героя, військо ціле.
Й коли розвіявся салютів дим,
Сам гетьман, вже до смерті збайдужілий,
Заплакав гірко й болісно за ним.

1-2.02.7522 р.(Від Трипілля)(2015)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 05:38:52
Переглядів сторінки твору 262
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.848 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 5.848 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.686
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 05:39:26 ]
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2015-02-03 08:23:05 ] - відповісти

Відразу впадає в вічі своєрідне поєднання віршованої розповіді з елементами історичної драми.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 19:50:12 ] - відповісти

Вікторе, дуже дякую! Я іноді пишу такі історичні портрети козацькі, але ніколи не працював у жанрі історичної драми, хоч давно цікавлюся історією. Дякую за своєрідну підказку, куди у творчості рухатися далі.))


Отправить
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 16:49:52 ] - відповісти

Відчувається паралель із сьогоденням. Якби так само показати і сучасного лицаря благородного духу на тлі бусурманської навали, може вийти поема.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:04:35 ] - відповісти

Дякую, Ігоре! Паралель із сьогодненням справді є, особливо, якщо згадати про те, що у пісні про Морозенка наявний епізод, де його полоненого перед стратою татари виводять на Савур-могилу, коло якої нині йдуть бої. Але документів про його битви з татарами мені не зустрічалися, водночас чимало є відомостей про його звитяги проти польських завойовників і вони справді ближчі до реальності і історичної правди. Сподіваюсь, що історичний портрет з великою дозою достовірності дасть певне уявлення сучасним воїнам, якими мають бути справжні лицарі - оборонці рідної землі.))


Отправить
Нінель Новікова (М.К./Л.П.) [ 2015-02-03 18:20:21 ] - відповісти

Дуже потрібні зараз такі героїчні сторінки нашої історії. Уклін Вам, пане Ярославе за чудовий твір!
З повагою


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:05:45 ] - відповісти

Спасибі, дорога Нінеле! Ваші відгуки додають творчої наснаги!))


Отправить
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2015-02-03 19:25:35 ] - відповісти

Справді героїчна навіть серед героїв постать Морозенка, навіки втілена в народній пісні.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:11:53 ] - відповісти

Дуже дякую, дорогий пане Іване! Якщо вірш сподобається моєму керівництву, то є надія, що він прозвучить у концерті Національної капели бандуристів України, як поетичний епіграф перед виконанням історичної пісні про Морозенка в обробці Георгія Майбороди.))


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-03 20:16:21 ] - відповісти

Тут до мене вже помітили зв"язок із сучасністю, але я відчула ще дещо - пішов посил від Ваших рядків. Суть: події на Сході - реінкарнація козацтва (шляхом жертовності й звитяги) як ДУХУ, складової нашої ДУХОВНОСТІ. Скажете, що в тексті про це - Схід - немає. Прямо історично й географічно - про Схід немає, але фундаментально настроєво - є!

Дякую за Ваше поетичне, творче козакування.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:38:26 ] - відповісти

Дуже дякую, Ірино! Ви відчули. Певно це чи не головне, заради чого пишеться вірш - щоб його посил, як Ви пишете, енергетика передавалася читачам і найбільше нашим воїнам, які мають бути нині, може, як ніколи, самовідданими й жертовними, бо йде бій за молоду українську незалежну державу, яка хоче жити за своїми законами і будувати життя і свій устрій на засадах національної самобутності і водночас - добра і справедливості для всіх, хто живе в Україні.


Отправить
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 20:59:12 ] - відповісти
На мене, ми достойно, гідно та паралельно-історично увійшли в нову поетичну еру. Яскраві свідчення, невигадані історії, прозорі збіги обставин, географічні розломи та спільні платформи.

З пошанівком,
М.Бояров.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 21:40:19 ] - відповісти

Щиро дякую, Миколо! Дай Боже, щоб історія прислужилася сучасності українській.

З повагою


Отправить
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2015-02-03 22:17:23 ] - відповісти

Важлива і вдала робота...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 07:43:56 ] - відповісти

Дякую, Світлано! Дай Боже здоров"я тобі!))


Отправить
Анна Віталія Палій (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 10:00:47 ] - відповісти
Погоджуюся з попередніми коментаторами...
Людське прагнення правдивого духу ламає стереотипи...
Дякую за висвітлення історії Тернопільщини, її глибина з величезною кількістю фортець мусить мати тверду основу несхитного духу. І ця, старіша історія, нам невідома...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2015-02-04 14:05:25 ] - відповісти

Дуже дякую, Анно! Такими героями, як Байда Вишневецький (про нього у мене також є вірш ось тут - http://maysterni.com/publication.php?id=67279), Морозенко Тернопільщина може з повним правом пишатися, бо їхні діяння набули загальноукраїнського масштабу. І справді дають яскравий приклад твердості і несхитності духу, готовності йти на смерть за Україну, її високі моральні цінності і демократичний устрій.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-04-23 09:31:07 ]
Історичний вірш! Такі вірші, як цей закарбовуються назавжди в пам'яті народу!