ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск,
Як ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов

Віктор Кучерук
2024.04.24 05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.

Артур Курдіновський
2024.04.23 23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Іван Потьомкін
2024.04.23 22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу

Олена Побийголод
2024.04.23 20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)

Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.

А потрясіння беріз пісенних!

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Петро Схоласт
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Біблотечний триптих ІІ
БІБЛІОТЕЧНИЙ ТРИПТИХ
ІІ
Ти не питай людей, не треба,
Ще стільки буде тих питань,
Про когось ти, а хтось - про тебе,
Ти тільки глянь навколо себе,
Ти тільки глянь...

О ні, не треба нам стрічань,
Ні сліз, ні болю, ані сміху,
Жорстоких тих розчарувань,
Доволі з нас моїх страждань
І мого лиха...

Дай лиш на тебе глянуть стиха,
Коли, схилившись над столом
Й душі моєї чувши вихор,
Всміхаєшся... Яка то втіха!
Солодкий сон...

7489 р. (Від Трипілля) (1983)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-22 03:57:07
Переглядів сторінки твору 202
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.686
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.25 00:22
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-22 03:57:42 ]

Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 22:37:58 ] - відповісти

Як чуттэво! Скучила вже за Вами, романтичний бандуристе :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 23:10:27 ] - відповісти

Це почуття взаємне. Шкода, що не довелося зустрітися у Львові. Я буду там 6 жовтня з концертом капели бандуристів, запрошую всіх львів"ян-поетів і поетес і всіх колег, які будуть на той час у Львові. 19 година, філармонія. З нами співатиме Марія Стеф"юк. Але ж Ви живете, здається, не там?


Отправить
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 23:13:38 ] - відповісти

Ні, я - на Сході. Маю щастя туди приїжджати хоча б раз на рік.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-18 23:19:46 ] - відповісти

А я там не був уже 18 років. І ніколи не був у жовтні. Це, кажуть, найкраща пора у Львові.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-18 23:21:36 ] - відповісти

Хотіла щось написати, аж дивлюся - повторю Чорняву Пані. Та все ж. Бракувало Вас, пане Ярославе, бракувало Вашого доброго слова. Воно вже стає гомеопатичним засобом для душі.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-09-19 00:00:46 ] - відповісти

"Где эта улица, где этот дом", і де ж ця бібліотека?..


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-19 01:02:31 ] - відповісти

Олесю, я дуже зворушений такими словами, і щасливий від того, що мої вірші чи коментарі лікують молоді і прекрасні душі. Натхнення Вам і здоров"я бажаю.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-19 12:06:36 ] - відповісти

Ваші вірші сповнюють душу життєдайною силою, а мудрі і цінні коментарі додають віри в себе (іноді просто необхідної). Дякую за Ваші побажання. Хай Муза оберігає Вас своїми крилами!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-19 01:06:40 ] - відповісти

Світлано, сонечко, можу Вам сказати, оскільки це "дела давно минувших дней". Це - одна з кращих бібліотек України і Києва - нині - Національна бібліотека України імені Вернадського.


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-20 01:50:22 ] - відповісти

прекрасний вірш ! ще й про найулюбленішу бібліотеку :)


Отправить
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-20 14:28:22 ] - відповісти

А хто не любить, коли так люблять? :) Щиро... А це - найцінніше.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-21 02:30:28 ] - відповісти

Дякую за відгуки, дорогі коліжанки. Коли мій об"єкт захоплення виходила із читального залу, я підкидав їй на стіл записки із цими віршами, а потім спостерігав, як вона реагує. Це було так цікаво. Другого дня вона прийшла в бібліотеку вдягнена, як у театр чи на свято.