ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Гуменчук (1986) /
Інша поезія
Пазлики
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пазлики
Коли провідний спеціаліст шлюбної агенції —
Ледачий мудак і тупо кладе на свої обов’язки,
То в пеклі на нього чекають
Не веселі рогаті чорти,
А понурені самотні люди.
І вже не двух статей, а трьох
Чи навіть п’яти різних гендерів.
І щоб ці похмурі зануди
Могли плюнути генами у вічність
Чи, бодай, створити сім’ю чайлдфрі,
Треба скласти їх у пазл Гіменея,
Утворити Вольтрона з половини
Футбольної команди шлюбного неліквіду,
Зібрати докупи й поєднати навіки
По одному екземпляру кожної статі —
Гарної, сильної, однієї з п’яти!
Вже четверо зібралися у дружний колектив,
А п’ятого нема, він ще не нагулявся.
Або він є, але такегошось:
Бухає, курить, матюкається,
Грає на автоматах, б’є перших чотирьох
І зраджує їм із іншими чотирма. Сука!
Ну, чи, кобель, тут як подивитись…
А перших четверо похнюплено
Виправдовуються перед друзями:
“Ви не розумієте, він-вона-воно зміниться,
Ми над цим працюємо, ви ще побачите!”
Чи навпаки: усі зібрались у повному складі
Й готові під вінець вже чи куди там,
А мама одного із них — лярва.
Ну, чи курва, тут як подивитись…
Вона проти шлюбу й не дає благословення.
Чи приданого, чи грошей, чи рушників.
Бо кого її чадо привело до хати?
Це для оцього вона квіточку ростила?
Це оцих їй пропонують прийняти
Як своїх дітей? Та ще чого!
Вона сватає у своїх подруг їхніх дітей,
І підсовує той наколядований dream team
Облюбленій і від того нещасній дитині.
А ті четверо, які дійсно потрібні, прогнані.
Вони збираються разом без п’ятого.
Щоб сумувати, бухати і курити,
Щоб грати на автоматах, битись одне з одним
І трахатись з іншим п’ятим. На зло.
Хтось із них розкаже про це
Тому самому пазлику, якого не вистачає.
Хтось із них повіситься.
А хтось знайде собі іншу п’ятірку
І все в нього буде добре.
А провідний спеціаліст шлюбної агенції,
Спокутуючи розгільдяйство земного життя,
Буде плювати у стелю свого нового офісу,
Длубатися в носі та буркотіти в чашку чаю:
“Дались їм ті сім’ї, далась їм та любов.
Краще б рок-групу зібрали…”
28.02.2021.
Ледачий мудак і тупо кладе на свої обов’язки,
То в пеклі на нього чекають
Не веселі рогаті чорти,
А понурені самотні люди.
І вже не двух статей, а трьох
Чи навіть п’яти різних гендерів.
І щоб ці похмурі зануди
Могли плюнути генами у вічність
Чи, бодай, створити сім’ю чайлдфрі,
Треба скласти їх у пазл Гіменея,
Утворити Вольтрона з половини
Футбольної команди шлюбного неліквіду,
Зібрати докупи й поєднати навіки
По одному екземпляру кожної статі —
Гарної, сильної, однієї з п’яти!
Вже четверо зібралися у дружний колектив,
А п’ятого нема, він ще не нагулявся.
Або він є, але такегошось:
Бухає, курить, матюкається,
Грає на автоматах, б’є перших чотирьох
І зраджує їм із іншими чотирма. Сука!
Ну, чи, кобель, тут як подивитись…
А перших четверо похнюплено
Виправдовуються перед друзями:
“Ви не розумієте, він-вона-воно зміниться,
Ми над цим працюємо, ви ще побачите!”
Чи навпаки: усі зібрались у повному складі
Й готові під вінець вже чи куди там,
А мама одного із них — лярва.
Ну, чи курва, тут як подивитись…
Вона проти шлюбу й не дає благословення.
Чи приданого, чи грошей, чи рушників.
Бо кого її чадо привело до хати?
Це для оцього вона квіточку ростила?
Це оцих їй пропонують прийняти
Як своїх дітей? Та ще чого!
Вона сватає у своїх подруг їхніх дітей,
І підсовує той наколядований dream team
Облюбленій і від того нещасній дитині.
А ті четверо, які дійсно потрібні, прогнані.
Вони збираються разом без п’ятого.
Щоб сумувати, бухати і курити,
Щоб грати на автоматах, битись одне з одним
І трахатись з іншим п’ятим. На зло.
Хтось із них розкаже про це
Тому самому пазлику, якого не вистачає.
Хтось із них повіситься.
А хтось знайде собі іншу п’ятірку
І все в нього буде добре.
А провідний спеціаліст шлюбної агенції,
Спокутуючи розгільдяйство земного життя,
Буде плювати у стелю свого нового офісу,
Длубатися в носі та буркотіти в чашку чаю:
“Дались їм ті сім’ї, далась їм та любов.
Краще б рок-групу зібрали…”
28.02.2021.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію