ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2022.01.28 06:08
Як відбивало серце: тьох-тьох-тьох…
Сеанс і ряд останні в кінозалі.
Лишитися ми мріяли удвох,
а, що робити з цим, на жаль, не знали.
Життєва проза: осені сльота
ховає повню в хмарах почорнілих,
з тобою ми отримали квитка
та долі поєднати не зуміли.

Євген Федчук
2022.01.27 19:47
Було колись…чи, може й не було.
Але ж дарма навіщо б говорили?
Стояло у степу одне село,
В якому люди роботящі жили.
Трудились від зорі і до зорі,
Під щедрим сонцем урожай ростили,
Овець отари та стада корів
На буйних травах набирали сили.

Сергій Губерначук
2022.01.27 17:42
Ґанок дзвенів кришталем
і, оздоблений сріблом, яскрився.
Я ще не був королем,
але код на замку підкорився.

Рухнула брама важка,
знявши пил з канонічної влади,
і в брудному вбранні ватажка

Ігор Деркач
2022.01.27 16:30
А на майдані Банкової – смута
і невідомо, – де ті вороги?
Поліція вгодована і люта
нагадує, що віддає борги...
а самооборона – не обута.

***
Ще кінця московії нема

Микола Дудар
2022.01.27 13:25
А на дворі ще зима…
А в роялі ноти…
А на столику хурма,
Десь тако, з півроти…
Не піду на двір, мете.
А рояль приструню.
А хурма хурмі… про те
Відчуваю слюні.

Сергій Губерначук
2022.01.27 11:16
Літній день видався світлим і прекрасним. Людей було дуже багато, як у свято. Ми з Андрієм у гарному настрої проходимо вулицею до тролейбусної зупинки. Розповсюджувачі анкет пропонують моєму товаришу заповнити одну з них. Я кажу: «Та не варто. Навіщо тобі

Микола Соболь
2022.01.27 07:28
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Фортуна повернулась до громади
й стоятиме віднині саме так.
Анфас хотіли? Ви наївні дурні!
Стояти так є тисячі причин.
Давай дістанем голос твій із урни!
Тепер сиди та думай, я

Віктор Кучерук
2022.01.27 05:19
Під хмаркою ластівок щебет,
А луками – запах п’янкий, –
І дотики квітів та стебел
Приємно лоскочуть боки.
Обдмухує жваво обличчя
Мінливий завжди вітерець
І шепче щомить таємничо
У вуха повзучий чебрець.

Микола Дудар
2022.01.27 00:03
А ось і хліб пшеничний житній хліб
Болить молюсь цілую плачу
Мале дитя як свірка наче німб
І як снопи на полі наче…

Мій крик мій біль і стогін долі шлях -
Не міф, не міт… о-о треба вміти
Коса і серп чи неба вільний птах

Іван Потьомкін
2022.01.26 19:56
Світлій пам’яті
Якова СУСЛЕНСЬКОГО

Необрізані й недорізані,
Що вам лишилося ще ділить:
Повість гіркаву минулих століть
Чи в гронах червоних калинову віть?
Не читайте ту повість нарізно.

Микола Дудар
2022.01.26 16:51
Зима… весни майбутньої перерва
Хай сотні справ застрягли у снігах…
І чути сміх з одкритої консерви…
І чим, вже я, здогадуюсь, пропах…
У зав’язі невидиме й дотичне -
Не спіймане у просторі ніким…
Без паніки! Сьогодні не критично
На те й перерва… Люд

Ігор Шоха
2022.01.26 13:36
В поезії не вистачає манни
небесної і варива води,
якої вистачає графоману...
і лицарі без сумніву й догани
пакують у бульки свої труди.

***
Як жаль, що і поети не мольфари,

Володимир Невесенко
2022.01.26 13:16
Мліє місто в прохолоді.
В смерку – сяєва парча.
А в підземнім переході
чепурне співа хлопча.
Лине музика в огромі,
розлітаються слова
і витають – невагомі,
ніби хмараа дощова.

