ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
11:45
Блакитна квітка при дорозі
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
На мить мій зупинила погляд.
Стебло тягнулося до Бога,
А з неба накрапляли сльози.
Самотньо серед мрій віджилих
Та сухостою сподівання
Зітхала в мареві бажання
2024.03.29
11:26
А таки... буває де-не-де,
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
що один баран із булавою
не іде...
але людей веде
у чужу кошару за собою.
***
А злодієві інше не дано
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Не ображай жінок!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не ображай жінок!
Не хотів про це говорити. Взагалі не хотів цю тему піднімати, аби не баламутити народ. Але жінка звернула увагу на одну-єдину фразу у вірші Тараса Григоровича Шевченка «Сон». Гротеск гротеском, іронія та карикатура - теж речі прийнятні. Але ображати жінку, яка хай і має якісь фізичні вади - це вже занадто.
«Мов опеньок засушений, тонка, довгонога…».
Що такого поганого зробила дружина царя Тарасові Шевченкову, аби він ось так її обквецяв? Вкусила за носа? Наступила на ногу на придворному балу? Чи відмовила в інтимі?
Погодьтеся, шановні чоловіки: якщо нині у фейсбуці про ваші вірші напишуть, що вони гімно - це нормально. А якщо додадуть, що ваша жінка - хвойда, і взагалі - лякачка для чоловіків, то за таке можна визвати й на дуель.
Раніше так і робили. А нині - образив жінку, яку в очі не бачив - станеш героєм.
Цар не підписав указ про відрядження Шевченка до Італії та забезпечення коштами на утримання та малярський вишкіл.Не отримав він пансіону. Бо великий художник обквецяв жінку царя непривабливими фарбами.
Саме ця дурнувата фраза стала призвідцем бід нашого поетичного пророка. Не знаю, хто підштовхнув його руку до написання цієї строфи. А результат - десять років солдатчини. І повна заборона митцю писати і малювати.
А моя дружина розумна. Каже «Якщо хочеш поїздити на лисині поводира отари – не чіпай жінок. Інакше суд і фінансовий розгардіяш.
Вона абсолютно права! Якщо очільник держави - бевзь, то хіба його жінка у цьому винна? Ні!
Ось, написав віршатко на злобу дня. Наче без образ у сторону прекрасної половини людства.
Про серйозне нині піде мова,
Тільки ніс от вистромлю з бретель:
Плаче без любові чорноброва,
А кохаю - то вона цвіте.
Днину прошлангую - крик і сльози,
Два - то оголошує війну.
Вчора - ледве не почив у Бозі,
Трохи випив пива і... заснув.
Прокидаюсь - а на шиї зашморг,
А навпроти жінка із кілком.
От так лихо! Виручайте, мамо-о-о!
Син твій нерозважливий сонько!
Я вже й плакав гірко, і молився,
І просив пробачення за зло.
А крізь хмари блимав оком місяць,
Ех, панове,- ну який облом!
Таки вмовив. Сіла зверху пані
І погнала чвалом в небеса.
Ранок. Ліжко. Голова в тумані
Спить під боком втомлена краса.
Ось тепер живу як у нірвані,
Став струнким, а був як колобок.
Кожен день не пиво, а кохання,
Кожну ніч не хропаки - любов.
Жінці цей опус не читав, оскільки боюся її аж до гикавки. Вона у мене взагалі люта: якщо хоч одне негарне слово про жінок почує - кусає за носа. І немає різниці - чи це я, чи сусід Микола ,чи кум Іван.
А гості у нас щоднини, бо жінка знахурка знаменита. Чули, що в Зеленського камінець у черепі застряг? Так от жінка його викотила в нирку, потім у сечовивідник, а потім той камінець – « бульк!» у чашку - і всьо. І права півкуля мозку почала працювати як треба. Почав дядя бачити, що ворог України - Росія.
А кілька років тому приїздив По…шенко. У того була загострена фаза властолюбства. Ви ж бачили, що на сцені його жінка виглядала смертельно хворою? Ще день- і капець. Наче.
Жінку вилікували. Є настій зі смажених опеньок, блідих поганок та «rektal more». Піднімає навіть трупів. Одна закавика: коли вливаю, то треба пацієнтові не дихати, бо інакше - дристуха страшенна. Але призвичаївся. Практика.
А це учора кум приперся, каже, що жінка жити не дає.
- Ти оковиту глитав? - питаю.
- Трохи. Чекушку, не більше.
- А на жінку хекав?
- Не пам’ятаю. Може і хекнув пару разів..
- Тоді завтра мусиш принести до хати тисяч п’ять гривень. Інакше миру не буде.
- Та де ж я таку суму зароблю? Це ж півзарплати!
- Можна красти кукурудзу у фермера Стасика. Правда, там є охорона. Але якщо мета - догодити жінці - це святе.
Півмішка кум встинув насмикати. Не більше. А потім надбігли охоронці з криками;
- Стоять! Лєжать! Смикнеся- куля в ногу!
Не на те поле забрів мій кум. Це було обійстя президентової тещі. Результат - п'ять років тюрми. А я ж йому казав: «Не ображай жінок». А він не послухав…
08.05.2021р.
«Мов опеньок засушений, тонка, довгонога…».
Що такого поганого зробила дружина царя Тарасові Шевченкову, аби він ось так її обквецяв? Вкусила за носа? Наступила на ногу на придворному балу? Чи відмовила в інтимі?
Погодьтеся, шановні чоловіки: якщо нині у фейсбуці про ваші вірші напишуть, що вони гімно - це нормально. А якщо додадуть, що ваша жінка - хвойда, і взагалі - лякачка для чоловіків, то за таке можна визвати й на дуель.
Раніше так і робили. А нині - образив жінку, яку в очі не бачив - станеш героєм.
Цар не підписав указ про відрядження Шевченка до Італії та забезпечення коштами на утримання та малярський вишкіл.Не отримав він пансіону. Бо великий художник обквецяв жінку царя непривабливими фарбами.
Саме ця дурнувата фраза стала призвідцем бід нашого поетичного пророка. Не знаю, хто підштовхнув його руку до написання цієї строфи. А результат - десять років солдатчини. І повна заборона митцю писати і малювати.
А моя дружина розумна. Каже «Якщо хочеш поїздити на лисині поводира отари – не чіпай жінок. Інакше суд і фінансовий розгардіяш.
Вона абсолютно права! Якщо очільник держави - бевзь, то хіба його жінка у цьому винна? Ні!
Ось, написав віршатко на злобу дня. Наче без образ у сторону прекрасної половини людства.
Про серйозне нині піде мова,
Тільки ніс от вистромлю з бретель:
Плаче без любові чорноброва,
А кохаю - то вона цвіте.
Днину прошлангую - крик і сльози,
Два - то оголошує війну.
Вчора - ледве не почив у Бозі,
Трохи випив пива і... заснув.
Прокидаюсь - а на шиї зашморг,
А навпроти жінка із кілком.
От так лихо! Виручайте, мамо-о-о!
Син твій нерозважливий сонько!
Я вже й плакав гірко, і молився,
І просив пробачення за зло.
А крізь хмари блимав оком місяць,
Ех, панове,- ну який облом!
Таки вмовив. Сіла зверху пані
І погнала чвалом в небеса.
Ранок. Ліжко. Голова в тумані
Спить під боком втомлена краса.
Ось тепер живу як у нірвані,
Став струнким, а був як колобок.
Кожен день не пиво, а кохання,
Кожну ніч не хропаки - любов.
Жінці цей опус не читав, оскільки боюся її аж до гикавки. Вона у мене взагалі люта: якщо хоч одне негарне слово про жінок почує - кусає за носа. І немає різниці - чи це я, чи сусід Микола ,чи кум Іван.
А гості у нас щоднини, бо жінка знахурка знаменита. Чули, що в Зеленського камінець у черепі застряг? Так от жінка його викотила в нирку, потім у сечовивідник, а потім той камінець – « бульк!» у чашку - і всьо. І права півкуля мозку почала працювати як треба. Почав дядя бачити, що ворог України - Росія.
А кілька років тому приїздив По…шенко. У того була загострена фаза властолюбства. Ви ж бачили, що на сцені його жінка виглядала смертельно хворою? Ще день- і капець. Наче.
Жінку вилікували. Є настій зі смажених опеньок, блідих поганок та «rektal more». Піднімає навіть трупів. Одна закавика: коли вливаю, то треба пацієнтові не дихати, бо інакше - дристуха страшенна. Але призвичаївся. Практика.
А це учора кум приперся, каже, що жінка жити не дає.
- Ти оковиту глитав? - питаю.
- Трохи. Чекушку, не більше.
- А на жінку хекав?
- Не пам’ятаю. Може і хекнув пару разів..
- Тоді завтра мусиш принести до хати тисяч п’ять гривень. Інакше миру не буде.
- Та де ж я таку суму зароблю? Це ж півзарплати!
- Можна красти кукурудзу у фермера Стасика. Правда, там є охорона. Але якщо мета - догодити жінці - це святе.
Півмішка кум встинув насмикати. Не більше. А потім надбігли охоронці з криками;
- Стоять! Лєжать! Смикнеся- куля в ногу!
Не на те поле забрів мій кум. Це було обійстя президентової тещі. Результат - п'ять років тюрми. А я ж йому казав: «Не ображай жінок». А він не послухав…
08.05.2021р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію