ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
12:54
Знов гучні тривоги звуки
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
Повзуть Україною,
Янгол крильцем прикриває
Колиску з дитиною.
Притуляє зайчика
До грудей синочок,
З мамою іде квапливо,
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Саша Серга (1989) /
Проза
/
Короткі осторії
Люди, як будинки
А бувають люди, як покинуті будинки. Ти чомусь прямуєш пустелею між скелями, і там натрапляєш на одинокий будинок. На виселках, ізольований від людей, запущений. Витіснений в куток, під скелю, що над ним низько нависає. Ти підходиш і бачиш, що перший поверх темний, вікна давно забиті старими сірими дошками і зсередини віє холодом. Вдяється побачити скрізь щілини, що там порожньо і разом залишки речей розкиданих в кутках, залишки меблів розбитих, подерті і брудні, колись білі, стіни.
Піднімаєш очі і зауважуєш, що з другого поверху, через терасу, до якої натоптана стрімка стежка знизу наверх, просвічується якесь світло, що грає тихо стара грамофонова мелодія. Чомусь саме вона. І чуєш голоси. Розумієш, що там хтось живе, і від цього стає моторошно.
Але ти ще цього не розумієш. Ти в пустелі, а тут люди, хочеться зайти, прихиститись.
Колись я такий будинок бачила. Я хотіла зайти, але мій супутник (ще досі не знаю, хто то був) мене затримав і першим піднявся по стежці на терасу, та заглянув всередину. Довго дивився, завмерши. А потім тихим придушеним голосом, навіть не обертаючись до мене, сказав – «Тікай, поки можеш.»
І я в жаху прокинулась з цього сну.
*
Буває, що так люди втрачають свої простори, коли загнані і вигнані своїми демонами в закуток своєї душі. А її решта стає не придатна для життя ні для самої людини, ні для гостя, ні для будь-кого іншого.
Що робити з такими будинками? Минати просто повз. Не варто заходити, тому що не знаєш, що на тебе може вискочити, зловити, впасти на тебе, чи звалитись. Хоч і господар не мусить бажати тобі зла.
Розумієш, що той, хто там живе, хто б він не був, що це він мусить там спершу навести порядок, перш, ніж когось запросити. Вигнати і знищити всіх, хто робить там вічний безлад і деструкцію будинку.
Йти далі, особливо, коли будинок тебе зовсім не кличе.
(2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люди, як будинки
Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
2-е Тимофiю 1:7
Бувають будинки, як люди. Йдеш по вулиці і розглядаєшся. І ось твою увагу привертає будинок. Ти зупиняєшся, дивишся на нього. Розпізнаєш ознаки якоїсь занедбаності романтичної. Трава висока не покошена, яблуні високі, старі, віконниці трохи порипані. Але то все так вабить. Заходиш в двір, відчуваєш спокій, мир і затишок, хоч там ніхто не живе давно. Хочеться там оселитись, тому що відчуваєш, що трішки реновації, і цей дім стане казкою, чудовим світлим простором, що він тебе хоче і вітає тебе. Що його власне не можна замінити, збудувати наново, бо він унікальний. Ти хочеш там залишитись, що потерпіти трохи тих незручностей – варте того.А бувають люди, як покинуті будинки. Ти чомусь прямуєш пустелею між скелями, і там натрапляєш на одинокий будинок. На виселках, ізольований від людей, запущений. Витіснений в куток, під скелю, що над ним низько нависає. Ти підходиш і бачиш, що перший поверх темний, вікна давно забиті старими сірими дошками і зсередини віє холодом. Вдяється побачити скрізь щілини, що там порожньо і разом залишки речей розкиданих в кутках, залишки меблів розбитих, подерті і брудні, колись білі, стіни.
Піднімаєш очі і зауважуєш, що з другого поверху, через терасу, до якої натоптана стрімка стежка знизу наверх, просвічується якесь світло, що грає тихо стара грамофонова мелодія. Чомусь саме вона. І чуєш голоси. Розумієш, що там хтось живе, і від цього стає моторошно.
Але ти ще цього не розумієш. Ти в пустелі, а тут люди, хочеться зайти, прихиститись.
Колись я такий будинок бачила. Я хотіла зайти, але мій супутник (ще досі не знаю, хто то був) мене затримав і першим піднявся по стежці на терасу, та заглянув всередину. Довго дивився, завмерши. А потім тихим придушеним голосом, навіть не обертаючись до мене, сказав – «Тікай, поки можеш.»
І я в жаху прокинулась з цього сну.
*
Буває, що так люди втрачають свої простори, коли загнані і вигнані своїми демонами в закуток своєї душі. А її решта стає не придатна для життя ні для самої людини, ні для гостя, ні для будь-кого іншого.
Що робити з такими будинками? Минати просто повз. Не варто заходити, тому що не знаєш, що на тебе може вискочити, зловити, впасти на тебе, чи звалитись. Хоч і господар не мусить бажати тобі зла.
Розумієш, що той, хто там живе, хто б він не був, що це він мусить там спершу навести порядок, перш, ніж когось запросити. Вигнати і знищити всіх, хто робить там вічний безлад і деструкцію будинку.
Йти далі, особливо, коли будинок тебе зовсім не кличе.
(2021)
Замальовка.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію