ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.29
10:06
Війни жорстокість зашкалила давно:
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
Потужність вибухів, суцільні жахи, гул.
Де ж людськість? Лише свавілля - пекла дно.
Орди ненависть... вже не має меж розгул.
Ракетний смерч, гучні шахедів хвилі.
А депортація агресором дітей -
Це геноцид і божеві
2024.03.29
07:21
Сонечко квапливо по долоні
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
добігає краю точки h*,
у своїй за волею погоні
нас обох охоплює кураж,
бо вона відчула силу неба,
їй лишився помах до мети…
комашня сховається між стебел.
Хай у тебе збудеться, лети.
2024.03.29
05:31
Обплітало ноги осокою,
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
Холодила вогкість без пуття, –
Та пліч-о-пліч ніжилося двоє,
В душах затаївши почуття.
Несміливо хлюпалися хвилі,
Напускалась темрява густа, –
Про кохання очі говорили
І були заціплені уста.
2024.03.29
01:44
Хай осінь принесе нам перемогу!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
На неї заслуговує народ!
Ми вільну обираємо дорогу
Без нечисті з сусідніх злих "болот".
Герої наші, хлопці та дівчата,
За волю платять дорого - життям.
Ми будемо боротися завзято!
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.03.26
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ніна Виноградська (1961) /
Проза
Зимова босоніжка
Красиві і талановиті жінки у мене завжди викликали повагу і якийсь внутрішній трепет перед їхнім талантом. Однією з таких красунь була Світлана Сулима, літературний редактор з журналу "Березіль". З очима, що неначе небо вбирали і затягували вашу душу глибоко у таїну її світлої і милої душі.
Щоразу, коли я заходила до невеличкої кімнати, де працювали невтомні трудівниці літературного лану, мене дивувала їхня велика таїна знань. Вони легко знаходили всі негаразди наших творів, вони робили їх чистішими, красивішими. Це були авгієві конюшні літератури, а літредактори були в ролі очищувачів. Які великі люди проходили перед цими трудівницями літературної ниви!
Саме у них я познайомилася з паном Івановим-Кирєєвим, москвичем, який був родом з наших Буд, де виготовляли посуд іще з царських часів. Юнаком він виїхав до Москви, але серце його належало Україні, Харкову, Будам.
В той приїзд шановного пана до Харкова він мав із заявами піти до міськради щодо зняття дошки на церкві навпроти вічного вогню, де значилось, що ця церква була збудована на кошти харків'ян. Хто і коли зняв цю дошку, було невідомо.
Завважу, що на той час нашому землякові було 90 років. Худощавий, стрункий, із синіми очима і зовсім білим густим волоссям, що красиво спадало на плечі. Він нагадував янгола. Смішливий, розумний, іронічний - він виглядав сивоголовим юнаком.
Нас познайомила пані Світлана, розповіла йому про мене, мені - про нього. Ми з ним недовго побули в "Березолі" і разом пішли по Сумській. Він багато розповідав про Харків його молодості, а потім про Москву.
Наступного разу ми з ним зустрілися 2001 року у Москві на Арбаті, 9, на презентації моєї поетичної збірки "А зорі пахнуть полинами" . Він написав декілька пісень на мої вірші і сам виконав їх. На той час йому було 93 роки.
Після мого від'їзду до Харкова, пан Іванов-Кирєєв часто телефонував моїй сестрі і доні. Просив зустрітися з ним. Розмови були про мене і мою творчість. Моя доня, сміючись, казала, що вона ходить на побачення до матусиних кавалерів. Але їй так подобалось пити із криниці життя цього невгамовного 93-літнього чоловіка. Він багато знав, був цікавим співбесідником, справжнім красивим янгелом. Моя сестра казала, що не кожна жінка може похвалитись тим, що їй дуже симпатизує 94-річний чоловік. А Ніні, тобто мені, випало на долю отаке шанування. Він присвятив мені декілька віршів, телефонував, питав, як я живу, що пишу. І дякував сестрі і доні за те, що вони не відмовлялися зустрічатися з ним. На жаль, у віці 95 років він покинув цей світ. Про це нам сказали його рідні. Похований у Москві.
От саме за це знайомство я і дякую Світлані Сулимі, а також Валентині Овод, які були красивими і талановитими трудівницями "Березолю".
Одного разу я під вечір зайшла до редакції і дівчата вже збиралися додому. Зі мною була подруга. Ми разом зі Світланою доїхали на метро до станції "Барабашова".
Коли вийшли на вулицю, то там було багато снігу і був невеличкий мороз. Градусів сім. Світлана попросила потримати її сумочку, а сама почала знімати чобітки і шкарпетки. Поклала все у пакет і залишилась стояти боса. Ми з подругою почали її вмовляти взутися, але вона нам сказала, що так робить щодня і багато років. Ми фізично відчували, як холод обпікає її ноги, а вона ішла і розмовляла з нами спокійно.
І так ми пройшли чотири тролейбусні зупинки, тобто дійшли до її будинку, що недалеко від "України", або салтівського ринку. Світлана спокійно зайшла в під'їзд і ми попрощалися.
Ми з подругою довго не могли заспокоїтися, бо ТАКЕ бачили вперше. От вам і красуня з такою силою волі і тренуванням скільки років. З того часу я дивилась на цю жінку з обожнюванням, бо сама би ніколи і кроку не зробила босою та ще і в мороз.
Отакі жінки ще є у нас в Україні. Красиві, розумні, талановиті.
Пані Світлано, якщо Ви читатимете ці рядки, то згадайте, як ми умовляли Вас взутися, а Ви спокійно ішли по снігу. Нехай Вам завжди здоровиться, наша березільська красуне! Шаную Вас.
02.02.21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зимова босоніжка
Красиві і талановиті жінки у мене завжди викликали повагу і якийсь внутрішній трепет перед їхнім талантом. Однією з таких красунь була Світлана Сулима, літературний редактор з журналу "Березіль". З очима, що неначе небо вбирали і затягували вашу душу глибоко у таїну її світлої і милої душі.
Щоразу, коли я заходила до невеличкої кімнати, де працювали невтомні трудівниці літературного лану, мене дивувала їхня велика таїна знань. Вони легко знаходили всі негаразди наших творів, вони робили їх чистішими, красивішими. Це були авгієві конюшні літератури, а літредактори були в ролі очищувачів. Які великі люди проходили перед цими трудівницями літературної ниви!
Саме у них я познайомилася з паном Івановим-Кирєєвим, москвичем, який був родом з наших Буд, де виготовляли посуд іще з царських часів. Юнаком він виїхав до Москви, але серце його належало Україні, Харкову, Будам.
В той приїзд шановного пана до Харкова він мав із заявами піти до міськради щодо зняття дошки на церкві навпроти вічного вогню, де значилось, що ця церква була збудована на кошти харків'ян. Хто і коли зняв цю дошку, було невідомо.
Завважу, що на той час нашому землякові було 90 років. Худощавий, стрункий, із синіми очима і зовсім білим густим волоссям, що красиво спадало на плечі. Він нагадував янгола. Смішливий, розумний, іронічний - він виглядав сивоголовим юнаком.
Нас познайомила пані Світлана, розповіла йому про мене, мені - про нього. Ми з ним недовго побули в "Березолі" і разом пішли по Сумській. Він багато розповідав про Харків його молодості, а потім про Москву.
Наступного разу ми з ним зустрілися 2001 року у Москві на Арбаті, 9, на презентації моєї поетичної збірки "А зорі пахнуть полинами" . Він написав декілька пісень на мої вірші і сам виконав їх. На той час йому було 93 роки.
Після мого від'їзду до Харкова, пан Іванов-Кирєєв часто телефонував моїй сестрі і доні. Просив зустрітися з ним. Розмови були про мене і мою творчість. Моя доня, сміючись, казала, що вона ходить на побачення до матусиних кавалерів. Але їй так подобалось пити із криниці життя цього невгамовного 93-літнього чоловіка. Він багато знав, був цікавим співбесідником, справжнім красивим янгелом. Моя сестра казала, що не кожна жінка може похвалитись тим, що їй дуже симпатизує 94-річний чоловік. А Ніні, тобто мені, випало на долю отаке шанування. Він присвятив мені декілька віршів, телефонував, питав, як я живу, що пишу. І дякував сестрі і доні за те, що вони не відмовлялися зустрічатися з ним. На жаль, у віці 95 років він покинув цей світ. Про це нам сказали його рідні. Похований у Москві.
От саме за це знайомство я і дякую Світлані Сулимі, а також Валентині Овод, які були красивими і талановитими трудівницями "Березолю".
Одного разу я під вечір зайшла до редакції і дівчата вже збиралися додому. Зі мною була подруга. Ми разом зі Світланою доїхали на метро до станції "Барабашова".
Коли вийшли на вулицю, то там було багато снігу і був невеличкий мороз. Градусів сім. Світлана попросила потримати її сумочку, а сама почала знімати чобітки і шкарпетки. Поклала все у пакет і залишилась стояти боса. Ми з подругою почали її вмовляти взутися, але вона нам сказала, що так робить щодня і багато років. Ми фізично відчували, як холод обпікає її ноги, а вона ішла і розмовляла з нами спокійно.
І так ми пройшли чотири тролейбусні зупинки, тобто дійшли до її будинку, що недалеко від "України", або салтівського ринку. Світлана спокійно зайшла в під'їзд і ми попрощалися.
Ми з подругою довго не могли заспокоїтися, бо ТАКЕ бачили вперше. От вам і красуня з такою силою волі і тренуванням скільки років. З того часу я дивилась на цю жінку з обожнюванням, бо сама би ніколи і кроку не зробила босою та ще і в мороз.
Отакі жінки ще є у нас в Україні. Красиві, розумні, талановиті.
Пані Світлано, якщо Ви читатимете ці рядки, то згадайте, як ми умовляли Вас взутися, а Ви спокійно ішли по снігу. Нехай Вам завжди здоровиться, наша березільська красуне! Шаную Вас.
02.02.21
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію