ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
“ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?”
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию.
Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспособленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях...
Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
“ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?”
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию.
Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспособленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях...
Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію