ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Нінель Новікова
2021.11.27 10:24
О, цей сірий, заплаканий січень!
Лиш дощами січе у вікно…
Спить за хмарами радість давно.
Щоб душа не впадала у відчай,
Ми святкові запалимо свічі –
В кришталеві бокали вино
Наливаємо. Ні, не багато,
Щоб відчути букет аромату.

Микола Соболь
2021.11.27 09:34
Вона свічу тримала у руках
та сили не було уже у плоті
і душу краяв непомірний страх,
і пам'ять тихо билась у цейтноті…

А вітер дув сильніше, сатанів,
ятрив невиліковні серця рани…
Пливли обличчя в спогаді катів

Віктор Кучерук
2021.11.27 08:12
Тіні зводяться навколо
Спалахнулої свічі,
Щоб родини збільшить коло
Біля вогника вночі.
І відразу не злічити
Всіх отих, що в хаті є, –
Рід мій, голодом убитий,
Нині тінями встає.

Ігор Деркач
2021.11.27 06:42
У дикий край малої батьківщини
мене і досі манять міражі
старої хати під горою, тину
і терену на нічиїй межі.

У пам’яті колючої душі
на острові квітучої долини –
мале гніздо великої родини,

Володимир Невесенко
2021.11.26 23:28
Миготить пломінець в бляшанці,
за вікном десь кричать сичі.
Квола дівчинка в колисанці,
троє хлопчиків на печі.

Жінка миску в руках тримає,
щось вимішує із харчів…
А хазяїна вже немає,

Олександр Сушко
2021.11.26 14:40
Браття та сестри! Змилуйтеся наді мною! Не душіть душу та серце в лещатах нашої дружби!- крикнув кум у літературному відеочаті і навіть пустив гірку сльозу, яка скрапнула на клавіатуру комп’ютера. А я, лісоруб Іван, сидів за його спиною та дивився як т

Олександр Сушко
2021.11.26 10:48
Кажуть, я не такий як треба.
Може й правда, а може й ні...
Бо у серці шматочок неба,
Водограї казкових снів.

Є і крила з вогню, сяйнисті
(заздрять ангели та орли).
Зір намистини-аметисти

Олена Побийголод
2021.11.26 07:04
Із Миколи Некрасова

Бідний, невидний Калинонько,
з вигляду - геть не щастить,
лиш розмальовану спиноньку
ветха сорочка таїть.

Шкура вся січена,

Микола Соболь
2021.11.26 06:04
Чи зможете душу спустілу
втиснути стисло у вірш?
Кохання коли відболіло,
його не шукайте більш.
Не рвіть непокірливі коси,
це не полегшує щем.
І тихо заридає осінь
заледенілим дощем.

Віктор Кучерук
2021.11.26 05:25
Став орати і сіяти мілко,
Та і то, відчуваю, дарма, –
Насадилось минулого стільки,
Що майбутньому місця нема.
Тож за плугом ходити не варто,
Бо врожай не зібрати, коли
Даленіє маліючи завтра
Холоднечею купки золи.

Ярослав Чорногуз
2021.11.26 04:03
О люба, тисячі привітів
Од мене сонячних прийми.
Моє ти сяйво в темнім світі,
Мої ти ліки від пітьми.

Чудове вчора й сьогодення,
В прекрасне вірю майбуття!
Моє ти щастя і натхнення...

Євген Федчук
2021.11.25 20:07
Як денний гамір, врешті, у теремі стихав,
То Святослав маленький, набігавшися вволю,
Награвшись, до кормильця до Асмуда сідав
Чи поряд на колоду, чи то травою долі
Та й слухав, слухав, доки аж зорями зряснить
Небесний звід над ними, цікаві оповідки.

Ігор Герасименко
2021.11.25 16:17
Підлога – відлига і крига, бо
Двері – звірі, хворі і похмурі, а
Вікна – виплакані ікла, бо
Стіни – і сині, і мстиві, а
Стеля – оселя осина.

падолист 2021

Ірина Вовк
2021.11.25 15:26
Буде ніч листопадова,
буря над бором, пітьма…
Буде блимати лагідно
вперта жаринка багаття.
І у проблисках тьми
вже не сам ти і я не сама –
будем МИ. Будем щедрі й багаті!
Бо не в запічок теплий -

Віктор Кучерук
2021.11.25 08:16
Життя, на радощі скупе
І щедре на страждання, –
Лише захекано сопе
В години розставання.
А я ніяк не замовчу
Й прощатися не хочу,
Бо не нажився досхочу,
Як Бог мені пророчив.

Володимир Бойко
2021.11.24 18:20
Міняю: Неписаний закон на писану красуню. Однокімнатну квартиру зі старою на трикімнатну з молодою. Манію переслідування на манію величі. Бочку дьогтю на ложку меду. Вік нещастя на хвильку щастя. Невакциновану принцесу на вакциновану Баб
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Калюжний
2021.11.15

Евеліна Гром
2021.11.08

Марія Артамонова
2021.09.11

Алекс Міс
2021.07.31

Конрад Ренегат
2021.07.14

Наталія Чумак
2021.03.31

Іван Іванченко
2021.01.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Ереміт (1974) / Проза

 постаті
коли Чубай помер, його доньці Соломії було, здається, 2 рочки

і ось минає років 40, і саме вона очолює проєкт з відновлення пам'яті про нього. якийсь сучасний поєт О. Сливинський каже, що його творчість була дуже герметичною. а потім подивовується із жорстокості радянських часів

навіщо я про це пишу? чому мене цікавлять такі постаті, як Чубай та Івасюк, аніж, скажімо, Андрухович та Калинець?

не думаю, що справа тільки в тому, що ті померли, а ці примудрились вижити. як сказав Сливинський, радянські часи були дуже жорсткими. й примудритись вижити, мабуть, також свідчить про якісь навички

коли тобі за 40, ти вже не будеш хапатись за абищо. у тебе самого є діти, а минуле перетворюється на майже порох. можливо, коли минає майже 40 років, минуле набуває особливої справжньості. такої, що ти або хочеш його позбутись, або воскресити

оце поняття герметичності схоже на маленький всесвіт, який великоднею писанкою спалахує, а тоді зникає. в Івасюка взагалі дітей не було, зате була не така вже й "герметична" творчість. або самопожертва

коли я вперше зацікавився Івасюком, мене вразила його самобутність. так, він у шкільні часи вчинив якийсь жарт із бюстом Леніна, але це було так, наче й справді той бюст був чимось випадковим. коли я думав, як його вішали у Брюховецькому лісі, мені здалось, що найбільше це здивувало самого Івасюка. наче жарт, який перетворився на дійсність

в декого все життя перетворюється на жарт. життя йде, а вони все жартують. ось вже сивина вкриває голову, а зморшки -- обличчя. стались якісь революції, як то кажуть, Крим та Донбас, а вони все жартують

просто жарти також бувають різними. й про різне... і коли дивишся, як та Соломія бореться за свого батька, розумієш, що тяглість часу нічого не забула. що жарти за радянських часів також ділили людей. на жартівників та справжні постаті. або навіть символи

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-10-03 04:36:43
Переглядів сторінки твору 189
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2021.11.26 12:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-10-24 14:28:19 ]
альдегід

я зайшов до крамниці jimmy key, де на мене чекала куртка
ось вже 5 років я переважно вдягаюсь саме тут, хоча бренд афішує себе як молодіжний. але більшість речей саме такі, як я шукаю
продавчиня вже на мене чекала. я обрав куртку в іншій крамниці, але там не було потрібного розміру. тож я пішов до центрального відділення
на мене вже чекали – 5 років тому я там так нашумів, що взагалі дивувався, як мене досі пускали! але вся справа, мабуть, в людях
п'ять років тому я ходив у потворних джинсах (і ще в чомусь не менш потворному) – в тому, що приносив мені мій брат. про мене вже можна було не турбуватись, тож він просто згрібав щось із секонда, що більш-менш підходило за зростом
минуло пів року, як я вийшов (не із в'язниці, не хвилюйтесь) – і от я вирішив оновити гардероб. зі своїми рідними я майже не спілкувався, тож вони б ні про що не дізнались
я був такий самий худий, як і пів року тому. в jimmy key мене зустріла худесенька дівчина, яка жодним чином не відреагувала на мій одяг. я обирав, вона слухняно все приносила, ще й примудрялась вставляти щось таке, що потрапляло одразу в ціль
потім я заходив туди ще кілька разів. суто через одяг – але завжди був радий її побачити. одного разу навіть спитав, чи вона одружена
вона сказала, що так. і що в неї є дитина. я відповів: "то й що?" але, вийшовши із черговим фірмовим пакунком, задумався. руйнувати родину – не те ж саме, що будувати
прийняти рішення допоміг черговий візит. там була якась жінка, не менш божевільна, аніж я. на мої жарти вона відповідала іще дотепніше – що всі продавчині вже тримались за боки. тоді так само не виявилось светра мого розміру, і я пішов до центрального
отож, на мене вже чекали. куртка підійшла саме так, наче чекала тільки на мене. продавчиня кілька разів пробувала капнути мені на мізки. але на мої капати не так вже й просто
наприкінці, коли вона захтіла дати завелику здачу, я, щоб згладити цей неприємний для неї момент, спитав про парфюм, що стояв на стійці
так само, на якомусь куражі, 5 років тому я обирав свій перший парфюм. то був якийсь занюханий відділ з одягом у щойно відкритому торгівельному центрі. отож, крім шалика (жіночого, до речі), я спитав за protocol (парфюм у досить вишуканому флаконі – як на відділ з одягом). він досить сильно відгонив спиртом – але мав саме той відтінок, який я шукав
жінка з jimmy key з радістю встрягла в суперечку. вона сказала, що розбирається в парфюмах. коли я згадав назву свого останнього, вона трішки заспокоїлась. але потім знову "погнала" про "галімаж" (жінка, яка пів життя простояла на найбільшому в країні ринку, розказувала мені про галімаж)
наприкінці вона сказала, що не переносить альдегіди.
тож я не став їй нагадувати історію створення шанель n.5. просто вся справа навіть не в запахах


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Ереміт (М.К./Л.П.) [ 2021-11-10 13:04:27 ]
дистанція

пішов взяти якусь довідку
вони щойно відчинились – тому що через covid ходили на кілька днів у відпустку. електронні табло не працювали, бази данних висли – і, взагалі, було враження, що ніхто не знає, що буде далі
перед держслужбовцем сиділа молода мама із дитиною. все тривало так довго, що я почав позирати на годинник. поряд іще одна держслужбиня обслуговувала якогось родича своєї знайомої
півторарічний Остапчик почав усе брати в свої руки. взагалі, у моїй присутності діти розпрямляють плечі (та крила) – або мені так здається
бавити Остапчика взялись і держслужбиня, і її подружка. навіть зайшла прибиральниця, аби погодувати його яблуком
видно було, що вони роблять мамі велику послугу. до держслужбовця також зайшла його мама і він зник іще на пів години. держслужбині завели розмови про ковід, вакцинацію та відсторонення від роботи
Остапчик бігав і залишав шматки яблука по підлозі. мама ходила за ним, підбираючи. прибиральниця демонструвала залізне терпіння
чи то так бази висли, чи то нарешті держслужбовець зрозумів, що йому робити – але справи пішли
нарешті, Остапчик підбіг і до мене, простягаючи годинник своєї мами. я був у захваті від усіх мам на світі – бо це ж яке терпіння треба мати! аби не переключитись на хвилю своєї дитини
мама тримала Остапчика в одній руці, іншою заповнюючи бланки, що подавав їй держслужбовець. нарешті втомився і Остапчик – або давав усім зрозуміти, що час закінчувати
держслужбовець побажав наприкінці гарного дня, а я подумав, що й досі у своїй силі