ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.04.20 09:59
Про Павлика Морозова


Жив колись Морозов Павлик.
Причаївся, наче равлик,
а коли щось помічав,
«Гей, сюди!» - усім кричав.
Багатьох зігнув в дугу,

Володимир Каразуб
2024.04.20 09:56
Ти будеш втішений її лляним платком
В останній стації де слів уже не треба,
Як був утішений в холодну ніч зими
Вустами жінки, що сплела із неба
Платок весни, платок що сповнив грудь
Гарячим сонцем сяяння любові
І був тобі пеленою в очах, туманним м

Микола Дудар
2024.04.20 07:21
Обіймаю і… благаю
Не носи до вітру сліз
Він і сам цього не знає,
Що розсіє сльози скрізь…
Хто їх годен позбирати?
Хто посмілиться, скажи?
Ну хіба якщо вже мати…
Це відомо всім — ази

Микола Соболь
2024.04.20 06:52
Війна не розуму, а дронів,
такі реалії буття.
Міста великі – полігони,
а ти у них мішенню став.
Замість примножити красиве,
множим життя людське на нуль.
Якщо хтось вижив це вже диво
під градом мін, ракет чи куль.

Віктор Кучерук
2024.04.20 05:27
Хмарки струмують понад дахом,
Немов сріблясто-біла ртуть,
І, пил здіймаючи над шляхом,
Корови з випасу ідуть.
Звисають яблука та груші,
З донизу зігнутих гілок,
І, мов його хтось міцно душить,
Кричить на Лиску пастушок:

Володимир Бойко
2024.04.19 22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.

Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,

Іван Потьомкін
2024.04.19 18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"

Микола Дудар
2024.04.19 12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад

Світлана Пирогова
2024.04.19 08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.

І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.

Леся Горова
2024.04.19 08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.

То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.

Микола Соболь
2024.04.19 07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.

Віктор Кучерук
2024.04.19 06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти

Гриць Янківська
2024.04.18 21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..

А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?

Євген Федчук
2024.04.18 19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,

Артур Сіренко
2024.04.18 19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання

Юрій Гундарєв
2024.04.18 19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…


Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Пісня про отамана Якова Орла Гальчевського

Роману Ковалю присвячую

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей, на червоних
Налетів Орел.

Взяв із собою козаків
Тридцять він чоловік,
А ворогів він, а ворогів він*
Триста аж посік.

Кігтями люто дряпав,
Дзьобом клював, боров,
Гей, від Гальчевського в Вінницю драпав
Вітька Примаков.

Гей, всіх сексотів подушив
Гей, в кожному селі –
Гей, не топчіте, гей, не ганьбіте
Нашої землі.

Гей, пам”ятають тих повстанців
Бар та іще й Лозни,
Як здобували, наче спартанці,
Славоньку вони.

Гей, то не вітер хмари гонить,
Гей, та поміж дерев,
Гей, на шулік то, гей на червоних,
Налетів Орел**.

*"Нечіткий" ритм пісні продиктований написаною мелодією, яка існує в авторському виконанні.

**Яків Гальчевський (Орел) - родом з Вінниччини, герой Української національно-визвольної революції (1918-1922), робив напади зі своїм загоном на "совіцьку" державу аж до 1925 року з боку польського кордону.

квітень 7512 р. (ВІд Трипілля) (2004)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 01:17:00
Переглядів сторінки твору 311
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.708
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Людина і тоталітаризм
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 01:17:52 ]
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-28 22:49:09 ] - відповісти

Якщо не знати про співаність Вашого твору і не намагатись його проспівати, уявляючи себе кобзарем (хай навіть не з кобзою, а з бандурою чи лютнею), то можна жорстоко помилитись стосовно його високої поетичності та наспівності.
Гарний твір у обох смислах.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 00:18:03 ] - відповісти

Це - бойова пісня, пане Гаррі, я намагався нею піднімати козацький бойовий дух, тому, може, пісня максимально проста, може й не зовсім високопоетична, просто інша мета ставилась при її створенні. Можу надіслати запис, якщо бажаєте послухати, щоб повністю оцінити.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-29 11:09:43 ] - відповісти

Моя бабуся по батьку, росіянка за походженням, співала мені, малому, "То нє вєтєр вєтку клоніт", під час якої я починав плакати, почувщши про підколодну змію - журбу. Гарна пісня... В такі моменти людина наче єднається якщо не з самим Богом, до з чимось божественним.
Я з задоволенням послухав би і Вашу в авторському виконанні. Або долучився би через караоке.
Мій є-мейл справжній, можна писати. Буду вдячним слухачем.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 12:02:40 ] - відповісти
Зараз би нам такого Орла, щоб вирубав під корінь усякий непотріб на Україні. Багато зростила наша земля таких Орлів, нажаль ми дуже мало про них знаємо - голови забиті брехливою історією. Дуже вдячна, пане Ярославе, що відкриваєте для читача інформацію про таких людей. З повагою Патара.

Отправить
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-29 14:38:13 ] - відповісти
Мені так твір гумористичним видався. А все через Вітьку Примакова. З ним певно ще і Коцюбинський Юра був?

Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-29 18:40:59 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе, чи можна й мені почути запис пісні? Славна тема. Моє барське коріння "чіпляється" за Ваш текст. :) Дякую.
Щиро.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:16:13 ] - відповісти

Пане Гаррі! Дякую за відгуки. Пісню надіслав. Цікавить Ваше враження.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:21:34 ] - відповісти

Патаро! Дякую, що завітали. Якщо цікавить ця постать з нашої історії, то повідомлю, що пісню написав, прочитавши книгу Романа Коваля "Отаман святих і страшних". Орел - був воістину героєм і святою людиною, військовиком найвищого гатунку, про якого ходили легенди.
Гвалтівникам українських дівчат з Червоної Армії
повідрізав чоловічі органи і надіслав у посилочці пану Фрунзе. Після цього гвалтування з боку 1-ї Кінної армії маршала Будьонного на тривалий час припинилися.
Отакі були колись козаки, пані Патаро!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:26:23 ] - відповісти

Олександре! Юрія Коцюбинського в тій ситуації не було, коли Примаков тікав у автомобілі до Вінниці від роз"їздів Орла. Від нього чудом урятувався Троцький, поїзд якого мав бути підірваний, але повідомлення розвідки врятувало його. Це все - абсолютно нова інформація з книги Р.Коваля "Отаман святих і страшних". Орел воював у 1939-40 рр. у польському війську проти німців, і здався їм добровільно в полон, оскільки поляків ненавидів більше. Видані його щоденники про ту війну.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 00:28:04 ] - відповісти

Ірино, землячко! Дякую, що завітали, радий знайомству! Надіслав пісню. Можу дати е-мейл Р.Коваля, якщо цікавить його книга.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 00:46:46 ] - відповісти

Ой, хочеться-хочеться послухати авторське виконання. Впевнена - чудове, як і Ваші твори, пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-01-30 02:20:34 ] - відповісти

Олесю, вітаю щиро! Уже вислав Вам пісню і не одну.
Цікаво, що скажете.


Отправить
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-01-30 11:25:35 ] - відповісти

Чув її.
Навіть би якщо вона була б без слів, все одно була б, мабуть, гарною. Басові ключі у голосі, мелодійне передзенькування струн і сама вона - пісня.
Дякую.
З повагою,
Г.С.


Отправить
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 12:40:07 ] - відповісти

Дякую! Звісно, дайте е-мейл. Приємно зустріти Вас на своїй сторіночці.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 12:06:24 ] - відповісти

Вже Вам сказала, пане Ярославе, та ще скажу отут - всім, кому цікаво, що ж я скажу :)
Ваші пісні - чудові, багаті, надихаючі! А ще у Вас - прекрасний голос. Може б Ви якось сюди на ПМ дали свої твори охочим послухати? Бо таки варта!
Натхнення Вам!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:27:04 ] - відповісти

Олесю! Дуже дякую. Треба якось свої записи розмістити на "Ютубі", а тоді вже давати посилання на "ПМ". Так же всі музики роблять? Аби хто підказав, як це зробити, я б вислав комусь, хто б розмістив.


Отправить
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-27 11:56:29 ] - відповісти

Як Ви стали Кобзарем? Я не про професію. Я про Вас як про Голос Народу. І як я раніше не чула і не читала?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-01 23:24:59 ] - відповісти

Це - ціла історія, Ірино! Але якщо коротко - поштовх дав уже покійний Іван Немирович - письменник і віртуоз-бандурист, працював із батьком моїм у журналі "Перець" і як тепер я - в Національній капелі бандуристів.