ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марія Дем'янюк /
Проза
Про Галинку та еко торбинку
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про Галинку та еко торбинку
Про Галинку та еко торбинку
«Ура! Знайома торбинка!», — у захваті мовила солодка морквинка і хутко плигнула в неї. «Як тут пахне малинкою, —продовжувала вона розмову так голосно, аби почули всі фрукти, овочі й ягоди, що ще були в кіоску, — тією, що Галинка вчора увечері купувала». Услід за морквинкою в торбинку потрапив поважний бурячок. «Так-так! – у знак згоди промовив він, — а ще тут є трішечки й запах кропу». «Авжеж, мабуть…» — дещо сумно зітхнула цибулинка, що усе ще лежала на прилавку овочевого кіоску. Вона вже здогадалася, що сьогодні дівчинка цибулю не купуватиме, бо придбала її вчора, разом з кропом і малиною, а їй так кортіло потрапити саме в цю полотняну еко торбинку! Раптом цибулина замовкла і збентежено поглянула на наступного покупця, який стояв у черзі за дівчинкою. Господарської сумки з тканини у нього не було, отож мусять куплені ним овочі й фрукти ой як попотіти в пакеті з пластику…
Галинка купила все необхідне й подалася додому. Її радощам не було меж, адже вона знову почула те чарівне слово, від якого щоразу ставало так сонячно на душі. «Яке ж це слово?», —передбачаю ваше запитання. Отож, зараз розповім вам і про нього. А трапилося ось що. Якось дідусь Галинки дуже цікаво розповідав дівчинці про екологію. Про те, якою щедрою є наша Матінка-Земля і як вона любить усіх нас, піклується, мов ненька ,щоби мали ми вдосталь і кришталевої води, і чистого повітря ,і густих лісів ,і родючих ланів. « А тепер поміркуй, — запропонував він онуці, а чи відносишся ти до Землі як дитина до матері? Чи турбуєшся про неї? Чи вдячна їй?». Замислилася Галинка над словами мудрого дідуся. «Як саме я можу попіклуватися про нашу спільну Неньку-Землю? Що я спроможна зробити для неї?». Подумала і швидко здогадалася: «Майже щодня я ходжу до магазину – мамі допомагаю. Візьму й пошию собі полотняну торбинку замість отих пластикових пакетів, які чинять величезну шкоду довкіллю!»
Торбинка виглядала дуже гарно. Галинка ще й прикрасила її: нашила яскравих різнокольорових ґудзиків, які завжди привітно усміхалися усім покупкам, що опинялися тут, і радо вітали їх у полотняному мішечку. Ще жодна річ не потрапила сюди без щирої усмішки навзаєм… «Зрозуміло, — мовите ви, —Але що ж то за слово, від якого дівчинка наче літала, опісля того, як чула його коли складала свої покупки в полотняний еко мішечок?» То чудове, щире, сяйливе слово «дякую!», яке щоразу чула Галинка від самої Матінки-Землі, відмовляючись від запропонованого продавцем пластикового пакету. І вам, певно, теж кортить його почути?
«Ура! Знайома торбинка!», — у захваті мовила солодка морквинка і хутко плигнула в неї. «Як тут пахне малинкою, —продовжувала вона розмову так голосно, аби почули всі фрукти, овочі й ягоди, що ще були в кіоску, — тією, що Галинка вчора увечері купувала». Услід за морквинкою в торбинку потрапив поважний бурячок. «Так-так! – у знак згоди промовив він, — а ще тут є трішечки й запах кропу». «Авжеж, мабуть…» — дещо сумно зітхнула цибулинка, що усе ще лежала на прилавку овочевого кіоску. Вона вже здогадалася, що сьогодні дівчинка цибулю не купуватиме, бо придбала її вчора, разом з кропом і малиною, а їй так кортіло потрапити саме в цю полотняну еко торбинку! Раптом цибулина замовкла і збентежено поглянула на наступного покупця, який стояв у черзі за дівчинкою. Господарської сумки з тканини у нього не було, отож мусять куплені ним овочі й фрукти ой як попотіти в пакеті з пластику…
Галинка купила все необхідне й подалася додому. Її радощам не було меж, адже вона знову почула те чарівне слово, від якого щоразу ставало так сонячно на душі. «Яке ж це слово?», —передбачаю ваше запитання. Отож, зараз розповім вам і про нього. А трапилося ось що. Якось дідусь Галинки дуже цікаво розповідав дівчинці про екологію. Про те, якою щедрою є наша Матінка-Земля і як вона любить усіх нас, піклується, мов ненька ,щоби мали ми вдосталь і кришталевої води, і чистого повітря ,і густих лісів ,і родючих ланів. « А тепер поміркуй, — запропонував він онуці, а чи відносишся ти до Землі як дитина до матері? Чи турбуєшся про неї? Чи вдячна їй?». Замислилася Галинка над словами мудрого дідуся. «Як саме я можу попіклуватися про нашу спільну Неньку-Землю? Що я спроможна зробити для неї?». Подумала і швидко здогадалася: «Майже щодня я ходжу до магазину – мамі допомагаю. Візьму й пошию собі полотняну торбинку замість отих пластикових пакетів, які чинять величезну шкоду довкіллю!»
Торбинка виглядала дуже гарно. Галинка ще й прикрасила її: нашила яскравих різнокольорових ґудзиків, які завжди привітно усміхалися усім покупкам, що опинялися тут, і радо вітали їх у полотняному мішечку. Ще жодна річ не потрапила сюди без щирої усмішки навзаєм… «Зрозуміло, — мовите ви, —Але що ж то за слово, від якого дівчинка наче літала, опісля того, як чула його коли складала свої покупки в полотняний еко мішечок?» То чудове, щире, сяйливе слово «дякую!», яке щоразу чула Галинка від самої Матінки-Землі, відмовляючись від запропонованого продавцем пластикового пакету. І вам, певно, теж кортить його почути?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію