ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча

Володимир Каразуб
2024.04.18 19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Євген Федчук (1960) / Вірші

 * * *
«Історія – учителька життя»,-
Так римляни, здається, говорили.
Якби ж то ми її як слід учили,
То менше б відчували каяття
За вчинки надто спішні й нерозумні,
Яких ми робим безліч у житті.
І від гірких, щемливих почуттів
Буває нам так боляче і сумно.
Один з уроків: вірити не слід
Тому, хто шлях свій підлістю встеляє.
Він за душею завжди камінь має,
А його серце – віковічний лід.
Наобіця, як вигідно йому,
То, може і дотримається слова,
А ні - то завжди знайдеться відмова
Від того слова та і по всьому.
Аби була лиш вигода йому,
То він обдурить і не заїкнеться
Та ще й услід одуреним сміється,
Мовляв, наївний дурень. І тому
Я хочу всім наївним нагадати
Одну стару історію. Колись
Монголи, що по Азії пройшлись,
Зуміли, навіть Грузію зламати,
Прорвались понад морем крізь Кавказ,
Де у той час алани проживали.
Алани ж сил для відсічі не мали,
Отож звернулись у тривожний час
До половців, які в великій силі
Єдині панували у степах.
І половці війни підняли стяг.
Чи небезпеку справді зрозуміли,
Чи то хотіли силу показать,
Аби степи їх зайди оминали.
Отож разом з аланами устали
І бій монголам вирішили дать.
Жорстока січа цілий день ішла.
Десятки тисяч степ увесь стоптали.
Роса кривава на траву упала
Та сила силу не перемогла.
Як сонце сіло, розійшлись вони
Аби назавтра новий бій почати.
Хто переможе в тім бою, сказати
Ніхто не міг. Обидві сторони
Були готові битись до останку.
Але монгол підступністю узяв.
Вночі він перемовини почав
Із половцями аби до світанку
Спровадити їх у степи назад.
Сказав вождям посол від Субедея:
« Адже ми з вами крові однієї
І половець монголу, наче брат.
А ці алани нам і вам чужі.
Отож чого нам з вами воювати?
Як хочете, ми можем злата дати,
Як вашій забажається душі?!
Беріть дарунки та й собі ідіть.
А ми тут вже самі розберемося».
Так половців умовити вдалося.
І вже в їх табір за якуюсь мить
( Немов сигналу лише і чекали)
Монголи подарунки привезли.
І половці усе оте взяли
Й до ранку їх у таборі не стало.
Алани встали знову в бій іти.
Відкрило сонце очі їм на зраду.
Вони б, можливо, й відступити раді
Та від монголів степом не втекти.
Отож вступили у кривавий бій,
Бо знали, що рятунку їм не буде.
Зійшлись монгол з аланом груди в груди
У тій долині смертній степовій.
І полягли алани геть усі,
Хоча й монголів у бою поклали,
Кривавим трупом степ навкруг услали
І пил туманом довго ще висів
Над бойовищем тим. Але монголи,
Ще кров не стерши на своїх шабля́х
На половецький повертають шлях.
І, доки військо половців поволі,
Обтяжене нахапаним добром,
По стійбищах і ордах розбредалось,
Монголи слідом в їх степи ввірвались…
Що учинили, мабуть, і пером
Того всього не можна описати.
Вбивали всіх, хто в очі потрапляв.
Тож зиску жоден половець не мав
Зі зради. А монголи змогли взяти
Удвічі більше, аніж віддали.
Узявши все, що варто було брати,
Порахувавши здобичі і втрати,
Монголи далі вглиб степів пішли.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-11-04 19:59:38
Переглядів сторінки твору 203
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.913 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.856 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2024.04.18 20:02
Автор у цю хвилину відсутній