Віктор Кучерук
2022.01.26 06:41
Немов крізь відновлену оптику
Старанно протертого скла, –
Принадно побачились котики
На гойдалках пружних гілля.
Милуючись днями чудесними,
Як поля дарами ховрах, –
Постійно сумую за веснами
В зимою утворених снах.

Микола Соболь
2022.01.26 05:33
Тихо, тихо, тихо
ніч іде і сніг.
О, яка це втіха,
навіть краще снів.
Десь посеред лісу
дерево рипить…
Снігова завіса
йому каже: «Цить!»

Микола Дудар
2022.01.26 00:35
Ось і море стабільних бажань…
А ще скорше бажанок стабільність -
Голосів не розладана рань
І дитяча омріяна вільність,
Котра нас зустрічає у снах
Поміж сіл, поміж міст, під мостами…
Там де біль, де і плач, де і страх,
Де навчались мовчанню роками.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Євген Федчук
2020.02.03

Олександр Панін
2020.01.12

Писака Писав
2019.11.07

Ігор Якименко
2019.07.12

Сергій Губерначук
2019.07.07

Зоя Войтович
2019.04.04

Костянтин Головко
2018.09.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Левицька / Поеми

 ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ — десятий вінок ( корона сонетів — СВІТОЧ ДУШІ)

"Зупинилась тиша тиха і незбудна,
Зупинився в небі вечоровий дим.
Не спинись лиш ти, любове моя трудна,
Трудним світом білим падай, але йди.

Йди, моя любове, заки сил і змоги
Незрадливим словом, що б там не було,
По шляху надії під мечем тривоги
Трудним серцем світу, серцем і чолом."
(Микола Вінграновський)


ДЕСЯТИЙ ВІНОК

ДО СЕРЦЯ СЕРЦЕМ


І (X)

Весна пісні сплітала колискові,
Кульбаб краплини сонця – у траві.
Повсюди розливавсь пташиний гомін,
Цвіли каштанів свічі воскові.

Купався у блаваті світлий жайвір,
Дістати намагався сердолік*.
На крильцях ніжних ніс весняну провість**
(Оспівує нову пору щорік).

Я бачила не раз безмежжя синє,
Неначе всесвіт хмари поглинав.
Земля ще обертається донині,

А що надалі буде, хто те зна?
Ще поки піднебесся соколине,
Буяла скрізь відрада неземна.
____________

Сердолік* – сонячний камінь
Провість* – передвістя


ІІ (X)

Буяла скрізь відрада неземна.
Така яса, що слів не підібрати.
Не знищать старовинні письмена
Сучасні мракобіси і магнати.

З лавандового ранку й дотемна
Пахтять у лузі кропива та м’ята.
Краси обітована сторона
Блищить божественною благодаттю.

Але ж вирубують гаї, ліси,
Країну нищать нелюди сваволі.
Народ мовчить, вудила закусив,

Нема на злодіїв ніде крамоли*?
Землицю продають. На ній зросли ж
Бутонами у пагонах магнолій.
____________

Крамола* – повстання


ІІІ (X)

Бутонами у пагонах магнолій,
Тичинкою у порцелянах чар.
Здавен ходили по стерні босоніж,
Пили із чашечок бузку нектар.

У товстосумів лиш кишені повні,
Особняки на мисі Трафальґар*.
Міняє Божий світ свою духовність
На статки й діамантовий товар.

Кричать дзвіниці Лаври та Софії,
Збирають краплі віри навмання.
Уже тепер ніхто не розуміє,

До кого йти, де – Бог, де – сатана.
Та править чисте небо літургію,
Притихла бірюзова таїна.
____________

Трафальґар* – мис в Іспанії


ІV (X)

Притихла бірюзова таїна,
Чекає з жахом на різдвяні свята.
А чи врятує світ ота краса,
Якій безжально голову відтято?

Горить на смітниках деревина,
Землі легені нищать заповзято.
Поглине людство зла трясовина,
І буде нікому відповідати.

Краси невічне зморене лице.
Вже зморшка на чолі мій зір мозолить.
Роки невпинні змінюють усе,

А хто ж врятує всесвіт сивочолий?
Невже любов, яка скарби несе?
Що за декор? Міркується поволі.


V (X)

Що за декор? Міркується поволі.
У небі кармазиновий* гранат.
Тримає Данко серце на долоні –
Любов ясніша за красу стократ!

Зійшла веселкою на видноколі,
Над зоряними плаями Карпат.
Немеркнуча в святому ореолі,
У тисячу каратів діамант.

Блищать сльозою милосердні очі,
Поглянеш в них – і не дістанеш дна.
Душа блаженствує і палахкоче.

Любов благословенна, чарівна,
Красою світу ділиться охоче,
Чому ж я без оздоби і сумна?
____________

Кармазиновий* – червоний


VІ (X)

Чому ж я без оздоби і сумна?
Не запряжеш Пегаса в колісницю.
В неволі не один поет сконав,
Не впавши на коліна перед ницим.

І ті, що вірили у Перуна,
Також кропили кров’ю плащаницю
Своїм стражданням, коли Бог стинав*,
Благословенно підіймав десницю.

Не кожному висіти на хресті.
Ми перед Богом, як ягнята голі.
Я полощу гріхи у каятті,

Допоки серцем ще не охолола,
Лелію неба зоряні плачі,
Стою у спеку й дощ без парасолі.
____________

Стинати* – кричати


VІІ (X)

Стою у спеку й дощ без парасолі,
Волосся розвіває степовик*.
Гіпюрова вуаль на видноколі,
Ті хмари, наче білі прапори.

З тобою ми не бачились відколи?
Мабуть, з тієї самої пори,
Як відцвіли барвінки й матіоли,
І посивіли пишні явори.

Мій друже, знаю боляче, напевно,
Чекати вітру в полі. Не жона,
Щоб виглядати із роботи ревно

І проливати сльози крадькома.
Так холодно мені у сьогоденні,
На перехресті долі – крижана.
____________

Степовик* – степовий вітер


VІІІ (X)

На перехресті долі – крижана,
Замерзлі руки не зігріє морок.
Перекричали жаби цвіркуна,
Недопалками догорають зорі.

У тебе все гаразд і є Вона –
Ручна, комфортна, ніби яхта в морі.
Усе на світі, милий, промина –
У безвість канули Содом, Гоморра.

В одну й ту ж саму річку чи ввійдем?
На роздоріжжі я, а ти – на мості.
Та світиться намріяний едем.

Зустрілися невчасно на погості.
Осипалося листя хризантем,
А пам’ятаєш травень високосний?


ІX (X)

А пам’ятаєш травень високосний?
Джем у креманці, в келихах – коньяк.
Із незабудок наш маленький острів
Здавався синім небом, як-не-як.

Було на серці лагідно і тоскно.
І мармеладним вечір був на смак.
В долонях танула медовим воском,
Промовила уперше, любий, "Так!"

Між нами романтичними мрійливо
Проклали небеса ажурний міст.
Скидала темну тогу ніч зрадливо,

І розливався в форте благовіст.
Душі тремтіла птаха полохлива,
У непідкупній вірності клялись.


X (X)

У непідкупній вірності клялись.
Намріяла собі любов сердечну,
В те неозоре небо горілиць
Ми разом падали з тобою гречно.

Та вигадала, що ти оступивсь,
І п’єса завершилась драматично.
Сховалася в дупло, неначе мись*.
Запевнив, що буття не аскетичне.

Любов – самопожертва, так і є!
Хоча не вистачало слів для злості,
Та серце не із щебеню моє.

Пробачила, хоча болить ще й досі.
Зозуля гучно знов літа кує,
Пліткарки вже перемивають кості.
____________

Мись* – білка


XІ (X)

Пліткарки вже перемивають кості.
Хіба ж їм зрозуміти серця біль?
Зажуру кутаю в зелені брості,
І смуток – у вишневу заметіль.

Зів’яне день – змарнію, наче просинь,
Вже не побачимося, любий, більш...
Розлучать хтиві недруги назовсім,
Навряд чи допишу останній вірш.

Тим ворогам ні холодно ні жарко,
Колюча заздрість і зневага скрізь.
З цікавості зло підглядає в шпарку,

А ти на мене й небеса зіпрись,
Бо інколи у ботанічнім парку
Крадеться зради кровожерна рись.


ХІІ (X)

Крадеться зради кровожерна рись.
Для неї не існують перешкоди.
В її хижацькі очі не дивись,
Милуйся краєвидами природи.

Із будь-кого та кішка має зиск,
Чи варта зрада – дрібки насолоди?
Від сновидінь жахливих пробудись!
Любові сонце над землею сходить.

Та хтива зрада кублами вужа
Ведмежу послугу всім робить поспіль.
Та кривди таємнича паранджа

Не заплямує нашу чисту постіль.
В минулому лишилася чужа
Гладенька шерстка, ікла, кігті гострі.


ХІІІ (X)

Гладенька шерстка, ікла, кігті гострі.
А ти пригод, коханий, не шукай.
Не пахне смаженим у високості,
Ясніє мальовничий виднокрай.

Всі негаразди, осуди поборе
Отави малахітовий розмай.
Дволикий Янус вихід вкаже вкотре,
Знайдемо втрачений хупавий* рай?

А нашим ворогам життя покаже,
На що хто здатен, тільки не спіткнись.
Довірі не потрібні пута й стражі.

Поглянь, стрункий гойдає кипарис
Чудесних весен світлі вернісажі.
До серця серцем щемно притулись.
____________

Хупавий* – гарний


ХІV (X)

До серця серцем щемно притулись.
Кохання справжнє у воді не гасне.
На кожнім кроці спокушає біс,
Та бережімо почуття прекрасне.

Пастельні сутінки, немов "Ірис"*,
Смакуй і насолоджуйся завчасно.
Нам неможливо вірності зректись,
Розбити легко кришталеве щастя.

Роз’ятрюємо рани ми щораз.
Забудемо розладдя дріб’язкове.
Ніхто не вбережеться від образ,

Бо ми обоє серцем гарячкові.
Ти теж мені за ревнощі пробач!
Весна пісні сплітала колискові.
____________

"Ірис"* – цукерки


Магістрал (Х)

Весна пісні сплітала колискові,
Буяла скрізь відрада неземна.
Бутонами у пагонах магнолій
Притихла бірюзова таїна.

Що за декор? Міркується поволі.
Чому ж я без оздоби і сумна?
Стою у спеку й дощ без парасолі,
На перехресті долі – крижана.

А пам’ятаєш травень високосний?
У непідкупній вірності клялись.
Пліткарки вже перемивають кості,

Крадеться зради кровожерна рись.
Гладенька шерстка, ікла, кігті гострі.
До серця серцем щемно притулись.

















Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-11-30 18:20:09
Переглядів сторінки твору 193
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.348 / 6  (5.268 / 5.88)
* Рейтинг "Майстерень" 5.346 / 6  (5.335 / 5.95)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.01.27 10:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-12-02 09:13:20 ]
Дуже болючий і глибокий вінок, Таню! Але ти образно відтворила силу кохання, яка всі негаразди переборе!))))?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2021-12-02 10:26:28 ]
Дякую, дорогий Ярославе, за розуміння і високі оцінки! Крізь терни до любові, від серця до серця!)))) Нехай любов палає в твоїм серці завжди!