
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.06.26
06:18
Мовчи, солдате, твоя Совість чиста.
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
Бо землю боронити – це святе.
Тебе стрічає уціліле місто
і на душі спокійно через те.
Там від Херсону до Лугані – пекло,
то «Гради»* землю б’ють, то «Сонцепек»*.
Твоє волосся інієм примерзло
2022.06.26
05:24
І. Б...
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
П’єдестал збудували роки,
Підпираючи зроблене днями, –
Тож, старанням оцим завдяки,
Тобі є де стоять перед нами.
Хоч життя галасує і б’є,
І веселощі змінює докір, –
Лиш світліє обличчя твоє
2022.06.25
18:31
Своя сорочечка до тіла ближче,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
та вже навчилася терпіти біль.
Глянь, скільки бідолах на попелищі,
без рук і ніг... Не сип на рану сіль...
Недосконала, стомлена, самотня,
і зморшка невигойна на чолі.
Старіють всі, процес невідворотний,
2022.06.25
14:32
Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
2022.06.25
13:23
Чи бавовна палає, чи вата –
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
а із пращі і нині летить
у чоло незаконного брата,
у жахливе лице Голіата
камінець, що вбиває за мить.
Мало того, що гине проклятий
в українській землі окупант...
2022.06.25
08:05
Ранок який. Тиша. За вісім п’ять.
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
У соннім саду пахощі м’яти.
А з Білорусі ракети летять:
українців ще сплячих вбивати.
Страшніше нацистів стали сябри,
минуле забули своє і святині.
Єдине питання: як ви могли
2022.06.25
06:03
Гонить вітер
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
Хвилі жита
Вдалеч стихача, –
Поле плідне
І погідне
Зору сівача.
Не злічити,
Стільки жита
2022.06.24
17:34
Та хоч би раз
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
мені у руки впала
із будь-яких небес,
аби мені,
у слушний час,
коли не вистачало
твоїх чудес
та імені!
2022.06.24
15:32
Як то файно, що ми не герої
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
і не мічені поміж людьми –
у Європі одною ногою,
а на другу кульгаємо ми.
Рідна влада одною рукою
показала кудою іти,
але другою, від параної,
2022.06.24
10:38
Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
де вечір тамує втому,
по звивистій стежці лісом
сліпма я бреду додому.
Хтось шурхає, ніби скаче,
боюся, – кіндратій схопить…
А місяць, хлопчисько наче, –
мені язика солопить.
2022.06.24
05:30
Або тебе не вистачає,
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
Неначе міри почуття,
Чи вже наблизились до краю
Найщасливіші дні життя?
Кохання радість незабутня
Майнула швидко, ніби сон, –
Не заспіваємо в майбутнім,
Як нещодавно, в унісон.
2022.06.24
01:49
Невимовного болю надто для сліз.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
Доба за добою з одними думками...
Дитяти у когось… і син вже без мами…
Дай вгамувати, заспокоїти злість
Свободо! Любове! Син рідної Нені...
Наземна...Небесна... А їм озоветься...
Підіймемо стяг душою і серця.
2022.06.23
22:07
Шляхетний чоловік і жіночка тендітна,
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
Зустрілись восени на тротуарі долі.
В минулих спогадах життя одноманітне,
Здавалося, відіграні важливі ролі.
Вона таїлася у мушлі від облуди,
А він шукав взаємності в очах блаженних.
Боялась осуду, завжди, що
2022.06.23
20:09
Лук’янівка. Спекотним днем іду.
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
На лавці бачу у тіньочку діда.
Дай, сяду, трохи дух переведу.
- Добридень. Можна коло вас посидіть?
- Сідай. Чого там. Місця вистача.-
Поглянув дід на мене хитрим оком,
Прицінювався, наче чи вивчав:
- Спекотне нині л
2022.06.23
12:55
Ти мирний, тихий взагалі…
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
Обмінний фонд душі - стабільний.
Якби то, ой, не москалі -
Не нервував би… не доцільно.
На вигляд… свіжий як карась,
Що тільки витягли із річки…
Якби московія якась
2022.06.23
10:06
Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
2019.04.01
2019.01.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Критика | Аналітика
Останній день миру чи перший день війни?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Останній день миру чи перший день війни?
Кремлівський Гітлер прийняв рішення розпочати війну. І не вчора чи сьогодні, а далекого 21.04.2000-го, коли указом № 706 Президент Російської Федерації затвердив так звану Військову Доктрину, в основу якої лягла шизофренічна книга Олександра Дугіна ”Основи геополітики”, написану ще 1997-го року. Ось що написав цей професор-сифілітик:
«[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделі переструктуралізації піде мова в розділі про Захід).»[43]
Генштабу доручили розробити сценарії бойових дій проти України та прорахувати необхідну логістику, що й було виконано до 2004-го року.
Першим пробним каменем був острів Тузла. Але тоді вдалося залагодити конфлікт зусиллями Леоніда Кучми.
Вікно можливостей відчинилося 2014-го року. І Росія ним скористалася миттєво, анексувавши Крим та ініціювавши криваву різанину на сході України.
Світ не визнав юридично прав Росії на Крим і наклав санкції, А збиття малазійського Боїнга взагалі сплутало усі карти: мусили збити літак “Москва-Ларнака” - як привід для введення росвйської армії для захисту прав росіян та боротьби з українськими терористами, а вийшло казна-що.
Нині, Україна вже не та держава, якою була в 2014-му році. Армія укріплена новітньою зброєю, має досвід ведення бойових дій, працюють військові заводи, проводяться реальні військові навчання, від управління військами відсторонені російські воєнспеци. А військова та матеріальна допомога Заходу не дає жодного шансу сепаратистам виграти війну на Донбасі.
Росія зрозуміла, що лобова атака захлиснулася і тепер тисне на Україну так званими “Мінськими домовленостями”. На час їх підписання вони були украй необхідними. Це давало змогу взяти передишку, перегрупуватися, відбудувати оборону тощо. Нині вони втратили для нас усілякий смисл, окрім безпекових питань.
Тепер цими домовленостями можна підтертися, так само як підтерлася Росія Будапештським меморандумом. Якщо ж Україна згодиться на їх виконання, то незабаром перетвориться на суцільну зону бойових дій і зникне як державне утворення.
Росія прорахувалася: ми не погодилися на імплементацію Мінських угод. І не погодимося ніколи. Чи знали ми, що це спровокує гнів та загострення у відносинах між Росією? Звичайно. Нічого нового тут немає.
А оці пляски російських військ довкола українських кордонів - це політична агонія. Так, ще довго Росія буде пити кров з нашої держави, бряцати зброєю та погрожувати. Це нормальна реакція ображеної дитини, з якою не хочуть дружити.
Та напасти на нас вона не наважиться, бо Путін хоче правити до смерті, а війна призведе до того, що справжні хазяї Росії його швидко ліквідують. Йому не простять втрату сотень мільярдів доларів прибутку.
Нині Путін піднімає ставки в своєму політичному покері: проводить військові навчання, блокує акваторії Чорного та Азовського морів, вдається до погроз та шантажу, підриває міжнародну торгівлю, грається з газом. Але всі знають, що на руках у неї програшна комбінація. І ніхто на поступки йти не буде.
І хоч собака ще довго буде гавкати - спіть спокійно, шановні українці. Ну, якщо вже станеться непоправне - не панікуйте. Будемо боротися. Чи у когось є інший рецепт?
11.02.2022р.
«[…]Суверенітет України являє собою настільки негативне для російської геополітики явище, що, в принципі, легко може спровокувати збройний конфлікт.[…] Україна як самостійна держава з якимись територіальними амбіціями являє собою величезну небезпеку для всієї Євразії, і без рішення української проблеми взагалі говорити про континентальну геополітику безглуздо. Це не означає, що культурно-мовна чи економічна автономія України повинна бути обмежена, і що вона повинна стати чисто адміністративним сектором російської централізованої держави (як, до деякої міри, були справи в царській імперії чи при СРСР). Але стратегічно Україна повинна бути строго проекцією Москви на півдні і заході (хоча детальніше про можливі моделі переструктуралізації піде мова в розділі про Захід).»[43]
Генштабу доручили розробити сценарії бойових дій проти України та прорахувати необхідну логістику, що й було виконано до 2004-го року.
Першим пробним каменем був острів Тузла. Але тоді вдалося залагодити конфлікт зусиллями Леоніда Кучми.
Вікно можливостей відчинилося 2014-го року. І Росія ним скористалася миттєво, анексувавши Крим та ініціювавши криваву різанину на сході України.
Світ не визнав юридично прав Росії на Крим і наклав санкції, А збиття малазійського Боїнга взагалі сплутало усі карти: мусили збити літак “Москва-Ларнака” - як привід для введення росвйської армії для захисту прав росіян та боротьби з українськими терористами, а вийшло казна-що.
Нині, Україна вже не та держава, якою була в 2014-му році. Армія укріплена новітньою зброєю, має досвід ведення бойових дій, працюють військові заводи, проводяться реальні військові навчання, від управління військами відсторонені російські воєнспеци. А військова та матеріальна допомога Заходу не дає жодного шансу сепаратистам виграти війну на Донбасі.
Росія зрозуміла, що лобова атака захлиснулася і тепер тисне на Україну так званими “Мінськими домовленостями”. На час їх підписання вони були украй необхідними. Це давало змогу взяти передишку, перегрупуватися, відбудувати оборону тощо. Нині вони втратили для нас усілякий смисл, окрім безпекових питань.
Тепер цими домовленостями можна підтертися, так само як підтерлася Росія Будапештським меморандумом. Якщо ж Україна згодиться на їх виконання, то незабаром перетвориться на суцільну зону бойових дій і зникне як державне утворення.
Росія прорахувалася: ми не погодилися на імплементацію Мінських угод. І не погодимося ніколи. Чи знали ми, що це спровокує гнів та загострення у відносинах між Росією? Звичайно. Нічого нового тут немає.
А оці пляски російських військ довкола українських кордонів - це політична агонія. Так, ще довго Росія буде пити кров з нашої держави, бряцати зброєю та погрожувати. Це нормальна реакція ображеної дитини, з якою не хочуть дружити.
Та напасти на нас вона не наважиться, бо Путін хоче правити до смерті, а війна призведе до того, що справжні хазяї Росії його швидко ліквідують. Йому не простять втрату сотень мільярдів доларів прибутку.
Нині Путін піднімає ставки в своєму політичному покері: проводить військові навчання, блокує акваторії Чорного та Азовського морів, вдається до погроз та шантажу, підриває міжнародну торгівлю, грається з газом. Але всі знають, що на руках у неї програшна комбінація. І ніхто на поступки йти не буде.
І хоч собака ще довго буде гавкати - спіть спокійно, шановні українці. Ну, якщо вже станеться непоправне - не панікуйте. Будемо боротися. Чи у когось є інший рецепт?
11.02.2022р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію